Навчальний 2023-2024 рік добігає свого завершення, а відтак на часі пригадати усі ті події, які відбувалися в стінах УГСП протягом року, зокрема у рамках проєктів «Відкритий університет», «Платформа можливостей» та «Клуб випускників університету». Пропонуємо вам згадати про те, хто, з-поміж військових та волонтерів, митців та інших лідерів думок, був гостями університету цьогоріч та які важливі тези проговорював кожен і кожна з них.
Катерина СОЛЯР: «Стукайте у всі двері, хай вам і доведеться попрацювати безоплатно»
На початку навчального року, 2 жовтня 2023 року, гостею УГСП стала українська журналістка, теле- та радіоведуча, відеоблогерка та справжній символ незламності українського народу Катерина Соляр.
Задля того аби поспілкуватись з нею у форматі «Платформа можливостей» ще за добрих півгодини до анонсованого початку у залі зібралося близько сотні людей. Ближче до старту розмови аудиторія, без перебільшень, вже не вміщала усіх охочих. Говорили про журналістику, про те як телеведуча прийшла до того чим займається, як зустріла повномасштабне вторгнення і якою буде українська політика після війни.
«Не важливо, яку саме освіту ви здобуваєте, головне ким ви хочете стати в своєму житті, адже ваше прагнення, амбіції – вони першочергові. Тільки ви вирішуєте чи потрібна вам, приміром, журналістика, тому що це та сфера де ти 24/7 на зв’язку, де тебе у будь-який момент можуть попросити вийти у прямий ефір. Якщо ви розумієте, що не можете без неї жити, якщо ви не можете не висловлювати свою думку з того чи іншого приводу, якщо ви розумієте, що вам є що сказати – от тоді це ваше», – побажала наостанок зустрічі усім її учасникам, зокрема студентам-журналістам, Катерина Соляр.
Руслан ГОРОВИЙ: «Україна як картата скатертина – дуже її люблю, з усіма проявами і сторонами»
Уже за місяць, 1 листопада 2023 року, до Університету Григорія Сковороди в Переяславі завітав письменник та співзасновник видавництва «ТаТиШо», український журналіст, автор відомого проєкту «Служба розшуку дітей», режисер-документаліст, волонтер, засновник мистецького проєкту «Так працює пам’ять», музикант та поет Руслан Горовий.
У ході майже двогодинної розмови, яка відбулася в межах партнерського проєкту «Відкритий університет», він розповідав про свою журналістську діяльність, режисерський поступ, діяльність волонтерської групи «Цигани» що нині опікується деокупованими територіями Київщини, Харківщини та Херсонщини. Поза тим, щедро ділився баченням державних та культурних процесів, професійними набутками й планами на майбутнє.
«Для мене Україна як картата скатертина – дуже її люблю, з усіма проявами і сторонами. Вірте в українців! Ми всі різні, у нас абсолютно різний рівень сприйняття, у всіх бувають перепади настрою. Але ми абсолютно один народ який має вижити в цій війні, здолати ворога який прийшов нас знищити – ми не маємо цього допустити» теза, яку важливо винести з тривалого спічу Руслана Горового.
Кирило СТЕЦЕНКО: «Україна – це єдність трьох сутностей: земля, люди і дух»
6 листопада 2023 року, Храм Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого став осередком не лише духовності, а й джерелом культурного пізнання – тут, за співініціативи бібліотеки УГСП, відбувся виступ скрипаля, композитора, педагога, народного артиста України, співорганізатора легендарних фестивалів «Червона рута» та «Тарас Бульба», очільника «Київської Просвіти» Кирила Стеценка.
Як скрипаль Стеценко зіграв понад дві тисячі сольних концертів в Україні, США, Канаді, Бельгії, Австрії, Португалії, Угорщині, Польщі та інших. У Переяславі він презентував майже двогодинну концертну програму «Дух України». Зібрані, у ході виступу, кошти перерахують на потреби сина музиканта що боронить Україну на Сході.
