Освітня спільнота є безумовним і надійним фундаментом якісного інтелектуального розвитку держави. Ми щоденно пересвідчуємося, що сучасний працівник освіти є новатором у своїй діяльності, адже він не лише навчає, він – навчається. Кожен із сковородинівців є прикладом і взірцем не лише для здобувачів нашого університету, а й для колег, скульпторами душ, витонченими модераторами щоденного свята нових знань. Науково-педагогічні кадри та випускники нашого Університету спостережливі, уважні, витончені, толерантні, терплячі, зразкові, послідовні, справедливі, наполегливі і найголовніше – щирі, добрі, людяні світочі щасливого завтра нашої Батьківщини. З нагоди свята ті, хто після навчання в університеті продовжили тут працювати, поділилися з нами архівними кадрами зі свого сковородинівського життя та спробували відтворити ці моменти у 2021 році. Поза тим, ексклюзивно повідали нам про те, що у свій час стало визначальним при виборі ними нашого університету, чому лишилися тут і що їх тут тримає, тощо. Забігаючи наперед, чи не усі учасники нашого фотопроєкту не жалкують про те, що лишилися тут працювати.
Олеся Скляренко, кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземної філології, перекладу та методики навчання факультету української та іноземної філології:
«Вирішальним у виборі факультету та спеціальності стало відкриття в нашому університеті спеціальності «Іноземні мови». На той момент ми були другим роком, по якому набирали здобувачів на спеціальність англійська мова та література, німецька мова. ІІ місце з всеукраїнської Олімпіади з німецької мови давало мені можливість вступити до Київського «ІН’ЯЗу» за співбесідою, але родиною було прийнято рішення вчитися тут – ближче до домівки. Буремні часи саме переживали.
У своїй тарілці почувала себе відразу – я добре знала будівлю і всі стіни тут були рідними, бо ще змалечку гуляла скрізь, коли приходила на роботу до бабусі – Ніни Степанівни Гаврилюк. З іншого боку, багато моїх однокласників та знайомих теж пішло навчатися до нас. Зокрема, тут вчився й мій майбутній чоловік – це давало нам змогу більше часу проводити разом.
Після завершення навчання мене запросила викладати на факультеті тодішня деканеса Наталія Степанівна Борисенко, – я не змогла відмовити. Жодного разу про це ще я не пошкодувала. Більше того – лише цьогоріч двічі відмовилася від пропозицій щодо іншої роботи. Я вирішила залишитися в рідних стінах, бо тут моє найкомфортніше місце роботи.
Сковородинівцям, перш за все, я бажаю знайти себе. Робота має бути улюбленою, тоді все йде добре. Бути вчителем досить складно, адже результати роботи не помітні відразу. Але спілкування з учнями дає наснаги і постійного бажання самовдосконалюватися».
Михайло Бойко, заступник голови профспілкового комітету університету:
«Визначальним при виборі університету було два фактори – бажання бути вчителем та регіональне розташування університету. Ще з першого курсу я був учасником позанавчального життя університету, а потім активним учасником Наукового студентського товариства та Студентської ради університету. Саме завдяки цій участі я і відчув себе в університеті, як вдома.
Свою трудову діяльність в університеті розпочав ще будучи студентом, а після закінчення навчання не хотілося розставатися з рідною альма-матер – так і залишився. Жодного дня не шкодував про це, адже завжди працюєш з молоддю, а вона надихає на нові звершення. Поряд з тим, ти й сам намагаєшся вчитися новому. За роки навчання та роботи в університеті він став для мене другим домом.
Нашим студентам хотілося б побажати в першу чергу здоров’я, тому що на сьогоднішній день це є досить актуальним. І звісно ж бажання та наснаги до навчання, поваги до викладачів та наставників, і ніколи не забувати стіни рідного університету».
