Наостанок навчального року Відділ інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю та Наукове товариство університету, в рамках формату «Платформа можливостей», подарували крафтову зустріч для завсідників зустрічей в альма-матер – днями до Університету Григорія Сковороди в Переяславі завітала впізнавана акторка дорослого кіно, призерка AVN Awards та XBIZ Europa Awards, волонтерка Юлія Сенюк більш відома за псевдонімом Джозефін Джексон.
Попри те, що зустріч не було завчасно і публічно анонсовано, це не завадило зібратися у залі кільком десяткам спраглих до спілкування сковородинівцям. Протягом години Юлія відверто розповідала про свою освіту та причини вибору професійного шляху, хейт і медійну впізнаваність, здійснені мрії й волонтерство, важливість підтримки поранених захисників та багато іншого. Звісно ж, щиро відповідала на запитання присутніх. Пресслужба університету відібрала для вас найголовніші та найважливіші тези, історії та поради від Джозефін Джексон, які можна сміливо винести з цієї розмови.
Перед початком безпосередньої розмови Сенюк подякувала організаторам за запрошення зазначивши, що для неї велика приємність і честь виступати перед сковородинівцями. Акторка дорослого кіно висловила сподівання, що розмова з нею принесе користь учасникам цієї події.
«Це перший раз, після закінчення університету, коли я прийшла в заклад вищої освіти. Уже після вашого запрошення, мені, навіть, писали з власного університету, який хотів мене запросити, щоб я розповіла, які мені навчалося. Але, попри це, сьогодні я тут. Бо Ви маєте перспективний заклад! Дякую за запрошення, мені приємно! Це велика честь і відповідальність – сьогодні тут виступати. Я трішки хвилююся, але відкрита до будь яких питань», – зазначила гостя, яка має освіту магістра за напрямом «міжнародні економічні відносини». Пригадує, що однією з ключових, опанованих під час навчання, компетенцій було вивчення іноземних мов. Нині вона радить неодмінно вчити мови та на власному прикладі доводить, що це може сприяти побудові успішної кар’єри світового рівня. «Не знати англійської – то як бути без рук», – підкреслила Юлія.
Джозефін Джексон про сім’ю, школу та перші кар’єрні кроки
«У мене була досить строга сім’я, а тому від мене вимагали добре вчитися. В кінцевому результаті я за цей їм вдячна тому що, як виявилось, без якоїсь базової освіти дуже складно жити взагалі. З 1 по 9 клас я вчилася в рідному Золочеві. Навчалася на «відмінно», тому що від мене це вимагали. Надалі на два роки пішла в ліцей у Львові, пізніше – в університет. Ще з дитинства я ходила на різні гуртки, зокрема на танці. Також самостійно, через кохання, вивчала французьку мову. Ну і ще грала на фортепіано. В університеті в мене склався досвід першої моєї фізичної роботи, яка стала певним переломним моментом. На другому курсі, коли ми вчили польську, нам запропонували поїхати на практику в Польщу. Це було краще ніж практикуватися у якомусь львівському банку. Але нам не повідомили деталей щодо того, що саме ми будемо там робити. Ми очікували, що в готелі будемо працювати, відпочивати біля моря. Як виявилось це було Балтійське море, яке вважається самим холодним. І в кінцевому результаті це був адський труд. Ми працювали покоївками – це був мій перший досвід фізичної роботи, і мені не сподобалось. Це було важко. Я заробила свої перші гроші і зрозуміла, що таким чином я точно працювати не буду, і треба працювати, напевно, більше головою. Звичайно ж, ви скажете, що у сфері в якій я працюю, не сильно потрібен мозок. Але якщо ви хочете кар’єрного росту, то загалом будь-де потрібно мати мозок».
Коли у житті Сенюк з’явилося доросле кіно?