«Для мене велика честь виступати перед вами – в одній з трьох столиць України-Руси. Ви є частиною нашої тисячолітньої історії. Нині я вважаю за потрібне ще більше показувати її людям як в Україні так і за кордоном. Україна – це єдність трьох сутностей: земля, люди і дух – останній надає сенсу, є поняттям багатогранним. Це серцевина нашої української ідентичності. Вона, зокрема і в музиці. Хочу піднести переможний дух України до нашої перемоги», – сказав Кирило Стеценко на початку виступу, який включив в себе його авторські твори базовані на використанні мотивів української класичної музики, починаючи з XVI століття, а також народної. Кожен твір виконаний віртуозом вражав шаленим музичним темпераментом, запалював слухачів.
Павло КАЗАРІН. «Нам залишається робити те, що ми можемо, аби спробувати досягнути результату якого прагнемо»
За кілька днів, 7 листопада 2023 року, у рамках проєкту «Відкритий університет» усі охочі мали нагоду зустрітися з українським журналістом та телеведучим, публіцистом, колумністом, солдатом Збройних Сил України Павлом Казаріним.
24 лютого 2022 року, як і багатьох українців, покликало Павла Казаріна стати до руху опору рідної Батьківщини – нині він солдат Збройних Сил України. Приїхав до Переяслава у вільний від служби час, перед дислокацією на куп’янський напрямок – скориставшись доброю волею свого військового керівництва, яке радо підтримало цю ідею.
У ході півторагодинної розмови Казарін зазначив, що служба в українській армії в умовах війни змінилася, відтак усі стереотипи про те, що, мовляв, «солдат завжди голодний», чи що «армія, подібно до сюжету радянських фільмів, змінює людей» і є «виправним інститутом», слід відкинути. Згадав про черги до військомату у лютому 2022 року. Каже, мобілізуватися тоді прийшли і чоловіки різного віку, і дівчата, і крутий айтішник, і доларовий мільйонер з сотні українського «Forbes». Пригадує, мобілізувалася тоді, навіть, пара геїв – вони стали хорошими мінометниками яких дуже цінують у колективі.
За враженням Казаріна, нині український військовий може «дотягнутися до Президента України чи міністра оборони за два-три рукостискання». Зазначає, що військо нині складається не лише зі «спеціально навчених кадрових людей» – вони «виграли суспільству час на початку війни, а нині вони закінчуються». Суб’єктивно спікер припустив, що нині на одного «кадровика» припадає 6-7 осіб мобілізованих протягом 2022-2023 років. За логікою війни, ця цифра й далі змінюватиметься в бік останніх.
«Ця війна – нова головна подія для українського суспільства, яка прийшла на зміну розповідям про події щодо Другої світової війни, які ми чули від старшого покоління. У кожному українському місті діти нині знають як звучить сигнал повітряної тривоги, люди мають досвід як спускатися в укриття під час повітряної атаки, у всіх є знайомі які воюють і знайомі їм загиблі. Нова історія, яка карбується на наших очах, стає важливішою за все те, що було до цього», – підкреслює журналіст та військовий трансформацію. Каже, про війну не можна судити з досвіду комп’ютерних ігор та фільмів де всі повсякчасно стріляють. У реальних умовах аби зблизитися з противником на 300-500 метрів мають бути, хіба що, штурмові дії. Специфіка ж роботи Казаріна полягала у тому, що він тривалий час тягав автомат «немов заячу лапу».
«Бажаю усім нам живити і берегти свою менталочку», – побажав наостанок свого перебування у колі сковородинівців Павло Казарін та пообіцяв, з часом, неодмінно повернутися до нашого міста та альма-матер.
Олег СИМОРОЗ: «Я дуже люблю життя, і не можу собі дозволити вставляти в нього якусь фігню»
Не минуло й тижня, як нова дата – 10 листопада 2023 року подарувала нову зустріч із блогером, громадсько-політичним діячем, викривачем корупції, учасником російсько-української війни, важкопораненим ветераном Збройних Сил України Олегом Симорозом. Протягом півтори години десятки охочих наживо відвідати захід діалогували на тему «Громадянське суспільство в умовах повномасштабної війни. Кожен важливий!», а у ході розкриття теми Симороз ділився своїм досвідом активізму, впливу на громадянське суспільство, військового досвіду.
