26 листопада 2025 року у конференц-залі імені Василя Сухомлинського Університету Григорія Сковороди в Переяславі відбулася значуща наукова подія. Тут презентували другий-четвертий томи «Ілюстрованої історико-богословської енциклопедії», яку підготував творчий авторський колектив на чолі з доктором історичних наук, професором, членом-кореспондентом НАПН України Василем Балухом та його заступником – ректором УГСП, доктором історичних наук, професором Віталієм Коцуром. Незмінно до авторського колективу увійшов і голова Вченої ради університету, доктор історичних наук, академік Віктор Коцур.
Праця містить сукупність термінів, понять і категорій історико-богословського та релігієзнавчо-філософського характеру, а важливе місце у енциклопедії займають статті з ґрунтовними біографічними відомостями про релігійних і церковних діячів, описами географічних місць, подій та явищ, що увиразнюють історичний процес і особливості релігійних пошуків людства, інституційного оформлення релігійних організацій, рухів, шкіл, формування й еволюцію віровчень, культів, догматичних, канонічних і літургічних традицій, а також динаміку розвитку історіософської й релігійно-богословської думки в Україні та світі. Станом на четвертий том автори дійшли від літери А до літери О.
Починаючи з першого тому, презентованого минулоріч, «Ілюстрована історико-богословська енциклопедія» міститиме понад 2 тис. словникових статей різних обсягів, у яких подано термінологічне визначення і тлумачення терміну у синхронічному (сучасний стан) і в діахронічному аспектах (історія розвитку). Статті розміщені за алфавітом і містять, крім історико-богословських термінів, короткі біографії релігійних і церковних діячів, пророків і євангелістів, засновників релігій, церков, очільників релігійних рухів і організацій тощо.
Як вже розповідав наш сайт, днем напередодні презентація четвертого тому «Ілюстрованої історико-богословської енциклопедії» відбулася в Київській православній богословській академії за участі Блаженнішого Митрополита Епіфанія.
Зібрання в університеті Переяслава, яке незмінно модерував провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександр Молоткін, являло собою низку виступів поважних науковців та представників духовенства, які зверталися до присутніх з вітальними словами чи фаховими словами рецензій на новодрук.
На початку присутні священники різних релігійних течій, представники Ради церков Переяславщини, звершили молитву і благословили початок богоугодної справи – презентації направду історичних, у вимірі розвитку української енциклопедистики, книг.
Спершу пролунала промова ректора УГСП, заступника голови редакційної колегії енциклопедії Віталія Коцура:
«Попри стрімкий розвиток електронних ресурсів, штучного інтелекту та інтернет-видань, друкована книга й надалі залишається неперевершеним носієм знань. Вона є тривкою й сталою формою збереження людської думки. Усе, що ми вкладаємо в книгу — час, осмислення, інтелектуальні зусилля та частку серця, — зберігається в ній назавжди. Особливо цінним є те, що такі видання поповнюють фонди бібліотек духовних і теологічних освітніх установ.
Учора в столиці ми розпочали ґрунтовну філософсько-теологічну дискусію про сучасні підходи до виховання молоді та формування в неї стійкої любові до читання. Сьогодні презентуємо вже четвертий том із п’яти запланованих. Спершу передбачалося створення чотиритомника, однак обсяг понять, які потребують фахового пояснення, виявився значно ширшим. Саме тому проєкт переріс у п’ятикнижжя — так влучно охарактеризував його один із учасників учорашньої зустрічі.
І це не завершення роботи: видання й надалі розвиватиметься, доповнюватиметься та вдосконалюватиметься, адже наші рецензенти вже звертають увагу на терміни, яких ще бракує. Як слушно зауважив учора Блаженніший митрополит Епіфаній, ця книга має бути в кожній школі, гімназії та університеті. Це — вагоме визнання на загальнодержавному рівні» ,– зазначив Віталій Вікторович.
Зважаючи на те, що днями доктору історичних наук, професору, члену-кореспонденту НАПН України Василю Балуху виповнилося 70 років, на його вітальну адресу надійшли найтепліші сповнені глибокої поваги привітання від Університету Григорія Сковороди в Переяславі за підписом Віталія Коцура та Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя за підписом ректора Олександра Самойленка. У знак шани від сковородинівців, а також Асоціації містоутворюючих закладів університетів, під оплески присутніх Василя Олексійовича було нагороджено оновленою відзнакою «Почесний професор» (у 2018 році Василю Балуху було присвоєно почесне звання «Почесного професора» ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди» – прим.авт.), а також мантією, конфередераткою та іншими символами поважного академіка і науковця. Сповідуючи славетні сковородинівські традиції, саме Василю Олексійовичу випало стати науковцем, який першим отримав це почесне звання після перейменування закладу і оновлення нагороди.
