Птах був сакральним тотемом у древніх скіфів. Елементи хижого птаха обов’язково мали бути у руків’ї скіфського меча. Про все це можна прочитати у книзі відомого далеко поза межами нашої держави історика Сергія Червінського «Меч і Птах», яку 9 вересня презентували в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі. У ході зустрічі дослідник скіфських реліквій, зокрема й на території Переяславщини, висловив багато слушних думок та відкрив чималій аудиторії учасників зібрання багато нових історичних фактів та інших знань. Переповідаємо найцікавіші з них.
«Я почав цікавитися історією і скіфами ще у 5 років. Так склалося, що я науковець у третьому поколінні, і тема зброї супроводжує мене все моє життя. Себто, ще з дитинства я мав стимули. Вивченням скіфської тематики і клинкової тематики я предметно займаюся вже близько двадцяти років. Я тренуюся, займаюся клинковою справою, птахами. Розумієте, це певна форма світогляду. Чому саме ця тема? Бо протягом всієї історії людства основне, що воно робить стабільно, це воює. Не обов’язково це має бути війна у тій ретрансляції, яку ми спостерігаємо, – з негативної сторони. Насамперед, це внутрішній процес – дисципліна і ті певні моменти, які ти використовуєш задля еволюційних змін. Наприкінці 90-х я закінчив університет, і мені дуже запала в душу моя розмова з одним професором. Ми аналізували світову ситуацію, і він сказав мені: «Розумієш, от навіть зараз, коли людство почне набирати «жирок», то треба буде придумати якусь таку ситуацію, аби люди були в тонусі». Я розумію, що всім нам складно, країні складно і т. д. Але повірте мені – краще бути в тонусі, аніж протилежно».
«Скіфський період тривав найдовше в українській історії – майже тисячу років. Нині ми маємо її класичне історичне розуміння з VII по ІІІ століття до нашої ери. Сучасна російсько-радянська історіографія говорить нам про те, що скіфи невідомо звідки прийшли і куди зникли. Коли ви, шановні, будете читати деякі наукові роботи, то завжди слід думати наперед про те, що є правдиві факти і є маніпуляції. І от ці маніпулятивні твердження побудовані на гіпотетичних баченнях істориків, насамперед російсько-радянських, впродовж останніх 100-150 років, зумовили серйозні маніпулятивні зміни, через які ми втратили майже тисячу років свого історичного фундаменту»
«Переяславщина – це стратегічний плацдарм на всьому терасовому лісостепу. Вона знаходиться в унікальному коридорі завширшки в сто кілометрів, який починається з Полтавщини і простягається до Бориспільщини. Саме на цій території скіфи, яких розкопували в 60-70-х рр. ХХ ст., нічим не відрізнялися від т. зв. «царських скіфів», які були поховані на Півдні. Більшість поховань є похованнями воїнів, зокрема й жінок. Ваша земля настільки насичена матеріалом раннього середньовіччя, матеріалами з раннього залізного віку… Прикро, що тут відбувалося не так вже й багато досліджень. Як правило, мова йде про випадкові знахідки, що епізодично спливають у тому чи іншому куточку чудової переяславської землі. На їх основі вчені намагаються зліпити якусь картинку».
«Кожному народу важливо розуміти звідки він. Без цього розуміння ми не матимемо мотивації ні любити, ні захищати свою землю. Історія цивілізації – це, насамперед, еволюційний процес. Якщо раніше війна визначала для людства еволюційні моменти, то зараз мало що змінилося, крім, хіба що, певних змін у технологіях ведення війни. Наша книга робить першу спробу провести аналітику і в науково-популярній формі викласти інформацію про культ меча у наших предків, про зооморфний протокол в оформленні скіфських мечів і певних елементів декору. Також своєю працею ми розповідаємо про те, що наші предки полювали разом з хижими птахами. Історично склалося, що на той період вони для наших предків були надійними друзями. Вони дозволяли не турбуватися про те, що у тебе буде на столі, давали впевненість у тому, що ти матимеш здобич. Скажімо, яструб за одне полювання дозволяє отримати два-три зайці – цим можна нагодувати невеличку родину. Затрати на полювання, якщо ми будемо вимірювати їх в калоріях витрачених зусиль, при цьому мінімізуються».
«Наші предки були не просто розумні, а надрозумні. Поруч зі мною ви бачите банер з реконструкцією зображення скіфського царя, на голові якого дуже симпатичний халкідський грецький шолом. Він, між іншим, був випадково знайдений у 1986 році на Переяславщині, у заплаві річки Карань. Мова йде про непростий шолом – він єдиний в Україні: халкідський, з тонкою позолотою. Його однозначно носив ватажок високого рангу. Насправді й до сьогодні ми не маємо розуміння того, якими були назви, як вони озвучувалися у скіфському суспільстві. Називаймо їх скіфською військовою елітою, яка керувала індустрією війни. Говоримо про те, що якщо, на той час, ти «не мав зубів», то ти був «об’єктом харчування» тих, хто зуби мав».
