На базі Університету Григорія Сковороди в Переяславі стартував кіноклуб DOCUDAYS UA при ГО «Академія розвитку громадянського суспільства». У четвер, 14 листопада 2024 року, в залі інформаційних ресурсів «Чумацький шлях» півдесятка студентів та співробітників закладу мали змогу переглянули та обговорити документальну стрічку «Bellingcat: Правда в світі постправди» від режисера Ганса Пула. Принагідно, підсилили навички боротьби із фейками й усвідомили необхідність відповідального ставлення до інформації та покращили навички критичного мислення та фактчекінгу
Перед початком показу модератор зустрічі та кіноклубу, фахівець соціально-гуманітарного відділу Денис Скрипець розповів про історію проєкту та зазначив, що проєкт на базі альма-матер починає свій відлік за підтримки бібліотеки закладу та відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, а також соціально-гуманітарного відділу університету. Відповідна угода про створення кіноклубу була підписана з ГО «Докудейз» у вересні 2024 р. Зазначив, що фільм, який пропонується до перегляду нині, отримав ряд нагород, зокрема, Приз журі за найкращий повнометражний фільм на San Francisco DocFest Awards 2019 та Документальний фільм на Міжнародній премії «Еммі» 2019.
Принагідно, Скрипець відзначив, що ГО «АРГС» спільно з університетом та небайдужими мешканцями міста, впровадили вже декілька проєктів для розвитку молоді та жителів міста. Серед них:
- створення вуличного простору у рамках проєкту «Віднова.UA»,
- створення молодіжного простору «ТВіСт» в рамках програми «ТРИМАЙ», що впроваджувалася Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) у партнерстві з громадською організацією YouthUP,
- запуск мобільної аудіовізуальної студії «KONTENTA».
Після цього присутні переглянули саму стрічку. Фільм розповідає про можливості роботи з відкритими джерелами, занурюючи глядачів у неповторний світ колективу «громадянських журналістських розслідувань», відомого під назвою Bellingcat. Команда Bellingcat розслідує резонансні справи (від катастрофи MH17 до отруєння російського шпигуна у Сполученому Королівстві), шукаючи правду та борючись за журналістську чесність у часи фейкових новин і суперечливих фактів.
По завершенні перегляду розпочалося жваве обговорення, до якого, в якості запрошеного експерта було залучено провідного фахівця відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, журналіста Максима Левченка. Присутні зійшлися на тому, що фільм став чудовим приводом замислитися над розвитком сучасних технологій у пошуку істини та впливу розслідувальної журналістики на світ.
Самі за себе говорять й відгуки глядачів:
«Коли я дивився цю документалку, то мене вразило що з волонтерів, які працюють на волонтерських засадах виросла потужна команда, яка вже з першого розслідування зайнялася такою масштабною темою, про яку говорив увесь світ. Що вони не тільки це робили, а й співпрацювали і допомагали слідству. Просто не віриться, як вони можуть робити настільки титанічну роботу, знають і зважають навіть на найдрібніші моменти», – зауважив здобувач-історик факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій Олександр Павленко.
«Колосальна праця, сміливість з ризиком для життя і здоров’я. Прикро, що, попри таке розслідування, його головні винуватці так ніколи і не будуть покарані. Чому, коли всі розуміють що в цьому є чимала вина путіна, усі світові лідери багато років поспіль тиснуть йому руку, підтримують з ним стосунки? Як дивитися в очі родичам, громадяни країн яких загинули? Де демократія і цінності, про які пишуть у книгах? Чому єдиним покаранням для нього буде тільки смерть, якщо це так важливо для живих?», – зрезонувала завідувач інформаційно-бібліографічного відділу бібліотеки закладу Інна Корж. Присутні зійшлися у сподіванні на те, що культ путіна у згадці про нього, по його смерті, буде співзвучний тому, як нині згадують про гітлера чи сталіна.
Надалі говорили про мотивацію журналістів займатися такою складною і небезпечною справою. Присутні зауважили, що це відбувається внаслідок загостреного почуття справедливості, певним покликом. Як приклад навели мотивацію людей стати учасниками Революції Гідності, піти добровольцями на початку війни на Сході України, локально боротися з проявами корупції та несправедливості у своїх містах та громадах тощо.
