У багатьох книжках поетів та письменників йдеться про українську націю, державність. Відомий політичний діяч, письменник, літературознавець Юрій Бойко-Блохин, музей-архів якого вже багато років зберігається в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі, також мав свої погляди на українську націю. Розповідаємо про них у тематичній колонці нашого сайту приуроченої до Дня української державності.
Юрія Бойка-Блохина вважають теоретиком, ідеологом, творцем української націоналістичної концепції, а саме націократичного аспекту у контексті державотворчого процесу. Політичні погляди Юрія Бойка-Блохина формувалися в дуже непростий період. Цей період розпочався піднесенням розвитку української культури у всіх її аспектах (так звана «українізація» – прим.авт.) і закінчився масовими репресіями проти інтелігенції, зокрема української. Ще в ранні роки Юрій Блохин вибрав свій ідеал в житті. Згадує з цього приводу: «Дуже рано, ще в 14 років, довідався я, що я «націоналіст».
Юрій-Бойко-Блохин – це людина-легенда. Його дружина, професорка, доктор філософії Дарина Блохин, так писала про нього: «Про цю людину варто писати книгу, оскільки в газетному матеріалі просто неможливо розповісти, окреслити, висвітлити всю багатогранну, самовіддану і воістину титанічну і героїчну діяльність такої особи, як Юрій Бойко, який все своє життя присвятив найблагороднішій ідеї – ідеї визволення української нації з-під ярма, ідеї відстоювання і поширення української духовності, української культури у загальноєвропейських культурних процесах…».
Для маскування своєї політичної діяльності Юрій Блохин змушений був приховувати своє справжнє прізвище під різними псевдонімами: Миколаївець, Зорич, Очко, Павленко, Бойко. Останнє закріпилося за ним і в післявоєнні роки у наукових працях, навіть у офіційних реєстрах Мюнхенського Людвіг-Максиміліянс університету – професор Ю. Бойко-Блохин.
Слід згадати, що Юрію Блохину ОУН заборонила виступати з науковими доповідями у Львові. Передбачалося, що скоро заарештують членів Проводу Українських Націоналістів і тоді життя змусить його стати на зміну заарештованим. Це був час, коли всі визначні науковці зі Східної України втішалися можливостями демонструвати свої наукові доробки. Юрій Бойко, який став тоді професором театрального інституту у Львові, розумів, що національна справа вимагає від нього залишатися в тіні.
Саме тоді він написав для підпілля книгу «Ідея і чин» (1943 р.), у якій виклав своє розуміння української історіософії, показавши антропологічну і духовну відмінність російського та українського типів людини та боротьбу України проти російського імперіалізму, накреслив історію українського націоналістичного руху, висвітлив боротьбу українського руху з Гітлером, подав нарис програмних завдань ОУН. Книжка послужила виховним матеріалом для пропаганди національної ідеї в умовах радянської дійсності. Один її примірник дивом опинився в еміграції. І вже в 1992 році ця книжка була перевидана у Києві під назвою «Шлях нації». Саме такий примірник знаходиться у фондах музею-архіву родини Блохин Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Назва на титульній сторінці викарбувана фарбою, що імітує сусальне золото.
У вступному слові Юрій Бойко-Блохин пише: «Праця, що її подаємо до уваги читачів випадково збереглася на Заході завдяки дбайливості інженера Тромси. Написано цю роботу в 1943 році, частинно у Вінниці, закінчено у Львові. Я, як автор брошури, виходив із завданням насвітлити практику і теорію українського націоналізму в цьому комплексі. Видання було призначене для східноукраїнського читача, який не мав уяви про український націоналізм. Історію розвитку націоналістичного руху я свідомо обійшов, не бажаючи заторкати болючого розколу 1941 року. Видання було виготовлене в кількості 500 примірників дуже примітивним способом, на який спромоглася наша тодішня підпільна «техніка»….».
У цій книзі Юрій Блохин виклав свої політичні вподобання. У ній розглядалися філософсько-світоглядні засади українського націоналізму, нація, більшовизм і Україна, німецька окупація і боротьба під проводом ОУН, націократія. Уся видання побудовано на прекрасних цитатах про націю, український націоналізм. Усі думки, погляди, написані автором в ті часи, перегукуються із нашим повоєнним сьогоденням: «Нація, що не вміє боротися, гине»; «Воля нації могутньо виявляється в захисті власних життєвих просторів і в захопленні нових. Та нація, яка не спроможна панувати над потрібними їй життєвими просторами, або занепадає, або зникає з життя землі»; «Найбільшим виявом цілеспрямованої волі нації є створення й розвинення власної держави…»; «Якщо визначити дух, хотіння, волю нації за її рушійну силу, то культурні особливості нації завжди будуть духовною субстанцією, з якої розпочинається хотіння. «З розвитком нації – розвивається її єдність».
Метою українського націоналізму Юрій Гаврилович визначав здобуття самостійної і соборної української держави, як творчого фактору у світовій історії. Ця мета може бути досягнута за тієї умови, коли українська нація здійметься на найвищі щаблі своєї духовної напруги, змобілізувавши свої позитивні традиції. Вчений вважав за свій обов’язок об’єктивно дослідити, узагальнити наявний матеріал про український націоналізм з метою доступності тлумачення пересічному українцеві суті, завдань та цілей даного поняття.
За своїми поглядами Юрій Бойко-Блохін був українським націоналістом, однак він не створив нової ідеології українського націоналізму та не претендував на почесне місце серед визнаних ідеологів, а навпаки, посилався на їх праці, виокремлюючи головне, спільне та актуальне з метою задоволення духовних потреб пересічного українця в окресленій площині зазначеного питання. Це засвідчує фото, де Юрій Бойко був учасником І Світового Конгресу Вільних Українців у Нью-Йорку 11-19 листопада 1947 року. Його оригінал можна переглянути в Музеї-архіві Юрія Бойка-Блохина.
Прочитавши книгу Юрія Бойка «Шлях нації», можна зробити деякі висновки, які важливі для нас у нашому сьогоденні:
- Українська нація має за собою більш як тисячолітній шлях розвитку, має виразно окреслену, глибоко оригінальну духовність;
- Українська нація не має з московською ні кровного родства, ні спільних історичних початків, ні спільної генези культури;
- Українська духовність не тільки відмінна, але часто прямо протилежна московській духовності. Наше поневолення пояснюється недоліками нашої національної вдачі, недоліками, які вправно вміли використати наші вороги, щоб опанувати наші землі.
- Духовні якості українського народу дають йому абсолютне, безперечне право на власну державність. Але багатотисячна історія людства показує, що моральне право, яке б воно безперечне не було, нічого не варте, якщо не підтримується силою. Для того, щоб мати свою державність, треба боротися, треба бути войовничим і твердим, як кремінь. Наші предки мали всі ці якості, тому ми не маємо права їх втрачати також!
Минуло багато років, а Україна й досі виборює свою державність у ворогів, які хочуть знищити український народ, його волю і свободу. Українська нація є унікальною й неповторною, а відтак обов’язок кожного українця – боронити свою землю.
Ольга Науменко
