Продовжуємо неформатні, теплі й сміливі діалоги з тими, хто сьогодні творить середовище відновлення, стійкості й людяності для Захисників, Захисниць і їхніх родин. Сьогодні інтерв’ю з фахівцем Центру ветеранського розвитку УГСП, ветераном, майстром спорту що працює над запуском напрямку адаптивного спорту та підтримувальних груп для ветеранів Юрієм Ващенком.
Пане Юрію, ви нещодавно приєдналися до команди Центру. Чому вирішили розвивати саме напрямок адаптивного спорту?
Бо я знаю з власного досвіду: рух рятує. Після повернення з війни не завжди розум допомагає — тіло перше, що реагує. Мені спорт допоміг триматися, структурувати день, повернути відчуття контролю. І тепер я хочу передати це іншим. Тому що ніхто не зрозуміє ветерана краще, ніж інший ветеран.
Яким ви бачите цей напрямок на базі Центру ветеранського розвитку?
Я починаю з малого. Ми вже готуємо групу «Рівний – Рівному» з адаптивного спорту. Це будуть регулярні тренування, доступні кожному, незалежно від фізичного стану, травм, рівня підготовки. Головне – не «програма», а людина. І підтримка від таких самих, як ти.
Що саме включатимуть ці спортивні заняття?
Базово – це функціональний рух, силові вправи з вагою тіла, елементи кардіо, розтяжки. Адаптивність – ключове слово. Хтось робить стоячи, хтось сидячи, хтось із опорою. Також буде окрема увага диханню, відновленню, емоційному розвантаженню після фізичної активності. І завжди – простір для розмови, бо «група» – це не тільки спортзал. Це люди, які тебе розуміють.
Що для вас означає «Рівний – Рівному»?
Це не формат «тренер – підлеглий». Це «я з тобою на одному рівні». Я знаю, що таке ПТСР, фантомний біль, нічні тривоги. Я не нав’язую, а пропоную разом пройти шлях до відновлення. Це про повагу. Про братерство. Про довіру.
Як ви плануєте залучати ветеранів до цих груп?
Без пафосу. Без реклами. Просто прийти і сказати: «Хочеш спробувати? Буде неважко. Якщо не зайде – скажеш. Але ти не один». Я відкритий до неформальних зустрічей, персональних запрошень. Хочу, щоб усе будувалось на відчутті спільноти.
Чи можна буде приєднатися тим, хто не має спортивної підготовки або має обмеження по здоров’ю?
Саме для таких людей це і створюється. Тут не змагаються, а підтримують. Кожен рух адаптуємо. Темп – під людину. Ніхто не засудить, не насміхатиметься, не буде штовхати вперед силоміць. Це не про результат — це про повернення до себе. А ще – про дисципліну, яка лікує.
Чи плануєте ви поєднувати ці групи з іншими програмами Центру — психологічними, освітніми, арттерапевтичними?
Так, і це дуже потужна перспектива. Після фізичних тренувань добре заходять тілоорієнтовані практики, арттерапія, навіть короткі розмовні кола. Наша спільнота в Центрі не розділена по напрямах, а є єдиним простором відновлення.
Що потрібно, щоб ця ініціатива розвивалась?
Довіра. І обладнання Важливо щоб була повна укомплектованість. Але головне – люди. Я дуже сподіваюся, що ветерани, які вже трохи стабілізувалися, приєднаються як «помічники», як ті, хто поруч. Насправді, один з найкращих реабілітологів – це побратим, який пройшов подібне.
Що б ви сказали ветерану, який зараз із тривогою дивиться в дзеркало і не впізнає себе?
Сказав би: «Не поспішай. Ти втомився – але ти живий. І ми разом витягнемо тіло з окопу. Маленькими кроками. Без тиску. Але з гідністю».
Коли стартують перші групи?
Планую перший набір уже найближчим часом. Почнемо з кількох учасників, щоб відчути динаміку. Поступово відкриватимемо нові формати – для чоловіків, для жінок, для мішаних груп. Будемо відгукуватись на запит. І головне – тримати контакт із тими, хто вже поруч. Бо перемога – це не тільки там, де зброя. Це і тут, де ми тримаємо одне одного. Бо рівний – це не статус. Це вибір бути поруч.
Слідкуйте за серією на нашому сайті, сторінках УГСП в соцмережах та у спільноті Центру ветеранського розвитку у Facebook. Нові розмови виходитимуть щотижня – у вівторок та четвер.
