Абсолютно науковим та продуктивним може назвати початок свого літа докторка філологічних наук, професорка кафедри документознавства гуманітарно-природничої освіти і соціальних технологій нашого університету Марина Навальна, яка вчора, 2 червня, на запрошення кафедри україністики Варшавського університету прочитала лекцію щодо мови засобів масової комунікації України для студентів цієї кафедри та закладу освіти. Особливої ваги цей чин мав ще й тому, що для польських здобувачів це був останній навчальний день у цьому навчальному році, а для Марини Іванівни – перша україномовна лекція для іноземних здобувачів для яких вона не є рідною.
Кафедра україністики Варшавського університету – це найстаріший центр україністичних досліджень у Польщі та Західній Європі, молоді, але досвідчені викладачі – доктори і кандидати наук, автори багатьох публікацій, для яких наука і навчання – це захоплення і покликання. Нещодавно він відсвяткував лише 60-ту річницю заснування, проте його традиції сягають ще довоєнних часів та пов’язані з постатями Івана Огієнка, Романа Смаль-Стоцького та Мирона Кордуби.
Варшавська україністика протягом усіх років свого існування намагалася поєднувати традицію з сучасністю так, аби відповідати потребам і викликам часу. Найперше, вона намагалася давати студентам можливість не лише добре вивчити українську мову, ознайомитися з історією, культурою, літературою України, але й підготувати їх до майбутньої професії. Нині вона пропонує здобувачам захоплюючі лекції відомих науковців, спеціалізовані семінари і цікаве студентське життя, а відтак зустріч з сковородинівською професоркою не є випадковою.
«Взимку цього року я брала участь у «Зимовій школі україністики» кафедри україністики Варшавського університету, яка залучає та єднає все українське навколо університету. Тоді я презентувала нашу колективну монографію «Лексика українських мас-медіа», яка вийшла в рамках моєї наукової школи, але тоді це був лише десятихвилинний виступ» – розповідає сама Марина Іванівна, та додає, що цього разу її запросили прочитати лекцію студентам, які вивчають, в якості іноземної, українську мову. Загальну тему щодо мови засобів масової комунікації обрала польська сторона, проте вузько теми самої розповіді не обмежували – лекторка мала нагоду вільно говорити та піднімати в процесі своєї розповіді будь які теми.
«Підготовка до лекції мала певні особливості, адже треба було давати чіткі наукові дефініції – я підготувала 55 слайдів аби максимально онаочнити для студентів мій матеріал. Судячи з реакції учасників це мені вдалося, адже студенти ставили запитання які стосувалися не лише динамічних процесів у мові сучасних мас-медіа, але й українських реалій загалом. Слухачі цікавилися українськими ЗМІ, зокрема в плані реальної ситуації щодо двомовності, яка має місце в нашій державі. Приміром, коли україномовний ведучий спілкується з гостем, який відповідає йому російською. Здобувачі наголошували на тому, що це їм дійсно цікаво ще й тому, що я представляю заклад освіти що знаходиться в центральній Україні. Знаю, що перед тим вони мали постійну співпрацю з професорами Західної України (переважно – Львова – прим.спк.), тому їм дуже цікава думка з центру, адже вона має певну різницю в поглядах, ментальності та реальній ситуації.
До слова, цікавилися й ситуацією з Сходом і Кримом – більше за все, на ці думки їх наштовхнула я, адже аналізувала новітню мову лексики засобів масової інформації у тематиці україно-російських відносин та військових термінів.
Загалом, це надзвичайно гарний досвід, адже, хоч я і мала неодноразові виступи за кордоном (у тому числі й англомовні – прим.спк.), проте усе це було для наукової спільноти. А цього разу це було перед студентською авдиторією для якої українська мова, якою відбувалася моя лекція, не є рідною. Слайди лекції незабаром розмістять на сайті кафедри українознавства Варшавського університету, а поза тим учасники просили ще й покликання на літературу та джерела, які я використовувала при підготовці, зокрема в аспекті дослідників. Їм цікаво порівняти нашу базу, адже вони вивчають мову польських засобів масової інформації.
Вдячна професорці Світлані Романюк та її колегам за запрошення, за організацію та нові враження від спілкування! Я тримала неймовірний досвід і професійну насолоду! Дякую, що цікавитеся новими процесами в мові українських мас-медіа та українськими реаліями загалом. До наступних зустрічей!» – вичерпно ділиться своїми враженнями Марина Навальна.
Поза тим, напередодні виходу цього матеріалу Марина Іванівна отримала сертифікати, які підтверджують її участь у «Зимовій школі україністики» та проведення цієї лекції.
Співпраця між професоркою Мариною Навальною та кафедрою документознавства факультету гуманітарно-природничої освіти і соціальних технологій Університету Григорія Сковороди в Переяславі та кафедрою україністики Варшавського університету буде тривати. Лекторка зазначає, що усні розмови щодо цього вже ведуться, зокрема щодо підписання договорів про співпрацю між кафедрами чи університетами в цілому, проте конструктивні плани будуть будуватися ближче до жовтня, коли здобувачі польського університету повернуться до навчання. Марина Іванівна зазначає, що майбутні теми лекцій будуть узгоджуватися з навчальним планом та навантаженням здобувачів Варшавського університету.
З мережі інтернет ми можемо дізнатися про те, що кафедра україністики Варшавського університету має підписані договори з університетами в Угорщині, Словаччині та Німеччині, завдяки яким студенти можуть брати участь у програмі Erasmus i Erasmus Mundus, та мають змогу практикуватися та стажуватися в українських університетах. Відтак висловлюємо сподівання на те, що незабаром ця добра традиція пошириться і на Університет Григорія Сковороди в Переяславі.
Нагадаємо, що на початку навчального року Університет Григорія Сковороди в Переяславі уклав угоду з Даугавпільським університетом, з якими вже кілька років співпрацює кафедра документознавства в рамках взаємоучасті викладачів у конференціях обох навчальних закладів. Також Марина Навальна є рецензентом журналу про соціальні науки, який видає цей заклад. Крім того, особисто професорка Марина Навальна науково співпрацює з Познанським університетом імені Адама Міцкевича, де теж є кафедра україністики, та теж є рецензентом їхнього наукового збірника, у якому друкуються усі аспіранти Марини Іванівни.
Прес-центр кафедри документознавства та методики навчання