«Коли я вже закінчувала університет, я була в пошуку якогось заробітку, бо мала досвід з фінансовими пірамідами і займалася цим. Звісно ж, я не дуже багато заробила, а мої друзі втратили гроші, тому я вирішила, що це не той спосіб. Але коли ти на цьому етапі, коли в компаніях заробляєш перші гроші, то твої витрати збільшуються і ти хочеш ще більшого доходу, а його вже немає після цих пірамід. Я почала зніматися в нюд-фотосесіях. Мала такі пропозиції, тому що в мене був активний Instagram. Крок за кроком дійшло до того, що мені запропонувало європейське агентство, яке займається пошуком моделей, знятися у таких відео. Я подумала, що не хочу залежати від своїх батьків. І це не те, що в мене не було грошей. Мої бабусі ще досі працюють закордоном, і я не хотіла залежати від того, тому що мої батьки, на той час, ще досі залежали від своїх батьків. І це для мене був не хороший приклад. Тож вирішила чому б і ні – я можу спробувати один раз, і якщо мені не сподобається, то я, принаймі, зароблю гроші й кину це. Я була така наївна, коли думала, що якщо ти знімешся в декількох фільмах, то ніхто про це не дізнається. Насправді звичайно, що всі про це дізналися, тому я не рекомендую не подумавши мільйони разів вступати в цю професію. Навіть одне відео повністю змінює ваше життя. І таким чином я почала цим займатися – це був 2019 рік».
Як дійшла до свого шляху психологічно – які думки відвідували у цей момент? Як поставились батьки?
«Усе це страшно, звичайно ж. У першу чергу ти думаєш про те, що подумають інші. Ти думаєш, що спочатку ніхто не дізнається, а коли я досягну певного успіху то зможу всім про це розповісти, і на мене так не будуть дивитись. Тебе хейтять коли ти внизу, а потім тебе люблять коли ти вже наверху. Я думала, що я приховаю цей момент поки не дійду до певного моменту, умовно до сьогодні. Але мене впізнали вже через півроку. Певний час я не мала соцмереж, і про це ніхто не знав. Поступово популярність збільшувалася. Звісно ж, батьки з самого початку поставилися негативно. Почнемо з передісторії, що з татом я не маю тісних стосунків – ми не дуже часто говорили, не були надто близькі емоційно. Коли це все сталося й склалась така ситуація, що весь той контент, в якому я знімалася, а це не готові бекстейджі з Twitter, скопіювали і закинули в телеграм-канал з людьми із Золочева. І от у цей момент усі дізналися, і мої батьки, відповідно, теж. Мені подзвонила мама і розказала про цю інформацію. Моя відповідь була така, що я вже доросла і в праві робити те, що вважаю потрібним, і, якщо їм щось не подобається, то я просто піду з їхнього життя і буду займатися тим, чим хочу зайнятися. Так як я одна дитина в сім’ї, то це була така певна маніпуляція. І мама була не проти мене, звичайно, й прийняла це все. Мовляв, якщо вже так сталося, то хай буде так. З татом ми з того моменту певний період не спілкувались».
Як Джозефін Джексон зустріла повномасштабне вторгнення, чому не поїхала з країни й коли в її житті з’явилось волонтерство?
«Почнемо з того, що в мене тут сім’я, хлопець, от скоро бабуся повернеться – тому, без варіантів, я не могла б сама поїхати, залишити всіх. Тому я вирішила продовжувати своє життя тут – в Україні. Звичайно, я буду їздити паралельно зніматися, або ж в майбутньому щось зміниться і я зможу зніматися тут. І от, в певний момент, я подумала про те, яким чином бути корисною будучи тут – щоб не просто так просиджувати штани і жити. Я вирішила допомагати. Спочатку це були поодинокі волонтерські чи благодійні кроки. Приміром, закрити збір комусь зі знайомих чи близьких друзів. Іноді потрібно щось комусь доставити. Приміром, так склалося, що початок повномасштабного вторгнення я зустріла в Будапешті. І от коли я вирішила їхати назад, то мій друг-француз відвіз мене на своїй машині до кордону. Перед від’їздом ми зібрали в супермаркеті всі потрібні, дефіцитні на той час, речі і продукти – про це просила дівчинка із Золочева. Ми все це зібрали і привезли додому – от це і був мій перший волонтерський крок. Також, коли бачу певну прийнятну суму до закриття збору, то я стараюсь його закривати. Про свою волонтерську діяльність вирішила розповісти на початку цього року. Розумію, що піаритись на цьому не гарно, але коли я бачу що роблять інші медійні особи, то мене це мотивує. Власне, коли я бачу це в інших то мені теж хочеться ділитись цим. Нині почали ширити інформацію по ветеранах, військових які знаходять в Києві. Вони за рахунок цього стали більш відомі й про них пишуть різні видання, приміром BBC чи Deutche Welle. З цього всього й почалась моя волонтерська діяльність. Я стала амбасадоркою реабілітаційного центру Титанових. Нині часто відвідую його й допомогаю. Поширюю збори, створюємо благодійний календар з військовими».
