На цю зустріч, без жодних перебільшень, в університеті чекали від березня. Коли світ поглинула коронавірусна пандемія, а проведення усіх масових заходів у звичному форматі стало практично не можливим, у Науковому товаристві студентів, аспірантів, докторантів та молодих вчених й Відділі PR-технологій та зв’язків з громадськістю, як підрозділах які організовують та промотують переважну більшість подій університету, вирішили, що не слід перенасичувати сковородинівців зайвими онлайн-активностями, які й без того буквально заполонили усі процеси, і з сегменту чогось нового та незвичного, з кожним новим днем, все більше переходили в розряд надокучливої буденності. Проте, екватор осені таки подарував студентам та викладачам університету й охочим містянам довгоочікувану нагоду нарешті розвіртуалитися – у четвер, 22 жовтня 2020 року, опівдні у конференц-залі імені Василя Сухомлинського в рамках університетського проєкту «Платформа можливостей» відбулася лекція засновниці ініціативи з інформаційної гігієни «Як не стати овочем» Оксани Мороз.
Оксану Мороз можна назвати людиною «з іншого боку барикад». Зі своїх 37 років майже 20 вона працювала на так званих вірусмейкерів реалізувала понад тисячу проектів: в рекламі, банківському маркетингу (брала участь у виведені фінустанов з кризи прим.авт.), політичних технологіях, а у 2014 році й на одного з кандидатів у президенти. Серед її клієнтів були топ-політики і бізнесмени, про яких чув майже кожен українець. Головним завданням було допомогти своїм роботодавцям змінити думку і скерувати поведінку людей в потрібне русло, тим самим маніпулюючи громадською думкою. Увесь час вона розуміла, що розставляє людям пастки, з яких вони не вміють вибиратись.
«З 2015 року я постійна запрошена спікерка Києво-Могилянської бізнес-школи. Але переломний момент настав влітку 2019 року, коли побачила результати парламентських виборів. Тоді я зрозуміла, що хочу перейти на інший бік й написала книжку «Нація овочів? Як інформація змінює мислення та поведінку українців», із якою планувала проїхатись Україною, аби більше дізнатись про українців і зрозуміти, як їх рятувати. Та все змінив карантин, який почався наступного дня після презентації і унеможливим, в тому числі, і заплановану на березень презентацію в Переяславі» – поділилася пані Оксана.
Слід зазначити, що саме життя онлайн, яке уможливило спілкування з більшою аудиторією, і надихнуло Оксану Мороз на створення ініціативи «Як не стати овочем». Тепер її плани більш ніж масштабні: до 2024 року навчити інформаційної гігієни принаймні сім мільйонів українців.
У означеній книжці – увесь її досвід маніпуляції думками, а це понад 60 000 годин практики. Принагідно, видання «Нація овочів? Як інформація змінює мислення та поведінку українців» увійшло до короткого списку «Книжка року 2020»: Лідери літа, номінація «Софія». Ця книжка – посібник від маніпулятора-практика про те, як протистояти зараженню інформаційними вірусами. Ці віруси інфікують нас щодня. Вони – провідники для тисяч шкідливих тверджень. Вони вбивають свідомість і перетворюють своїх жертв на слухняне стадо. Вони полюють не тільки на нас, а й на наступні покоління.
«Прочитавши її ви: дізнаєтеся, що таке інформаційні віруси, і навчитеся їх розпізнавати. зрозумієте, як захистити себе, дітей і близьких від Індустрії вірусмейкерства. познайомитеся з роботою Індустрії, яка створює інформаційні віруси. І без зайвої конспірології дізнаєтеся, як Індустрія вже змінила кожного з нас» – зазначила авторка, презентуючи своє попереднє видання.
Що ж до книги «Боротьба за правду. Як мій дядько переміг брехню», до якої була прикута чи не найбільша увага в ході презентації, і яку було написано за той час поки авторка не могла потрапити до Переяслава, то вона розвінчує міф про те, що звичайна людина не може розпізнати брехню в ЗМІ та соціальних мережах.
«Можливо цей й так, проте для цього потрібно дотримуватися інформаційної гігієни. Простих правил, які здатен освоїти кожен і незалежно від віку. Зазначу, що основні події відбуваються з весни 2019 до літа 2020 років.
У книзі два головних герої. Дядько Іван, простий, розумний трудяга, який не встигає за інформацією і через це постійно набиває гулі. Він патріот, живе Україною, але розуміє, що в країні все жахливо. Він людина інтернету, проте аналогової закалки. Розуміє, що всі маніпулюють, але як – не знає. І його племінниця, яка якраз займається тим, що розставляє граблі для таких дядьків, маніпулюючи ними через медіа та соціальні мережі. Вона виросла на розповідях дядька про совєтську пропаганду та те, як люди намагалися їй протистояти.
