Уже вдвадцять перший раз сьогодні, 9 листопада – у День української писемності та мови українців об’єднав загальнонаціональний «Радіодиктант національної єдності». Як і завжди взяти участь у його написанні могли усі охочі. Уже втретє поспіль Відділ PR-технологій та зв’язків з громадськістю Університету згуртував сковородинівців задля підтримання цієї чудової україновимірної традиції.
Зважаючи на дистанційне навчання, захід проводили на платформі Microsoft Teams – із конференц-залу імені Василя Сухомлинського процес координували Оксана Луцик, Максим Левченко та Олександр Молоткін, а на платформі та поза нею до написання, за загальними підрахунками, долучилося понад півсотні осіб.
Текст роботи, який мав назву «Слідом за пам’яттю» та розповідав про дитячі спогади та осінній парк, зачитував безпосередній автор – український поет, прозаїк, перекладач і есеїст Юрій Андрухович. За його словами, це був початок майбутньої книги – роману або збірки оповідань, який тепер однозначно буде ним закінчено. До диктанту ввійшли перші 199 слів твору. Працювати над книгою автор почав місяць тому й уже неодноразово змінював написане – «це була 25-та (або 35-та) версія». Більше того, перед радіодиктантом письменникові довелося задовольнити побажання організаторів щодо нарощування складності тексту, бо його версія була більш простою. Відповідаючи на питання щодо авторських знаків, письменник не виключав, що в моментах, де буде кілька варіантів розділових знаків він робитиме певні підказки. Як було безпосередньо під час написання можна пересвідчитися тут:
По завершенню процедури написання цьогорічний текст ексклюзивно для учасників зібрання на платформі «Microsoft Teams» слово взяла кандидат філологічних наук, доцент кафедри української лінгвістики та методики навчання факультету української та іноземної філології факультету української та іноземної філології Людмила Довбня:
«Дякую усім, хто долучився, бо, як на мене, є чотири причини для написання загальноукраїнського диктанту. Найперше, це відчуття єдності, адже диктант пишуть не тільки в Україні а й за кордоном. Безпосередній процес написання завжди є чимось урочистим – причетністю до надзвичайно великої справи. Його написання завжди є для мене певним драйвом і я майже ніколи не дозволяю собі його пропускати. По-друге цей диктант є нашою самоперевіркою, адже, зазвичай, людина яка готує текст диктанту стежить за тим, аби там враховувалися і правила сучасного правопису, і пунктуаційні правила, і увесь спектр того що має перевірити людина. Також цей диктант має велику перевагу, яка полягає в тому, що усі хто пише не комплексують, не віддають його на перевірку якщо не хочуть цього робити. Пізніше свій варіант можна буде просто звірити з авторською редакцією. Бути грамотним нині це дуже престижно і модно. То є наша візитівка і наша харизма!».
Разом з тим Людмила Еммануїлівна прокоментувала цьогорічний текст диктанту та оцінила якість його начитки Андруховичем:
«Текст був мені дуже близьким за своєю суттю і змістом. Андрухович презентував нам власну «душевну поезію у прозі» – такий собі щемливий спомин про дитинство, наситивши його потужними художніми деталями що знаходять відгук у душі. Писати текст було приємно – думаю, не знайдеться людини яка б мала стосовно нього спротив. З погляду лінгвістики тут було багато орфограм та не простих пунктуаційних знаків. Керувалися правилами, але не виключали того, що можливо тут поставлено якийсь авторський знак. Було кілька моментів, які справді можна протрактувати неоднозначно. У диктанті не можна стверджувати щодо абсолютної правильності, бо це не твір – ніколи не знаєш що було в душі автора коли він народжував ці думки, чим він керувався і що мав на увазі. Це моменти синкретичні. Що ж до орфографії, то текст був цікавим і насиченим моментами, про які треба задуматися.
Водночас, хочу зауважити, що як і минулоріч темп читця мені не сподобався. Як на мене, це було надто швидко. Можливо, бо рука вже звикла до гаджетів, а можливо ми ще не стали «машинами для запису», а й думаємо як записати те чи інше слово і поставити ті чи інші розділові знаки і яке правило застосувати. Ми маємо подумати. Навіть мені, філологу, на це бракувало часу, а не філологам було ж куди важче. Хоч я розставляю знаки вже майже автоматизовано у мене було декілька моментів, коли я просто залишала порожні місця для певних слів які я вписувала вже під час перевірки. Робила так аби не втратити канви тексту. Хочеться Юрію Андруховичу зробити таке собі зауваження про те, що швидити не треба. За ним було не просто встигати записати.
Як і минулоріч я звернула увагу на те, що читці не можуть від початку прочитати увесь текст повністю. Як на мене це неправильно. Ми ж маємо спершу збагнути ідею, вслухатися в суть і тільки після цього дрібнити його на речення, які ми будемо записувати.
Загальне враження від диктанту залишилося приємним, бо текст справді добірний і прекрасний, повністю у стилі Юрія Андруховича. Він наша сучасна зірка української літератури, яку складно з кимось порівнювати. Мені приємно, що саме його було обрано читцем. Якщо не помиляюся, то до методичної роботи над радіодиктантом долучилася українська мовознавиця, провідна наукова співробітниця Інституту української мови НАН України Лариса Масенко. Саме вона давала поради Андруховичу. Воно автор численної кількості праць із соціолінгвістики, зробила колосальний внесок в українське мовознавство. Але чомусь мені думається, що було б доцільніше якби читця консультував не безпосередній мовознавець а методист, лінгводидакт. Можливо навіть шкільний вчитель, який звернув би увагу на ті основоположні моменти які б, у висновку, допомагали б нам записувати цей текст за паном Юрієм».
Писати диктант треба було лише від руки. Поза тим, організатори повідомили що прийматимуть тексти, написані шрифтом Брайля. Надіслати написаний диктант можна протягом астрономічної доби – себто сьогодні, 9 листопада, чи завтра, 10 листопада, до кінця дня. Паперовий документ слід надіслати за поштовою адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 26, 01001. Надсилати роботу у онлайн-режимі можна потрібно на адресу rd@ukr.radio. Після оприлюднення тексту диктанту електронні листи не прийматимуть.
Якщо ви таки збираєтеся писати диктант під час перегляду в записі дозвольте дати вам кілька порад– уважно слухайте паузи під час читання тексту. Там де Юрій Андрухович робить паузу найпевніше має бути той чи інший розділовий знак. Цьогоріч їх багато і вони різні. Поза тим, будьте максимально зосереджені на прослуховуванні, аби, бува, не прогавити чогось важливого. Зазначимо що офіційна версія тексту, який диктував Юрій Андрухович з’явиться 11 листопада об 11.00 на сайті Українського радіо. Принагідно довіряти версіям, які нині тиражують у ЗМІ не варто – ніхто крім автора та кількох координаторів Радіодиктанту не знає якими ж є знаки в остаточній версії.
Мова – це фундамент державності та є нашою національною зброєю, тож ми щиросердно вітаємо усіх зі святом. Вчіть українську, шануйте її та поважайте. Мова справді має значення!
Нагадаємо, що минулоріч усі охочі сковородинівці теж могли долучитися до радіодиктанту на платформі Microsoft Teams, де сковородинівські співорганізатори значно розширили усе, що відбувалося в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського, залучивши провідних філологів університету, які так само поділилися з присутніми своїми враженнями з приводу складнощів проведення та написання диктанту у 2020 році.