Надалі привітальне слово надали очільнику Переяславської міської територіальної громади Вячеславу Саулку:
«Те, що ви сьогодні презентуєте, – це не просто ілюстрована історико-культурна енциклопедія, це велика наукова праця і водночас вічний осідок пам’яті, який залишиться поколінням: книга, до якої звертатимуться і діти, і онуки, і далекі нащадки. Це не лише зібрання знань — це історія зародження християнства на наших землях, історія Переяслава, історія всієї України. Ви зробили величезну справу: зберегли пам’ять і продовжуєте справу предків. За цю працю, за патріотизм і незламність – щиро і низько вам вклоняюсь і дякую», – зазначив Вячеслав Володимирович та провів короткий екскурс становлення Помісної Православної Церкви України на Переяславщині в умовах російсько-української війни, принагідно подякувавши науковцям, захисникам і духовенству.
Про ідею та деталі роботи над виданням надалі незмінно змістовно говорив сам професор кафедри філософії та культурології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, очільник авторського колективу Василь Балух:
«Я щиро радий, що Переяславом керують люди, які по-справжньому дбають про його духовне відродження, які пам’ятають, що поруч із Києвом і Черніговом саме Переяслав був однією з перших єпархій Київської митрополії, що тут перебували навіть візантійські митрополити. Це місто – серце давньої руської духовності, і ви сьогодні продовжуєте цю тисячолітню традицію. Для мене Переяслав – місце особливе: саме тут, у стінах спершу педагогічного, а нині Університету Григорія Сковороди, починає свій шлях до читача вже 42-га моя книга. І сьогодні я відчуваю глибоку вдячність долі, батькам і Богові за те, що можу стояти перед вами», – зізнався у коханні до давньоруського міста та його університету Василь Олексійович. Надалі переповів історію свого життя, серед іншого, пригадав як у 2001 році Божим провидінням став деканом філософсько-теологічного факультету в Чернівцях – першого й досі єдиного світського закладу вищої освіти в Україні, де богослов’я органічно поєдналося з університетською освітою. Згодом, у 2005-му році, богослов’я ввели до переліку державних спеціальностей.
«Це відкрило двері тисячам молодих душ до глибокого, наукового розуміння віри. Згодом я зрозумів: священнослужителям і студентам бракує саме понятійно-категоріального апарату. Так народилася ідея великої енциклопедії. Спершу з’явилися словники – «Глосарій релігієзнавця», «Релігійна палітра ранньомодерної України» (333 постаті!), біографічні видання про православну, греко-католицьку й протестантську еліти. А потім, коли я нарешті скинув адміністративний тягар проректорства, разом із могутнім менеджером і патріотом Віталієм Вікторовичем Коцуром та моїм учнем Миколою Шкрібляком ми взялися за головне – «Історико-богословську енциклопедію». Планували чотири томи – стало п’ять. Робота була титанічна: десятки авторів, вісім-десять мов джерел (усе, крім російської), тисячі термінів і біографій. І ми свідомі: будуть зауваження, будуть рецензії. Але, як казав мій учитель академік Ярослав Ісаєвич, «критики помирають, а автори залишаються. Ця енциклопедія не просто довідник. Це акт повернення молоді до книжкової культури, до живого дотику паперу й думки. Бо жоден штучний інтелект не напише Святе Письмо, не збере Вселенський собор і не створить шедеврів Відродження. Книга – це джерело, яке живить розум і душу», – додав Балух та подякував усім, хто долучився до появи книг: рецензентам – Володимиру Реєнту, Віталію Клосу, Петру Кралюку; авторам передмов – Святославу Кияку, Василю Кременю, Тарасу Філіпчуку; своїм учням і співавторам; і, звісно, ректору УГСП Віталію Коцуру без чиєї щедрої підтримки ці томи могли б залишитися лише мрією.
«Любіть книгу. Ставте перед собою великі, майже неможливі цілі. Працюйте, доки вистачає сил. І пам’ятайте: коли ми робимо щось для України, для Церкви, для правди – над нами завжди простягнута Божа рука», – завершив промовець-академік.
