Учора, 26 травня 2025 року, в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі відбулася знакова подія – зустріч із Президентом України (2005-2010 рр.) Віктором Ющенком під назвою «Розмова поколінь». Захід став фінальним акордом весняного сезону зіркових зустрічей у межах ініціативи «Open University» та відбувався у конференц-залі імені Василя Сухомлинського під символічною назвою «Розмова поколінь».
Попри відсутність широкого анонсу в межах безпекових заходів, зустріч зібрала понад сотню здобувачів освіти, викладачів, науковців, вихованців ліцею «Патріот», працівників університету та активних містян.
Ранковий візит розпочався з відвідин Віктором Андрійовичем університетської каплички святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, де разом зі сковородинівцями – ректором, професором Віталієм Коцуром та головою Вченої ради, академіком Віктором Коцуром, а також гостями із Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького – ректором Олександром Черевком та членом наглядової ради закладу Геннадієм Ліневичем, він вшанував пам’ять студентів і працівників університету, які пішли у засвіти та загинули у горнилі російсько-української війни.
Об 11:00 у конференц-залі імені Василя Сухомлинського стартувала головна подія – «Розмова поколінь», в якій взяли участь представники понад 20 освітніх спеціальностей: історики, політологи, управлінці, психологи, журналісти, філологи, економісти, природничники, педагоги та інші. Але про все по порядку.
Спершу усі присутні виконали Державний Гімн України та хвилиною мовчання вшанували пам’ять про вшанували світлу пам’ять всіх, хто віддав своє життя через вторгнення російської федерації в Україну, невинних дітей, мирних українців та всіх наших співвітчизників.
Ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України Віталій Коцур, відкриваючи зібрання, зазначив наступне:
«Наш захід є непересічним, адже сьогодні, в умовах війни, ми маємо можливість почути третього Президента України, який багато років формує нашу національну і громадянську ідентичність. Колектив Університету Григорія Сковороди в Переяславі з великою повагою ставиться до Вас, Вікторе Андрійовичу, і цінує Ваш внесок у розвиток національної пам’яті і культури України, усі ті речі, які ви робили як протягом своєї каденції, так і зараз. Ви дбаєте про нашу державу. Прийміть від нас високу університетську нагороду – «Орден Володимира Мономаха», який в Переяславі правив понад 20 років, а на київському престолі був лише 7. Усе виходить з Переяслава. Ви для нинішньої держави, видається, зробили не менше ніж, свого часу, він зробив для України-Руси», – зазначив Віталій Вікторович та вручив гостю цю відзнаку під оплески всіх присутніх у залі.
Після цього відбулася урочиста церемонія підписання договору про співпрацю між Університетом Григорія Сковороди в Переяславі в особі ректора Віталія Коцура та Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького (головою наглядової ради якого є Віктор Ющенко – прим.авт.) в особі ректора Олександра Черевка, про що детальніше розповість одна з наступних публікацій нашого сайту.
Безпосередню, майже двогодинну, «розмову поколінь» третій Президент України Віктор Ющенко, почав із таких слів звернення до здобувачів:
«Я тішусь тим, що я серед вас і знаходжусь на такій святій, такій вузловій для нашої національної пам’яті землі. Скажу відверто, що дуже важливо, що ми з вами сьогодні спілкуємося у такому фантастичному часі. Дорога молодь – у вас все попереду, і ви маєте ті можливості, яких не мало моє покоління. Бо ми дограємо, а може й дограли другий тайм – а у вас все попереду. І коли ми говоримо про наш зв’язок, нашу розмову і її тематику, то найбільше б хотілося через систему освіти і спілкування передати вам те, що, можливо, на нашу думку, вам найбільше знадобиться в житті. Аби ви по ньому не блукали, і яким би довгим те життя не було – це, всього-на-всього, мить. І втратити на великі пошуки своєї стежки багато часу – це значить у попередні роки бути невизначеним. Господь вас зробив здібними, і мета моєї розмови полягає в тому аби ми, як спільнота, потурбувалися про те, щоб наше суспільство було доброчинне у можливостях розквіту кожного національного покоління, і не дали вам пропустити той багаж, який ви повинні взяти в дорогу. Очевидно, що ви розумієте – виграє нація та, яка найкраще сформулювала естафету поколінь. Яка, як на будові, передає цеглину від покоління до покоління аби виник храм. Мова про націю, яка живе в гармонії, і я мільйон разів підкреслю вам слово «нація», адже народ це статистична множина. Росіян ніколи не назвеш нацією, бо немає нічого спільного між татарами, дагестанцями і московитами. Їх нічого не об’єднує, крім тюрми».
