Понеділок, 16 березня 2026 року, увійде в новітню історію Університету Григорія Сковороди в Переяславі як день старту нового культурно-благодійного проєкту «University Live Stage». Першою гостею формату стала знакова київська поетка та музикантка, лідерка проєкту «Skladno» та учасниця гуртів «Zwyntar» і «Folkulaka» Саша Кладбіще.
Захід, що пройшов у молодіжному просторі «ТВіСт», мав на меті збір коштів на автівку Toyota Hilux для підрозділу «Щедрик», де служить близький друг артистки. За підрахунками організаторів, протягом вечора завдяки донатам вдалося зібрати близько 5000 гривень, які вагомо підкріплять цей збір.
Ініціаторами нового формату виступили Відділ інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, Наукове товариство університету та соціально-гуманітарний відділ за підтримки ректора Віталія Коцура. Організатори наголосили, що відтепер подібні зіркові зустрічі у цьому форматі проходитимуть у надвечірній час, аби до них могло долучитися якомога більше охочих мешканців громади.
За кілька годин до анонсованого виступу Саша Кладбіще вже була у Переяславі та завітала до Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини НІЕЗ «Переяслав». Артистка прогулялася музейною територією, насолоджуючись краєвидами та артефактами минулого, які, маємо надію, наихнули її на нові образи для віршів і пісень. По поверненню на територію альма-матер гостя поспілкувалася з ректором Віталієм Коцуром, а вже о 16:00 зустрілася зі студентами та усіма охочими у затишному просторі «ТВіСТ».
Зустріч модерував координатор гостьових проєктів університету, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Максим Левченко, який, найперше, подякував захисникам і захисницям України, адже, найперше, такі зустрічі нині можливі виключно завдяки їх жертовності та героїзму. Позаяк, багато з кращих воїнів, на жаль, повернулися з полів бою російсько-української війни «на щиті», він оголосив хвилину мовчання, і вся зала на мить завмерла у скорботі.
З перших хвилин спілкування Саша Кладбіще відзначила особливу атмосферу міста Переяслава та відвіданого нею музею, зізнавшись присутнім, що їй тут набагато більше сподобалося, ніж вона очікувала, і вона обов’язково повернеться сюди ще раз разом з друзями.
Відповідаючи на запитання про те, чим наповнене її життя зараз, поетка була максимально відвертою, зауваживши, що зважаючи на все те, що ми переживали цієї зими, у столиці було досить важко, адже найпершим завданням було вижити, а атмосфера довкола не надто надихала до творчості. Нині ж творча робота триває, а новий матеріал пишеться в міру можливості. Наразі двоє учасників колективу долучилися до лав Збройних Сил України, тож часу на репетиції обмаль. Попри це до кінця року музиканти планують порадувати слухачів синглами або новим альбомом, виступити на фестивалях «Faine misto» та «Atlas Festival», відіграти міні-тур.
Творча частина вечора перепліталася з розмовою. Зал хором підспівував «Мексиканця», занурювався в містику «Човна» й «Муншайн» та разом із гостею мандрував «Потягом на Південь». Саша також виконала пісні проєкту Skladno «На твоєму боці», «Мій друг» та «Я вб’ю тебе останнім», присвячену складності стосунків під час апокаліпсиса, та авторський переспів твору Піта Сігера «Де ж поділися квіти всі?». Окремо вона згадала, як військові на Херсонщині розповідали їй, що пісня «Човен» стала для них оберегом під час форсування річки, бо її тривалість ідеально збігалася з часом проходження найнебезпечнішої ділянки під обстрілами.
Говорячи про те, як її творчість впливає на людей, вона навела прикладу треку «Човен», згадавши історію від військових, які форсували річку під Херсоном: вони ставили цю пісню як щасливий оберіг, бо її тривалість рівно відповідала часу переправи через небезпечну ділянку.
Важливою частиною вечора стала презентація збірки «Складно. Слова війни та любові», виданої у 2025 році. Саша розповіла, що раніше мала російськомовні збірки, але після Революції Гідності її внутрішній компас змістився. Вона розповіла, що видавництво «Маґура» самостійно знайшло її тексти у Facebook і запропонувало видати книгу, яка стала свідченням болю перших місяців повномасштабного вторгнення.
