У четвер, 2 березня 2023 року, в життєплин сковородинівської родини повернувся, без жодних перебільшень, їх улюблений проєкт «Відкритий університет. Весняний сезон відкривав не аби хто, а талановитий український музикант, унікальний письменник та поет, мислитель-новатор, запальний фронтмен гуртів «Пирятин» та «Ukiez», неповторний ведучий світоглядного ток-шоу «Інструкція. Війна» на youtube-каналі «Антропологія» Іван Семесюк.
Зустріч, зважаючи на бажання організаторів поексперементувати з локацією, проводили у хоровому класі імені Миколи Леонтовича. Понад годину гість, використовуючи доволі химерну і, подекуди, присмачену помірною українською лайкою лексику, виголошував досить неординарну лекцію на тему: «Метафізика індивідуальної свободи та українська ідентичність». Вона була переповнена метафізичними діалогами, які охоплювали new age, буддизм, християнський містицизм і сторінки витоків українства. Не оминули й президентство Кучми та новітні розмови щодо того, як штучний інтелект трансформує наше життя.
«Наш формат демократичний. Насправді я не науковець, а інтелектуальний шахрай. Маю ремісничу освіту, яка навіть не є гуманітарною, як у кожного нормального художника. Я можу дозволити собі, по суті, молоти ахінею, чим я скористаюсь, і поділюсь з вами своїм життєвим досвідом», – доволі самокритично почав зустріч Семесюк.
Розмову Іван розпочав з розповіді про свою художню діяльність – «Жлобарт» як першу спробу розібратися у тому, хто такі українці по ієрархії знизу догори – від всього тваринного або демонічного, що є в українцях, до небесного і, так би мовити, янгольського, що є перед нами. Зазначив, що за рік повномасштабної війни в Україні все демонічне відійшло, а небесне проявилося.
Надалі лекція повернула в бік думок щодо національної ідентичності. З точки зору метафізики зазначив, що її віссю для українців є свобода як така. Коли ми говоримо про неї, то завжди маємо на увазі щось – чи то економічні, чи то політичні, культурні, гендерні чи статеві свободи. Кожна з них «втикається» в обумовленість іншими свободами. На думку Семесюка, ми можемо гратися чи імітувати свободу. Мусимо звернутися до навчання головного європейця всіх часів і народів Платона, який вигадав. що за кожною низкою явищ стоїть ідея про цю річ. Якщо є ідея про чайну чашку, то вона одна – це чайна чашка. Їх можуть бути мільярди, і вони всі дуже різні, але їх об’єднує ідея про чайну чашку.
«Я довго думав, що ж таке свобода сама по собі. Якщо довго колупатись в собі, то ми виходимо на першоматерію свободи. Ми перебуваємо в просторі, що складно заперечити, тому що ми його бачимо і відповідно в часі. У просторі постійно щось змінюється і виникає ілюзія часу. Ілюзія не означає, що часу немає. Це означає, що час – не те, чим здається», – переконаний мислитель.
Семесюк поділився своїми міркуваннями щодо того, що український народ багато десятиліть подавали як народ, здебільшого, селянський, який втратив аристократичні традиції, аристократичну тяглість, відтак державність, відтак і високу культуру. Каже, історично українці – це народ аристократії, а 1/5 з присутніх, статистично, прямо фізично, більшою чи меншою мірою, мають аристократичне походження безвідносно до того, що хтось виїхав з села, хтось – із галицького містечка тощо.
«Спадок Речі Посполитої в Україні досі не дає нам спокою. Якщо подивитися на те, як розвивався проєкт під назвою Україна, то можемо чітко визначити, що це республіканський проєкт, котрий існував в протореспубліканському вимірі ще до монгольської навали. Це конкурентне середовище, яке оформилось остаточно із приходом Речі Посполитої, як наддержавного видання. Ми фактично республіка, що мала свій ідеал. Вважаю, Україна є одним з прямих ідеологічних спадкоємців Риму», – підкреслив далі Семесюк та поділився своїми спостереженнями щодо цікавих досліджень та журналістських розвідок, на які звернув увагу останнім часом. Каже, на початок ХVII століття до 25% населення в Україні, зокрема на Волині, або були гербовою шляхтою або вважали себе такими. Себто, джерелом фізичних українців є Волинь. Натомість тип людини, який заселяє Лівобережну Україну є козацьким.
Перебуваючи в осередку сковородинівського духу, Іван Семесюк не зміг не згадати про відомого мислителя та по-своєму протрактував його відомі слова «Світ ловив мене та не спіймав»:
«Що це означає? Моя думка, що колективне намагається зробити тебе, як окрему індивідуальність, частиною свого проєкту. Щоб колективна ідентичність людини, означала більше, ніж твоя індивідуальна ідентичність. Сковорода говорив, на мою думку саме про це, він вислизнув з лап колективних ідентичностей. Він побудував і став тим храмом індивідуальної своєї присутності тут і зараз, поза часом і простором. Сковорода був видатним містиком, який спирався на німецьку містичну традицію. Це була ціла лінія передачі істини, яка існувала паралельно із католицькими церквами чи східного обряду».