Наталія Юхименко, кандидат філософських наук, доцент, заступник завідувача кафедри філософії імені професора І.П. Стогнія з наукової роботи факультету історичної і соціально-психологічної освіти:
«У тодішній Переяслав-Хмельницький державний педагогічний інститут я вступила 1995 року, після того як втратила надію бути студенткою медичного університету, про який мріяла. Оскільки більше нічого не цікавило і Києвом я не марила, то прийняла рішення вступати у місцевий виш. Друзі розповідали, що навчатися тут добре, що студентське життя цікаве і що мені тут обов’язково сподобається. Я друзям повірила і ніколи не пожалкувала, що моє студентське життя було саме у «нашому інституті» – так його усі називали. Надалі вчительська професія мене захопила і навчатися тут було дійсно цікаво і нелегко. Проте, у 1999 році ректор, професор Віктор Коцур та декан Наталія Ігнатенко мені вручили диплом з відзнакою, у додатку якого були тільки відмінні оцінки і рекомедація ДЕК до вступу в аспірантуру.
По закінченню університету дуже хотіла працювати за фахом – учителем початкових класів, але то були складні для середньої освіти часи, наповнюваність шкіл дуже стрімко спадала і вчителів «скорочували» через відсутність необхідної кількості учнів. Тож, ніяких «шляхів» для працевлаштування не шукала й вирішила вступати в аспірантуру. З листопада 2002 року вже працювала спеціалістом наукового відділу і мала трохи годин на кафедрі філософії і політології. Після захисту кандидатської дисертації 2003 року і до сьогодні працюю на кафедрі, назва якої змінювалася не раз. Я щаслива, що не стала лікарем. Я дійсно займаюся тим, що люблю.
Університет для мене – це без перебільшення і пафосу Alma mater. Усіх сковородинівців (а колишніми вони не бувають) вітаю із днем працівника освіти і щиро зичу вагомих здобутків, задоволення і натхнення у професії, мати час на творчість і нехай учні та студенти несуть своїм дітям, учням та студентам те тепло і знання, які отримують і здобувають в університеті. Дорогі колеги, зі святом! І дорогі мої студенти, я завжди і щиро радію вашим досягненням!».
Людмила Довгопола, кандидат педагогічних наук, доцент біології, методології та методики навчання факультету гуманітарно-природничої освіти і соціальних технологій:
«Навчаючись у школі, дуже любила предмет «Біологія та екологія». Цю любов мені привила моя учителька біології та хімії Євтушенко Надія Євтухівна. І тому хотіла вступати саме на спеціальності, що були пов’язані з даним освітнім курсом. У 2000 році, обрала наш університет, адже тут на факультеті біології та трудового навчання, було створено, на той, час дуже перспективну спеціальність «ПМСО. Біологія. Психологія». А брендом її був славнозвісний Віктор Віталійович Куйбіда – слава про нього та потужний педагогічний колектив, без перебільшення, гриміла на всю Україну! Він забезпечував дану спеціальність і сприяв тому, аби ми – тогочасні студенти, були «у своїй тарілці». Чого варті лише наші навчально-польові практики з ботаніки та зоології із виїздом на два тижні на Бучак. Ми були великою дружною родиною.
Після навчання мені було запропоновано місце лаборанта даної кафедри (кажуть, що була здібною студенткою). Працюючи лаборантом і навчаючись паралельно в магістратурі, почала свою педагогічну кар’єру на посаді асистента.
Мені подобається навчати здобувачів, особливо коли є зворотній зв’язок, отримую масу задоволення від процесу, а відтак геть не жалкую про свій вибір.
З точки зору біолога: «Університет для мене – це біоценоз – єдність, що пов’язана взаємозв’язками трудового колективу та здобувачів вищої освіти; яка динамічно розвивається під впливом сучасних умов, змінюється у результаті освітньої діяльності».
Як викладач, бажаю своїм колегам спраглих до знань студентів. Адже мало давати знання, потрібно аби здобувачі самі хотіли сприймати цю науку. Щоб їхні очі сяяли цікавістю та допитливістю. Водночас, вчитель і сам має бути учнем – безперервно вчитися, удосконалюватись, розвиватися. Щиро вітаю сковородинівців із професійним святом! Бажаю натхнення, життєвих сил, терпіння!»