«Я зрозуміла, що треба розвивати українську літературу, а з 2022-го року це взагалі стало максимально актуальним. Ця книга важка. Вона про переживання перших місяців вторгнення, про шахедні атаки, про роздуми, які треба було якось сублімувати», – поділилася Саша.
На запитання про те, де проходить межа між любов’ю та війною у творчості та житті, поетка дала глибоку відповідь:
«Тільки під час війни людина може дійсно зрозуміти, що таке відчувати справжню любов і справжню ненависть. У мирний час ми живемо «за течією», а коли стається війна, ти робиш важкий вибір, зазнаєш втрат і розумієш справжню ціну почуттів. Любов під час війни розкривається на повну силу», – переконана мисткиня.
У це надвечір’я Саша читала дійсно багато поезій. Серед інших прозвучав зворушливий текст про кота, який боїться вибухів, та вірш про волонтерів, яких береже їхній власний «волонтерський бог». Ще поетка розповіла про одну з найособливіших – текст «Герої вмирають», який нині виконує співачка СТАСІК. Він був написаний ще у 2018 році, і за словами Саші фраза «Герої не вмирають» її завжди бісила.
«Мене завжди бісила фраза «Герої не вмирають», бо герої якраз-таки вмирають першими. Вони перші йдуть у бій, перші стають на вахту. Ця фраза ніби знецінює те, що вони віддали найдорожче. Тепер цю пісню ставлять на похованнях… Це не те, про що мріє музикант, але для мене як для сонграйтера це велике щастя – що люди вшановують героїв під мої вірші», – зазначила Кладбіще.
Артистка також прокоментувала свій творчий псевдонім, пояснивши, що він супроводжує її вже 20 років з часів «Живого Журналу», і хоч зараз він звучить контроверсійно, міняти його вона не вважає за потрібне. Окремо Саша торкнулася філософії гурту «Zwyntar», наголосивши, що вони не займаються естетизацією смерті, а формують ставлення до неї як до частини життя, яку треба сприймати нормально і без зайвої трагедії.
Під час розмови не оминули й резонансну тему авторських прав та конфлікту з «Кварталом 95» через використання пісні «Мексиканець». Саша Кладбіще пояснила, що вони дали пряму заборону на використання музики, проте її проігнорували. Вона зазначила, що не йде до суду лише через високу вартість експертиз, бо зараз усі активи витрачаються на дрони, а не на юридичні тяганини. Поетка іронічно додала, що моральну шкоду вони компенсували припливом десяти тисяч нових підписників після розголосу, але зауважила, що така поведінка медійників щодо авторського права та використання образів військових є абсолютно аморальною.
Завершуючи вечір, вона звернулася до молоді з напуттям, зазначивши, що на проактивну молодь вся надія, оскільки, на відміну від її покоління, сучасні студенти вже бачать ворога на власні очі й не мають допустити помилок минулого. Натомість присутні зійшлися в думці, що така зустріч стала яскравою і важливою змогою відкрити для себе нового виконавця чи почути нові прочитання знайомих у улюблених пісень, поринути у сенси, надихнутися на власну творчість та, звісно ж, допомогти війську.
Наостанок присутні бурхливими оплесками подякували Саші, а ініціатори формату подарували гості квіти та ляльку-мотанку. Надалі Саша ще довго спілкувалася та фотографувалася зі студентами, підписувала книги та залишила свій автограф на дверях офісу Наукового товариства університету.
Уже незабаром усі ті, хто з тих чи інших причин, не зміг бути присутнім на виступі Саші Кладбіще зможуть побачити її у відеоформаті на youtube-каналі університету. Проте, звісно ж, ми наполегливо радитимемо, за можливості, ніколи не пропускати таких зустрічей наживо, адже жодне відео не здатне передати тої енергетики, яку ти відчуваєш у безпосередньо у залі.
Подальші плани проєкту «University Live Stage» буде анонсовано вже незабаром. А наразі щиро дякуємо Саші та усім, хто розділив цей вечір у сродному колі сковородинівців!