Надалі Віктор Андрійович зауважив, що у 90-х рр. ХХ ст. Україна ставила перед собою дуже важливе і чутливе національне питання. Розпочав з передісторії того, що в ХХ ст. ніяка нація стільки разів не проголошувала свою незалежність, як українська. Ми мали незалежності, що трималися півтори доби – мова про Карпатську Україну. Держава Степана Бандери проіснувала три дні, а московити зробили ненависний, наглий і неправдивий образ цієї історичної постаті.
«ХХ століття було дуже кривавим з точки зору нашого життя: 1922-1923 рр., коли голод забрав 3,5 мільйони українців; до кінця не пораховано скільки забрала в нас московська громадянська війна; 1932-1933 рр. – 10,5 мільйонів; 1946-1947 рр. – 1 мільйони українців. Друга світова війна забирає в українців 14 мільйонів. Слухайте, як можна вижити? Як вижити тоді, коли цифра наших жертв потребує дванадцяти нулів?», – порахував та риторично запитував Ющенко у присутніх розкриваючи тему.
Надалі спікер зауважив, що практично кожний національний рух, який був в Україні, жив під одним гаслом – «Подалі від Москви!». На його думку, нині ми маємо дати відповідь у чому корінь лиха, і коли її отримаємо зрозумієте, куди спрямовуємо дорогу наших цінностей.
«Знаючи цю систему, у нас буде ясно прокладена для кожного покоління стежка цілі – покрокова дорога», – переконаний Віктор Андрійович.
Неодноразово протягом розмови третій Президент України говорив про нинішню росію і її ставлення до України:
«Як ви збираєтеся жити у такому світі, в якому є сучасна росія? Рів не викопаєш, води не напустиш, крокодилів не заведеш. Ми будемо дихати одним повітрям, яке вони будуть отруювати. Подивіться на політичний лад. Президент Зеленський шостий рік на посаді, а путін каже – з ким в Україні підписувати угоду, якщо там одні нелегітимники? Нема з ким. А він сидить 25 років – діти народилися при ньому, а дехто встиг померти на фронті вже. І крім путіна вони нікого не знали. Це «легітимно»?!. Країна, яка в умовах війни бореться з нібито найбільшою армією світу, нібито неправильно свій політичний устрій зробила. Якщо ви народилися в рф і хочете зайнятися там політикою, то майте на увазі – ви собі обираєте дуже трагічну долю. Як мій друг, Боря Нємцов. Демократію там не збудувати, там завжди буде одна відповідь, і вона – імперська. Не буде там руху, на який ми можемо сподіватися і зняти з порядку денного «російське лихо». Я не вірю в це».
Принагідно, Віктор Ющенко поділився думками стосовно контуру нашої майбутньої перемоги:
«Що таке контур нашої перемоги? Це дійти до хутора Михайлівського? І все так залишити? Я не думаю, що це дефініція до якої ми повинні прагнути. Це не так, бо це не повна формула. Можливо, це половина нашої перемоги. Бо, якщо ми залишимо в існуванні путінський режим таким як він є, а він інакшим не буде, то це не є наша перемога. Я не уявляю, як віддати хай навіть 10 сантиметрів квадратних нашої території. Ким треба бути, аби сісти за стіл з путіним, який рушником витирає руки від крові і каже «давайте щось підписувати». Хто сяде за такий стіл? Який військовий чи українець дозволить це комусь зробити? Хто далі піде по формулі Трампа, яка сама по собі є нісенітницею? Зараз така велика держава як США не «в матеріалі», не дивиться глибоко. Які 5 областей? Кому їх лишати? Лишіть тоді їм Аляску свою. Будь хто на Заході був би готовий віддати свою землю комусь у ХХІ столітті? Це не можливо», – розмірковував Віктор Андрійович та підвів до того, що найбільшим ресурсом нашої перемоги є ми самі. Ми нація, яка чинить спротив – це головний ресурс, який ми кладемо на вівтар не тільки своєї перемоги, а й безпеки західної, є «кращим бронежилетом Європи». Наш воїн здатен воювати будь-якою зброєю, яку йому дають.
«Національний опір виникає тоді, коли є нація, яка говорить одним голосом і, спираючись на питання пам’яті і культури, формує свій національний дух курсом до перемоги. За 33 роки незалежності ми пройшли велику школу нашого національного усвідомлення, пройшли складну дорогу…», – переконаний Ющенко.
