Надіслала військовим одноразові плівкові камери, та попросила їх фіксувати на плівку свій побут, рутину та відчуття на передовій. Мова про ініціативу міждисциплінарної мисткині та магістрантки кафедри психології факультету історичної і соціально-психологічної освіти Александри Кроліковської яка нині трансформувалася у фотопроєкт «Щоденник колективних спогадів». Розповідаємо усі деталі.
Як розповідають на кафедрі психології, у своїй художній практиці магістрантка Кроліковська використовує засоби фотографії, відео та перформансу, досліджує теми індивідуальної цілісності, колективної травми, та міфологічного мислення. Поєднуючи свій мистецький досвід та психологічне дослідження з фототерапії, Александра проводить курси з терапевтичної фотографії як в індивідуальному, так і груповому форматах.
Сама мисткиня підкреслює, що знаходить себе на перетині двох дисциплін: мистецтва і психології. Протягом 10 років успішно інтегрувала теми цілісності, довіри, травми і пам’яті в мистецькі проєкти. Усвідомлюючи величезну потребу у психологічному благополуччі українців, вирішила продовжувати свій професійний розвиток як психолог, та розпочала своє навчання на факультеті історичної і соціально-психологічної освіти на магістратурі в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі. Наразі інтегрує художні практики в царину психології, зокрема, працює над дипломом із фототерапії, адже переконана у трансформаційній силі мистецтва.
Розповідаючи про свою ініціативу сковородинівка зізнається, що перш за все її спонукало бажання надати голос тим, хто безпосередньо на полі бою.
«Я хотіла дати можливість військовим висловити себе у художній спосіб, за допомогою фотографування, а тим, хто в тилу – можливість побачити побут та життя на передовій безпосередньо очами тих, хто бореться за нашу незалежність. Це можливість військовим виразити себе, проявити та поширити те, що вони бачать і відчувають щодня. Щоб вони стріляли (shooting) не лише зі зброї, а й із фотоапарата», – каже Александра Кроліковська, ідея якої восени 2022 року була підтримана стипендіальною програмою Vidnova Fellowship Ukraine.
Авторка додає, що процес був розтягнутий в часі, вкрай непередбачуваний і неконтрольований. Розповідає, що одна з камер опинилася в палаючому будинку, в який влучив дрон, та її дивом врятували. У той же час другий дрон влучив поряд з учасницею проєкту – з Аляскою, яка, на щастя, вижила, і успішно лікується наразі.
«Ці світлини – як символічний речовий доказ того, що учасники вижили та зберегли свої спогади у фізичному вимірі. На мою пропозицію зголосилися Раян Крістофер Коллінс (перший батальйон Інтернаціонального легіону), Олексій Валуйський-Шаригін (підрозділ Сенека), а також, завдяки комунікації з ГО «Жіночий Ветеранський Рух», відгукнулися жінки: Аляска (Аля Lis, парамедикиня 92), Ірина ISky (фотохудожниця, солдат прес-служби 59 ОМПБР), та Ольга Немцева (журналістка, б’юті редакторка Marie Claire, командир відділення танкового батальону 47 бригади «Маґура»)», – додає Александра.
Друк збірки світлин, що створені військовослужбовцями ЗСУ. ~ Photographs from the frontline. Diary of the collective memories. A photobook of pictures taken by the Ukrainian soldiers on the frontline
Наостанок Александра Кроліковська зізнається, що хоче аби українське суспільство мало артефакти про цей історичний період становлення нашої держави та шлях ініціації, що ми проходимо зараз як нація, як суспільство. Надалі планує друк фотокниги із цими плівковими світлинами військових з передової, розпочала кампанію по збору коштів на платформі Спільнокошт і заохочує всіх доєднатися до того, аби будувати пам’ять про те, як ми спільно здобуваємо нашу Перемогу.
Пресцентр кафедри психології
