Рік тому, 25 липня, обірвалося життя доктора філологічних наук, професора, очільника науково-навчального Центру Сковородинознавства Університету Григорія Сковороди в Переяславі, почесного жителя Переяславської громади, рухівця, просвітянина Миколи Павлович Корпанюка.
Микола Павлович народився 5 березня 1950 року в селі Вербовець Косівського району Івано-Франківської області. Пройшов професійний шлях від лаборанта до професора. Працював у Миколаївському педінституті імені В. Бєлінського до 1988 року, у Переяслав-Хмельницькому педуніверситеті з 1988 року, а також викладав історію давньої національної літератури в Університеті «Україна», Національному педуніверситеті імені М. П. Драгоманова. Був членом і головою Переяслав-Хмельницької міськрайонної організації «Просвіта» імені Т. Шевченка у 1989-1999 рр., Народного Руху України в 1997-2007 рр., депутатом міської ради.
Микола Павлович – автор понад 150 наукових і 40 публіцистичних праць, співавтор 12-томної академічної «Історії української літератури». Окрім того, за його участі підготовлено чимало аспірантів і докторантів.
Серед нагород, якими за життя було удостоєно Миколу Павловича: медаль «За воїнську доблесть»; нагрудний знак «Гвардія»; Відмінник народної освіти України; Грамота Президії Верховної Ради України; медалі імені Г. Сковороди, імені М. Сікорського, 30 років університету Переяслава-Хмельницького ДПУ імені Г. Сковороди; Почесний Хрест «За заслуги перед українським народом» Народного Руху України 2 ступеня; медаль «10 років Незалежності України»; грамоти МОНу, університету, міськради, облради, облдержадміністрації.
Пам’ять про Миколу Павловича залишиться з нами у щирих спогадах друзів, колег, студентів та керівництва.
«Микола Павлович Корпанюк назавжди залишиться в нашій пам’яті як людина, віддана своїй справі, вірна поглядам та переконанням, справедлива у своїх вчинках та судженнях. Микола Павлович, особисто для мене, був взірцем справжнього Українця, який не тільки словами, а й особистим прикладом втілював дух боротьби за світле майбутнє нашої держави», – зазначає ректор університету Віталій Коцур.
Декан факультету української та іноземної філології Оксана Тютюник згадує: «Я захоплювалася ним як науковцем, викладачем, чудовим оратором. Я пишалася ним як українцем. Він був найщирішим патріотом, якого мені судилося зустріти за своє життя. Це була людина, на яку слід рівнятися в усіх чеснотах. У які б ситуації не потрапляв Микола Павлович, ним завжди керувала любов і повага до людей. Навряд чи знайдеться хтось, кого б він образив. Він умів підтримати, розрадити, вселити надію. Він умів почути і зрозуміти. Тому завжди хотілося віддячити йому подібним».
Професор Ганна Токмань зауважує: «Був дуже сердечною, теплою душею людиною, співчував у біді, підтримував недужих, вірно товаришував. Умів згуртовувати людей навколо себе заради якоїсь світлої ідеї, яка обов’язково була спрямована на розвиток України. Такою була його діяльність як директора Центру сковородинознавства: він об’єднав широке товариство сковородинознавців і залучив багатьох до вивчення спадщини філософа. Постать Миколи Корпанюка – узірцева, а для друзів – дорога і незабутня».
Микола Павлович пішов із життя, назавжди залишивши слід в історії науки та освіти, як приклад людяності та чесності. Його високі моральні якості сформували авторитет та пошану серед освітянської спільноти і стали незрівнянним прикладом для молодого покоління.
Колектив університету та факультету
