По опівдні минулої суботи, 10 липня 2021 року, присутність та увага усіх прихильників кікбоксингу нашого міста і не тільки була зосереджена навколо актової зали Університету Григорія Сковороди в Переяславі, де протягом шести годин відбувався Турнір з кікбоксингу пам’яті Ярослава Потапенка. Зібравши спортсменів не лише з Київщини, а й навіть з віддаленої Миколаївщини, він був означений п’ятьма десятками напружених та видовищних поєдинків представників обох статей різних вікових та вагових категорій. Яким видався цей день – у огляді нашого сайту.
За традицією боксерських поєдинків, які відбуваються в університеті, перед офіційним стартом зібрання, поки гості гуртувалися і налаштовувалися на змагальний день, а спортсмени реєструвалися та проводили жеребкування, нетлінними рок-хітами у власному інструментальному виконанні усіх присутніх дивував та зачаровував старший викладач кафедри мистецьких дисциплін і методик навчання, художник та музикант, колишній боксер Роман Мотузок. У його приємній музичній компанії очікування видовища справді видалося не таким тривалим та, водночас, неймовірно цікавим та натхненним.
Після того як усі присутні переглянули змістовний відеоролик про Ярослава Потапенка як лідера Євромайдану, волонтера, громадського діяча науковця та сім’янина, наданий його друзями, ведучий зібрання Андрій Іващенко запросив до вітального слова представників організаційного комітету турніру в особі його дружини, близьких друзів, очільників міста та університету: доктора історичних наук, професора Віталія Коцура, заступницю міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (соціально-гуманітарного напрямку) Оксану Степаненко, дружину Ярослава Олександровича Руслану Потапенко, близьких друзів і депутатів Бориспільської районної та Київської обласної рад Юрія Бобровніка й Тараса Костіна (відповідно).
«Приємно, що ми відновили цей турнір, який було започатковано у 2019 році, і який вперше проходив на центральній площі нашого міста. Потім постійно виникало питання «а чому ж ви не продовжуєте?» – на це були різні причини. Відтепер, сподіваємося, цей турнір, який нині відбувається на базі нашого університету, буде постійним. Коли знову дивимося на ті світлини і згадуємо усі події, які ми проходили з Ярославом Потапенком, то хочеться вкотре і вкотре говорити про те, що це людина великої української національно-патріотичної ідеї¸ яка відстоювала нашу державність протягом усього свого життя – було це і в спорті, і в науці, і в освіті, і в життєвій позиції. Він об’єднував величезну кількість людей. Приємно бачити нині в залі його учнів, які прийшли підтримати цю ініціативу. Нині ми тут аби передати його дух усім, хто тут присутній» – зазначив Віталій Коцур.
«Коли у родині педагогів Олександра Івановича та Ганни Іванівни Потапенко народився син Ярослав, то ніхто не міг уявити, що з плином часу це прізвище ототожнюватиметься не лише з педагогічними книгами чи гарною поезією, а й стане назвою вулиці, патріотизму, активізму, волонтерства й спорту. Передаю усім учасникам найщиріші вітальні слова від міської влади та побажання перемоги сильнішим» – додала Оксана Степаненко.
«Сьогодні у Переяславі відбувається надзвичайно знакова подія, адже це не просто турнір, а свято спорту у пам’ять людини, яка жила у цьому місті, жила цим містом, жила для цього міста. Ми знали його в різних іпостасях. Колись Ярослав казав мені: «Коли я виходжу на ринг, я видавлюю з себе раба», – завжди складно достойно відбоксувати, складно триматися в боях і не отримати нокаут. Хочу подякувати організаторам за те, що навіть через п’ять років від дня, коли Ярослав пішов у засвіти, його ім’я пам’ятають. Живих пам’ятати простіше – до них можна доторкнутися. Пам’ятати про тих кого вже немає – складніше і важливіше. Нині ми віддаємо шану його пам’яті. Успіхів усім спортсменам – хай тут запалають зірочки кращих!» – сказала Руслана Потапенко.
«Попри свою скромність та вихованість, Ярослав Олександрович завжди був на передовій. Він був справжнім другом, справжнім сім’янином, чудовим професором, був кращим у всьому, за що брався. Я пишаюсь, що доля звела мене з ним. Він завжди у моєму серці. Нехай цей Турнір з року в рік продовжує нашу пам’ять про цю людину» – відмітив Тарас Костін.
«Мені й досі складно говорити про Ярослава в минулому часі. Таке враження, що він образився на мене і просто десь уникає зустрічі зі мною. Є враження, що він десь поряд, просто кудись поїхав на кілька годин чи днів. Говорити про Ярослава – це говорити про людину, яка відноситься до когорти тих, які останні тисячу років тримають на своїх плечах Україну. Йдеться про унікальне поєднання сили, розуму, мужності і витривалості. Я ніколи не бачив страху у його очах, хоч він і говорив що іноді йому таки було страшно. Коли в ці очі дивилися його вороги чи суперники, вони бачили там лише одне – те, як вони здають свої позиції. Ярослав Потапенко об’єднував навколо себе людей, які за якихось інших обставин ніколи б не потоваришували і не об’єдналися. Ми згадуємо унікальну людину, яка змінювала долі і вела за собою. Я переконаний, що він з нами і все це бачить – він направду достойний цієї пам’яті. Бажаю усім перемоги, проте не забувайте слова Ярослава про те, що «ринг це не про бійку, а про інтелектуальні рішення, прийняті вашим мозком, після якого блискавично працюють руки, ноги і корпус» – вичерпно підсумував Юрій Бобровнік.
