У минулий четвер, 3 грудня 2020 року, усе небайдуже українство відзначило 298-річницю від дня народження легендарного українського філософа, гуманіста-просвітителя, байкаря, поета і педагога Григорія Сковороди, чиє ім’я гордо носить наш університет. Серед виру подій та тенденцій цю непересічну дату на мереживі пандемійного року не могли обійти увагою в альма-матер, і звично, попри всі тривожні виклики часу, підготували ряд заходів, які стали своєрідною червоною лінією поступу університету у цьому навчального році.
Атмосфера свята у означений день відчувалася від самого рання, бо від самого ранку безмежні простори всесвітньої павутини щедро заполонили зразки неосковородинівського фан-арту, а більшість лідерів думок сьогодення висловили свої вітально-аналітичні слова з цього чудового приводу, й, принагідно, надали суб’єктивно-якісний зворотній зв’язок щодо того, який вигляд повинне мати сучасне сковородинознавство в Україні та з якими здобутками, за два роки, ми маємо підійти до відзначення ювілейної річниці народження Савича.
Що ж до нашого університету, то тут підготовка до свята, за доброю традицією Центру Сковородинознавства, який багато років поспіль очолює знаний сучасний сподвижник справи видатного філософа – доктор філологічних наук, професор кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання факультету української та іноземної філології Микола Корпанюк, розпочалася ще у квітні, коли в університеті у дистанційному режимі розпочався легендарний творчий конкурс «З Григорієм Сковородою крокуємо в майбутнє». Участь в ньому, як і завше, була чудовою можливістю для викладачів та студентів вкотре проявити себе в науково-пошуковій, літературній, музичній, образотворчій творчості.
Зрештою, на розсуд організаційного комітету надійшло чимало прекрасних творчих робіт, які вже з 30 листопада 2020 року стали окрасою авдиторій відділення образотворчого мистецтва, а згодом у залі інформаційних ресурсів «Чумацький шлях» (принагідно, у зазначеному вище залі протягом усієї осені діяла виставка сковородинознавчої літератури – прим.авт.), де розгорнулася виставка творчих тематичних праць: художніх, наукових. Були тут і яскраві зразки прикладного мистецтва, й пісні на слова Григорія Савича чи українських поетів про нього, і навіть кіно- та фотосюжети. Обіцянку було дотримано, тому підсумки конкурсу було підведено безпосередньо у день народження філософа.
Хоч, у зв’язку з карантинними обмеженнями, підсумки було підведено далеко не у всіх запланованих номінаціях, проте організаційному комітету вдалося визначити переможців конкурсу в жанрах дизайну листівок, вишивання, аплікації, де вихованці кандидата педагогічних наук, доцента Ольги Стрілець представили своє бачення афоризму «Дерево пізнається по плодах» (Г. Сковорода) й розподілили між собою такі місця: І місце – Віктор Смірнов (Ом-31) та ІІ місце – Оксана Тарадайник (Ом-41); у жанрі графіки перемогли під керівництвом старшої викладачки Олени Шпитальової з темою «Кому душа болить, тому весь світ плаче» (Г. Сковорода): І місце – Вікторія Будай (Ом-21 пм), ІІ місце – Оксана Тарадайник (Ом-41 м/с), ІІІ місце – Віктор Смірнов (Ом-31). У свою чергу, у номінації традицій самчиківського розпису студенти доцента Тетяни Носаченко розкрили тему «Не шукай щастя за морем» (Г. Сковорода): І місце – Ірина Шелест (Ом-21 пм), ІІ місце – Алла Кондрамашина (Ом-21 пм) та ІІІ місце – Наталя Сторч (Ом-21 пм) та «Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця» (Г. Сковорода). Трипільський орнамент – серце нашого мистецтва: І місце – Оксана Федорчук (Ом-21 пм), ІІ місце – Вікторія Будай (Ом-21 пм) та ІІІ місце – Ірина Шелест (Ом-21 пм), а під керівництвом старшого викладача Романа Мотузка студенти розкривали афоризм «З видимого пізнавай невидиме» (Г. Сковорода) у вигляді зразків трипільського орнаменту: І місце – Антоніна Грицай (Ом-21), ІІ місце – Апполінарія Веклюк (Ом-21) та ІІІ місце – Ольга Шеляг (Ом-21). Рисунок та живопис що розкривав сковородинівський афоризм «Що вподобав, на те й перетворився» (Г. Сковорода), студенти писали під керівництвом викладачки Марти Генесіран. Тут місця розподілилися наступним чином: І місце – Роман Мацьовка (Ом-21), ІІ місце – Антоніна Грицай (Ом-21) та ІІІ місце – Алла Кондрамашина (Ом-21 пм). Принагідно, організатори дякують за чудову підготовку конкурсантів та чудові творчі результати усьому колективу кафедри мистецьких дисциплін і методик навчання мистецьких дисциплін і методик навчання. Так тримати!