Розповідь Олег почав зі шкільних спогадів де вперше зіткнувся з несправедливістю у житті що збудило його до активізму. У 16 років хлопець разом з друзями вже був учасником подій Революції Гідності, «нанюхався газу та долучався до студентських протестів проти януковича». Побачив «прогнилу систему з середини» стажуючись у Київській міській раді. Тоді відчув, що має сили, здібності та характер це все описувати та боротися проти цього. У своєму арсеналі має як більш, так і менш успішні кейси боротьби – детальніше розповів про них.
«Після війни, враховуючи цілу низку негараздів в країні, і попри те, що не хочу нікого лякати, ми матимемо продовження історії про громадську боротьбу – кожен повинен бути готовим об’єднуватися, щось змінювати», – на перших же хвилинах закликав Симороз.
Попри те, що у жовтні 2022-го Симороз підірвався на протитанковій міні під Кремінною й втратив ноги, пошкодив руки та обличчя, а лише минулого місця його виписали з лікарні після першого етапу лікування та реабілітації, боєць продовжує боротьбу та активне, зокрема громадське, життя – у Переяслав приїхав за кермом автівки, яку майстри спеціально переобладнали під потреби пораненого воїна. Задля зручності, пересів у візок і одразу ж оцінив інклюзивні переваги Університету Григорія Сковороди в Переяславі – зручний та просторий пандус й інклюзивну вбиральню. Слід додати, що нині альма-матер дбає про розвиток Центру ветеранського розвитку і докладає усіх зусиль аби він був «зручним для наших військових не на папері». Поділився враженнями у соціальних мережах, натякнувши на те, що «комусь в Києві варто повчитися».
«Дуже крута розмова, дуже круті молоді люди й освітяни. По хорошому заздрю їм, бо тут є всі можливості здобувати якісну освіту. Громадське суспільство, дуже сподіваюсь, змінюватиме нашу країну на краще. Приємно вражений нормальною інклюзивністю – здавалося б банальні, але дуже важливі для мене речі. На жаль, це поки що позитивні винятки. Мав велику честь приїхати, поділитися думками і обмінятися досвідом. Бажаю усім наснаги. Вчіться і змінюйте цю країну!», – додав, наостанок, у коментарі пресслужбі університету.
Олексій КОВЖУН: «Коли ви опиняєтесь в кімнаті, де ви є найбільш розумною, організованою чи освіченою людиною – тікайте з цієї кімнати»
Уже навесні, 12 березня 2024 року, до УГСП завітав ведучий видеоциклу «Довга війна» від видання «Грунт», політичний консультант, медіа аналітик Олексій Ковжун. Протягом півтори години кілька десятків охочих наживо відвідати захід діалогували на тему «Плани на майбутнє в часи невизначеності».
У блоці питань присутні розмовляли з Ковжуном щодо найкращих сучасних українських виконавців, траєкторії руху молоді далі, майбутнього росії та того, чого не варто робити аби не втратити своєї незалежності. Принагідно, Олексій Ковжун наголосив на складнощах у плануванні чого б то не було у сучасних реаліях та в цей суперечливий час:
«Ми живемо в епічні часи, де нас оточують епічні герої. Я зрозумів ще у 2014 році, коли поїхав радником губернатора в Донецьку область, що жити на сторінці підручника історії дуже цікаво – буває дуже весело, буває дуже страшно, але дуже цікаво і вкрай дискомфортно. Це часи про які ми будемо згадувати і про які ви розповідатимете своїм дітям, бо цей момент залишиться з нами назавжди. Планувати важко, тяжко, адже сьогодні була тисячна ювілейна тривога в Києві й наша зустріч могла б не відбутися через ризик ракетного удару. То як все ж таки планувати?»
Однією з ключових порад було те, що потрібно формувати цілі так, щоб навіть часткове досягнення було великою перемогою:
«Віра в себе живе минулими успіхами. Інвестуйте у свою роботу, будьте завзятими. Життя повинно бути осмислене, свідоме і наповнене смисловими моментами. Тоді щастя та успіх вас знайдуть».