У річницю повномасштабного вторгнення росіян на територію України не могли не оминути й цю тему. На цей рахунок у Семесюка наступні думки:
«Москаль зараз «он же за родину бьётся». У нього це основна категорія – «бешеная мать-алкоголичка», котра народила його для того, щоб він її захищав і здох. А українець, хоча і артикулює Україною, але він ставить пріоритет не на цей материнський образ, а на свободу як на цінність. І взагалі в українській культурі свобода у різних вимірах дуже сильно проартикульована. Це головне слово нашої української спільноти. Свобода, свобода, сводоба – це наш невроз. Ми не можемо інакше, нас «плющить». Якщо десь буде хоч якийсь натяк на рабство – одразу повстання. А у москаля, в російській культурі поняття «свобода» фактично нема. Вони знають це слово, і вони ним навіть оперують, але як поняття вони його майже не використовують. Тут я говорю про росіян як про повну антитезу українського архе. У цьому сенсі вони наші повні антиподи. Адже для українця головне – це його особиста індивідуальна свобода, а відповідно – його індивідуальна ідентичність … Як і 500 років тому, Україна б’ється бойовою шляхтою, а московити б’ються бойовими холопами – нічого не змінилося».
Серед найнестандартніших думок, озвучених Іваном Семесюком, була, приміром, думка про те, як за допомогою пупа «скинути мішок буряків» зі своїх плечей:
«Я задумався над тим, що пуп – це те, через що ми були пов’язані зі зовнішньо-невідомим, коли лежали всередині мами. Ми через це місце були пов’язані з чимось для нас, маленьких, безкінечним. Ймовірно, ця така біологічна пам’ять – вона присутня. І насправді, якщо ви спробуєте іноді направляти свою увагу на місце, де у вас пуп, і попрактикуєте деякий час (у когось це багато часу займе, у когось – ні), ви відчуватимете, як вас «відпускає». Знаєте відчуття, коли ви несете мішок з буряками все життя, але не знаєте про це. І ви ніколи про це не думали. Ви народилися з цим мішком буряків – ви ідете, ідете, ідете… А потім – бац, і він падає, зникає. І от оце відчуття, коли цей мішок звалився з ваших плечей, схоже на те, коли ваше прекрасне его на якийсь момент «відвалюється» від вас. Це те дивне відчуття, коли ваша свідомість, умовно кажучи, стає в десятки разів більш прозорою, і ви це дійсно відчуваєте».
Ближче до завершення розмови відомий і нестандарний гість підсумував свою лекцію слушними думками про «смисл України»:
«Смисл України – це артикуляція і маніфестація свободи людству, створення певного орієнтиру, котрий нагадав би про цю цінність під назвою «свобода». Про що може говорити українська думка цьому світу? На мій погляд, очевидно, про свободу. Про свободу як філософську категорію – найбільш практичну з усіх філософських категорій. Люди є звичайні, а є просвітлені – будди. Це ті, хто досягли певного просвітлення, котрі «скинули свій мішок буряків з плеч» назавжди. Так от, Україна зараз – це країна-будда, тому що тут відбувається битва за свободу, битва з антитезою свободи, і це битва за індивідуальні свободи. Це неймовірно круто», – говорить Семесюк виводячи наступну тезу:
«Україна – це, фактично, як книга. Напевно, як Святе Письмо, як Біблія, як Трипітака, як Коран. І от, мені хочеться донести таку думку – ми зобов’язані напрягтися, але таки дати відповідь на запитання, що таке індивідуальна свобода».
Безумовно, неординарний та антинауковий підхід лекції справив на присутніх направду приємне враження. Знаючи, що хтось із вас, цілком ймовірно, прогавив цю лекцію наживо, ми навмисно зберегли її запис на сторінці Наукового товариства університету в Instagram: https://bit.ly/3y2DFZ4
«Я взагалі чого приперся сюди? Хочу освідчитися в глибокій любові до Вас як українців! Те, що Ви народилися українцями – найкраща форма народження в людстві взагалі», – мабуть ніхто б не підсумував свою зустріч щиріше, ніж Семесюк.
По завершенню зустрічі Іван Семесюк щедро фотографувався з охочими, відповідав на запитання, натхненні його лекцією, неформально проводив час зі сковородинівцями. Як і завжди, зустріч стала можливою завдяки Відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю та Науковому товариству студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених Університету Григорія Сковороди в Переяславі.
А тим часом нові зіркові зустрічі у форматі «Відкритий університет» не змусять на себе довго чекати. Уже цієї неділі, 5 березня, з безкоштовним концертом до УГСП вперше завітає відомий гурт Kozak System. Початок благодійного виступу о 17:00 в актовій залі альма-матер (вулиця Сухомлинського, 30).
Максим Левченко, за матеріалами ЗМІ
