До Університету Григорія Сковороди в Переяславі нерідко приїздять гості з різних куточків України, які мають чим поділитися із молодим поколінням. Зокрема, у четвер до нас завітав український громадський діяч, керівник Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів» Володимир Петровський, аби ближче познайомитися з нашим закладом освіти. Пан Володимир – інвалід зору 1 групи з дитинства і один з двох людей у світі, які отримали розряд з парашутного спорту після втрати зору.
Володимир Борисович із задоволенням погодився поспілкуватися з пресслужбою нашого університету, тож ми ділимося його розповідями з вами.
Про знайомство з нашим закладом. Все почалося у книгарні «Сяйво» – там була презентація до 300-річчя Сковороди. Якраз після цього заходу ми з паном Віталієм (ректором УГСП – прим. авт.) познайомилися ближче. По-перше, і я, і пані Світлана (дружина Володимира Борисовича, екскурсовод, який проводить спеціальні екскурсії для інвалідів – прим. авт.) – історики і культурологи, які закінчили Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Це дуже цікава професія і ми, відповідно, займаємось трошки журналістикою – пишемо статті, книжки і т. д. Окрім того, я є Всеукраїнським громадським уповноваженим з питань людей з інвалідністю і очолюю Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів. У нас проходить надзвичайно багато наукової, історичної, культурної діяльності. Один із наших заходів – це Всеукраїнський фестиваль «Неспокій серця». Він уже 5 разів проходив в Україні. Загалом, це міжнародний фестиваль, бо до нас приїжджають люди з інвалідністю з інших країн світу. Ми проводимо також майстер-класи, у нас виступають видатні музиканти, митці, письменники. Так як в цьогоріч 300 років від дня народження Григорія Сковороди, ми проводимо цілу низку заходів, присвячених цій даті. Між іншим, ця наша зустріч і є однією з таких подій.
Про ціль вчорашньої зустрічі. Вона проводиться для того, щоб ми підготували статтю, яку ми в подальшому обов’язково зробимо. Поки що ми не знаємо, де і в яких ЗМІ вона буде надрукована. Можливо, її опублікують і в наукових журналах, я думаю, що і в вашому вона теж буде надрукована. Відповідно, ми приїхали сюди, щоб познайомитися ближче.
Про враження від нашого університету. Враження дуже позитивні. У першу чергу, треба сказати, що таких закладів, як ваш, в Україні дуже мало. Ви дуже швидко розбудувалися і сформували свій університет, на відміну від багатьох, які протягом десятків років не можуть цього зробити. У вас унікальний музей, де дуже багато всього, цікавий екскурсовод, яка не лише розповідала нам про експонати, а й відповідала на усі наші запитання. Ми теж ділилися з нею своєю інформацією. А тільки що ми вийшли з ваших мистецьких аудиторій (розмова відбулася 14 жовтня – прим. авт.), де представлені і декоративно-ужиткове мистецтво, і художнє. В університетах і наукових закладах таке зустріти складно. Хіба що в тих закладах, які спеціалізовані на цьому, але там лише мистецтво. А у вас це поєднано ще й з наукою – це надзвичайно цікаво і важливо.
Про майбутню статтю. Поки що мені важко сказати, яку назву матиме стаття. Можливо, вона буде і не одна. Ми планували досліджувати Сковороду, але цілком вірогідно, що зробимо окрему статтю і ще й про ваш університет. Думаю, як мінімум, їх буде дві. Після того, як ми наберемо матеріал, стаття сама себе назве. Можливо, якісь фото ввійдуть в інші роботи. Адже мені вже Віталій Вікторович розповів про вашу доступність, бо в багатьох інших університетах її немає. Тож цілком можливо, що ваші фото і матеріали ввійдуть в наступні наші статті, які будуть не профільними.
Маємо надію, що це не остання зустріч сковородинівців із паном Володимиром і його дружиною. Адже де, як не в УГСП, можна почерпнути неймовірну кількість цікавої інформації про Савича. З нетерпінням чекаємо на подальшу співпрацю.
