З 17 по 19 травня біля Вознесенського собору й фонтану «Серце Переяслава» проходила благодійна акція «Одягни вишиванку – підтримай захисника». Фотозону, зроблену зусиллями викладачки університету Лесі Тірбах та провідного екскурсовода НІЕЗ «Переяслав» Оксани Шекмар, було розгорнуто й біля головного корпусу Університету Григорія Сковороди в Переяславі. І там, і там відбувалися тематичні фотоконкурси та розіграші від партнерів, майстер-класи, ярмарок-продаж, показ фільму просто неба та інші цікаві заходи, які дали змогу зібрати допомогу для захисників України, зокрема речі для військових: рації, ліхтарі, засоби гігієни та багато іншого. Але про все по порядку.
Усі три дні проведення пресслужба університету працювала на локаціях та збирала найкращі кадри, а у останній день вирушила до «серця Переяслава» аби поспілкуватися з учасниками свята, містянами та сковородинівцями й дізнатися чому їм важливо долучитися до цієї акції в умовах війни та що для них означає вишиванка.
У другий день проведення акції до неї, на території УГСП, спільно з гостем закладу міністром освіти і науки України Сергієм Шкарлетом долучився ректор університету Віталій Коцур. Пізніше він розповів нам про те, що відчуває напередодні цього важливого дня в українському національному календарі:
«Для мене вишиванка, це про незламність та духовність української нації. Я дуже люблю носити національний одяг, у мене в гардеробі їх близько 10, це для мене якоїсь незвичайної сили одяг, адже це вбрання, яке носили мої предки і які будуть носити мої діти. Він заряджає лише позитивними емоціями та незламною вірою у нашу перемогу та свободу».
Про важливість акції та те що відчуває у День вишиванки, але уже в середмісті, розмірковував й міський голова міста Переяслава Вячеслав Саулко:
«Поза тим що ця акція є надзвичайно важливою і цікавою вона має важливе ідеологічне значення, розставляє правильні акценти у вихованні наших дітей – нашого майбутнього, спрямована на підтримку наших захисників яка акумулюється зусиллями небайдужих творчих переяславців. Найперше, це вияв поваги до дітей – як бачите, усі вони сьогодні прийшли сюди в красивих українських вишиттях. Це наш символ, гордість нашої країни, наш генетичний код що має важливе значення у контексті боротьби за нашу незалежність. Мабуть немає такої людини яка б не одягнула сьогодні вишиванку. Я надаю цьому дню великого значення, і це розділяє моя родина – мої діти та онуки. Вони сьогодні тут, зі мною на цій акції. Я дуже часто одягаю вишиванку, у різні форми – навіть у спортивному варіанті. Маю вдома велику кількість вишиванок – це дуже зручно, красиво і символічно».
Складно не погодитись з міським головою у тому, що найважливішою місією акції, поруч з допомогою захисникам, було подарувати приємні емоції і відчуття свята дітям – таким щирим і безпосереднім, на долю яких випало зростати в умовах війни з росією та спільно зі своєю країною переживати це повномасштабне вторгнення. Ми не могли не запитати у них, з яким настроєм нині вони відзначали це свято:
Женя, 9 років:
«День вишиванки має для мене велике значення, бо це мій рідний одяг. Сорочка в якій я зараз нова, приїхала сьогодні. «Стару» вишиванку маю з трьох років. Свято мені сподобалося. Найбільше запам’яталося що мені придбали кепку і браслет».
Марго, 6 років:
«Мені подобається це свято. Я допомагаю продавати кульки. Усі три дні тут. Ця вишиванка у мене наче сто років. Мені подарували її на день народження давно, коли мені виповнилося п’ять років. Зараз мені шість».
Поза тим, нам було важливо поспілкуватися і з майстрами, які продавали свої вироби, проводили майстер-класи та наповнювали це свято вірними творчими сенсами. Приміром, Наталія Ярова-Шульга згуртувала навколо акції два десятки майстринь:
«Допомога захисникам – це одна з найважливіших місій сьогодні. Кожен на своєму місці має робити все належне для допомоги нашим військовим. Готуючись до цієї ярмарки ми зверталися до майстринь, які готові були надати свої вироби на ярмарку безкоштовно, підтримати Збройні Сили України. За акцію, ми виручили близько трьох тисяч гривень. Мова про стрічки, бантики ручної роботи та багато іншого – від себе та організаторів дякую керівникам гуртів будинку художньої творчості Антоніні Василівні Лексик, Наталії Дуді, Поліні Бурчик, Наталії Стеценко, Марині Онощинко, Ользі Малишко, Тетяні Яровій, Наталії Степаненко, Вікторії Шібіці, Олені Голумбовській, Яні Найденко, Галині Гріненко, Тетяні Гончарук та Галині Галенко, які разом зі мною підтримали цю ініціативу. Вишиванка – безперечний символ української нації і те, за чим українця можна впізнати навіть закордоном. Мою вишиванку мені вишила її мама – я її дуже люблю і ношу не тільки у день вишиванки».
