Історик, публіцист, державний та громадський діяч Володимир В’ятрович презентував в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі три книги: «УПА. Історія нескорених», «Нотатки з кухні «переписування історії» та «Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну». У них зображений структурований і лаконічний виклад історії повстанської боротьби. Там пояснюють її місце і роль в українській та світовій історії. Є там й статті, колонки, інтерв’ю, у яких ідеться про національну ідентичність, Голодомор, визвольну боротьбу й «людей волі», Помаранчеву революцію і Євромайдан, матеріали під грифом «цілком таємно», які одного дня стали «цілком нетаємними». Видання проілюстровані великою кількістю унікальних фотографій, документами та свідченнями учасників.
Зустріч відбувалася у форматі проєкту «Відкритий університет», який 5 років відбувається під опікою Відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю та Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених Університету Григорія Сковороди в Переяславі.
Спершу історик презентував книги. Приміром, автори видання «УПА. Історія нескорених» – Володимир В’ятрович, Ігор Дерев’яний, Руслан Забілий, Петро Содоль. У ній зображений структурований і лаконічний виклад історії повстанської боротьби. Там пояснюють його місце і роль в українській та світовій історії. Видання проілюстроване великою кількістю унікальних фотографій, документами та свідченнями учасників.
Володимир В’ятрович розповів, що по всій Україні презентував книги про нашу війну за незалежність, а своїм завданням вважає пояснити, що відбувається. Зараз з Україною в історичній перспективі:
«Це війна, в якій росія ставить собі цілі, що й 100 років тому. Перша спроба відірватися від росії сталася у 1917 році. Україна спробувала створити УНР. На жаль, невдало, росія повернула нас в імперське лоно. У 1991 році через брак ресурсів росії, їм не вдалося зупинити нас. Згодом росія почала гібридну війну у 2014 році. Але коли це не спрацювало, то вдалася до повномасштабної агресії. Історія УПА – це відповідь на питання чому Україна не впала 24 лютого. В українців є риса в характері – боротися навіть у безвиході. Україна чинить спротив. І ці книги – про спротив росіянам».
Інша книга – «Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну» вийшла друком нещодавно. Її написав Володимир В’ятрович. У ній 45 розділів. Кожен – окремий нарис, який характеризує сьогодення. Автор називає книгу «нотатками несучасника бойових дій». В’ятрович розкриває історію протистояння українців загарбницькій політиці російської імперії, а також передумови повномасштабного російського вторгнення на територію нашої держави 24 лютого 2022 року.
«Книга «Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну» ілюстрована моїм другом, колегою Нікітою Тітовим. Це харківський художник, який дуже багато працює особливо після початку війни в 2014-му році. Йому блискуче вдається лаконічно в образах передавати наші переживання у цій війні. Ідея поєднати його роботи з моїми текстами видалася дуже вдалою. Судячи з того, як вона сприймається нашими читачами, так здається не тільки мені», – розповів автор.
Що ж до «Нотаток з кухні «переписування історії», то В’ятрович переконаний, що наші ідентичність, пам’ять, визвольний рух, революції, «люди волі» – це теми які розкриває цей твір. Не оминув автор і таких драм української історії, як репресії, Голодомор, Друга світова війна, а також стосунків із західними та східними сусідами. У цьому виданні Володимир В’ятрович розповів, який вигляд мали розсекречення архівів КДБ за політичними лаштунками і тиск Росії на Україну задля «спільної історії».
З одного боку, сховані в таємних архівах факти, з іншого – нав’язані домінантні російські, «совєцькі», польські й інші погляди на українські історичні події та героїв не давали змоги Україні вільно трактувати свою історію. Проте після відновлення незалежності за 30 років українці утверджують свою самостійність, у тому числі й у поглядах на минуле. Як змінилися наші уявлення про Україну – про це у «Нотатках із кухні «переписування історії».
«У книжці переплелася історія як «history» з моєю особистою історією – «story». Це текст про минуле – моє, українців, минуле в цілому. Про те, як формуються мої погляди на історію, як і чому я намагався допомагати формувати їх іншим. Це водночас і мій особистий досвід, і мої спроби спонукати українців переосмислити досвід колективний, щоб не повторювати помилок і впевненіше йти вперед. Це однаково актуально для мене особисто та для нас усіх разом», – каже автор.
