15 квітня 2026 року стіни Університету Григорія Сковороди в Переяславі знову стали свідками унікального переплетіння мистецтва та війни. У межах вже другої зустрічі в рамках нового мистецько-просвітницького благодійного проєкту «University Live Stage» до закладу завітав особливий гість – фронтмен легендарного гурту «Нумер 482», а нині боєць Краматорської мобільної групи «Культурних сил» Віталій Кириченко.
Зустріч, яка вже традиційно відбувалася в молодіжному просторі «ТВіСТ», не була формальним виступом зірки, а перетворилася на глибоку, іноді іронічну, а іноді щемку розмову про те, що тримає нас у часи великих випробувань. Як зазначив сам Віталій на початку зустрічі, він бачить свою місію в тому, щоб бути певним медіумом між військовим і цивільним світами, розповідаючи через пісні про реалії фронту.
Ініціаторами нового формату виступили Відділ інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, Наукове товариство університету та соціально-гуманітарний відділ за підтримки ректора Віталія Коцура. Цього разу зустріч вдалася у тісній співпраці з військовим підрозділом «Культурні Сили».
Розпочинаючи діалог зі студентством та вихованцями ліцею «Патріот», які у цей вечір склали основу аудиторії, Віталій Кириченко з притаманним йому гумором зауважив, що критикувати завжди будуть тих, хто щось робить:
«Ви як молоді люди, які починають життя, маєте розуміти: що б ви не робили, вас завжди будуть критикувати. Хто хоч щось робить, його завжди сварять, а хто нічого не робить – той завжди хороший», – зазначив музикант та детально розповів про роботу «Культурних сил» – підрозділу, який проводить культурно-просвітницьку роботу безпосередньо в зоні бойових дій. Географія їхньої праці вражає: від Покровська до Лимана, Куп’янська, Костянтинівки та Бахмута. Кириченко представив свою мистецьку команду, згадавши побратимів: бандуриста Володимира Вікарчука («Шпилясті кобзарі»), зв’язківця Миколу Короля, піаніста Миколу Білика, якого в підрозділі жартома називають «позашлюбним онуком Ірини Білик», та командира Дмитра Мельника з гурту «Ot Vinta».
Надалі особливу увагу гість приділив питанню ідентичності, наголосивши, що культура – це система, яка відрізняє нас від ворога. Віталій прямо процитував російські наративи про те, що українців нібито вигадав «Ленін чи австрійський генштаб», і пояснив, чому ворог вкладає такі ресурси, щоб розмити наші кордони: «Якщо немає культури, то немає народу. Наші пісні, вірші та інструменти – це лише засоби, якими ми доносимо основні меседжі».
За останні три роки артист проїхав понад 100 000 кілометрів дорогами Донбасу та дав більше тисячі концертів для бійців – аудиторія зустріла цю інформацію щедрою зливою оплесків. Водночас Віталій Кириченко зазначив, що нині за фахом він насамперед військовий: стрілець 130-го батальйону 241-ї бригади, який пройшов бойовий шлях через Київщину, Харківщину та пекельний Бахмут у квітні-травні 2023 року. «Тому в першу чергу я військовослужбовець, а в цивільному житті – рок-музикант», – підкреслив гість.
Безпосередня музична частина зустрічі розпочалася з пісні «Моя Батьківщина», після чого пролунала прониклива композиція «Покурити нема». Віталій згадав, як виконував її в Іспанії на Тенеріфе:
«Повний зал, ресторан, люди насолоджуються життям, океан… і я починаю співати ці пісні. Треба було бачити їхні очі. Але ми зараз вдома, і це дуже класно – мати свою Батьківщину, вона варта того, щоб її захищати».
Не обійшлося і без інтерактивів. Приміром, Віталій давав публіці змогу відгадати культові пісні Metallica та Deep Purple за культовими вступами, а пізніше жартома «екзаменував» залу на знання значення цифр «482» у назві його гурту. Зрештою, після кількох хибних і ні спроб відгадати із залу, музикант нагадав, що 482 – це перші три цифри штрих-коду українських товарів, а гурт, заснований в Одесі у 1998 році, вибрав цю назву, бо «Одеса – це Україна».
