20 лютого 2014 року, під час подій Революції Гідності, загинуло найбільше її учасників, а всі революційні події зими 2013-2014 років забрали життя у понад ста їх активістів. Уже наступного дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких у жалобних промовах назвали «Небесною Сотнею», а під час прощання з ними лунала пісня «Плине кача…», яка стала українським народним реквіємом.
Попри війну, хай навіть під загрозою обстрілів та в умовах повітряної тривоги, Україна не зрадила пам’яті Героїв Небесної Сотні. В Університеті Григорія Сковороди в Переяславі незмінно провели зібрання пам’яті, запалили свічки та згадали про тих, хто відкрив лік Героїв прийдешньої російсько-української війни. Віддати шану Героям в укритті закладу зібралося керівництво закладу, декани факультетів, викладачі та студенти.
У вступному слові ведучий зібрання Андрій Іващенко зазначив, що на наше покоління випало дуже багато випробувань які лежать у площині боротьби за наше національне самовизначення. Він нагадав хронологію подій на Майдані, які почалися з вияву громадянської позиції небайдужого студентства – людей, які вже тоді розуміли, що їм готують майбутнє у ярмі російського панування. Що було далі – знає увесь світ… Ці кадри облетіли земну кулю та оголили правду про велику біду, яка сталася у серці нашої країни, у центрі нашої столиці. Яка, на жаль, триває досі. Серед учасників Революції були й студенти та викладачі нашого університету. Багато хто з них продовжив боротьбу на Сході чи став до лав захисту Батьківщини після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року – хтось воює нині, а хтось, отримавши травми, проходить курс реабілітації. На превелике горе, є й ті, хто повернувся «на щиті»…
«У ту лютневу ніч і ті буремні дні зими наш народ не тільки постав проти режиму Януковича, а й заявив про своє право жити у вільній, незалежній та демократичній країні. Нині ми продовжуємо виборювати це право – велика вдячність за це нашим захисникам. За період тих протистоянь полягло 107 осіб. Наймолодшому загиблому у протистояннях було лише 17. Тяжко уявити, які цифри втрат Героїв ми почуємо наприкінці війни. Ми повинні завжди пам’ятати про цей шлях і наші втрати, не дозволяти бути байдужими собі й тим, хто поряд нас. Не маємо права мовчати про факти несправедливості, де б вона не відбувалася. Сприймаймо з гідністю усі ті проблеми, які у нас є. Ми українці і завжди повинні про це пам’ятати», – зазначив проректор із навчально-методичної роботи Вячеслав Різник.
Невіддільно від спогадів про Революцію Гідності в УГСП завжди згадують й українського історика, доктора історичних наук, професора кафедри історії та культури України, учасника Революції Гідності та волонтера, справді визначного переяславця та українця, пасіонарія та поборника української державності, невтомного вартового нашої нації Ярослава Потапенка. Він був серцем переяславського Майдану, активним учасником подій у горнилі вогняної зими, людиною, яка йшла і вела за собою. У цей день своїми думками зі сковородинівцями поділилася дружина Ярослава Олександровича – викладачка університету Руслана Потапенко.
«Небесна Сотня є першими героями російсько-української війни. Вони першими зрозуміли, куди котиться наша країна та політична ситуація в ній. Ярослав Потапенко завжди відстоював свою позицію, позицію своєї країни. Навіть особистих ворогів не мав – його вороги були національними. Де б він не був, він популяризував українську ідею та українську націю. За ним активно йшли студенти – найперше, історики та політологи. Навіть у найтяжчі дні Революції Гідності вони були пліч-о-пліч з ним, під зливою снайперських куль. Революція Гідності – це черговий етап нашої національно-визвольної боротьби. Вона нас переформатувала, змінила наш менталітет, вплинула на наш загальнонаціональний цивілізаційний вибір. Тепер майданівські лозунги на кшталт «Україна понад усе» чи «Рабів до раю не пускають» знають чи не у всьому світі. Нині усі ми з вами маємо, щонайменше, говорити українською мовою, популяризувати свою культуру, знати свою історію та й надалі волонтерити. Тоді у нас все вийде. Я вірю, що ми обов’язково переможемо і здобудемо кращу державу», – зазначила Руслана Михайлівна.
Наостанок зібрання присутні виконали гімн України, запалили свічки пам’яті та вшанували хвилиною мовчання усіх Героїв, які полягли за Україну від початку Революції Гідності й донині внаслідок російсько-української війни.
По обіді в тому ж таки укритті для всіх охочих відбувся показ документальної кінострічки «МАЙДАН. Шість літер нашої свободи» авторства Олени Зашко та Анни Єресько, які показали історії людей, життя яких радикально змінилося після Революції Гідності. З екрану сковородинівцям розказали про маму загиблого на Майдані Романа Гурика, показали розповідь координаторки «Євромайдан-SOS» Олександри Матвійчук, стрімера Майдану Андрія Дубчака, представника Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в Рівненській області Андрія Преподобного і митця Олексія Сая. Кожна літера зі слова «майдан» є назвою однієї з шести глав, яка символізує тему, дотичну до подій Революції Гідності, спогади, якими діляться герої фільму. Без перебільшень, історії з фільму продемонстрували основні події Революції Гідності, де учасники подій могли віднайти власні спогади.
«Про події на Майдані розказано вже багато. Але, за нашими відчуттями, за ці роки деталі стираються, якісь речі забуваються або навіть більше – вчинки знецінюються. Цим фільмом ми хочемо нагадати про те, чим був Майдан. Можливо, це пафосно звучить, але ми розказуємо історії різних людей, життя яких кардинально змінилося після Революції Гідності. Роблячи цей фільм, ми на собі відчули, наскільки живими й болючими лишаються наші майданівські переживання. Сто відсотків: цю історію ми ніколи не зможемо «проїхати», забути, сприймати як формальну дату в календарі», – коментують автори стрічки.
Революція Гідності стала надзвичайно складним іспитом для нашої нації. Вистоявши під час цих подій, ми засвідчили усьому світові свою європейськість та неймовірне прагнення до свободи. Продовжуємо робити це в умовах повномасштабної війни на території України. Нині найголовнішим завданням для всіх нас залишається не зрадити пам’яті Героїв, залишатись відданими цінностям та ідеалам, за які вони вже дев’ять років віддають свої життя. Не забуваймо та не зраджуймо цієї Пам’яті!