Юрій Козубенко – керівник навчально-наукового відділу університету, кандидат історичних наук, доцент кафедри медико-біологічних дисциплін і валеології:
«Я віддавна знав про високу якість освітнього процесу в нашому закладі вищої освіти, про активне та неймовірно цікаве студентське життя, тому питання вибору не стояло. Комфорт і зручність у всьому відчув фактично з перших днів навчання, оскільки відразу потрапив у вир студентських буднів. Надалі хотілося продовжити тісний контакт з рідною alma-mater, внести нові ідеї, поглибити свій досвід. Не жалкую, оскільки дружня родина Університету Григорія Сковороди в Переяславі радо прийняла у свої обійми і не відпускає досі, а я відповідаю їй своєю взаємністю.
Університет – це платформа нових ідей, вражень, самовдосконалення. Місце, де щодня зустрічаються сотні людських доль, сотні характерів. У цій круговерті формуються нові сильні особистості, сповнені знаннями, отриманими в стінах закладу і готові далі рухати цей світ у правильному напрямку.
До свята педагога бажаю ні в чому й ніколи не здаватися, рухатися через будь-які труднощі до нових висот і нести одне одному тільки світлі, позитивні емоції!».
Діана Чижма – кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології факультету історичної і соціально-психологічної освіти:
«У школі мені подобалася біологія, а вдома було багато психологічної літератури, оскільки обоє батьків були кандидатами психологічних наук. І я теж вирішила вступити на природничо-технологічний факультет за напрямом підготовки «Біологія. Психологія». Покидати рідне місто на тривалий період я не хотіла, оскільки Переяслав для мене був і є затишним містом з розміреним темпом життя. Те як викладачі викладали дисципліни та організовували різні практики захоплювало мене. Велика за це їм шана і подяка. Тому в подальшому і сама прагнула стати викладачем. Особисто мені робота із студентами приносить задоволення.
Усім сковородинівцям хочу побажати міцного здоров’я, невичерпрої енергії у прагненні до знань, знайти вірних друзів у стінах нашого закладу та радісних подій пов’язаних із студентським життям».
Анна Самолюк – кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри спортивних дисциплін і туризму факультету фізичної культури, спорту і здоров’я:
«Я народилася і виросла у Переяславі. Усе своє життя займаюся легкою атлетикою, штовханням ядра. Після закінчення школи вступила до нашого університету аби отримати вищу освіту, та продовжити тренування у рідному місті.
У нашому університеті я завжди відчувала себе як «у своїй тарілці», так як ще змалечку його стіни стали для мене рідними. Мій тато працює тут викладачем вже понад 30 років, ми проживали у будинку біля університету. Тому все моє дитинство, початок спортивної кар’єри а згодом навчання проходило в його теренах!
Ще під час навчання я вирішила, що хочу лишитися тут працювати. Тому після закінчення університету вступила до аспірантури, після захисту кандидатської дисертації почала працювати на кафедрі спортивних дисциплін. Саме тут я можу викладати справу мого життя – «легку атлетику», та передавати свій досвід й знання студентам.
Університет для мене як другий дім, місце улюбленої роботи, можливість займатися улюбленою справою.
Хочу побажати міцного здоров’я, невичерпних творчих сил та натхнення! Нехай кожен день буде добрим та веселим, цікавим та яскравим!».
Дорогі сковородинівці!
Прийміть сповнені шани і поваги вітання з нагоди Дня працівників освіти!
Хай завжди щедрою на сходи буде освітянська нива, а в усіх Ваших починаннях будуть супутниками успіх і удача. Щиро зичу Вам міцного здоров’я, особистого щастя, добра і благополуччя. Нехай велика вдячність Ваших учнів та послідовників надає Вам невичерпної наснаги на ниві освіти в ім’я розквіту України!
З повагою, в.о. ректора Університеті Григорія Сковороди в Переяславі
Коцур Віталій Вікторович