У перерві між двома відділеннями концерту, важливою складовою заходу став благодійний аукціон, проведений модератором зустрічі, гостьовим редактором проєктів університету Максимом Левченком. Сковородинівці активно боролися за лоти: шеврон «Культурних сил» пішов «з молотка» за 700 гривень, прапор підрозділу з підписом гостя – за 1400 гривень, а стяг зустрічі, на якому розписалися всі присутні, придбали за 600 гривень. Усі залучені кошти спрямували на ремонт автомобілів мобільних груп «Культурного Десанту».
У ході зустрічі одним із найцікавіших моментів стали спогади пана Віталія про початок творчого шляху та досвід виступу на одній сцені з такими велетнями українського року, як «Океан Ельзи», «Тартак» та «ТНМК». Музикант розповів, як на початку кар’єри «Нумер 482» випала нагода виступати на розігріві у переповненому Палаці Спорту перед десятитисячною аудиторією. Згадуючи цей досвід та хвилювання перед виходом, Кириченко процитував влучну «окопну» пораду одного поважного чоловіка про те, що є найважливішим для артиста в таку мить: «Головне – не всратися». Ця прямолінійна мудрість викликала щирий сміх у залі, влучно підкресливши різницю між глянцевим шоу-бізнесом і суворими реаліями, які гартують характер.
Окрему увагу під час зустрічі приділили легендарній пісні-візитівці «Добрий ранок, Україно», написаній ще у 2014 році. Віталій іронічно зауважив, що багато хто пам’ятає його за кліпом десятирічної давності, де він був «двометровим блондином без бороди вагою 65 кілограмів». Коли одна зі студенток зізналася, що ця пісня стоїть на будильнику в її мами, Віталій миттєво віджартувався: «Сонечко, у мене велике прохання – спитай у своєї мами, де мої гроші?». Він додав, що як «музичний батюшка» готовий очистити совість за використання пісні без виплати роялті всього за 200 чи 250 гривень донату на потреби підрозділу, перетворивши жарт про авторські права на черговий заклик підтримати армію.
Між піснями, зокрема «Тероборона країни», «Трилер», «Сніг», «Я йду по воді», «Будьмо» та «Запах свободи» (написаної разом із Русланом Горовим) Віталій читав вірші побратимів та ділився спогадами про службу з Тарасом Тополею та Сергієм Василюком (які у різні роки теж були гостями нашого університету – прим.авт.), наголошуючи на силі «піксельного братства», де люди з різних світів стають однією родиною.
«Вони гадали, що нас можна взяти голими руками, але ми встали всі разом і довели, що ми нація, народ і маємо право на існування. Бо ми – українці», – зазначив Віталій поміж пісень, коротко резюмуючи шлях який нині проходить наша нація.
Після завершення виступу Віталій Кириченко залишив свій автограф на дверях офісу Наукового товариства, де вже збирається ціла історія відвідувань альма-матер видатними українцями та гостями зарубіжжя. Також музикант записав відеозвернення до студентів, знявся у креативному ролику для університетського TikTok та отримав у подарунок картину від талановитих митців університету.
Завершився вечір спільною світлиною, неформальним спілкуванням та виконанням візитівки артиста – пісні «Добрий ранок, Україно» у форматі «На біс», яка в умовах війни набула нового, ще глибшого сенсу. Уже незабаром усі ті, хто з тих чи інших причин, не зміг бути присутнім на виступі Віталія зможуть побачити її у відеоформаті на youtube-каналі університету. Поки пропонуємо вашій увазі фотозвіт події: https://8623-irina.gallera.io/603693-vitalii-kiricenko
Про подальші плани проєкту «University Live Stage» стане відомо за деякий час. А наразі щиро дякуємо Віталію Кириченку, керівництву «Культурних сил» за сприяння та початок плідної співпраці, а також усім, хто розділив цей квітневий вечір у сродному колі сковородинівців!
