Чи знали ви, що у нашому університеті, в аудиторії етнодизайну імені Марії Буряк №325 (1 корпус), знаходиться привезена з Чернігівщини народна скриня, яка була створена ще до Жовтневої революції? Скриня зроблена з липи, темного кольору, оббита залізом, розмальована квітковими мотивами. Про це розповіла керівник аудиторії №325, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри мистецьких дисциплін і методик навчання Ольга Стрілець.
Ольга Володимирівна ділиться, що в основі малюнків цієї скрині зображені букети квітів, такі мотиви мають назву «вазон». До структури «вазону» входять зображення стилізованих квітів, квіткові бутони, хвилясті гілочки.
Саме такий мотив «вазону» із розрідженим розташуванням елементів є найбільш архаїчним, оскільки він уподібнений мотиву «дерево життя». У будові цього букету розрізняється народний прийом розпису: стебла у букеті не малювали, а мотив складався з ряду крупних та дрібних квіток, розміщених за принципом трикутника – внизу три великі, над ними дві менші, вгорі одна, ще менша. Букет прикрашає чоло скрині. Зображення хвилястої гілки у розписі лицьової сторони скрині є доповнюючим. Гілка з хвилястим стеблом мала назву «бігунець». У різних регіонах України такий елемент обрамував центральний мотив, або розмежовував сусідні. У внутрішній частині скрині знаходиться «бокова шкатулка» у якій дівчина зберігала гроші та жіночі прикраси.
Довідка. Українська мальована скриня належить до чудес народного декоративно-ужиткового мистецтва. Протягом століть вона була невід’ємною часткою облаштування інтер’єру хати. Тут зберігався й посаг дівчини. Скриня з її вмістом символізувала працелюбність нареченої та її родини, оскільки все, що в ній було, виготовлялося, як правило, власноруч. За звичаєм, скриню ставили в хаті на видноті, поряд зі столом. Застеляли вишиваною скатертиною, а на свято – килимом. Тож не дивно, що художньому оздобленню скринь надавали неабиякого значення: поряд з вишиваними рушниками та килимами скриня була окрасою хати. Як і в інших речах домашнього вжитку, утилітарна функція тут органічно поєднувалася з естетичною.
Значну увагу дослідженню народної скрині приділяли знані мистецтвознавці та науковці, такі як: М. Станкевич, С. Таранушенко, Б. Бутник-Сіверський, Р. Гарасимчук, Ф. Уманцева, А. Будзан, Б. Колчин, М. Сокольський, О. Тищенко, М. Юр.
Композиція розпису народної скрині могла бути різною. Часом рослинний орнамент у вигляді стилізованих квітів та пелюсток рівномірно розміщували по всьому полю, проте частіше посередині був букет або вазон з більших квітів, а по кутках порожні місця заповнювались дрібними квіточками. Інколи букети та вазони розміщували стрічкою по всій площині. Квітки та плоди найчастіше стилізовані, в них не почувається намагання копіювати живу природу. Малювали їх майстри зазвичай «з голови». Як і в інших видах народного розпису, тут панувала імпровізація, тому композиції майже ніколи не повторювалися. Разом з тим у талановитих майстрів кожен твір мав гармонійно підібрані барви і був стилістично цілісним – ці якості забезпечувала художня інтуїція й досвід, що спирався на стійку традицію народної творчості. Окрім квітів на передній стінці скрині зображували народного героя Козака Мамая, а по обидва боки – вазони з квітами. ХVІ – ХVІІ століттями датуються перші українські мальовані скрині, виготовлені у цехових майстернях. У цей період формуються композиційні прийоми скринь («вазон», «букет»). У колористичній гамі закладаються основні співвідношення відтінків червоного, синього, зеленого, жовтого, що мали широке застосування в ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст.
Композиції декоративних розписів українських весільних скринь середини ХІХ – початку ХХ століття можна розглядати в двох аспектах: як процес побудови орнаментального твору та як один із компонентів організації художньої форми виробу. Для побудови орнаментальних композицій розписів українських весільних скринь сер. ХІХ – поч. ХХ ст. використовували обмежену кількість мотивів. Це традиційні – «вазон», букет, гілка, бігунець, віночок, «серце». Найбільш поширеним у розписах скринь є «вазон», і букет, рідше гілочка, віночок, поодинокими випадками є застосування елементів антропоморфного (вершник, дівчина, що несе воду, козак Мамай) та зооморфного (півень, курка з курчатами, голуб, кінь тощо) декоративно-сюжетних композицій. «Вазон», здебільшого, використовували у композиції чола майже по всій Україні. Зображення «вазону», як центрального мотиву часто доповнювали іншими, що характерно розписам скринь південної та центральної України.
Завітайте до нашого музею старожитніх витворів народного мистецтва і огляньте цей чудовий рукотворний виріб ХІХ століття.
Пресцентр кафедри мистецьких дисциплін і методик навчання