«Художня школа з радістю взяла участь у цій благодійній акції. Отримали задоволення. Пропонували на продаж роботи з лозоплетіння, картини, вишивки, ткацтво, проводили майстер-класи по виготовленню пташок із ниток, по вибійці та лозоплетінню. Ми горді бути українцями, і це дуже класно що ми тут всі підтримуємо цю традицію, і виховуємо дітей так аби вони були патріотами і відчували цю любов до своєї землі» – додають представники художньої школи.
Валентин Шуткевич протягом усіх трьох днів продавав креативні повітряні кульки та наповнював очі малечі та дорослих радістю та щастям:
«Не дивлячись на хейтерів і диванних експертів, які після першого дня у фейсбуці не дуже гарно відгукувалися про цю акцію, вона дуже чудова і надзвичайно доречна. Це не масові гуляння, не танці чи розваги – ми пропагуємо нормальну місію яка полягає у тому аби зібрати кошти за рахунок продажу виробів зроблених власними руками. Це чудова ціль, чудова і чітка позиція. Звісно ж ці кошти буде передано на волонтерські потреби, для наших захисників. Вишиванка для мене – це генетичний код, один із символів нашої національної приналежності».
Колишня працівниця та випускниця університету, майстриня Анна Сахно так само розповіла про значення свята і вишиттів у своєму житті:
«Я вже тут третій день, і враження чудові. Не дивлячись на те що у другий день був дощ і погода трішки не сприяла, та загалом люди підходили, фотографувалися, купували речі, брали участь у майстер-класах від художньої школи. Ті хто дізнався про цю акцію в перший день проходячи повз наступного дня поверталися люди у вишиванці. Кожен символ, кожен хрестик вишиванок має певне значення, побажання у літерах та візерунках. Тому вишиванка це прихований зміст долі кожної людини. Ми не просто обираємо її за покликом душі, це Всевишній посилає нам ту вишиванку – ми її носимо, і маємо пишатися цим».
Творчі акценти у третій день акції, який вимушено проводили тому, що у другий день проведення раптово зіпсувалася погода, розставляли піаніст Ігор Янчук та гурт «Драбадан», які, кожен у своєму слоті, заграли у «серці Переяслава» свої кращі авторські твори та зачарували й запалили містян та гостей свята:
«Вишиванка була для мене дуже важливою річчю, і я безліч разів одягав її на свята ще задовго до того, як це стало популярним. Коли усе це стало мейнстрімом я навіть якось не так часто її одягав. Я дуже люблю це все з дитинства, мене до цього привчила мама – вона одягала мене в вишиванки, і на підтвердження цих слів я маю безліч фото. Вона дуже рідна до тіла, і навіть не тому, що робиться із льону зазвичай. У цих орнаментах і символах безперечно щось є – нерозгадане і, водночас, важливе. Те що гріє серце і душу. На цьому святі я сьогодні відіграю свою авторську програму, зокрема написане як 10 років тому, так і нещодавно – під час повітряної тривоги. Наразі усе це зовсім різне, спонтанне і неочікуване, змішалось в одне – тільки «підставляй пальці» і тримай поруч диктофон аби встигнути усе це записати» – говорить Ігор Янчук.
«Усе що ми робимо тут сьогодні є дуже важливим, бо наше військо і досі подекуди незабезпечене усім необхідним. Тому ми постійно допомагаємо, зокрема нашому барабанщику Володимиру Бурлаку який нині на передовій, місцевим волонтерам. Ось Сергій паяє акумулятори та павербанки. Цей благодійний ярмарок є важливою частиною допомоги бійцям, і усе що тут зібрано дійде за призначенням і допоможе придбати нашим бійцям усе що їм потрібно. Наш товариш, який зараз у зоні бойових дій, каже дуже вірно з приводу таких заходів «ви що там всі трохи перетрушені щоб «соплі на лікоть матати»? Ми тут не заради того днями задвухсотилися, аби ви сиділи і плакали днями. Якщо ви з того боку не будете нас підтримувати то для чого ми тут. Життя продовжується, не дивлячись на війну!». Ми ж розумом зрушимо, якщо будемо сидіти і лише накручувати себе. Тим більше те що в країні війна якнайменше мають відчувати діти. Вишиванки одягаємо на більшість свят, і навіть фірмовий одяг гурту забрендований під вишиванку. Добре, що це свято ми проводимо з користю для країни» – зауважують Андрій Корж та Сергій Муха, учасники гурту «Драбадан».
