Учорашній вечір обірвав життєвий шлях академіка Академії вищої освіти України, відмінника народної освіти України, доктора філологічних наук, професора кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання факультету української та іноземної освіти, сковородинознавця, літературознавця-медієвіста, рухівця, просвітянина Миколи Корпанюка.
Доброго, порядного, мудрого, інтелігентного та принципового Українця, який не лише любив свою Батьківщину відстоюючи її державні інтереси, а й вчив своїх студентів та своїм прикладом надихав переяславців любити її понад усе не стало на 73-му році життя.
Микола Павлович народився 5 березня 1950 року в селі Вербовець, на Прикарпатті. У 1981 році закінчив українське відділення філологічного факультету Київського держуніверситету ім. Тараса Шевченка, а за сім років захистив кандидатську дисертацію «М.О. Максимович – дослідник давньої української літератури», в 1997 – докторську за темою «Розвиток українського крайового (монастирсько-церковного) літописання XVI – XVIII ст.: тематика, проблематика, стилі» (обидві в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України). Був представником медієвістичної школи професора, члена-кор. НАНУ Олекси Мишанича.
У системі вищої освіти працював з 1984 р., пройшов шлях від лаборанта до професора, працюючи в Миколаївському педінституті ім. В. Бєлінського до 1988 р., в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі з 1988 р. до останнього земного дня. Поза тим викладав історію давньої національної літератури в університеті «Україна», Національному педуніверситеті ім. М.П. Драгоманова.
Із 2006 р. очолював науково-навчальний Центр Сковородинознавства педуніверситету, був помітним членом і головою переяславської міськрайонної організації «Просвіти» ім. Т. Шевченка, Народного Руху України (лідер місцевого крила партії у 1989-2007 рр.), депутатом міської ради.
Ім’я Миколи Павловича золотими літерами вкарбоване у вивчення історії національного літописання XV-XVIII ст., максимовичо-і сковородинознавства, українсько-польського та українсько-російського літературного порубіжжя. У своїх студіях, монографіях він висвітлював взаємозв’язки давнього книжного письменства з усною народною творчістю.
«Учений відкрив цілий шар національної культури – літописи різноманітних типів, літературу порубіжжя, тему Коліївщини у фольклорі та книжних творах, мілітарну ідею в її пафосі та конкретиці образів героїв, був сковородинознавцем і незмінним організатором Сковородинівських читань … Його праця була спрямована в минуле і водночас – у майбутнє України, бо доводила глибину і міцність коренів нації, виносила уроки, попереджала про загрози і необхідність мілітаризації» – говорить про вагомість постаті Миколи Корпанюка в освітньому та науковому дискурсі його університетська колега та просвітянська посестра Ганна Токмань.
Саме він вчив численні покоління сковородинівських філологів історії давньої української літератури (IX-XVIII ст.); історії нової української літератури 1800-1860-х рр.; історії української літератури та української і зарубіжної літературної критики; майстерно вів спецкурси «Стилі національного літописання XVI-XVIII ст.», «Творчість Г. Сковороди» по праву будучи найголовніших амбасадором сковородинознавства в УГСП.
Пам’ять про Миколу Корпанюка залишиться з нами у понад 150 наукових і 40 публіцистичних працях, у 12-томній академічній «Історії української літератури», співавтором якої був, у численних захищених аспірантах до докторантах, серед яких, приміром, чинний Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь.
Серед нагород, якими за життя було удостоєно Миколу Павловича: медаль «За воїнську доблесть»; нагрудний знак «Гвардія»: Відмінник народної освіти України; Грамота Президії Верховної Ради України; медалі ім. Г.Сковороди, ім. М. Сікорського, 30 років університету Переяслава-Хмельницького ДПУ ім.Г. Сковороди; Почесний Хрест «За заслуги перед українським народом» Народного Руху України 2 ступеню; медаль «10 років Незалежності України»; грамотами МОНу, університету, міськради, облради; облдержадміністрації.
Незадовго до своєї смерті професор Микола Корпанюка поділився своїми думками з нагоди 115-річчя від дня народження Романа Шухевича. Це остання прижиттєва публічна відеоз’ява Миколи Павловича. Не проговореного з непересічним світочем інтелігентного українства лишилося куди більше.
Гірко, що найбільшому любомудру-сковородинознавцю, якого доводилося зустріти на земному шляху більшості з нас не судилося відзначити з нами 300-річчя Савича. Прикро, що людина яка віддала так багато зусиль українській справі, була поборником її незалежності та свободи, не судилося наживо побачити день великої Перемоги українського народу над росією, про ганебне історичне обличчя якої Микола Павлович знав і публічно говорив ще за довго до початку війни.
«… я до останнього подиху готовий підтримувати наші Майдани Гідності, брати в них активну участь, бо наше гасло «Слава Нації! – Смерть ворогам! – Україна понад усе!» – для мене – життя, честь, гідність, обов’язок» – завершив свою сторінку у одній із книг Микола Павлович. Завершив так, як і завершив земний шлях.
Уже з-за світів Микола Корпанюк буде незмінним вартовим української нації та назавжди залишиться в строю національної боротьби, у рідній Україні, якій присвятив всі сили своєї палкої душі. Нехай у небесному саді божественних пісень вас зустріне Григорій Сковорода, вивченню спадщини якого ви віддали багато снаги. Спочивайте в мирі, а молоде покоління підхопить та понесе вашу важливу місію та справу життя, докладе усіх зусиль аби не зрадити пам’яті про вас.
Колектив викладачів, співробітників, здобувачів, випускників Університету Григорія Сковороди в Переяславі висловлює глибокі співчуття родині, колегам і друзям Миколи Павловича, усім, хто знав та працював з професором. Світла пам’ять про нього завжди житиме у наших серцях. Поділяємо ваше горе і сумуємо разом із вами у цей скорботний час.
Прощання з Миколою Павловичем відбудеться завтра о 11:00 в холі корпусу №1 Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Свій останній спочинок Микола Корпанюк віднайде на Підварському кладовищі поблизу Переяславської загальноосвітньої школи №4 о 12:30.
Підтримати родину у їх горі можна коштами – усі охочі можуть передати їх до загального відділу університету або перерахувавши за номером карти 5168755450119330 (ПриватБанк).
