Понад десять років Україна втрачає найкращих синів і доньок у боротьбі з російським агресором. У національному мартирологу поруч з іменами звитяжців різних поколінь – імена наших сковородинівців, які ще з 2014 року стали до лав опору на черговому етапі нашої національно-визвольної боротьби.
Жовтень і листопад незмінно мають дати їхнього народження та повернення додому «на щиті». Згадуємо їх із глибокою шаною – так само, як і всіх захисників і захисниць, чиї життя стали жертвою свободи України.
Дні народження
6 жовтня 1994 року народився Іван Коваль – молодший сержант Збройних Сил України та випускник факультету природничої освіти Університету Григорія Сковороди в Переяславі. З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року його підрозділ – 14-та окрема механізована бригада імені князя Романа Великого – перебував у Житомирській області і мав вирушити на захист Києва, проте через поломку БТР це стало неможливим. Після ремонту техніки Іван особисто лагодив свій БТР і разом із побратимами вирушив на Миколаївщину, демонструючи самовідданість та відповідальність. 25 березня у БТР, у якому перебували солдати, влучили ворожі снаряди, проте всім вдалося вижити завдяки злагодженості та мужності команди. Уже 27 березня, обороняючи село Благодатне на Миколаївщині, Іван Коваль разом із побратимами потрапив під обстріл фосфорними снарядами, залишивши по собі приклад відданості, сміливості та жертовності. Нині він мав би відзначати своє 31-річчя, і його ім’я, як і імена всіх загиблих захисників, назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів і всієї університетської спільноти.
26 жовтня 2000 року народився Дмитро Рейниш, здобувач IV року заочної форми навчання та боєць полку «Азов», відомий під позивним «Рекс». У 2020 році він чітко вирішив вступити до Окремого загону спеціального призначення Національної Гвардії України «Азов». З початком повномасштабної фази війни, Дмитро служив артилеристом і разом із побратимами обороняв Маріуполь, згодом перейшов у піхоту. Під час виконання бойового завдання їх оточили, «Рекс» допоміг пораненому побратиму, але через обставини вони змушені були розділитися, і Дмитро отримав чисельні кульові поранення. Йому було лише 21 рік на момент загибелі. Цього жовтня він міг би відзначати своє 25-річчя, і пам’ять про його мужність, відданість та жертовність назавжди залишиться в серцях рідних, друзів та всіх, хто знав і шанував Героя.
30 жовтня 1987 року народився Андрій Місюкевич, випускник факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології Університету Григорія Сковороди в Переяславі та боєць 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, відомий під позивним «Дрон». Із початком повномасштабного вторгнення він став на захист країни у лавах місцевої ТрО, згодом приєднався до Добровольчого Українського Корпусу, а потім служив водієм у лавах ЗСУ. Під час виконання бойового завдання поблизу села Терни на Донеччині Андрій отримав смертельну вибухову травму. Йому було 38 років, а його приклад відваги, відповідальності та любові до Батьківщини надихає усіх, хто його знав, і назавжди залишиться в пам’яті рідних і побратимів.
16 листопада 1996 року народився Фелікс Куртаніч, студент IV курсу спеціальності 052 «Політологія» факультету гуманітарної освіти та соціальних технологій. Він служив у батальйонах «Карпатська Січ», «Донбас» та «Айдар» і активно брав участь у бойових діях на Сході України. З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Фелікс був на передових позиціях у Авдіївці, Широкиному, Пісках та Кримському. Загинув під час боїв у Рубіжному на Донеччині у квітні того ж року. Нині Феліксу виповнилося б 29 років, а його його мужність і відданість Батьківщині завжди житимуть у серцях рідних, друзів і всіх, хто його шанував.
Дати смерті
10 жовтня 2022 року назавжди обірвалося життя першокурсника факультету гуманітарно-природничої освіти і соціальних технологій Університету Григорія Сковороди в Переяславі Едішера Кварацхелії. Він мужньо захищав Україну у складі 25-го окремого мотострілецького батальйону «Київська Русь», продовжуючи свою бойову службу, розпочату ще у 2014 році. Едішер народився в Цаленджисі, на заході Грузії, де у 2008 році брав участь у захисті батьківщини від російської агресії. Коли десять років потому розпочалася війна на Сході України, він не вагаючись продовжив боротьбу з окупантами вже на українській землі, віддаючи своє життя за свободу і незалежність нашої країни.
10 листопада 2022 року на Донеччині загинув молодший сержант 66-ї окремої механізованої бригади, студент І курсу спеціальності «Публічне управління та адміністрування» факультету гуманітарної освіти та соціальних технологій Павло Синиця. Через інтенсивні обстріли його тіло протягом трьох діб не могли забрати з поля бою. Павло зустрів повномасштабне вторгнення 24 лютого вже з бойовим досвідом, адже війна для нього розпочалася значно раніше. Його відвага, стійкість і самопожертва назавжди залишаться в пам’яті рідних, друзів і побратимів.
Сковородинівці, шануймо пам’ять усіх, хто віддав життя за нашу свободу, зберігаймо розповіді про їхній шлях, подвиги та боротьбу, передаваймо їх наступним поколінням. Нехай пам’ять про цих героїв завжди освітлює наш шлях до миру і незалежності.
Випускники та студенти Університету Григорія Сковороди в Переяславі – справжні захисники, чиї імена назавжди залишаться в історії України. Вони завжди будуть поруч у наших серцях і пам’яті!