Надалі автор відповідав на питання присутніх. Разом з виданням Proslav відібрали для вас кілька найважливіших тез висловлених істориком:
Про інформаційний контроль росії після 2010-го року:
«Ситуація для росії мала прекрасний вигляд після 2010 року, коли завдяки інформаційним накачуванням, підтримці політичних сил, президентом законно став віктор янукович. Це людина, яка була поставлена, щоб поступово перетворювати Україну в росію. Він дуже за це взявся, починаючи з переписування підручників, визнання голодомору геноцидом, підтримки російської культури та мови. Здавалося, що Україна стає білорусією, яка начебто формально незалежна країна, а по факту цілком залежна від росії. Все це було в часи януковича і означало, що по суті тоді почалася російська окупація, але вона зірвалася черговим українським повстанням, коли почалася Революція Гідності. Тоді росія зрозуміла, що методи політичного та культурного управління не працюють і вона вдалася до методів гібридної війни. Вони повторювали те, що відбувалось у 1917 році, коли російських військових видавали за незадоволених українців. Війну намагалися представити не як боротьбу за свободу України, а як громадянський конфлікт. Усі ці методи не спрацювали, тому росія вдалася до повномасштабного вторгнення».
Про передчуття повномасштабного вторгнення, власне переосмислення і зміни у парламенті:
«Сказати, що всі знали, що 24 лютого почнеться війна, то ні, але напруження все одно було. Я з 2014 року їздив на Донбас в якості волонтера, допомагав, бачив зруйновані міста, зустрічався з військовими та знав, що таке поїхати на нуль. Але те, що нуль з’явиться під Києвом навіть не міг уявити. 24 лютого я долучився до 206 батальйону тероборони Києва і наш передовий пост був біля торгового центру «Лавина», далі була сіра зона, а ще далі стояли росіяни, які вже захопили Ворзель, Ірпінь та Бучу. Для мене це було особисто і психологічно вражаюче. Для мене участь в теробороні була важливою і як для історика, а саме відчути цю атмосферу людей, які кинули все та вирішили, що мають захищати свою країну зі зброєю в руках. Тому мене це все дуже змінило і з точки зору сьогодення та історії. Тепер я можу краще зрозуміти про кого я пишу в своїх книгах.
Коли почалася війна, то ситуація в парламенті докорінно змінилася, де зараз ми ухвалюємо абсолютно правильні закони. Мені здається, що в цього парламенту є потенціал і далі утверджувати законопроєкти спрямовані на зміцнення національної ідентичності та ЗСУ».
Про причетність до змін в айдентиці Збройних Сил України:
«У 2015 році ми створили робочу групу, яка згодом почала працювати з Міністерством оборони і адміністрацією президента. Нові назви і нашивки, включно з мазепинкою, яка стала головним убором ЗСУ. Це були наші ініціативи і добре, що їх підхопили. Наступними кроками були зокрема і зміни звань, але на цьому поставили паузу ще у 2019 році. Зараз зважаючи на повномасштабну війну, це питання треба відтермінувати. Хоча можливо, ми продовжимо дискусію на тему, яку саме обрати систему за основу, щоб вона відповідала українській традиції. Я дуже радий, що модернізація української армії відбувається засвоєннями нових зразків озброєння, тактики та українських традицій».
Про майбутнє росії:
«Допоки буде існувати росія в імперії, якою вона зараз є, попри те, що називається рф – буде загроза для України та світу. Не зважаючи, на якому ступені буде підписане умовне перемир’я, якщо росія залишиться в такому форматі, як зараз – очевидно, що вона залишиться загрозою для України. Якщо ми хочемо, щоб нашим дітям не довелось воювати, то потрібно дуже серйозно попрацювати над дипломатією та переконати світ, що на території теперішньої рф мають постати незалежні національні держави поневолення народів. Тільки таким чином і через переформатування росії, ми зможемо вільно жити. Не вірю, що в росії є якийсь внутрішній потенціал переродитись демократично, адже вона мала для цього 30 років. Один з відомих американський політологів Збіґнєв Бжезінський сказав, що росія надто велика, щоб бути демократичною. Я не бачу для роосії потенціалу існування в теперішньому форматі. Як історик та політик хочу сказати, що той формат існування росії, який зараз є – це минуле. Тому так багато речей вони намагаються підняти з минулого».
«Перш за все Володимир В’ятрович історик і він є тією людиною, яка відкриває історію по-новому. Він є автором багатьох книг та людиною, яка не тільки, як історик, відкрила нам багато нового, а і як свого часу директор Українського інституту національної пам’яті. Він показав дуже багато позитивних речей для української нації», – абсолютно слушно сказав про гостя ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур ще на початку зустрічі.
Після презентації книг та розмови з автором, можна було придбати видання з автографами Володимира В’ятровича. Потім він пройшовся сковородинівським простором, поставив автографи в бібліотеці та офісі Наукового товариства університету.
Сковородинівці дякують пану Володимиру за цікаву змістовну розмову, що наснажує продовжувати боротьбу, працювати для рідної Батьківщини. Нині це як ніколи до того важливо й необхідно!