Як Юлія познайомилася зі своїм хлопцем, і як він ставиться до її професії?
«Познайомились в інтернеті – він був моїм підписником. Ініціативу проявила я, відреагувавши на його історію в Instagram. Потім почали спілкуватися. Розуміючи те, що людина може боятись робити перші кроки через мою професійну діяльність, запропонувала йому зустрітися коли буду в Києві. Спочатку це були вільні стосунки, але згодом я відчула набагато більше і запропонувала жити разом в Києві, попри те що жила до того у Львові. Ми усе проговорили, і домовилися, що я буду зніматися менше і більше часу проводити з ним, а він пробачатиме таку мою діяльність. Разом ми вже три роки. З початком повномасштабного вторгнення переїхали у Львів. Головне – це почуття, і те ми як відносимся один до одного».
Скільки коштів Україні могла б принести легалізація індустрії дорослого кіно і які перспективи та перестороги існують?
«Нині в цій індустрії аспект змістився з США й переважають маленькі студії і команди десь в Європі, приміром в Будапешті чи Празі де знімати таке кіно в рази дешевше. У таких командах є оператори, сценаристи, фотографи, візажисти, актори, помічники та асистенти. Є люди які займаються маркетингом. Також знімають якусь нерухомість для того. І насправді 80% роботи займає оця закадрова робота. Є багато різних платформ, а відтак, залучається багато сфер і людей. З України в цій індустрії є багато людей які про це не заявляють, бо тут це нелегально. Щодо конкретних прибутків країн, то я не пам’ятаю конкретні цифри і не хочу вам брехати. Але вони шалені, а зважаючи на те що в Україні слід буде платити 20% податку то це вагома сума до бюджету яка б нам покрила багато чого. Говорячи про персоналії, то одного разу мій гонорар склав 2500$ за зйомку – це чи не найбільша сума. Загалом, поки що кошти з такої діяльності, у вимірі нашої держави, йдуть повз. З ризиків, які бачу, то я не виключаю що й в цьому напрямі в Україні все може зав’язнути в тенетах корупції. Принаймні, я спілкуюся з одним з народних депутатів і він тримає мене в курсі щодо того, якими є перспективи у цьому напрямі. Знаю, що напрацьовується відповідна законодавча база. Я готова надавати якісь консультації. У цьому питанні все залежить від того, коли завершиться війна. Загалом думаю, що питання легалізації – це питання 5-10 років. Було б простіше аби про цю тему заявила жінка – мабуть, це б відкинуло якісь певні перестороги з боку суспільства.
Багато хто, наразі, ще має якісь застарілі стереотипи з минулого щодо цієї індустрії. Колись у ній було справді багато насилля, якихось незрозумілих вчинків, відсутність контролю і правил чи заборон. Але ж у ХХІ столітті усе змінюється, усе є дуже строго. Зйомці нині передує година чи дві документального оформлення – тебе питають на камеру за кількома десятками пунктів на що ти згодна, а на що ні. Усі легальні студії, з одного боку, навіть, намагаються убезпечити себе. Нині усе це дуже безпечно й узаконено, присутня велика відповідальність у цій сфері. Навіть відома фінансова система світова MasterCard зі свого боку такий контроль проводить, бо через неї проходять гроші у цій сфері. Без її згоди усе це неможливо»
Коли планує Джозефін Джексон планує закінчувати свою кар’єру в дорослому кіно, і в чому ще хоче себе спробувати?
«Поки це мене не бентежить. Хочеться зробити свій базовий пасивний дохід типу нерухомості. Я складаю кошти і хочу вкластися в пару квартир в Дубаї, тому що там дуже вигідні умови. Також хочу подорожувати світом і насолоджуватися життям. А стосовно інших форматів. Ну ось, наприклад, вчора я знімалася в серіалі – грала саму себе. Це такий цікавий досвід, і мене більше в такому напрямку щось цікавить. Мені подобається акторська гра і я б цим займалася.»
