9 вересня 2026 року молодіжний простір «ТВіСТ», що в укритті Університету Григорія Сковороди в Переяславі, наново наповнився особливою енергетикою. Сюди у межах проєкту «University Live Stage» та у тісній співпраці з платформою «Культурні Сили України» до сковородинівців завітав музикант, автор пісень, фронтмен гурту NAZVA, військовослужбовець, учасник платформи Культурні Сили України Павло Гоц.
Зустріч стала першою подією формату в новому навчальному році. Замість звичного для гурту студійного звучання альта й контрабаса, Павло постав перед аудиторією в максимально камерному, акустичному форматі – лише він, гітара та живий діалог зі слухачами.
«Моя перша зустріч з музикою – це сльози від Чайковського»
За кілька годин до анонсованого виступу Павло Гоц вже був у Переяславі та завітав до Меморіального музею Григорія Сковороди та Музей «Заповіту» Т.Г. Шевченка НІЕЗ «Переяслав». Гоц ознайомився з локальними історичними даними щодо перебування двох відомих українців на Переяславщині, а також артефактами минулого, які, маємо надію, наихнули його на нові образи для пісень.
По поверненню Павло прогулявся територією альма-матер, залишив автограф на дверях Офісу Наукового товариства університету, а вже о 17:00 розпочав свою творчу зустріч із кількома десятками студентів та охочих у затишному просторі «ТВіСТ».
Зустріч розпочалася зі вступного слова модератора, провідного фахівця відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Максима Левченка, який привітав присутніх з початком нового сезону зустрічей та анонсував збір для підрозділів «Культурних Сил». Безпосереднє спілкування Павла Гоца з аудиторією одразу ж почалося з відповідей на запитання студентів про витоки творчості. Павло зізнався, що музику відчув ще в ранньому дитинстві. Його мама, піаністка і композиторка, якось посадила чотирирічного сина за фортепіано і зіграла «Хворобу ляльки» Чайковського.
«Я пам’ятаю, як я розридався під час того. Мама вирішила не травмувати дитину, перегорнула сторінку і зіграла «Нову ляльку» в мажорі, і мене одразу попустило. Тоді я зрозумів, що маю високу емпатію до музики», – пригадав артист.
Попри те, що згодом він здобув три освіти (режисера, актора театру і кіно та журналіста), опанував гітару, фортепіано, контрабас, флейту й ударні, музика залишилася його головним покликанням. На закиди хейтерів та поради писати «простіше» Павло завжди відповідав упертістю: «На історії мистецтв вивчають тих, хто зробив щось унікальне. Якщо Бог творець, то він нас усіх створив творцями. Треба просто визнати це в собі».
Таємниця «Сіґеле-міґеле» та різдвяні традиції
Звісно, аудиторія чекала на виконання головного вірусного хіта гурту «NAZVA» – пісні «Сіґеле-міґеле». Артист розкрив сковородинівцям справжній сенс цього треку, який насправді є описом традиційного маланкового вертепу.
«Я люблю Різдво більше за свій день народження. Ми святкуємо його два тижні. У нашій родині готують на свята виключно чоловіки, жінки відпочивають. Я готую всі 12 страв. Оскільки у вертепі є персонаж жида, який розмовляв мовою їдиш, то фраза «цигале мігале» перекладається просто як «біла коза»», – поділився Павло.
Він також розповів про культурні відмінності: у рідній для його колеги по гурту Ярослава Горлівці традиції Маланки були винищені радянською владою, як і в родині самого Павла, частину якої свого часу депортували зі Львова до Сталінграда, де за святкування Різдва могли донести в КДБ.
«Не чужійте»: про службу, окопний гумор і страх втратити дім
Особливо щемливим став блок, присвячений військовій службі. Павло розповів, що навіть у найважчі дні на полігоні під час так званого «нульового дня» інструктори впізнавали його і просили фото для своїх дітей. Тепер музикант носить із собою спеціальні подарункові шеврони для тих, хто його впізнає.
Виконуючи проникливу композицію «Чужію я», він поділився історією її створення. Після тривалої відсутності через службу Павло приїхав до сестри. Його маленький племінник, який до цього ще не вмів розмовляти, звернувся до нього повними реченнями: «Павло, тебе так довго не було. Де ти був?»
«Я зрозумів, що все міняється, а ти за цим не встигаєш. Я усвідомив: у чужім стані я вдома точно бути не хочу. Тому не чужійте. Пишіть мамам, татам, родичам – це дуже важливо», – звернувся до присутніх військовослужбовець.