Надалі Гімн України у акапельному виконанні Анастасії Петрової разом з усім залом сповістив про початок безпосереднього змагального дня. Проте перед тим присутні переглянули відео пам’яті про Ярослава Потапенка, авторства Літературного товариства, яке носить його ім’я, після чого вшанували пам’ять Ярослава Олександровича хвилиною мовчання.
Після оголошення суддівського складу Турніру, склад якого, відповідно до регламенту проведення, складався з головного судді змагань Віктора Юрченка, його заступника Ігоря Юрченка та головного секретаря Ігоря Матвійчука відбувся парад спортсменів – неодмінний чин, притаманний будь-якому змаганню такого плану. Загалом бої обслуговувала суддівська бригада з 10 арбітрів – переважно вона складалася із представників ГО «Всеукраїнська кікбоксерська асоціація «ВКА».
Поки до боїв лишалося ще трохи часу, з настановчим словом до учасників звернувся один із суддів змагання Віктор Мельник, після чого своїми талантами гостей свята кікбоксингу радували найталановитіші вокалісти університету: Роман Харченко, Людмила Стрілець, Єлизавета Маслякова, Анастасія Петрова та ведучий заходу Андрій Іващенко.
Попереду учасників Турніру чекало 50 гострих боїв та справді непересічне видовище від чоловіків і жінок у категоріях «молодші юнаки», «юнаки», «юніори» та «дорослі». Учасники у безлічі вагових та вікових категоріях 10-11, 12-13, 14-15, 16-17, 18-39 років показали направду запеклі двобої, багаті впертістю українського духу. Змагання проходили згідно міжнародних правил кікбоксингу WKA за олімпійською формою вибуття переможеного після першої поразки. Формула поєдинків у всіх розділах відбувалася згідно цих правил. Серед категорій дисциплін, що проводилися в рингу: фул-контакт, лоу-кік, К-1.
Позаяк Турнір радше мав формат вечора пам’яті і став святом кікбоксингу різних категорій, він не мав беззаперечних переможців – за фактом кожного з трьохраундних двобоїв усі учасники отримували дипломи та медалі відповідно до факту результативності свого бою. Їм вручали грошові премії чи заохочувальні призи. Себто, тут не було однозначних переможців чи переможених – тут була атмосфера братерства та здорового духу боротьби.
Прикінцево за яскраві бої й високі технічні показники команду сковородинівських спортсменів та потужну команду з Миколаївщини було нагороджено Кубками. На відміну від господарів (про спортивний поступ, яких ми ще неодмінно розповімо у наступних публікаціях – прим. авт.), миколаївці були представлені, хоч і маленьким, але помітним складом із 5 спортсменів, які показали направду чудові результати: Пахомова Альона (лоу-кік – 1 місце, бокс – 1 місце), Шевцова Ангеліна (лоу-кік – 1 місце), Чигрин Радомир (лоу-кік – 1 місце, бокс – 1 місце), Меріков Єгор (лоу-кік – 2 місце), Коршунов Анатолій (бокс – 1 місце). Принагідно, гості подякували переяславським господарям Турніру за теплий прийом, вищого рівня організацію, здобутий досвід та емоції, всю приділену їм увагу і допомогу, нові знайомства, за цікаву екскурсію чудовим містом. «Кожен спортсмен, без виключення, залишився задоволеним та хотів би ще не раз побувати в цьому чудовому місті – Переяславі» – додає їх тренер Анатолій Коршунов.
Врешті, якщо ви прогавили цю важливу спортивну подію у календарі нашого міста та університету, пропонуємо вам зануритися у атмосферу Турніру з допомогою відеосюжетів від інформаційних партнерів заходу – інтернет-видань «Інформатор» та «Новий погляд»:
Завершуючи цей огляд, хочеться подякувати організаторам заходу в особі Федерації кікбоксингу Київської області, ГО «Всеукраїнська кікбоксерська асоціація «ВКА» та Університету Григорія Сковороди в Переяславі, зокрема, факультету фізичної культури, спорту і здоров’я, адміністрації закладу та його науково-педагогічним працівникам; фінансовим фундаторам цього світлого задуму – генеральному директору ПП «Земля Переяславщини» і «Євро-Нива» Олександру Яремі та депутату Переяславської міської ради Григорію Яремі; депутатам Київської обласної ради Тарасу Костіну та Віктору Шереметі; приватному підприємцю Володимиру Левченку; тренеру-викладачу з боксу Олександру Смірнову; викладачу Віталію Коцуру; а також усім причетним та присутнім за світлу пам’ять про не лише направду видатного громадського діяча, професора, а і – багаторазового чемпіона України, майстра спорту з кікбоксингу, кандидата у майстри спорту з боксу, призера Чемпіонатів Європи і Світу та тренера, який підготував багатьох талановитих спортсменів. Усі разом ми вкотре довели, що здорова і спортивна нація – непереможна. Сподіватимемось, що проведення такого Турніру нарешті не матиме тривалих перерв і стане гарною й неперервною традицією.
