По обіді, 10 вересня 2019 року, до конференц-зали імені Василя Сухомлинського ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» збираються численні викладачі та студенти, науковці та бібліотекарі – усі вони, здебільшого, тримаючи в руках розкішні букети перших осінніх квітів, поспішають на анонсовану напередодні, презентацію видання «Коцур Надія Іванівна. До 60-річчя від дня народження» – біобібліографічного нарису серії «Наукова еліта Переяславщини». Нарис присвячено науково-педагогічній діяльності ученого в галузі охорони здоров’я дітей і підлітків, історії науки і техніки, історії медицини, доктора історичних наук, професора, Заслуженого працівника освіти України, завідувача кафедрою медико-біологічних дисциплін і валеології ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» Надії Коцур, що рівно місяць тому відзначила ювілейну дату – славне 60-ти річчя.
Поки авдиторія майже вщент заповнює залу на екранах транслюють фільм «Лікар. Педагог. Науковець», який з любов’ю й повагою підготовлений колегами з нагоди ювілею Надії Іванівни та описує миттєвості її життєвого та творчого шляху. На розкладці, обабіч трибуни, усі охочі мають можливість переглянути виставку примірників чи не всього наукового надбання винуватиці зібрання, підготовлену бібліотекою Університету.
Коли у залі вже майже не лишається вільних місць, незмінний модератор усіх найвагоміших університетських презентацій та ґазда конференц-залу Олександр Молоткін сповіщає про початок урочистого зібрання, та від імені усіх присутніх вітає ювілярку із цим святковим днем, коли в одному місці зібралися чи не всі її друзі, колеги та студенти. Люди, які неймовірно дорогі її серцю. Ті, у життєвій й науковій долі кого вона зіграла визначальну роль. До слова, більшість з них приймала активну участь у створенні презентованого нарису, який містить матеріали про життєвий і творчий шлях, науково-організаційну та педагогічну діяльність професора Надії Коцур, нариси науковців та колег, бібліографічний покажчик друкованих праць (хронологічний покажчик та окремий перелік монографій, підручників та навчально-методичних посібників), літературу про Надію Іванівну, фотосвітлини. У цей день всі охочі мають довгоочікувану нагоду переглянути результати свого внеску до скарбниці спогадів про Надію Іванівну – друковану версію видання.
До слова запрошується кандидат історичних наук, доцент кафедри медико-біологічних дисциплін і валеології Катерина Варивода, яка, на початку свого виступу, відзначає велику кількість ролей які виконує Надія Іванівна у своєму житті, будучи, водночас, відмінним лікарем, талановитим науковцем, наставником, керівником, вчителем, люблячою дружиною та матір’ю, а також констатує те, що працювати пліч-о-пліч з Надією Іванівною – велике та істинне задоволення.
У зв’язку з цим Катерина Сергіївна пропонує здійснити невеличкий історичний екскурс віхами біографії та шляху зростання Надії Коцур. Зокрема, у розповіді йдеться про те, що, до того як пов’язати свою долю з викладанням та нашою альма-матер, Надія Олешко (дівоче прізвище ювілярки) навчалася у Дніпропетровському медичному інституту; проводила експериментальні дослідження в гігієнічних лабораторіях інституту. З 1982 по 1985 рр. за направленням працювала лікарем-епідеміологом на Сумщині, брала активну участь у ліквідації найбільш поширеного в Україні епідемічного вогнища – опісторхозу, проводила науково-дослідну роботу з встановлення епідемічного ланцюга поширення інфекційних захворювань в даному регіоні. Вона приймала участь у громадському житті рідного регіону, була активним лектором Товариства «Знання». Впродовж 1985–1987 рр. була лікарем-епідеміолог Мінського району міста Києва, проводила профілактичну роботу щодо попередження поширення інфекційних захворювань в закладах дошкільної освіти, загальноосвітніх навчальних закладах, підприємствах міста. З 1987 року її доля нерозривно пов’язана зі сковородинівським університетом, і якщо про те що Надія Іванівна є одним з найпродуктивніших та найуспішніших його науковців, якого визнано та належно відзначено в Україні та світі, не знає хіба лінивий, то про те, що завдяки її хобі – квітникарству, вдома у ювілярки завжди панує весна із різноманітною гамою кольорів, бо лише троянд у саду Коцурів близько 200 кущів дехто, з приємним здивуванням, дізнається вперше.