У книзі описаний переломний момент, коли дядько остаточно заплутався, а племінниця вирішила перейти на інший бік сили. Замість того, щоб маніпулювати – вчити простих людей протистояти цим маніпуляціям. Спочатку вона намагалася зрозуміти, чому Дядько Іван з матьорого борця з брехнею «совєтів» перетворився на людину, що наступає на всі граблі популістів, шахраїв, творців магічних пігулок. Відтак, вона розказує дядьку як функціонує інформація в цифровому світі. Як працюють та маніпулюють онлайн-медіа, телебачення, Facebook, Viber, YouTube, Telegram. Як він може себе захистити та знову стати борцем. Дядько сумлінно вчиться. Навіть бере шефство над своїм другом Миколою. Разом вони проходять через фінансову піраміду та інфодемію коронавірусу. Бачать наскільки інформація добиває людей. Вони, на своєму прикладі знають, що є дієві та прості лайфхаки. Друзі вирішують навчити односельців фільтрувати інформацію. Проте тут їх чекає неприємний сюрприз – люди не хочуть цього, вони просто хочуть добре жити. І це подолали герої книги, правда, прийшлося їм добряче попітніти, але до частини знайомих таки підхід знайшли і навчили інформаційній гігієні» – захоплено розповіла авторка книги.
У ході зустрічі пані Оксана багато говорила з присутніми про причини і суть проблеми інформаційної гігієни в українців та те, як вона впливає на кожного з нас. Відома дослідниця поділилася інструментами ефективного і безконфліктного навчання рідних інформаційній гігієні та підвищенням власного рівня обізнаності з теми. Розповідь було онаочнено презентацією.
За словами Оксани Мороз, світ переповнений інформаційними вірусами, котрі є провідниками для тисяч шкідливих і хибних тверджень. Тому кожному потрібно мати інформаційний імунітет. Наша гостя дала декілька порад, як це зробити:
«У цифрову еру ми є інформацією, яку споживаємо. Вона визначає наше мислення, дії і поведінку. І не важливо чи це буде супермаркет, де ми обрали з якихось причин певний товар, чи це буде виборча дільниця, де ми проголосували за певного кандидата, чи будь-яка інша сфера нашого життя. Тому ключове, на що треба зважати, не підігрувати вірусмейкерам і не розповсюджувати ту інформацію, яку вони хочуть, щоб люди поширили. Тобто в цифрову еру всі борються за нашу увагу. Будь-яка економіка соціальної мережі чи ЗМІ побудована на тому, що людина взаємодіє з контентом і таким чином показує його своєму оточенню. Наприклад, Facebook, як тільки ми щось лайкнули чи прокоментували, поширили чи написали, ця інформація стає автоматично доступною друзям, які на нас підписані. Якщо ми не задумуючись зробили таку дію (зазначену вище, – ред.), а отже не профільтрували інформацію, або емоційно відреагували на цю інформацію, ми стали безкоштовним розповсюджувачем фейку. Крім того, що ми самі із цією інформацією провзаємодіяли, і вона почала нас міняти, то ще й наша аудиторія, яка може бути менш інформаційно грамотною за нас самих, так само отримала цю (фейкову, – ред.) інформацію. І, звичайно, зрозуміло, що це вигідно тим, хто цю інформацію опублікував. Дуже важливо зрозуміти: якщо ми бачимо у себе у стрічці якусь інформацію, значить комусь це потрібно. Другий важливий момент – наша аудиторія. Вони також визначають нашу стрічку. Те, що пишуть вони, з чим взаємодіють вони, і є тією інформацією, яку ми бачимо у стрічці. Тобто наша стрічка – абсолютно суб’єктивна інформація, яка не має відношення до об’єктивних факторів. Це наша інформаційна бульбашка. Щоб зрозуміти, чи об’єктивна інформація, яку ми побачили, треба виходити із цієї «бульбашки», прочитати інші (об’єктивні) ЗМІ, а тоді зробити висновки. З цього випливає третій пункт: що таке об’єктивні ЗМІ? Кожна людина має право обирати спосіб отримання інформації, який їй зручний. В Україні 66% населення отримують інформацію з телевізійних новин. Відповідно, треба розуміти, хто є власником того чи іншого телеканалу. І цю інформацію легко знайти, вона опублікована в інтернеті. Крім того, є ресурси, де не просто можна прочитати, хто власник телеканалу, але і як цей власник впливає на редакційну політику і висвітлення новин. У ЗМІ є два можливих способи викривлення інформації. Перший – те, що стосується політики власника. Другий стосується залучення аудиторії (рейтингу, – ред.). Яскравий приклад із ситуацією у Нових Санжарах. Спочатку ЗМІ хотіли отримати максимальне залучення аудиторії, відповідно, вони нагнітали ситуацію, створили паніку, не розуміючи, що ця паніка може перейти в іншу форму, що ми зрештою і побачили в Нових Санжарах. Люди, які не змогли відрізнити маніпуляцію від реальної інформації, були вимушені захищати себе так, як вони могли (мітингувати, палити шини). А потім цією ситуацією скористалися, зокрема, і чимало політиків. Тому, коли ми обраємо новини зі ЗМІ, а конкретно, телебачення, – зважаємо на те, хто є власником того телеканалу, який ми дивимося, ця інформація доступна. Інше можливе джерело інформації – онлайн ЗМІ. Інститут масової інформації кожного кварталу друкує рейтинги дотримання журналістських стандартів тим чи іншим засобом масової інформації. З цього рейтингу ви можете вибрати щонайменше три джерела, які ви будете читати. Це не обов’язково робити щодня, і детально переглядати абсолютно усі новини. Тут важливо не робити висновки на основі одного джерела, особливо, якщо якась інформація вас зачепила емоційно. Підсумовуючи: інформація має бути перевірена у декількох джерелах, має бути журналістською, не має бути заангажованою (дивимося на власників і на дотримання журналістських стандартів). Це три основних правила. А у своїй книзі я пропоную 10 рівнів правил від найбільш простих до найбільш складних, а оці три ключові. Додам, що більшість маніпуляцій зароджуються деінде, але все одно вони є у Facebook. Тому там найпростіше зрозуміти, чи є публікована інформація маніпуляцією. Наприклад, якщо під постом умовно 1000 людей, які провзаємодіяли з ним (лайки, коментарі, репости), ми можемо подивитися профілі цих людей, якщо там є боти, а їх легко розпізнати (у них часто нема аватарок, неактивна стрічка, мало друзів), то для нас це червона кнопка, що цю інформацію треба ретельно перевірити», – зауважила пані Оксана.
Як зауважила експертка, ані молоде покоління, яке виросло у цифрову еру, ані покоління, яке черпає інформацію через аналогові медіа, не слідкують за власною інформаційною гігієною:
«Більшість людей просто навіть не усвідомлюють, що це проблема. Суть самої інформації змінилася. Раніше це накопичувалося, перевірялося, а зараз інформація – це віддушина, «мемасики», «відосики» і так далі, до яких людина ставиться легковажно, і не вважає, що інформація несе загрозу. Невелике ком’юніті людей розуміє цю загрозу, переважно вони дотичні до медіа, але вони не завжди можуть сформулювати проблему», – сказала письменниця.
Як пояснила фахівчиня, у переважній більшості у старшого покоління навіть не виникає запиту фільтрувати інформацію, а молоде покоління виховується на прикладі старших:
«Якщо у батьків немає інформаційної гігієни, то максимум, що вони можуть зробити, це забороняти дітям сидіти в інтернеті. Як тільки забороняєш, то людина знайде безліч способів як обійти заборону. Тому, коли ми говоримо про інформаційну гігієну, то батьки, які зараз виховують дітей, основна цільова аудиторія для мене та тих, хто працює у напрямку тлумачення проблеми інформаційної гігієни, показати їм причино-наслідкові зв’язки нехтування цим питанням. А потім давати їм правила інформаційної гігієни, які вони почнуть упроваджувати, вчити своїх батьків та дітей, як фільтрувати усі ці масиви даних», – підвела підсумки Оксана Мороз.
Принагідно, усі, кому в зв’язку з введенням в дію нового епідемічного зонування, згідно якого Переяслав потрапив до «помаранчевої зони» не вдалося долучитися до заходу фізично (на заході могли бути присутніми не більше 20 осіб – прим.авт) могли долучитися до заходу на платформі Microsoft Teams. Якщо ви пропустили зустріч та презентацію то просто зараз ви можете переглянути її нижче:
Зазначимо, що, в ході зустрічі, усі охочі могли придбати обидві книги авторки, особисто поспілкуватися з нею, взяти автограф та, чітко дотримуючись дистанції та маскового режиму, сфотографуватися на пам’ять. Приємно, що спраглі до нових знань та компетентної інформації сковородинівці розкупили більше третини книг ще за півгодини до початку самої презентації, що стало великим авансом, врешті виправданої чудовою лекцією, довіри до гості.
Користуючись нагодою, організатори заходу дякують пані Оксані за можливість, попри сумні реалії часу, таки завітати до Переяслава та поділитися корисними та прикладними знаннями зі сковородинцями, а учасникам зустрічі за те, що не побоялися у складний пандемійний час таки розвіртуалитися та приділити час своєму розвитку. «Впевнені у тому, що ви в жодному разі не пожалкували про те, що прийшли, а інформація озвучена спікеркою ще неодноразово стане вам у пригоді» – зазначають вони з надією, що пандемія якнайскорше мине, і всі ми повернемося до звичного життєплину що буде багатшим на теплі особисті зустрічі, яскраві враження, нові знання та вміння.
Уже незабаром, якщо епідеміологічна ситуація не погіршиться, маємо нагоду розраховувати на нові анонси у звичних форматах університету. Відтак, чекаємо та віримо у краще!