Надалі Віктор Андрійович говорив про сумну тенденцію квотування української мови, проводив паралелі до національного самоусвідомлення поляків і акцентував, що завдяки своєму унікальному прогресу з «квазінації» ми стали «нацією», повернулися до витоків.
«За національні ознаки треба боротися як за святість. А ще маємо працювати над тим, аби імена, які в нас забрали росіяни, працювали на Україну – Петро Чайковський, Юхим Ріпа, Антон Чехов, Архип Куїнджі, Іван Айвазовський, Микола Гоголь. За кожного велета нам треба боротися, починаючи із засвоєння хрестоматії та його роботи і закінчуючи академічною стороною. Треба боротися за наші постаменти, попри складність утверджувати велич нації. І зовсім не важливо хто де жив», – акцентував та, поміж тим, аргументував кожен приклад промовець. Надалі розлого розмірковував про нашу майбутню безпекову політику.
«Ви дуже цікаве, молоде, одароване покоління. Кращого ніж ви, настільки усвідомленого та інформативного покоління, у нас ще не було. Будь ласка, я хочу аби ви були окрилені. Аби у вас панував національний дух, і ви обов’язково були небайдужі – бо громадянин відповідає за все, і кожен новий день присвячує змінам. Якби ми мали ваше усвідомлення 33 роки тому ми були б в іншому, кращому світі. Усвідомлення приходить щосекунди, тож глибоко шануймо наших військових, тих хто обрав цей шлях свідомо – у нас колосальний борг перед цими людьми. Бо ми втрачаємо найкращих, путін – найгірших», – звернувся Віктор Андрійович до молоді, зокрема присутніх у залі вихованців ліцею «Патріот» перед тим, як перейти до блоку відповідей на студентські питання.
Серед іншого третій Президент відзначив, що спираючись на історію, знав, що росія рано чи пізно піде війною. Питання було у тому, чи зможемо ми за відведений час добігти до межі нашої національної єдності. Привівши кілька політичних прикладів, констатував – формально, при владі у парламенті були проросійські сили, а демократичні лишалися не згуртованими і, подекуди, «блукаючими».
Звісно ж, ми маємо змогу викласти лише стислий варіант розмови, без великої кількості деталей, які глибоко розкривали оповідь третього Президента України – повну лекцію Віктора Андрійовича та його відповіді на питання студентів (про те, що дивіться у YouTube, який досвід попередніх поколінь не варто черпати, ким з історичних постатей захоплюється найбільше чи хто має увійти до нашого пантеону національної пам’яті, де він має бути і чому цей проєкт не було втілено за президентської каденції Ющенка тощо – прим.авт.) усі охочуть зможуть переглянути на youtube-каналі нашого університету вже у прийдешню п’ятницю, 30 травня. Неодмінно підпишіться на нього і поставте дзвіночок, аби не пропустити прем’єри. Запевняємо, вона буде варта того.
Наостанок зустрічі Віктору Андрійовичу подарували картину з переяславськими мотивами від переяславського художника, старшого викладача кафедри образотворчого мистецтва і методики навчання Романа Мотузка. Ще двадцять хвилин приділили на автографи на прапорах, книжках й листівках, неформальні рефлексії і прохання учасників зустрічі та серію спільних світлин зі сковородинівцями.
Також, за усталеними традиціями закладу, гість залишив свої розчерки та побажання у залі інформаційних технологій «Чумацький шлях» та в офісі Наукового товариства університету, де, навіть, намалював автентичний український рисунок.
Після того як Віктор Ющенко відзнявся у тіктоці для сторінки університету й погрався з університетським улюбленцем – песиком Аскольдом, йому провели екскурсію мистецькими просторами факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології університету – аудиторіями, наповненими культурою, естетикою та духом творчості.
Тут Ющенко заявив про бажання долучення сковородинівських митців до оформлення тематичних музеїв, будівником яких він є. Неодмінно розповідатимемо про цей поступ у наступних публікаціях сайтів університету.
Загалом, зустріч з Віктором Андрійовичем стала не лише вікопомною подією, яку вже вкарбовано в новітню історію альма-матер, а живою історією, що не інакше як надихнула усіх її учасників на дії, посприяла формуванню нашої громадянської свідомості і нагадала про цінності свободи, пам’яті й ідентичності.
Вдячні пану Президенту за візит, щирість і довіру. І за віру в тих, хто творить майбутнє вже сьогодні – нашу молодь!
Незмінними організаторами зустрічей у форматі «Open University» є Відділ інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю та Наукове товариство студентів, аспірантів, докторантів та молодих вчених університету. Планується, що нові зустрічі у цьому форматі відбудуться вже на початку осені, дочекайтесь.
