8 жовтня 2024 року конференц-зал імені Василя Сухомлинського Університету Григорія Сковороди в Переяславі ледь вмістив усіх охочих поспілкуватися із відомим українським актором, сценаристом і режисером кримськотатарського походження Ахтемом Сеітаблаєвим. Зустріч, що відкрила новий осінній сезон загальноулюбленого проєкту «Відкритий університет», стала справжнім подарунком як для сковородинівців, які знайомі з форматом та з нетерпінням чекали на цю подію, так і для тих, хто вперше прийшов на зібрання такого формату.
Як і було анонсовано, центральною темою зустрічі стала теза «Український кінематограф у часі війни». Однак, Ахтем Сеітаблаєв не обмежився лише професійними аспектами. Він щиро поділився історією своєї родини, розповів про свої кримськотатарські корені та про те, як життєвий шлях привів його до акторської та режисерської діяльності. Але про все по черзі.
Свій акторський шлях Сеітаблаєв почав приблизно у 16 років, коли його мама вирішила відправити його на акторський факультет Кримського культурно-просвітницького училища. Це рішення стало несподіваним, оскільки до того він планував вступити на факультет фізичної культури:
«Рід моєї мами пов’язаний з творчістю – були композитори, співаки, актори. Мені подобалося бути в центрі уваги, а тому я в школі приймав участь в різних заходах. Водночас був момент, коли мені це набридало і я займався спортом. Потім мене батьки віддали в музичну школу тому що моя мама була там викладачем. Проте навчався я там не до кінця про що, власне, жалкую. Вступивши на акторське я спершу не розумів, що я тут роблю. Здавалось, що нічого не виходить. Але згодом почав отримувати від цього задоволення. Схожі почуття є коли тобі щось вдається – ти отримуєш певний фідбек від людей, залу, друзів. Тоді народжується бажання ще раз пройти цей емоційний шлях, коли ти можеш спокійно плакати, сміятися, мовчати на сцені».
Також Ахтем розповів про момент життя, коли його дядько відправив до Києва навчатися на режисера:
«Мене часто запитують, що краще – бути актором чи режисером? Я відповідаю, що режисером. Актор відповідає тільки за те, що пов’язане з його роботою. А коли ти режисер, то ваші мрії про історію, фільм, про людей які там мають бути, чи епізод, набувають конкретних рис і це втілюється».
Надалі Ахтем детальніше розповів про свої відомі фільми: «Хайтарма» (2013), «Кіборги» (2017), «Захар Беркут» (2019) та «Мирний-21» (2023). Серед іншого, поділився історіями зйомок кожного з цих фільмів, розповідаючи про процес їх створення, виклики, з якими довелося зіткнутися й емоції, які супроводжували цей творчий шлях. Підкреслив, як важливо було втілити на екрані історії, що відображають реалії українського народу та його боротьбу, а також відзначив значення кожного проєкту для нього особисто.
«Після кількох телевізійних стрічок, які я знімав, з’явилась можливість зняти фільм «Хайтарма» про депортацію кримських татар. Я 10 років шукав можливість зняти цю стрічку і ось в 2012 році нарешті вийшло. Зняли цю стрічку за 23 дні. Фільм вперше представили в Україні в травні 2013 року в сімферопольському кінотеатрі імені Тараса Шевченка, напередодні Дня жалоби за жертвами депортації кримськотатарського народу. Саме головне, що я згадую про зйомки цієї стрічки – це дві тисячі людей які приїхали з усього Криму і до яких ми звернулися з тим, щоб вони допомогли нам зняти стрічку саме для сцен депортації. Це були люди які були дійсно депортовані в дитячому віці», – поділився режисер деталями про зйомку фільму.
Під час дискусії глядачі також ставили запитання, і одне з них звучало так «Що допомагало вам зростити любов до рідного краю?»:
«Усе своє дитинство я чув від батьків, що Крим – це неймовірне місце, і що там краще. Коли я приїхав до Криму, побачив цю красу, чудові краєвиди впевнився в словах батьків про свій рідний край. Це сприймається як великий подарунок долі – можливість жити тут».
Також під час зустрічі у Переяславі Ахтем Сеітаблаєв поділився режисерським досвідом який стосується того, що в процесі зйомки фільму часто виникають сцени, які, хоча й були спочатку заплановані, не потрапляють у фінальну версію. Це стається коли переглянувши матеріал розумієш, що сцена не є достатньо цікавою або не додає нової інформації до сюжету. Якщо емоційне сприйняття глядача не підвищується, а сюжет не отримує нового повороту, така сцена може бути вирізана. Цей процес вимагає критичного підходу та чіткого усвідомлення, які елементи дійсно сприяють розвитку історії та створенню необхідної атмосфери.
«Моя найзаповітніша мрія – зняти фільм у Криму, на узбережжі, де він і вона сидять, сперечаючись лише про одне: біле чи рожеве», – такими словами завершив офіційну частину зустрічі зі сковородинівцями Ахтем.
Після того як гостю вручили пам’ятний мерч від УГСП, усі присутні отримали можливість сфотографуватися з режисером. Чи не вперше за тривалий час зала проведення не вмістила усіх охочих до спільного фото, відтак пам’ятні світлини робили вже на центральній алеї, біля погруддя Григорію Сковороді. Наостанок перебування в альма-матер Сеітаблаєв залишив автографи на дверях офісу Наукового товариства університету та в залі інформаційних технологій «Чумацький шлях».
Пам’ятні світлини можна знайти за посиланням: https://gallera.io/g/8623-irina/178504-axtem-seitablajev.
Незмінними ініціаторами й організаторами зустрічей у форматі «Відкритий університет» є Відділ інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю та Наукове товариство студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених університету.