Було що додати і голові Вченої Ради Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктору історичних наук, професору, академіку НАПН України Віктору Коцуру:
«Ще юними випускниками Чернівецького університету ми з Василем Олексійовичем мріяли про те, щоб українська наука звучала українською мовою. І ось сьогодні перед нами – чотири томи «Історико-богословської енциклопедії», Це п’ятикнижжя, яке повертає нам нашу власну пам’ять, нашу термінологію, нашу ідентичність. Кожна стаття тут пройшла через руки, через серце, через молитву. Це не просто довідник – це духовна зброя, якою ми захищаємо правду про наше християнство, про нашу тисячолітню традицію, про Переяслав як одну з колисок руської духовності. Я пишаюся тим, що доля подарувала мені друга й соратника Василя Балуха – людину, яка не вміє зупинятися. Він уже думає про наступні томи, про доповнення, про нові видання. І я знаю: поки в нього горить цей вогонь – ми всі будемо об’єднані довкола релігійно-історичної правди і України. Дякую усім причетним до реалізації цієї великої справи, і дякую нашим захисникам і захисницям – бо лише завдяки їм ми сьогодні можемо тримати в руках цю книгу», – зазначив Віктор Петрович.
У свою чергу, завідувач кафедри культурології, релігієзнавства та теології ЧНУ імені Юрія Федьковича Микола Шкрібляк – у цей день його нагородили університетською відзнакою «Орден князя Володимира Мономаха»:
«Наш науковий продукт важливий не лише тому, що впорядковує поняття, категорії й дефініції, яких так бракувало нашому богослов’ю та релігієзнавству. Він став справжнім майданчиком єднання – між Чернівецьким і Переяславським університетами, між науковцями світськими й духовними, між поколіннями. Моя особлива вдячність – професорам Віктору Петровичу та Віталію Вікторовичу Коцурам, на чиї плечі ліг увесь фінансовий тягар видання. Цей проєкт вдався ще й тому, що його очільники – Василь Балух і Віталій Коцур – усвідомлюють особливе покликання Переяслава: очищати навмисно замулені духовні та історичні джерела українського народу. У час війни це не просто наука – це служіння. Бо, як сказав апостол Іоан Богослов: «Пізнаєте правду, і правда визволить вас». Енциклопедія, звичайно, не ідеальна – і ми це розуміємо. Але навіть у нинішньому вигляді вона вже стала міцною цеглиною у фундаменті відродження української богословської науки й національної духовності. Вона допоможе новим поколінням пізнавати правду – і ставати вільнимиДякую за високу оцінку мого скромного внеску. Дякую своїм учителям. Нехай Господь допомагає вам, шановні викладачі, виховувати учнів, працювати над текстами й надати українській науці та українському слову гідне майбутнє», – підкресив Микола Васильович та привідкрив завісу підготовки видання. За його словами, статті розподілялися за принципом компетентності: хто найкраще знається на догматиці – писав догматику, хто на історії Церкви – історію, хто на міжконфесійних відносинах – ту сферу. Згадує, автори дискутували, сперечалися, але завжди з повагою один до одного й до автора. Саме тому є злагоджений, чесний і живий результат.
Мав що сказати й завідувач кафедри філософії і соціальної антропології імені професора І. П. Стогнія Університету Григорія Сковороди в Переяславі Сергій Рик:
«Коли я вперше взяв до рук ці томи, одразу стало зрозуміло: це не просто видання – це грандіозна, послідовна, вистраждана праця великого міждисциплінарного колективу. І головна заслуга Василя Олексійовича Балуха саме в тому, що він зумів зібрати людей різних спеціальностей – богословів, істориків, філософів, культурологів – і змусити їх працювати як єдиний організм. У кожній статті відчувається, як богословські терміни насичені філософським змістом, філософські – богословським, а історичний підхід пронизує практично все. Це саме той міждисциплінарний підхід, якого так бракує сучасній науці. Ця книга народилася в надзвичайно складний час – час війни на знищення, час гібридних атак, плагіату, розмиття цінностей і кризи раціональності. Світ, який обіцяв нам щастя через науку й технології, виявився безпорадним перед абсолютним злом, озброєним ядерною зброєю. І саме зараз, коли земля стала полем битви добра і зла, коли ми переживаємо апокаліптичні часи в прямому сенсі, такі енциклопедії повертають нас до класичної науки, до чітких дефініцій, до істини, яка визволяє. Ця енциклопедія написана в дусі Сковороди – творчо, вільно, з європейськими 4К: креативність, критичність, комунікація, компетентність. І водночас катехитично, доступно, з любов’ю до читача. Дорогі Василю Олексійовичу, Вікторе Петровичу, Віталію Вікторовичу, шановні співавтори! Ви зробили величезну справу – приклад справжнього служіння істині як Богу. Дякую вам за самовідданість, за творче довголіття й за те, що показали: коли є віра, команда і любов до України – можливе неможливе. Нехай ці книги пахнуть не лише свіжою фарбою, а й духом свободи й правди», – зазначив Сергій Миколайович, виступ якого поволі переріс у дискусію щодо долі світоглядних дисциплін у роботі закладів вищої освіти в Україні.