Крім того, напередодні святкового чину, директор науково-навчального Центру Сковородинознавства професор Микола Корпанюк прочитав для всіх охочих студентів та викладачів університету online-лекцію про творчість письменника-філософа під назвою «Григорій Сковорода – предтеча національного відродження XIX сторіччя». Її транслював соціально-гуманітарний відділ університету на своїй сторінці у мережі Facebook, а відтак якщо ви пропустили майже годинну розповідь Миколи Павловича про доробок Григорія Савича та його важливість у національному бутті та нинішньому зростанні і пошуках українців, то пропонуємо вам просто зараз надолужити згаяне та переглянути її нижче:
У безпосередній день народження Григорія Сковороди, 3 грудня 2020 року, близько опівдня у залі інформаційних технологій «Чумацький шлях» розпочався урочистий захід, присвячений цій вікопомній даті. У зв’язку з карантинними обмеженнями які виключають проведення велелюдних зібрань, не всі охочі мали фізичну змогу долучитися до відзначення, а відтак близько двох десятків сковородинівських науково-дослідних та туристичних осередків та засобів масової інформації зі всієї України мали нагоду долучитися до відзначення в режимі он-лайн – за допомогою платформи Microsoft Teams. Серед перших учасників зібрання привітав кандидат історичних наук, керівник навчально-наукового відділу університету Юрій Козубенко та засвідчив унікальність постаті Григорія Сковороди у поступі української містичної філософії. Як і завжди, належне слід віддати професору Миколі Корпанюку, науково-просвітницькі роздуми якого про постать Сковороди, щедро пересипані історичними матеріалами і поетичними рядками, впродовж зустрічі, задавали їй правильного тону та, сумарно, утворювали її проміжну лінію.
Власне цей день аж ніяк не міг обійтися без римованих рядків самого іменинника – вони пролунали у запису із вуст народного артиста України Святослава Максимчука. Опріч того, у цей день усі присутні мали розкіш почути три пісні на слова Сковороди, зокрема «Слухай небо і земля», «Розвіялись хмари – райдуга на небі грає» та «Щастя, а де живеш?» у виконанні автора музики, великого композитора-популяризатора сковородинівської спадщини Петра Приступова, який нині живе у Німеччині, проте ще з 80-х роках долучився до наукової спільноти України і підійшов до дослідження Сковороди зі свого боку – саме завдяки йому ми маємо повністю записану та озвучену збірку «Сад божественних пісень» та низку моновистав за філософічними творами Савича, які користуються значним успіхом, зокрема й серед громади українських німців.
Слід зазначити, що з певним творчим доробком підійшла до цього дня й вчителька-методист, докторка педагогічних наук, кандидат філологічних наук, професорка кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання факультету української та іноземної філології Ганна Токмань, яка представила свою монографію «Українська версія художнього екзистенціалізму: Б. І. Антонич, В. Свідзінський, Т. Осьмачка в європейському контексті», яка у цей день особисто представила їх на огляд наукової і творчої спільноти – учасників зібрання.
