Хронічний стрес має підступну властивість – він не завжди проявляється болем. Часто людина просто перестає щось відчувати. Ні радості, ні втоми, ні власного тіла. Це стан емоційного оніміння, коли психіка ніби «вимикає звук», щоб вижити.
«Коли люди кажуть: «Мені байдуже», – дуже часто це не байдужість, а перевантаження», – пояснює клінічний психолог Центру ветеранського розвитку Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ірина Варивода, думками якої ми ділимося щочетверга протягом лютого.
Гарденотерапія в цьому випадку працює як м’який сенсорний місток назад до себе. Через прості стимули – дотик до шорсткого листя, запах лаванди, прохолоду землі – нервова система знову починає реєструвати реальність. Без примусу. Без слів. Через тіло.
Таке повернення до відчуттів допомагає поступово відновлювати так зване «вікно толерантності» – діапазон, у якому людина може переживати емоції, не впадаючи ані в паніку, ані в заціпеніння.
«Тіло пам’ятає шлях до безпеки швидше, ніж свідомість», – зазначає Ірина Варивода.
Колір рослин, запахи, текстури стають своєрідною сенсорною картою – географією, по якій людина заново вчиться орієнтуватися у власному внутрішньому просторі. Це не різкий «пробуджуючий» досвід, а делікатне повернення контакту з життям.
Саме на цьому принципі побудовані сенсорні екскурсії локацією GardenHub – як формат емоційного розвантаження та стабілізації. Вони не вимагають готовності «говорити» чи «аналізувати». Достатньо бути присутнім і дозволити відчуттям з’являтися.
«Іноді шлях до відновлення починається не з усвідомлення, а з відчуття прохолодної землі під долонею», – підсумовує фахівчиня.
Бо повернення до себе – це не завжди розмова. Іноді це запах, дотик і колір, які тихо нагадують: ти тут, ти живий, ти відчуваєш.