Від імені представників Ради Церков Переяславщини видання високо оцінив настоятель Свято-Володимирського храму ПЦУ, священник Іван Будняк:
«Коли я вперше взяв до рук ці томи «Історико-богословської енциклопедії», зрозумів: це вже не просто книга, це джерело. Прочитав одну статтю – і захотілося читати далі. Кожне визначення, кожна концепція ґрунтовно обґрунтовані, виважені, корисні для всіх – і для православних, і для протестантів, і для греко-католиків, і для римо-католиків, і для освітян. Тому я вже поставив собі за пріоритет прочитати всі п’ять томів. Для нас, християн Переяславщини, ця книга – справжній дар. У нас діє Рада церков, до якої входять православні ПЦУ та протестантські громади. Ми різні за традиціями, але єдині в головному: у нас один Бог, одна Україна, одне місто, в якому ми живемо й служимо. І ця енциклопедія саме просвічує, дає свідомість, волю, вільнодумство, про яке тут говорили, і об’єднує нас у Христі. На жаль, ми бачимо, як навіть в одній православній традиції можливий розкол: Московський патріархат служить Москві, а ми – Україні. І між нами, на жаль, не просто відсутність єдності, а іноді й ворожнеча. Нехай ця книга стане тим світлом, яке допоможе нам бачити спільне, а не відмінне. Дуже приємно, що в цих стінах ми, церковники й освітяни, разом говоримо про Бога, про богослов’я, про те, що об’єднує й дає сили. Це надихає нас шукати спільне й працювати разом. Ця енциклопедія стане настільною книгою в наших храмах і молитовних домах. Нехай Господь благословить вашу працю й надалі! Ви самі казали: Божа рука веде. Тож нехай ця рука й далі провадить вас до нових книг, нових томів, нового світла», – зазначив отець Іван та разом з іншими присутніми отцями, від імені Ради церков Переяславщини подарував університету символічний, але дуже важливий подарунок – Десять заповідей Божих у вигляді скрижалів, які можна розгорнути й пов’язати стрічкою.
«Це нагадування всім нам: якщо ми тримаємося Божого Закону – старозавітнього й новозавітнього, – то йдемо до правди, до істини, до світла, до Бога», – додали священники. Навзаєм кожному із представників духовних осередків автори подарували презентоване чотирикнижжя, пообіцявши після виходу в світ одразу ж додати і п’яте.
Слід зауважити, що попри в Україні немає аналогів Чернівецькому університету, де богослов’я органічно вплетено в світську освіту, Університет Григорія Сковороди в Переяславі – місті з величезною духовною історією, вже працює над тим, аби запровадити курси богослов’я, християнської етики й факультативні програми. Планується, що це буде гідним продовженням традиції й величезною допомогою, щонайменше, для місцевих громад.
«Дякую всім за теплі слова, за подарунки, за спільну молитву й за те, що ви сьогодні тут. Це справді свято – свято книги, свято єдності, свято Переяслава. Щодо «адвенту» (лат. adventus – прихід, доповнення): так, ми вже жартуємо між собою, що шостого тому точно не буде – дуже вже число «шість» нагадує апокаліптичне «666». Тому краще зробимо окремий додатковий том-додаток, коли назбирається новий матеріал. А він обов’язково назбирається – рецензенти вже надсилають зауваження й пропозиції.
Щодо богослов’я в Переяславі. Ми з Віталієм Вікторовичем уже другу добу тільки про це й говоримо. Я готовий особисто долучитися, мій учень Микола Шкрібляк, магістр богослов’я, готовий. Ми готові допомагати й радою, й силами, й програмами. Переяслав історично був одним із центрів руської духовності – тут була перша резиденція митрополитів. Тож абсолютно логічно, щоб Університет Григорія Сковороди став другим після Чернівців світським закладом вищої освіти України, де богослов’я буде повноцінною освітньою програмою. Ми переконаємо Блаженнішого Епіфанія, переконаємо Міністерство освіти – і зробимо це разом. Це не просто моя мрія – це наш спільний обов’язок перед містом, перед Україною, перед майбутніми поколіннями», – підсумував Василь Балух.
У другій половині дня упорядники-автори завітали до Меморіального музею Г.С. Сковороди Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», якому теж презентували видання.
Немає жодних сумнівів: доки вистачить сил і Божого благословення – автори точно не зупинятимуться. Переконані у тому, що ще не одне покоління українців читатиме і цінуватиме це п’ятикнижжя
Сковородинівська родина щиро вітає авторів з ще однією успішною презентацією і вірить, що цій титанічній праці вкотре вдасться переконати усіх читачів у тому, що ніякі інформаційні потоки не здатні змити чи девальвувати фундаментальні енциклопедичні знання. Нехай милостивий Господь благословить Переяслав, наш університет і всю Україну!