«Григорій Сковорода є батьком української філософської поезії, його традиції продовжили інші митці. Монографія «Українська версія художнього екзистенціалізму: Б.-І. Антонич, В. Свідзінський, Т. Осьмачка в європейському контексті», яка становить біля 500 сторінок тексту, є результатом дослідження, котре велося протягом 20-ти років. Екзистенціалізм – широке культурологічне явище, яке охопило філософію, мистецтво, суспільне життя. Уведення в цей масив світової культури української філософської поезії є актуальною проблемою, яку я намагалася розв’язати. Праця має виразну наукову новизну. У Передмові визначено поняття екзистенціальне літературознавство, у Вступі введено поняття художній екзистенціалізм. У І розділі сформовано теоретичні засади проведення діалогу між філософією і поезією, у ІІ-му проаналізовано праці філософів М. Гайдеґґера, Г. Марселя, А. Камю з екзистенціальним тлумаченням поезії Ф. Гельдерліна, Р.-М. Рільке, А. Рембо, Лотреамона, Р. Шара. Три наступні розділи містять екзистенціально-діалогічне прочитання лірики поетів доби Українського розстріляного відродження Б.-І.Антонича, В.Свідзінського, Т. Осьмачки: вірші проаналізовано з погляду їх філософського сенсу і стильової своєрідності. Вражаючими є паралелі з думкою філософів екзистенціального спрямування. Самотність, спілкування з Богом як колегою-творцем, переживання граничних ситуацій, свобода екзистенційного вибору, відповідальність перед мовчазним голосом совісті, любов, яка не примиряється зі смертю коханої, абсурд існування і бунт проти нього – далеко не всі мотиви, висвітлені в монографії. Науковець знайде в книзі нові положення і напрямки літературознавчої думки, а уважний вдумливий читач відчує захоплення рідною поезією і замислиться над власною філософією існування» – зазначила Ганна Леонідівна, презентуючи результат своєї багаторічної праці.
Зазначимо, що обкладинка нового видання, як і в попередніх книгах авторки, оформлена зображеннями картин. На цей раз обрано три картини Івана Труша під однією назвою «Самотня сосна». Ганна Токмань продемонструвала на екрані ці полотна і пояснила, як кожна з картин дивовижно точно відповідає філософській сутності поезії одного з митців слова – небесно високій «Великій гармонії» Богдана-Ігоря Антонича; таємничо-природній ліриці В. Свідзінського; зранено-скривавленій поезії Тодося Осьмачки.
Власне, у монографії порушено проблеми екзистенціального літературознавства, художнього екзистенціалізму, екзистенціально-діалогічного прочитання тексту. Досліджено праці філософів М. Гайдеґґера, Г. Марселя, А. Камю з екзистенціальним тлумаченням поезії Ф. Гельдерліна, Р.-М. Рільке, А. Рембо, Лотреамона, Р. Шара. Запропоновано екзистенціально-діалогічне прочитання поезії Б.-І. Антонича, В. Свідзінського, Т. Осьмачки: визначено екзистенціальні мотиви та інтенції, проведено діалог художнього тексту з положеннями філософських теорій. Себто, авторка зробила спробу окреслити екзистенціальну парадигму в національній поезії першої половини ХХ ст.
Ганна Леонідівна люб´язно подарувала презентовану книгу книгозбірні університету «з побажанням Свободи і Гідного екзистенційного вибору». Зазначимо, що електронну версію монографії можна віднайти в інституційному репозитарії.
Після цього присутні перейшли до довгоочікуваного прем’єрного перегляду документального фільму-дослідження «Планета Сковороди», що входить до циклу авторських документальних стрічок режисера, заслуженого журналіста України Ігоря Піддубного, який у цей важливий для себе день особисто долучився до зустрічі у он-лайн форматі.
«Не знаю чи можу збільшити солодку красу цього дня. Вдячний, що ви мене долучили до цієї розмови, і хочу, аби ви, найперше, нині мали бажання подивитися цей фільм. Я дещо відрізняюсь від Вас, адже ви у цьому середовищі живете вже багато років. Постать Сковороди мене зацікавила два роки тому, а перед тим ми досліджували постаті князя Ярослава Мудрого та гетьмана Івана Мазепи. Мені важливий ваш зворотній зв’язок після перегляду фільму, адже, відверто кажучи, знання про Сковороду обмежені лише цим фільмом. Я просто журналіст, і мені просто було цікаво дослідити свого земляка».
Після цього розпочався безпосередній перегляд фільму, а оскільки у той же день його було викладено у загальний доступ на всесвітньому відеохостингу YouTube пропонуємо переглянути його і Вам:
Фільм демонструє життєвий шлях Григорія Савича, який крім іншого, на думку автора, зі свого часу і донині просуває Слобожанщину. Ігор Піддубний вважає, що «багато хто сьогодні боїться (соромиться) бути самими собою, а він – не соромився» – і цим Сковорода цікавий автору.