«Релігія і магія у скіфів дуже тісно перепліталася. Приміром, зараз ви ходите в магазин і купуєте собі певні речі відповідно до бренду, назви, маркетингової концепції. На вулиці ви можете звернути увагу на логотип, який десь на людині є, і вже скласти про неї певне враження. Станом на тоді, наявність того чи іншого шифтика, голови, лап чи крил хижого птаха так само була елементом світосприйняття та ідентифікації людини чи тварини. Відтак, у скіфів оці зооморфні сюжети були і є єдиною збереженою мовою, яку нам необхідно навчитися читати і розуміти. Ми спробували зробити це у презентованій книзі».
«У книзі «Меч і Птах» ми доволі детально зупинилися на питанні культу меча. Я сьогодні взяв з собою на зустріч клинок, якому, щонайменше, 2300 років. Його, знову ж таки, було знайдено за загадкових обставин, і він є свідченням того, що у наших предків технічна думка була аж нічим не гірша, а може й навіть більш «жива», за певних умов. Я говорю так, адже зробити, практично, «на колінці» такий предмет з болотної руди – це непросто. Цей предмет говорить нам про багатоскладову і багаторівневу систему організації скіфського суспільства. Воно займалося пошуком руди, її сортуванням, випалюванням, виготовленням цього предмету. Це була родова традиція, ціла спеціалізація суспільства. Люди, які нею користувалися, мали бути досвідченими і могти дозволити собі використовувати такий предмет. Його мали виключно чоловіки. Свято Нового року вони відзначали навесні: вставляли у квадратну конструкцію з хмизу старого меча, поливали його кров’ю аби зафіксувати акт запліднення небом землі. Цей меч повинен був містити в собі якусь загальну історію племені. Релігія, як я вже сказав, поєднувалася з магією. Мабуть, завдяки тому цей культ і проіснував тривалий період на теренах сучасної України – а це майже тисячу років».
«Так склалося історично, що ми живемо з вами у надзвичайно цікавий період, який, насамперед, ставить перед нами досить серйозні вимоги до розуміння того, звідки наше коріння та той фундамент, від якого ми можемо відштовхнутися в умовах інформаційної війни. І сьогодні наш північний ворог намагається на себе перетягнути скіфську історію, розповісти про те, що вони теж, типу, скіфи, але з Сибіру. Такий собі діяч Сергій Шойгу офіційно заявив на нараді, здається, Російського географічєского сообщєства про те, що треба клонувати кістки скіфських воїнів на основі якихось там розкопок. Звісно ж, адекватні люди сприйняли цю інформацію як божевілля. Але те, що Росія останнім часом намагається перетягнути спадок, який належить саме Україні, говорить про те, що ця тема дуже актуальна, і її нам треба яскраво і цікаво подати. Я вас запевню, що настільки мілітаризовану успішну частину нашої історії ще треба пошукати. Вона успішна, бо і угорці, і казахи, і інші народи намагаються себе ототожнювати саме з нашими скіфами. Скіфський спадок – це наш важливий геополітичний елемент для інформаційної війни і предмет для викладання в закладах вищої освіти та школах».
«Я сподіваюсь, що тут нині сидять майбутні дослідники і генії. Можливо, хтось з вас стане президентом цієї країни. Чому б ні? То ж не просто «какая разница», а питання держави. Я би дуже хотів, аби ви розуміли, що державотворення – це досить серйозна справа. І це не бізнес. Це вміння прогнозувати майбутнє, щонайменше, на півстоліття після себе. І коли ви побачите політичного діяча, який щось прогнозує і пробує щось зробити, намагаючись використовувати історичний спадок, це буде перший маркер, який йому, як то кажуть, «ставить плюсик в карму»».
«Важливо фінансувати науку, фінансувати археологію. Загалом створити інтерес у молоді, аби вона займалася історичною наукою, адекватно досліджувала. Найцікавіше на цьому шляху – пошук істини. Не коли ти працюєш заради наукового звання і галочки, а реально міняєш картину світу в науковому форматі. Коли ти відкриваєш щось нове. Я хочу, аби ви мали конструктивні амбіції і міняли цей світ, а він разом з вами мінявся еволюційно. Чим більше ми будемо інвестувати в науку, тим більше істини відкриємо аби не використовувати старі маніпулятивні теорії і парадигми, які нам намагаються імплементувати.
«Коли у вас будуть діти, то дайте їм об’єктивну інформацію, коли вони запитають вас хто ми і звідки. Завжди є об’єкти для гордості. Нам нічого не треба придумувати і нікого не треба обманювати – у нас це все є, на противагу від деяких сусідів. І це наше. І це дуже важливо зрозуміти. Щойно ми зробимо свіже й нове бачення, посилаючись на цікаві аналітичні розвідки, то цілком ймовірно, що ця історія буде цілком коректно змінена на користь України».
Видається, у ході цієї зустрічі досліднику таки вдалося нагадати усім присутнім про те, хто ми та які наші витоки. Важливо, що Університет не лишається місцем виключно професійного зростання, а є місцем інтелектуального та культурного розвитку особистості, громадянина, патріота та члена суспільства. Слід додати, що зустріч не закінчилася офіційною частиною – по закінченню зібрання його учасники безпосередньо спілкувалися з автором, фотографувалися з мечем та клинком, які привіз гість. Книжку можна було придбати після зустрічі з автографом, вона коштувала 500 гривень. Уже незабаром на запрошення української діаспори Сергій Червінський планує презентувати її у Лондоні.