Врешті, було що сказати з нагоди свята і сковородинівцям, які підтримували свято як в університеті так і в місті. Не з всіма ними нам вдалося поспілкуватися, але ті кого нам таки вдалося вихопити «з натовпу» розповіли нам наступне:
Наталія Заболотня, диспетчерка деканату гуманітарно-природничої освіти та соціальних технологій:
«День вишиванки – національне українське свято. Кожного року пересвідчуюсь в тому, що все більше і більше людей одягають вишиванку на знак підтримки культури нашої держави. Перебуваючи в «серці Переяслава» була вражена заходами, які були організовані. Я вважаю, що у такі нелегкі часи, ми, українці, повинні єднатися, мов хрестики на полотні, задля підтримки наших захисників та процвітання нашої країни. Пам’ятаймо, що в єдності наша сила! Ми непереможні!».
Катерина Варивода, кандидат історичних наук, доцент:
«Українська вишиванка, для мене, – це вишита книга власного роду. Вона зберігає пам’ять про життя цілих поколінь, замовляння і молитви на щасливу долю, добробут та процвітання. Усе в ній живе й квітуче, кожен елемент, кожна прикраса має власне сакральне значення і призначення. Коли усвідомлюєш все це то прокидається неймовірне зацікавлення кожним символом, кожною квіткою, кожною лінією. Виникає бажання і потреба навчитися читати цю книгу.
А щодо благодійної акції, то тут вагань навіть не виникало. Вдягаючи вишиванку у ці дні всі ми просто і без слів висловили свою підтримку тим хто боронить нашу Україну. Усі наші захисники і волонтери мають знати, що їх підтримують, поділяють їхні цінності і пріоритети. Приємно спостерігати, що з кожним роком все більше людей починають носити вишиванки й не лише на це свято, а й у повсякденному житті».
Наталія Редзюк, заступниця завідувача кафедри публічного управління та адміністрування:
«Для мене вишиванка це дуже важливо, це мій особистий національний складник. Усім нам слід пам’ятати про своє коріння. У такий складний період війни ми не маємо забувати про захисників, які боронять українську землю аби тут не було цього брудного рашистського чобота. На жаль, я не маю вишиванки яка б передавалася з покоління в покоління, але я неодмінно започаткую цю традицію. Вишиванка, яку мені вишила мама в шкільні роки вже на мене маленька – вона лежить у моїй шафі і я її бережу і неодмінно передам своїй доньці».
Про ідею та підсумки акції нам розповіла її головна організаторка, завідувачка кафедри документознавства та методики навчання, депутатка міської ради Алла Зленко:
«Усе почалося з ідеї поставити фотозону та зібрати допомогу для захисників, і вже поступово за лічені дні обросло ідеями та комплексом заходів. Кожен допомагав чим міг, зголошувався до цього задуму. За ці три дні нам вдалося зібрати 37 518 гривень, які будуть розділені за трьома напрямками допомоги захисникам. Неодмінно розповімо кому та на які потреби буде передано ці кошти. Наразі ж важливо подякувати тим, завдяки кому були зібрані ці кошти: KAMIK SHOP та UHSP SHOP, Надії Різник, команді Наталії Шульги, Світлані Кондратенко, Переяславській художній школі, Анні Сахно, ГО «Мистецтво життя», Валентину Шуткевичу, Варі Гайдук, Ірині Присіч, ресторану «Стейк хаус», Центру надання соціальних послуг та соціальної інтеграції, відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю та соціально-гуманітарному відділу університету, Людмилі Шимченко, Тетяні Мартиновій, Наталії Ковтун та багатьом іншим, хто взяв участь у благодійному ярмарку для підтримки Збройних Сил України».
Поки під чарівним заходом травневого сонця усі охочі споглядали мультфільми чи кінокомедії біля університету або в середмісті, про показ яких з любов’ю подбав ще один співорганізатор акції, керівник соціально-гуманітарного відділу університету Андрій Іващенко та його команда мені думалося про те, наскільки важливо зберігати та примножувати наші традиції та звичаї, які, в числі інших державницьких речей, відстоюють наші захисники. Адже вишиванка є оберегом від усього лихого, що може статися в людському житті. У цих орнаментах закодовано щастя, долю, життя та волю народу. Залишається лише подякувати кафедрі документознавства та методики навчання факультету гуманітарно-природничої освіти та соціальних технологій Університету Григорія Сковороди в Переяславі, якій за підтримки міського голови Переяславської ОТГ Вячеслава Саулка та активної участі фракції політичної партії «Слуга народу» у Переяславській міській раді й МЦ «Зустріч» вдалося організувати такий важливий захід, відволікти нас від воєнних дій та прокласти місток, який об’єднав міську та університетські родини. Переконані, навіть через роки це свято приємно відгукнеться у ваших душах гарними світлинами від Дмитра Скоробагатова, Костянтина Середи, Олега Чемериса, Олександра Артюха та звісно ж сковородинівського фотолітописця Сергія Коваленка які ми, які і було обіцяно, публікуємо на нашій Facеbook-сторінці університету:
Сподіваємося настання миру кратно збільшить можливості для нових зустрічей та ініціатив. А поки ми продовжуємо працювати на всіх фронтах та наближати нашу перемогу!