Гурт «SCHMALGAUZEN»: «Написання кожної пісні – це ритуал, певна містерія»
3 квітня 2024 року, на численні прохання сковородинівців, в стінах альма-матер відбулась творча зустріч з гуртом «Schmalgauzen». Атмосферна здибанки пройшла з цікавими історіями, жартами та фантастичними піснями. У Переяслав, на численні піврічні прохання здобувачів та молоді міста, гурт
«Хочемо вам побажати аби ви любили ці стіни, любили свій університет. Бо професія педагога – це щось, напевно, з іншої планети. Жити тим, щоб передавати свій досвід наступним поколінням – це велика духовна, душевна місткість. Любіть своїх викладачів-педагогів, любіть працівників університету які у цих затишних стінах приймають у цих стінах різних людей які приїздять до вас в гості. Які щодня щось прибирають, щось лагодять, щось вигадують. Це неймовірно. Неймовірна буденність, де ти маєш такі чудові справи. Це надихає нас в кожному місті. Бо не лише в Києві, а й в кожному куточку країни вирує життя, є люди які «оквітнюють» ці куточки», – сказали хлопці наостанок свого перебування на сцені.
Ірина ГОВОРУХА: «З кожної людини можна написати книгу, а з деяких – і кілька»
18 квітня 2024 року, у рамках проєкту «Клуб випусників університету», за ініціативи бібліотеки закладу, відбулась зустріч з блогеркою, українською письменницею та авторкою 15 романів й збірок Іриною Говорухою. Письменниця розповіла про своє насичене студентське життя, поділилась зі сковородинівцями тим, які ритуали супроводжують написання нею книг і надалі відбувся діалог та жваве спілкування.
У ході зустрічі Ірина Говоруха поділилась спогадами про перебування у стінах альма-матер, яку вона закінчила 24 роки тому:
«Для мене ця зустріч найочікуваніша! Бо знаю в університеті кожен камінчик, кожен закуток, двері, сходовий проліт. Я тут конспектувала про Франка та Глінку, засиджувалася допізна у бібліотеці, закохувалася, награвала гами та арпеджіо. Раділа, сумувала, пізнавала мудрість життя… З великою радістю та хвилюванням повертаюся».
Також успішна письменниця поділилась зі сковородинівцями тим, які ритуали супроводжують написання нею книг. На відміну від уявлень багатьох, це не є очікування натхнення, а щоденна наполеглива праця в офісі за столом, принаймні з 9:00 до 17:00. Окрім того, це постійне записування історій людських доль – бачених на власні очі, переказаних свідками чи учасниками подій, випадково почутих у транспорті, у черзі, в магазині тощо.
«З кожної людини можна написати книгу, а з деяких – і кілька», – наголосила Говоруха.
Денис БІГУС: «Іронія в тому, що люди світ реально змінюють – просто не з тією швидкістю, з якою більшість очікує»
Майже наостанок навчального року, 13 травня 2024 року, відбулась зустріч з відомим журналістом-розслідувачем, засновником та керівником одного із найавторитетніших проєктів журналістських розслідувань в Україні «Bihus.Info», від початку повномасштабного вторгнення – добровольцем Збройних Сил України Денисом Бігусом.
«Якщо говорити про джерело походження тем, то це, десь на 80%, просто новини. У нас є редакційна пошта, на яку приходить якась промислова кількість листів, і вони на 99,99% з тематичної точки зору – сміття. У нас, до певного часу, була традиція раз на рік просто перевіряти всіх по реєстрах. Якась історія про люті інсайди банально не потрібна. У нас є якісь загальнонаціональні теми, які приносять новини, або великі «київські» теми, які підкидає життя навколо», – розповів Денис Бігус відповідаючи на питання про те, як і ким обираються теми для розслідувань.
«Просто не й*бнутись – це вже дуже велике досягнення. Дожити до завершення і вкінці сказати, що хоч на 15% я все ще психічно здорова людина», – такими словами Денис Бігус завершив зустріч зі сковородинівцями коментуючи питання про те, якими ми вийдемо з цієї війни.
Безумовно, усі перелічені й, не навмисне, призабуті нами у цій публікації зустрічі і розмови стали чудовою можливістю для студентів познайомитися, розвинути свої інтереси та відчути себе частиною активної студентської спільноти. УГСП – це територія успіху, яка йде в ногу з часом, відкриває нові досвіди і опроявлює важливі сенси. Неодмінно продовжимо це робити вже прийдешньої осені.
