У вівторок, 26 січня 2021 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради ДФ 26.373.004 у ННСГБ НААН відбувся захист дисертації Потапенко Руслани Михайлівни на тему: «Науково-педагогічна інтелігенція Української РСР в умовах соціогуманітарних змін 1985-1991 рр.», поданої на здобуття наукового ступеня доктора філософії з галузі знань «Гуманітарні науки» за спеціальністю 032 «Історія та археологія».
Роботу було написано під науковим керівництвом кандидата історичних наук, доцента, доцента кафедри історії і культури України та спеціальних історичних дисциплін Університету Григорія Сковороди в Переяславі Тарапон Оксани Анатоліївни.
Відомо, що в дисертаційній праці на основі аналізу широкої джерельної бази та з урахуванням здобутків української історіографії з’ясовано роль та місце науково-педагогічної інтелігенції Української РСР в процесах соціогуманітарних змін 1985-1891 рр.
Методологічну основу роботи склали принципи історизму, науковості, всебічності, системності, об’єктивності та соціального підходу, завдяки яким досліджено становище та діяльність науково-педагогічної інтелігенції в контексті соціогуманітарних змін 1985-1991 рр. В основу дисертації покладено сукупність загальнонаукових та спеціальних історичних методів (описовий, аналітичний, синтезу, узагальнення, проблемно-хронологічний, класифікації, критичний, періодизації, статистичний, історико-ситуаційний тощо), що дало можливість проаналізувати соціогуманітарну складову діяльності науково-педагогічної інтелігенції в умовах «перебудови» 1985-1991 рр.
Наукова новизна одержаних результатів полягає, передусім, у постановці та науковій розробці проблеми, яка на сьогодні не знайшла системного аналізу в науковій літературі. У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний аналіз соціогуманітарної складової діяльності науково-педагогічної інтелігенції в умовах суспільно-політичних та соціокультурних змін «перебудови».
Здійснено власний науково-методологічний аналіз поняття «інтелігенція» як особливої соціокультурної та професійної групи суспільства, дано її кількісні та якісні характеристики.
Охарактеризовано діяльність науковців та педагогів в умовах наростання системної кризи державної ідеології; показано негативні наслідки залучення науково-педагогічних працівників до поширення комуністичної пропаганди засобами освіти, науки. Доведено, що демократичні зміни у науково-педагогічному середовищі зумовили процеси деполітизації освіти, внесли зміни в систему підготовки кадрів.
Доведено ключову роль науково-педагогічних кадрів у процесах модернізації освітнього простору через призму його інформатизації та посилення соціогуманітарної складової в навчанні, пошуку нових форм і методів викладання циклу суспільно-гуманітарних дисциплін; охарактеризовано співпрацю науково-академічних і педагогічних кіл України в руслі оновлення змісту і методів навчання.
Показано активну громадянську позицію вчителів і науково-педагогічних працівників вищої школи в підготовці та реалізації Закону про мови в Україні; доведено, що реалізація мовного законодавства в 1989 р. з одного боку, відбувалася під впливом національно-свідомої інтелігенції, в т.ч. педагогів-гуманітаріїв, з другого, – заклала основи підготовки науково-технічних, гуманітарних кадрів на національній мові, що відіграло ключову роль у процесах державного будівництва незалежної України.
Проаналізовано місце та роль науково-педагогічної інтелігенції в процесах національного відродження, формування історичної пам’яті, утвердження національної ідентичності засобами освіти. Показано результати взаємодії наукових та педагогічних кадрів у процесі реалізації українознавчих студій та їх запровадження в освітній процес; висвітлено внесок науково-педагогічних працівників у відродження народознавства та формування ідеології незалежності України.
Здійснене дослідження дало можливість зробити аргументований висновок про особливе, виняткове становище науково-педагогічної інтелігенції в умовах «перебудови» як в науково-освітній сфері, так і в державницьких суспільно-політичних процесах. Її аналіз дав можливість реконструювати картину місця та ролі науково-педагогічної інтелігенції в історії України доби «перебудови» 1985 – 1991 рр., суттєво доповнити, а разом з іншими пострадянськими дослідженнями, зафіксувати динаміку світоглядних і професійних трансформацій у науково-педагогічних колах через соціогуманітарну призму.
Науково-педагогічна інтелігенція проаналізована у загальноісторичному аспекті, цінним для дослідження є з’ясування внеску науково-педагогічної інтелігенції в реалізацію державних завдань у системі освіти, підготовки національних кадрів на засадах демократизації, гуманізації, гуманітаризації освітнього процесу, її впливу на свідомість соціуму у переломний період історії.
Практичне застосування отриманих результатів полягає у можливості використання представлених у роботі матеріалів дослідження для подальшої розробки даної теми або окремих її аспектів. Результати дисертації можуть бути використані при розробці нормативних, спеціалізованих курсів лекцій з історії України доби «перебудови». При написанні узагальнюючих праць з історії інтелігенції, науково-освітнього розвитку України, при підготовці підручників і посібників з новітньої історії України, історії науки і техніки, а також у навчальній роботі вузів. Практичні висновки та теоретичні узагальнення можуть бути цінними при реформуванні освітньої галузі, формуванні державної стратегії в руслі співпраці з інтелігенцією, подолання негативних явищ в соціогуманітарній сфері на сучасному етапі розвитку Української держави.
Сердечно вітаємо Руслану Михайлівну із блискучим захистом та бажаємо їй успішного втілення всіх творчих і наукових задумів, наснаги в професійному зростанні та майбутніх наукових пошуках!
Прес-центр Відділу аспірантури та докторантури
