Кілька років тому вона була студенткою-географом природничо-технологічного факультету нашого університету, а нині багато хто знає її як «Кучеряву фермерку» – саме так вона позиціонує себе в Instagram. Катерина Олійник – фермерка з Вінниччини. У 26 років вона залишила місто, вчителювання та повернулася до рідного села. Зараз вона разом із чоловіком, так само випускником нашого університету і, тоді, своїм одногрупником Іваном Страдонським вирощує на 40 сотках у Клекотині перець – довгий, квадратний, а віднедавна ще й мексиканський. Інтерв’ю з випускницею до Міжнародного дня сільських жінок опублікував онлайн-ресурс ексклюзивної, актуальної, якісної та корисної інформації про агропромисловий комплекс України «AgroPortal.ua». Переповідаємо розповідь нашої випускниці журналістці Наталії Рекуненко про те, як вона будувала справжню перцеву імперію, з якими викликами зіткнулася та що додає перчинку в її власне життя.
– Як проходить твій день? Чи плануєш наперед, що треба зробити?
– З вечора ми обговорюємо з чоловіком список справ на завтра. Але зранку все знову йде не за планом (посміхається).
Усе абсолютно непередбачувано. І було б добре виділити час на відпочинок, але насправді буває так, що ми до четвертої ранку пакуємо перець для відправлень, а о 8:00 його треба завезти на пошту.
Дні бувають занадто насичені, вони ніколи не нормовані. Хоча зараз маємо трохи менше онлайн-замовлень. Торік через Instagram ми продали півтори тонни перцю, цього року ще не підраховували.
– Як ти прийшла до перцю?
– Ми починали із сухофруктів і досі ними займаємося. Взятися за перець було наївним рішенням двох непідготовлених людей.
У нас були невеликі заощадження, близько $700, підходила зима, і ці гроші потрібно було кудись вкласти. Першими на думку спали помідори, але у них короткий термін реалізації, та й фітофтора може знищити врожай за один день.
Взялися вивчати інформацію, що можна вирощувати на наших 38 сотках городу та мати гарний прибуток, і зупинилися на перці. Ознайомилися з технологічними картами й відразу почали з інтенсивного підходу. Поставили теплицю, накрили город плівкою, купили гібриди та посадили 14 тисяч саджанців.
Насправді ми серйозно підійшли до цього питання. Робили аналіз ґрунту, обирали гібриди, які будуть стійкими до наших умов. Вивчали, які добрива підходять саме для перцю.
– Чи можна заробити на перці?
– У нас уже другий сезон, і я розумію, що можна. За умови, якщо ви візьмете гектар землі й засадите його перцем, досконало дотримуючись технології. Використаєте якісні гібриди, забезпечите полив і належне комплексне живлення. Вклавши 200 тис. грн, можна мати 1 млн грн прибутку
Інша порада – обирайте гібриди. Їх складніше вирощувати, ніж сорти, вони менш стабільні до умов навколишнього середовища, але урожай набагато вищий і якісніший. А якість – це саме те, за чим потягнеться покупець.
– Як продавати перець?
– Велику роль грає особистий бренд. Колись мені подарували капелюх із перчиною, відтоді всі покупці на ринку шукають дівчину в капелюсі. На мене навіть зляться конкуренти, але так працює особистий бренд.
«Кучерява фермерка» — це теж позиціонування. Коли я створювала сторінку в Instagram, то цікавилася особливостями SMM-просування. Дійсно: мало хто запам’ятає Катю Олійник, потрібно придумати щось унікальне. Я навіть почала носити кучеряве волосся і показуватися в цьому образі в stories. Своїм брендом я хочу передати відчуття любові до перцю.
Мої клієнти надсилають відео, де вони отримують посилку, приносять додому, і діти за логотипом упізнають, що це саме той перець. Розкривають коробку і відразу куштують. Саме ці теплі відчуття криються у бренді «Кучерява фермерка».