Коментуючи побачене, експерт Левченко акцентував увагу присутніх на можливостях роботи з відкритими джерелами, феномені «громадянських журналістських розслідувань»:
«Насправді на локальному рівні журналістам лише зрідка вдається займатися справді резонансними і великими розслідуваннями, але вони є, й тут теж доводиться вдаватися до осінт-технологій, які ми частково бачимо у цьому фільмі, і які активно опроявили себе після повномасштабного вторгнення росіян 24 лютого 2022 року. Згадаймо агенцію «Molfar», осінт-відділи «Української правди», «Телебачення Торонто» чи «Bihus.info», де наразі діють спеціальні відділи для таких розслідувань і мають надвеликий інструментарій – відкриті реєстри, соцмережі, бази даних, гугл-мапи тощо. Усе це в своїй роботі іноді використовую і я, і мої колеги. Можливо, й справді винуватці не завжди залишаються покарані, але це привертає увагу суспільства, створює дискурс навколо персоналій, стає «плямами на репутації». Багато тримається на ініціативі та небайдужості таких рослідувачів, і зараз у всіх охочих є багато можливостей ставати співрозслідувачами та допомагати журналістам, ініціювати та проводити власні розслідування, волонтерити у цьому напрямі», – сказав Левченко та порадив користуватися білим списком медіа. Вважає, що для того аби повну палітру перевіреної і достовірної інформації достатньо бути підписаним на ці видання у соцмережах, спільноти регіональної філії «Суспільного» та ще кілька перевірених місцевих та регіональних видань. Коротко розповів про те, як перевіряти інформацію на достовірність на побутовому рівні.
Надалі модератор Денис Скрипець поцікавився у присутніх розумінням поняття «постправда» та як вони розуміють назву переглянутого фільму. Почувши відповіді, підсумував:
«Не вдаючись до поняття із того ж Oxford Dictionaries, де розповідають, що концепція «постправди» існувала протягом десятиліття, але вони помітили сплеск у частоті його вживання цього року після референдуму у Великій Британії та президентських виборів у США. Слово також почали використовувати з іменником у виразі «політика постправди». Простіше кажучи, ми живемо у світі такого інформаційного потоку, коли бачимо «післяправдивий світ». Себто люди можуть прийняти за правду що завгодно, і аби знати дійсність слід, на жаль, дуже сильно напружувати свій розум. Особливо читаючи щось у соцмережах. Завжди зважайте на те, яку емоцію у вас викликає той чи інший допис чи відео – можливо, вам він вас до чогось спонукає, намагається переважити думку в інший бік, викликати злість чи розпач. Завжди перевіряйте будь яку інформацію»
Наостанок модератор та експерт поцікавились тим, документальні стрічки якої тематики присутні хотіли б переглянути надалі – найпопулярнішим стало побажання переглядати документально-історичні стрічки про персоналії й постаті, зокрема відомих і невідомих українців. Як зазначив Скрипець, такі стрічки, зокрема короткометражні, є в бібліотеці «DOCUDAYS UA» і це неодмінно врахують при подальшому плануванні кінопоказів для широкої аудиторії, зокрема вікової.
Також було анонсовано, що незабаром в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі, в рамках проєкту, відбудеться показ стрічки «Синдром Гамлета» від режисерів Ельвіри Нєвєри й Пьотра Росоловського.
«За декілька місяців до повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році п’ятеро молодих жінок і чоловіків беруть участь в унікальній постановці, яка намагається пов’язати їхній досвід війни з шекспірівським «Гамлетом». Для кожного й кожної з них сцена є майданчиком для вираження свого горя та травми через знамените запитання «бути чи не бути», дилему, яка стосується їхнього власного життя. Головні герої борються з розчаруванням, безсиллям і гнівом, намагаючись навести лад у своєму житті, розмірковуючи про своє болісне минуле: Славік, який пройшов солдатом крізь пекло війни та полону; Катя, яка прагне вибачення матері за приєднання до армії; Родіон, який втік з Донбасу і зараз стикається зі зростаючою гомофобією; Роман, який досі бореться з травматичними спогадами свого досвіду фельдшерства на полі бою; та Оксана, яка бореться на передовій мистецтва як актриса. Репетиції п’єси поєднуються з напруженим спостереженням за життям героїв: потужний портрет покоління, яке справляється з травмою війни, що після вторгнення Росії тепер є їхнім сьогоденням і майбутнім», – йдеться у описі до стрічки на сайті DOCUDAYS UA.
Слідкуйте за анонсами сторінок університету у соціальних мережах – дату заходу буде анонсовано найближчим часом.