У свою чергу, кандидат історичних наук, доцент кафедри медико-біологічних дисциплін і валеології Лідія Товкун, яка у ході презентації має слово наступною, констатує, що серед подвижників вітчизняної історії науки і техніки Надія Коцур заслуговує на особливе пошанування, та пропонує глибше познайомитися з науковою школою професора Надії Коцур яка має назву «Соціальні аспекти розвитку вітчизняної науки і техніки в другій половині ХІХ–ХХІ століття», та яку вона очолює з 2010 року. Мета цієї школи полягає у з’ясуванні ролі та значення соціальних аспектів розвитку вітчизняної науки і техніки в другій половині ХІХ–ХХ століття та визначенні найцінніших її здобутків для сучасного відродження української нації і держави. Крім того, у її діяльності знайшла відображення консолідація творчих зусиль молодих учених – магістрантів, аспірантів і докторантів, а актуальність зазначеного наукового напряму пов’язана з малодослідженими і невідомими до теперішнього часу соціальними аспектами в історії розвитку вітчизняної науки і техніки, що пов’язано в першу чергу з тим, що тривалий час багато соціальних явищ перебували поза увагою історичної науки.
Про успішність наукової школи Надії Іванівни говорить те, що загалом під її керівництвом захищено понад 60 дипломних робіт, підготовлено 17 кандидатів наук та 1 доктор наук. Зокрема, за спеціальністю 07.00.01 – історія України троє науковців отримали наукову ступінь кандидата історичних наук, а зі спеціальності 07.00.07 – історія науки й техніки – 14 молодих науковців отримали наукову ступінь кандидата історичних наук та 1 доктор історичних наук. Відомо, що нині Надія Іванівна здійснює керівництво 6 кандидатськими дисертаціями.
Результати наукових досліджень членів наукової школи висвітлено в низці фахових статей, збірниках наукових статей, закордонних публікаціях, матеріалах конференцій. Зокрема, впродовж 2010–2019 рр. опубліковано 8 монографій, 2 бібліографічних покажчики, 231 стаття у фахових наукових виданнях, періодичних виданнях, журналах і збірниках наукових праць, серед яких 138 статей у наукових фахових виданнях, 20 статей – в інших виданнях, 73 статі у матеріалах конференцій, із них 49 у всеукраїнських і міжнародних, 24 статі в іноземних виданнях. Магістранти, аспіранти, докторанти взяли участь у 95 наукових конференціях.
Відрадно, що отримані й обґрунтовані в дослідженнях результати членів наукової школи мають практичне значення в підготовці узагальнюючих праць із вітчизняної історії науки й техніки, зокрема, демографії, різних напрямів медичних і природничих наук, а також спецкурсів і нормативного курсу історії науки й техніки для студентів вищих навчальних закладів як медичного, так і педагогічного, природничого й історичного профілів.
Від імені всіх членів наукової школи Лідія Павлівна висловила глибоку вдячність чудовій людині, благословенній жінці, доктору історичних наук, професору Надії Іванівні Коцур за її мудре керівництво дослідженнями, неоціненний інтелектуальний внесок, психологічну й моральну підтримку, наполегливе заохочення під час написання дисертаційних робіт від усієї душі побажавши їй подальших успіхів, незгасаючого інтересу до життя та науки, нових ідей, найкоротших шляхів вирішення проблем, довголіття, міцного здоров’я і благополуччя!