Зараз ми маємо продажі на ринку, багато замовлень надходить через соцмережі. Також я домовилася з невеликими брендами, і вони виготовляють з моїм перцем шоколад, арахісову пасту, мед і сир. Якраз до морозів ми встигли зібрати врожай, зараз його переробляємо і готуємося до сушіння.
– Чи шкодуєш про переїзд з міста до села?
– Після закінчення Університету Григорія Сковороди в Переяславі (раніше – ПХДПУ імені Григорія Сковороди) я пішла працювати в дві школи. У мене було понад півтори тисячі учнів! Сумую за ними, особливо коли дивлюся фотографії. Але загалом не шкодую.
Я обожнюю те, чим зараз займаюся, і нічого не планую змінювати.
– Чим ще можна займатися в селі?
– Однозначно, це сільське господарство – тваринництво та рослинництво. Більшість цим і займаються, або працюють на того, хто має чимало землі й можливість дати роботу. Але в сучасних реаліях можливості безмежні!
Технології стирають межу між продавцем і покупцем, достатньо просто взяти в руки смартфон
– Я хочу створити екопоселення. Маю вже багато запитів. Усі хочуть приїхати у гості, подивитися, як росте перець, і пожити на березі річки. Планую на наступний сезон привести до ладу свою ділянку і створити там кемп, щоб можна було розкинути намети. Проводити вечори біля вогню та варити борщ у казані. Також хотілося б створити туристичний гурток, ходити з дітьми в походи.
– Коли можна буде відвідати кемп?
– Перший я планую відкрити на свято Івана Купала — з Водяним, купанням, плетінням вінків. Це буде містично-фантазійна можливість познайомитися з природою та відчути її.
– Чим відрізняються молоді жителі міст і сіл?
– Досі існує якась уявна межа між сільськими і міськими жителями, але інтернет і комунікації повністю стирають її. Звісно, в кожному населеному пункті можна знайти свого типового представника, але я особливої різниці не бачу.
Більшість моєї аудиторії говорить, що покинули б місто та переїхали жити в село, щоб відчувати більше свободи
– Розкажи про своє село.
– Клекотина – чимале село з 8 тисячами населення. Воно є частиною Мурафської територіальної громади, яка об’єднує 9 населених пунктів. Типове село, в якого купа проблем. Я б хотіла, щоб нам відремонтували дороги. Також у нас немає централізованої переробки сміття.
– Яким є відпочинок «Кучерявої фермерки»?
– Поки триває сезон, про відпочинок не йдеться! Цей сезон був досить складним. Зрозуміла, що треба вчитися делегувати.
Далі ми будемо розвиватися, будувати екопоселення, тож із наступного сезону залучимо додаткових працівників. Можна взяти людей із села на роботу, а можна запрошувати волонтерів. Я їм даватиму знання і практику, буду годувати та селити у себе на території, а вони мені допомагатимуть.
– Якою ти бачиш сучасну сільську українську жінку?
– Прийняти рішення жити в селі – найкраще, що може бути для жінки. Коли це свідомий вибір, а не так склалися обставини.
Треба робити те, що приносить тобі задоволення. Його можна знайти будь-де, але саме село – це та велика лупа, яка збирає всі промінчики і робить один промінь сильним
Коли людина цілеспрямовано приймає рішення жити в селі, вона по-іншому все сприймає, по-іншому дивиться на світ. Буденність, яка є в житті сільської жінки, перетворюється на романтику.
У особі Катерини ми пишаємося усіма випускниками та випускницями нашого Університету та обіцяємо й надалі розповідати та переповідати Вам про найкращих з них. Аби нікого і нічого не прогавити пропонуємо вам розповідати про своїх найцікавіших одногрупників й друзів, студентів та випускників – пишіть нам в соціальних мережах з поміткою «Історія сковородинівця».
За матеріалами «AgroPortal.ua»