Власне, у фільмі режисер спробував розвінчати існуючі міфи про Григорія Савича, намагався показувати лише те, що точно відомо, використовував письмові свідчення осіб, котрі знали просвітника особисто. А міфів насправді накопичилось чимало: режисер навів приклад, як мешканці села Бабаї, що на Харківщині, вважають, що у 70-х роках ХVІІІ століття у будівлі на вулиці Михайлівській, 1 мешкав мандрівний філософ. Зараз пам’ятка історії місцевого значення руйнується, місцеві активісти вимагають її реставрації. За словами режисера, насправді філософ зупинявся у будинку священника, на цьому місці у Бабаях вже стоїть будинок культури.
«Ну що, не заснули?» – запитав режисер і сценарист сковородинівців одразу по завершенню перегляду ними стрічки. Після цього розпочалося обговорення, і якщо професорка Ганна Токмань та колишній проректор університету, кандидат філософських наук Сергій Рик схвально відгукнулися як про відеоряд так і про музичне оформлення стрічки і зазначили що під час перегляду «не виникає бажання спіймати Сковороду» та «ви від планети перейшли до того, що, метафорично, Сковорода показаний інопланетним» і «багато думок наштовхує на багато питань», то місцевий кобзар і дослідник Микола Товкайло лишився розчарований музичною кінцівкою (саундтреком стрічки), назвавши її «пародією на безсмертний твір Сковороди». «Я не сприймаю кобзарства, адже, на мою думку, слова написані багато років тому так само достойні бути покладені на сучасну музику. Ту, на яку сьогодні подивляться без сліз і слухатимуть не за вироком. Власне, ми, як художники та автори, побачили саме такий фінал – це наше бачення, маємо на це право. Не дозволю назвати це пародією, бо мені здається пародією виконання Коцюбинського. Фільм покликаний вийти на нову аудиторію, зокрема молоду, яка мало читала про Сковороду і мало що про нього знає. Якщо цього не зробити вашим віком це і закінчиться – відзначимо 300-річчя, вимруть мамонти які тримали ці стовпи пам’яті про нього, і на цьому все закінчиться. Щоб цього не сталося, треба з людьми говорити зрозумілою для них і сучасною мовою. Ми пропонуємо не пародію, а витвір, який дасть свої плоди та свої трансформації – навіть через багато років» – зазначив автор, і розійшовся з паном Товкайлом на тому, що кожна думка суб’єктивна і має право існувати.
Поряд з тим, на всі питання Ігор Піддубний давав відверті та вичерпні відповіді, та, водночас, зазначив, що всі моменти які не враховані у самому фільмі, що зумисне створювався трішки меншим за годину аби зайве не відволікати глядача, неодмінно будуть проговорені під час його презентацій, позаяк включення в університеті в Переяславі це одна з найперших таких зустрічей.
Поділився Ігор Миколайович і спогадами про знімальний процес, і своїм ставленням до міфів та фантастичних байок які тиражуються про іменинника в деяких меморіальних музеях, а також зупинився на планах на майбутнє у питанні промоції фільму, «Насправді, формат не дав можливості розмістити його у найкращій якості – він розрахований для показу на великому екрані. Власне, дорога фільму лише починається: маємо контракти на його покази в Європі та Америці. Між тим, фільм придбав й Netflix – він буде у світовій павутині. Якщо ви помітили, ми зняли фільм дорого, витратили на нього час. Бюджетних коштів не залучали. Розраховую, що з вашою допомогою фільм побачить вся Україна, адже у ньому не надто зацікавлені телеканали, а віддавати його комусь за безцінь я не хочу».
Подякувавши режисеру за прекрасний твір який покликаний познайомити з постаттю Григорія Сковороди не лише українців, а й світову спільноту присутні підвели підсумок зустрічі та намітили плани на майбутнє, у які входить і перегляд фільму «Планета Сковороди» для широкої студентської та викладацької аудиторії університету. Станеться це щойно мине пандемія, і всі зберуться в альма-матер.
Безперечно, Григорій Сковорода – це філософ, вчення якого про любов, свободу і життя зберігає актуальність через багато століть після смерті автора. Через роки та століття його талант бентежить людський розум і душу. Відтак, ще раз вітаємо усіх сковородинівців з цією визначною датою та беремо курс на підготовку до відзначення 300-річчя Савича.