Презентація поступово набирає обертів та творчих й позитивно-особистісних сенсів. Слово має кандидат історичних наук, старший викладач кафедри медико-біологічних дисциплін і валеології Юрій Козубенко, який зізнався, що саме завдяки Надії Іванівні він став тим, ким є на сьогодні й подарував їй власноруч написану та присвячену поезію:
ШАНОВНІЙ НАДІЇ ІВАНІВНІ, СВОЄМУ НАУКОВОМУ КЕРІВНИКУ І НАСТАВНИКУ ПРИСВЯЧУЮ
Нагріта, запашна земля
Дарує трави нам духмяні,
Серпневе сонце окриля
У золотому поєднанні.
І в цей чудовий літній час,
Разом з відкритою душею,
Я хочу привітати Вас
Зі світлим святом, з ювілеєм!
Невтомна, світла, вольова,
Життя науці присвятили
І теплі, щирії слова
Ви, як ніколи, заслужили.
Нехай Вас янгол захища,
Від бід своїм крилом вкриває,
Добром та щастям пригоща
І шлях трояндами встеляє.
Я ж буду дякувати Богу,
Що на безмежному шляху
Мою і Вашу звів дороги
У цю годину золоту.
Нехай завжди в Вас буде літо
В душі, у серці, у думках,
Живіть, творіть, радійте світу,
Немов красивий світлий птах!
© Козубенко Ю. Л.,
кандидат історичних наук, старший викладач
Наостанок виступу, від імені всієї кафедри Юрій Леонідович вручив Надії Іванівні корзинку запашних квітів, а старший викладач та лаборант кафедри Наталія Харченко за дорученням кандидата біологічних наук, доцента кафедри Тамари Кебкало передала ювілярці подарунок – картину із зображенням янгола виконану алмазною вишивкою. Не секрет, що Тамара Григорівна не зрідка тішить своїх друзів такими подарунками.
Не можливо було б відмовити у проханні надати слово доктору історичних наук, професору, декану факультету фізичного виховання університету Віктору Куйбіді, якому, у цей день, теж було що висловити на адресу ювілярки. Віктор Віталійович відмітив, що Надії Іванівні, у повній мірі, притаманні риси етосу науковця – вона завжди доброчесна, не терпить плагіату, дуже болісно реагує на халтуру чи то як член екзаменаційної комісії у бакалаврів та магістрів, чи як член спецради – на захистах здобувачів.
«Більшість наукових фактів вона піддає сумніву, адже наука не терпить довіри, в науці все має бути точним. Там де Надія Іванівна там завжди велика вимогливість, і, в той же час, велика доброзичливість й добряче почуття гумору» – констатує Віктор Віталійович. «Сьогодні ми почули про кущі троянд які вирощує Надія Іванівна, а я думаю, що вона й сама є квіткою на клумбі життя, і сонце має персонально посилати їй своїх зайчиків, кожен з яких має бути вашою мрією, Надіє Іванівно, яка неодмінно здійсниться».
Віктор Куйбіда зізнається: «Завдяки Надії Іванівні я тепер став друкованим поетом, адже спеціально для презентованої книги написав вірша, який виник як асоціація Вас із білою березою, тому, що Ви так само тягнетесь до світла й випромінюєте його» – анонсує декан факультету фізичного виховання, і так само зачитує свою поезію на честь Надії Коцур.
Вітер здув твої сльозинки
І зробив собі росинки
Та роса на землю впала
І насінням чистим стала.
Враз проросле те насіння
Закріпилося корінням
Й на берези юнім тілі
Кора стала … біла, біла.
Та чорнило за гріхи
За чужі лихі думки
За незроблені учинки
Замарало цю картинку.
І береза із роками
Покривалася цятками
Хоч робила все з сумлінням
Та набралась ряботиння.
З простоти, а не з хором
Плями – зводяться добром
А тобі для всяк пори
Зичу білої кори!
