Від після початку російської окупації Криму та Севастополя та початку війни на Сході України у 2014 році, національний пантеон полеглих українських героїв поповнюється все новими і новими іменами. У перший день осені згадуймо про сковородинівців, які віддали життя за Україну та повернулися до рідного дому «на щиті» у вересні.
Дні народження
- 12 вересня – 29-річчя випускника-політолога, захисника Івана Маковецького. Після отримання диплома в 2019 році був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України. Захисник Іван Маковецький з Ковельщини загинув на фронті за пів року до того, як народилася його донька. Ще до своєї смерті він обрав для дитини ім’я, але не встиг побачити її усмішку. Його історія, якою нещодавно поділилося інтернет-видання «БУГ» – це біль, гордість і незламна любов до України та родини.
- 28 вересня – 33-річчя випускника бакалаврату факультету фінансово-економічної і професійної освіти Університету Григорія Сковороди в Переяславі 2021 року випуску Романа Шаповала, який загинув 27 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання в Куп’янському районі на Харківщині, поблизу населеного пункту Петропавлівка. Указом Президента України №108 від 21 лютого 2025 року, йому посмертно присвоєно найвище державне звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка»
Дати смерті:
- 8 вересня 2022 року – треті роковини смерті захисника, випускника університету Олександра Підборіжного. Близько 12:00 5 вересня 2022 року по позиції, де перебував старший солдат Олександр Підборіжний, противник наніс ворожий удар «дроном-камікадзе», внаслідок чого останній отримав тяжкі поранення. На місці події старшому солдату було надано домедичну допомогу та евакуйовано до медичного закладу в місто Дніпро для надання медичної допомоги. Попри намагання медиків, 8 вересня 2022 року близько 23:30 хвилин старший солдат Підборіжний від отриманих травм загинув.
- 19 вересня 2022 року – біля села Барабашівка на Харківщині загинув випускник факультету гуманітарно-природничої освіти та соціальних технологій, уродженець Полтавщини, старший лейтенант Валерій Хохлов. Сковородинівець підірвався на мінно-вибуховому пристрої, який встановили російські військові. У Валерія залишилися батьки, дружина та донька.
- 1 вересня 2024 року – другі роковини загибелі випускника 2007 року спеціальності «Середня освіта (Музичне мистецтво)» факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології Андрія Місюкевича. Із початком повномасштабного російського вторгнення чоловік став на захист своєї країни у лавах місцевої ТрО. Згодом долучився до Добровольчого Українського Корпусу, а потім опинився у 67-й окремій механізованій бригаді ЗСУ. Під час виконання бойового завдання боєць зазнав смертельної вибухової травми. Воїнові було 37 років. Посмертно військового нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Поховали Андрія у селі Супоївка на Київщині. Удома на воїна чекали син Назар, батько Микола Іванович і мати Галина Семенівна.
- 10 вересня 2025 року – перша річниця загибелі випускник 2007 року за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Фізична культура» Романа Смаржа. Після початку повномасштабного вторгнення він разом з братом став до лав місцевого ДФТГ. Спочатку хлопці облаштували укриття для своєї родини, а потім допомагали прикордонникам, патрулювали вулиці громади. Роман знав, що коли настане його час йти захищати свою Батьківщину, він не стане цього уникати та не буде від цього тікати. Як згадують рідні, коли Роман отримав повістку, йому стало легше, адже стояти осторонь, це не його шлях. 26 грудня 2024 року Роман був призваний на військову службу. З легкістю пройшов навчання, адже мав відмінну спортивну форму. Отримав посаду старшого стрільця-оператора 3 стрілецької роти військової частини А7092. Виконував бойові завдання в найгарячіших точках, не розказував рідним про свої бойові виходи та місця завдань. Про місце свого останнього завдання Сказав лише брату і просив залишити це в таємниці. 10 вересня, виконуючи бойове завдання біля населеного пункту Торецьке Покровського району Донецької області, Роман отримав важке поранення. Під час евакуаційних заходів серце Героя зупинилося…
Ми зобов’язані берегти їхні імена та історії, передаючи їхній героїчний приклад майбутнім поколінням. Нехай світло їхньої пам’яті завжди освітлює шлях до миру та свободи для всіх нас.
Випускники та здобувачі Університету Григорія Сковороди в Переяславі – справжні герої, чиї імена навічно вкарбовано золотими літерами в історію нашої Батьківщини. Назавжди у наших серцях!