Не оминули й тему окопного братерства. Павло зізнався, що на війні рятує гумор, зокрема й чорний: «Ви стаєте другою родиною. Якщо тих колег знаходиш – ти себе добре почуваєш, якою б складною не була задача, чи то на нулі, чи за 15 кілометрів від лінії зіткнення. А батьки на моє рішення піти у військо відреагували класично: плакали і пишалися».
Сковорода, нові прем'єри та інсайти Євробачення
Напередодні виступу Павло Гоц відвідав музей Григорія Сковороди, де наново надихнувся ідеями філософа про «сродну працю». Тож символічно, що зі сцени пролунала пісня «Щастя», написана на слова нашого патрона. Музикант зауважив, що текст, якому майже 300 років, сьогодні звучить абсолютно сучасно.
Ексклюзивом вечора стала прем’єра абсолютно нової пісні. За словами Павла, через стрес на службі він не писав пів року, а потім склав трек із цитат, почутих на вулицях і передовій. Рядки «Квіти всі колючі, є найбільш живучі» (напис, який він побачив на стіні в Запоріжжі) та «Люди для людей – то дощ» глибоко зрезонували з аудиторією.
Відповідаючи на запитання про Нацвідбір на Євробачення з треком «Slavic English», Павло зізнався, що ідея виникла після створення англомовних мультфільмів для Америки про українських дітей. Трек є маніфестом прийняття нашого акценту, яким ми розповідаємо світу про українські винаходи (від камери на крані для зйомок «Титаніка» до вертольотів Сікорського та CD-дисків). До речі, команда Нацвідбору спочатку пропонувала зробити візуал про буквального «персонажа Славіка», але гурт відстояв свою інтелектуальну концепцію.
Попкультура, «S.T.A.L.K.E.R. 2» та галицька «мандибурка»
Павло Гоц виявився надзвичайно різнобічною особистістю з цікавими захопленнями. Відповідаючи на бліц-запитання студентів, він розповів, що не вірить у натхнення, а лише у багаж знань. У його плейлисті органічно вживаються «Tenacious D», «Eels», «DakhaBrakha», «Esthetic Education» та Адріано Челентано. Він обожнює мультфільми від Pixar (саундтреки яких збирає на вінілі), «Gravity Falls», аніме «One Piece», фільм «Шоу Трумена» та стрічки Параджанова.
З відеоігор музикант відзначив «Red Dead Redemption 2», «Brutal Legend» (заради якої купив PS3) та легендарну серію «GTA». А найбільшою гордістю для геймерів стало те, що пісні Павла відтепер можна почути на внутрішньому радіо у довгоочікуваній грі «S.T.A.L.K.E.R. 2».
Щодо гастрономічних вподобань, артист зізнався в любові до простої сільської кухні: вареників, борщу, баношу та галицької «мандибурки» (запеченої картоплі з салом і часником). А вдома на нього завжди чекає улюблений лабрадор на ім’я Кобза.
Наприкінці вечора Павло виконав пісню-присвяту військовим побратимам, а завершив основну програму класикою Володимира Івасюка «Пісня буде поміж нас», яку співав увесь зал. Після гучних вигуків «на біс» артист ще раз заспівав «Чужію я».
Традиційно, організатори зустрічі віддячили гостю пам’ятним «Щорічником Сковороди» та картиною від митців університету.
Ще з півгодини після офіційного завершення зустрічі присутні фотографувалися з Павлом, рефлексували про його творчість, знімали тіктоки та, навіть, дарували на дорогу мамині закрутки. Головною ж місією заходу стала благодійність: протягом усього вечора учасники зустрічі донатили на потреби «Культурних Сил України».
Уже незабаром усі ті, хто з тих чи інших причин, не зміг бути присутнім на виступі Павла зможуть побачити його у відеоформаті на youtube-каналі університету. Наразі наполегливо радимо переглянути фотозвіт з події від Ірини Середи: https://8623-irina.gallera.io/pavlo-goc
Ініціаторами формату «University Live Stage» є Відділ інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, Наукове товариство університету та соціально-гуманітарний відділ за підтримки ректора Віталія Коцура. Як і було обіцяно, подібні зіркові зустрічі у цьому форматі проходитимуть у надвечірній час, аби до них могло долучитися якомога більше охочих мешканців громади. Анонси нових зустрічей – вже за деякий час.
