Як повернутися до себе після війни? Як тримати тил, коли всередині втома? Як створити нову якість життя – попри втрати, біль і досвід, який усе змінив?
Продовжуємо серію розмов з людьми, які створюють умови для відновлення, стійкості та турботи про захисників, захисниць і їхніх родин. Сьогодні до вашої уваги – інтерв’ю з фахівецем із питань оздоровчої діяльності Центру ветеранського розвитку Університету Григорія Сковороди в Переяславі Анатолієм Мазченком.
Пане Анатолію, сьогодні багато говорять про психологічну підтримку ветеранів. Чому ви наполягаєте саме на тілесному компоненті – зокрема, масажі?
Тому що тіло – це перший «носач» досвіду. Усі тривоги, напруга, шокові переживання – вони не просто «в голові». Вони осідають у тілі. І поки тіло не звільниться від цього напруження, ніяка розмова не зайде глибоко. Масаж – це одна з найпростіших і найдієвіших форм відновлення тілесного контакту з собою.
Що саме «лікує» масаж у буквальному сенсі?
Масаж знижує рівень гормонів стресу (кортизолу), активує парасимпатичну нервову систему, яка відповідає за заспокоєння, нормалізує серцевий ритм і дихання, покращує сон та зменшує біль (у тому числі психосоматичний). Але найголовніше – він дає тілу досвід безпеки. Це не просто «фізична дія» – це дуже тонкий спосіб сказати тілу: «Ти більше не в небезпеці».
А чи є у вас досвід роботи з ветеранами, які вперше спробували масаж і були здивовані результатом?
Так, і багато. Один ветеран, якого я масажував після серії тілесно-орієнтованих вправ, сказав: «Уперше за довгий час відчуваю, що дихаю на повну». Часто після масажу людина плаче. Але це – не слабкість. Це розрядка, тілесна реакція, яка дозволяє нарешті вивільнити те, що було заблоковане.
Деякі ветерани з недовірою ставляться до ідеї масажу. Що б ви їм сказали?
Я б сказав: «ви самі вирішуєте, коли і як підпускати людей до тіла». Масаж у Центрі – це не «салонна послуга». Це частина терапевтичної системи. Ніхто не змушує – усе відбувається за вашою згодою, у безпечному просторі, де повага до кордонів – основа. Це не про «розслабся», це про «поверни відчуття себе».
Які типи масажу ви плануєте застосовувати в Центрі ветеранського розвитку?
Ми почнемо з базових:
- розслаблюючий класичний масаж;
- антистрес-масаж шийно-комірцевої зони;
- техніки міофасціального вивільнення;
- дихальний масаж грудної клітки.
Також розглядаємо нейросенсорні методики – це робота з глибокими м’язами через мікродотики та гойдання. У перспективі – навчальні міні-курси самодопомоги через самомасаж.
Що важливо знати тим, хто хоче спробувати масаж, але відчуває напругу або сором?
Ваше тіло – ваше право. У нашому підході масаж – це не про «лікувати», а про «поважати». Ми завжди запитуємо: що вам комфортно, яка зона потребує уваги, а де – краще не торкатися. Це не акт втручання. Це спільна дія для повернення рівноваги.
Як ви бачите розвиток масажних практик у Центрі найближчим часом?
Я хочу створити постійну оздоровчу програму, доступну для всіх ветеранів та ветеранських родин. Це буде:
- графік безкоштовних масажів;
- мобільні сеанси після тренінгів чи консультацій;
- групи тілесної самодопомоги;
- серія воркшопів «Масаж як практика турботи про близьких».
Моя мета – зробити тілесну турботу нормальною частиною ветеранської культури.
Що б ви сказали кожному ветерану, який читає це інтерв’ю і думає: «А може, спробувати?»
Я б сказав: ви не мусите все витримувати самі. Ваше тіло заслужило на дбайливе ставлення. Масаж – це не про «слабкість», це про дозвіл відновлюватись. Коли тіло розслабляється – приходить сила. Тиха, стабільна. Та, яка тримає без крику. Бо війна – вимагає сили. А мир – вимагає вміння відновлюватися. І все починається з тіла.
Слідкуйте за серією на нашому сайті, сторінках УГСП в соцмережах та у спільноті Центру ветеранського розвитку у Facebook. Нові розмови виходитимуть щотижня – у вівторок та четвер.