Які можливості відкрила для Юлії професія, які мрії здійснила?
«Багато що відбулося. Як мінімум, я стала відомою особистістю і мала змогу зустріти багато можливо не відомих для когось людей, але людей які дали мені нові можливості, запропонували мені різні проєкти, співпраці та поїздки. Завдяки цьому всьому я виросла. Ти, по-перше, бачиш світ – це новий досвід. Як наслідок, ти прокачуєш свій мозок. Також моя професія дала мені можливість засвітитись на BBC. Приємно, коли про тебе роблять новини ті, кого ти читаєш і дивишся».
Чи перетиналися шляхи Джозефін Джексон з росіянами?
«Про них краще взагалі не говорити. Звичайно, вони пересікалися і нічого приємного від цього немає. Вони лише підтверджують свою тупість. Ми вже говорили про стереотипи, що я їх руйную і є розумною людиною. Є багато дівчат в моїй професії, які йдуть туди без розуму – саме це, в переважній більшості, можна сказати і про росіянок. Мені доводилось з декількома зустрітися. Я взагалі щаслива, що майже їх не зустрічаю. Бо мої подруги частіше їх бачать ніж я».
Юлія Сенюк розповіла про те, як справляється з хейтом на свою адресу
«Я як акторка маю бути впевненою, проте всередині мене є невпевненість. Я можу думати, аналізувати якісь речі які про мене говорять, увесь той хейт і все таке. Направду, допомагають подорожі, знайомство з іншими людьми й спілкування з ними. Починаєш чути різні точки зору і розумієш, що те, що говорять люди з маленького містечка, вже не так актуально. Усе пізнається в порівнянні, я дивлюсь і аналізую усі коментарі, кількість вподобань під коментарями того чи іншого змісту. Якщо звернути увагу на багатьох хейтерів, то ти розумієш, що вони нічого неварті. Це або нульові акаунти або взагалі якась нещаслива людина, не задоволена своїм життям. Мені більш важлива думка успішних людей, що вони думають, аніж думка якихось нереалізованих людей.»
Що б сказала собі Юля повернувшись у студентські роки?
«Перше, це краще вчити мови і прокачувати себе аби вміти бодай якісь речі аналізувати. Багато важить інтелект і базові знання набуті за рахунок вищої освіти. Його треба прокачувати наче м’яз. У себе в університеті я вчила три мови – англійську, польську і французьку. Але через те, що в тебе немає практики, ти ними не говориш. Вони знадобилися мені зараз, враховуючи що я багато подорожую. Також треба стежити за здоров’ям, бо лише часом ти розумієш наскільки це важливо».
Кілька ексклюзивних порад від Джозефін Джексон для сковородинівців:
- Прокачуйте себе і свій мозок, бо без цього дуже важко жити!;
- Не поспішайте створювати сім’ю поки не знайдете справді свою людину;
- Вивчайте іноземні мови, займайтеся спортом – адже це про можливості і дисципліну;
- Не мисліть негативно, адже негативні думки найлегше здійснюються.
«Мені дуже сподобалося в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі, хоч я і провела тут лічену годину-другу. Проте цього часу вистачило для того аби впевнитися в тому, що це справді прогресивний заклад вищої освіти. Сподобалися ваші мистецькі аудиторії, які я відвідала. Приємним було знайомство з вашим, наймолодшим в Україні, ректором. Я зловила ностальгію за своїми студентськими часами. Дякую, що запросили і бажаю вам йти вперед до своїх цілей не звертаючи уваги на інших. Успіху Вам всім!», – завершила зустріч враженнями про альма-матер Джозефін Джексон.
Звісно ж, передбачаючи імовірність чималого запиту стати бодай віртуальними учасниками такої зустрічі від тих, хто не зміг на неї потрапити фізично, ми не можемо лишити вас без відеоверсії цієї розмови :
Наразі акторка і волонтерка завершує роботу над анонсованим благодійним календарем, а невдовзі, навіть, планує розіграти власну автівку аби зібрати декілька мільйонів гривень для реабілітаційного центру, який опікується військовими. Хочеться вірити, що, поміж інших планів, невдовзі, Юлія ще не раз завітає до нашого закладу, адже, серед іншого, під час її відвідин було проговорено кілька корисних та креативних ідей на цей рахунок.
