Як повернутися до себе після війни? Як тримати тил, коли всередині втома? Як створити нову якість життя – попри втрати, біль і досвід, який усе змінив? Ми віримо, що відповіді на ці запитання не завжди в підручниках. Часто — у щирих розмовах. У досвіді тих, хто сам пройшов цей шлях. У тиші, де з’являється простір для опори.
Продовжуємо серію публікацій «Інтерв’ю з експертами Центру ветеранського розвитку Університету Григорія Сковороди в Переяславі». У третьому випуску фахівець із питань оздоровчої діяльності Центру ветеранського розвитку Анатолій Мазченко розповідає про плани й бачення оздоровчих програм для ветеранів і ветеранок на базі УГСП.
Пане Анатолію, ви щойно долучилися до команди Центру. Що стало для вас головною мотивацією?
Працювати з ветеранами – це не просто про фах. Це про відповідальність. Я переконаний, що відновлення після війни не може бути лише про «вижив» – має бути про “живу далі”. І я хочу вибудовувати системну, людяну, сучасну модель оздоровчої підтримки — де кожен ветеран і кожна ветеранка почуватимуться в центрі уваги.
Які ключові напрямки ви плануєте розвивати найближчим часом?
Моя мета – створити інтегративну оздоровчу систему, яка поєднує:
- Тілесно-орієнтовані практики (розслаблення, дихання, відновлення м’язових і фасціальних ланцюгів)
- Сенсорну стимуляцію та просторову безпеку
- Використання технологій біофідбеку та VR-релаксації
- Групову тілесну роботу та індивідуальні протоколи
Ми вже тестуємо окремі формати і плануємо зробити їх регулярними.
Як ви бачите роль оздоровлення в процесі реінтеграції ветеранів у цивільне життя?
Дуже часто тіло «тримає» війну довше, ніж розум це усвідомлює. Моя задача – дати людині безпечне середовище, де вона знову з’єднається з тілом, відчує контроль, стабільність, межі. Тілесна реабілітація – це не про «фітнес», це про повернення довіри до себе.
Що саме вже доступне ветеранам у межах Центру і що ви хочете розширити?
Перші кроки — це короткі відновлювальні сесії, навчальні воркшопи, індивідуальні консультації. У майбутньому я бачу розвиток таких компонентів:
- Створення мультисенсорної кімнати для релаксації
- Проведення тематичних оздоровчих таборів на базі Університету
- Запровадження психо-рухових груп для ветеранських пар та родин
Також планую залучати до цього студентів – як частину формування культури підтримки.
Яке місце в програмі матиме сучасна технологія — VR, біофідбек, цифрові інструменти?
Це великий акцент. Ми вже маємо базу для використання VR-симуляцій – віртуальні безпечні простори, природні ландшафти, заспокійлива аудіо-візуальна терапія. Біофідбек – наступний крок. Це навчання саморегуляції через зворотний зв’язок тіла – дихання, ЧСС, напруга м’язів. Це надсучасно і – що головне – ефективно для відновлення після ПТСР, тривоги, соматичних симптомів.
Як виглядає співпраця з іншими фахівцями Центру – психологами, соціальними працівниками?
Це основа. Ми формуємо міждисциплінарний підхід: тіло – психіка – соціальна взаємодія. Працюємо в тісному контакті з психологами Центру, обговорюємо, як тілесна терапія може доповнити емоційну підтримку. Також планую спільні проєкти з фахівцями з реабілітації, масажистами, арттерапевтами.
У вас є бачення розвитку оздоровчих послуг для ветеранської спільноти загалом – не тільки в Переяславі?
Так, безумовно. Центр ветеранського розвитку має потенціал стати пілотним майданчиком для створення моделі, яку можна масштабувати – в інші університети, громади, освітні заклади. Я мрію, щоб в кожній області був простір, де ветеран чи ветеранка можуть сказати: «Тут мені не кажуть, що я маю бути сильним. Тут мені допомагають повернути себе»
І наостанок – яким ви бачите Центр ветеранського розвитку через рік?
Місцем, де тіло не лякає, а дає опору. Місцем, де оздоровлення – це не «послуга», а частина гідного повернення до життя. Я хочу, щоб ветерани самі хотіли сюди приходити – не боючись, не соромлячись, не звітуючи. Просто приходили. І знали, що тут – простір для них. Бо відновлення – це не про слабкість. Це про нову силу, яка виростає там, де є безпечне місце.
Слідкуйте за серією на нашому сайті, сторінках УГСП в соцмережах та у спільноті Центру ветеранського розвитку у Facebook. Нові розмови виходитимуть щотижня – у вівторок та четвер.