© Куйбіда В. В., доктор історичних наук, професор
У свою чергу, з розкішним букетом червоних троянд для ювілярки та найщирішими побажаннями на її адресу до трибуни виходить директор Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни, кандидат медичних наук, доцент кафедри медико-біологічних дисциплін і валеології Юрій Гріненко. «Я задаюсь питанням, як так могло статися, що у одній людині могло поєднатися стільки всього різного – різних почуттів, спеціальностей, напрямків, думок. Нас поєднує Сумщина – місце, де ми обоє народилися. Але, певно, мої почуття до життя дещо слабші, ніж у Надії Іванівни, яка увібрала в себе талант найкращих людських почуттів і талант науковця й педагога. Надія Іванівна – чарівна жінка, чудова мати й прекрасна дружина. Вона – надзвичайно мудра особистість, адже, як кажуть, «мудрість – це розум упакований в совість». По іншому мудрість не звучить. Надія Іванівна особисто мене, в силу деяких життєвих обставин, спонукала вивчати кінезіологію, стати науковцем. Мені хочеться, аби у Надії Іванівни було найкращим здоров’я – хай вона ніколи не відчуває біль, хай її не турбує життя, нехай завжди вона радіє щастю та добру» – зазначив Юрій Олександрович, та в свою, чергу теж зачитав поезію авторства Тараса Григоровича Шевченка (хоч і зізнався, що іноді пише й авторські поезії – прим.авт.), написаний ним під час перебування на Переяславщині, який промовець присвятив Надії Іванівні.
У цей день привітати ювілярку та висловити їй найщиріші слова поваги та любові прийшло неймовірно багато її колег, тому наступною до слова було запрошено кандидата педагогічних наук, професора, завідувачку відділу аспірантури та докторантури університету Антоніну Розсоху. «Я знаю Надію Іванівну, певно, найдовше з усіх. Хіба що, за винятком Віктора Петровича. Адже з далекого 1987 року ми одночасно прийшли на кафедру природничих дисциплін (нині приміщення кафедри медико-біологічних дисциплін і валеології – прим.авт.). Я дякую Богові і долі, що вони звели мене в житті з Надією Іванівною. Вона стала мені не тільки колегою, а й справжньою й щирою людиною, від якої, певною мірою залежало моє життя, моє педагогічне становлення в стінах цього університету. Надія Іванівна дуже щира – вона завжди говорить лише те, що думає, і завжди прямо в очі. За моїми спостереженнями, більшість вступників до аспірантури за напрямом підготовки «Історія науки і техніки» проситься, аби саме Надія Іванівна була їхнім науковим керівником. Адже над кожним аспірантом вона клопочеться як над рідною людиною, віддаючи йому частинку свого життя. У цей день я зичу Вам нових звершень, життєвих і наукових завдань і їх неодмінного успішного виконання. Більше подорожей, цікавих знайомств та спілкування. Здоров’я Вам, радості і творчих злетів. Хай все задумане неодмінно здійсниться».
Кандидату педагогічних наук, доценту, професорці кафедри психології і педагогіки дошкільної освіти, заступниці декана соціоісторичного факультету з наукової роботи (відділення педагогіки і психології) Любові Лохвицькій так само випала нагода сказати кілька приємних слів перед поважним зібранням. У своєму виступі Любов Василівна зосередилася на міжнародній діяльності Надії Іванівни як науковця та зазначила: «Я не вмію писати вірші, але дозволю собі зміксувати рядки авторства Ліни Костенко й один із рядків з гімну Січових Стрільців та присвятити їх Надії Іванівні – сьогодні це є підсумок, це проміжний етап, і кожний фініш це, по суті, старт. Бажаю Вам наснаги, подальшого творчого злету. Пишаюсь тим, що була і є з вами протягом багатьох років. Низько Вам вклоняюсь за вашу інтелігентність, своєрідність і неповторність. Хай вам щастить!»
І хоч до слова просилася ще величезна кількість людей, які люблять та поважають Надію Іванівну, і, певно, саме їхні імена, як студентів та здобувачів, вписані у вагомий життєвий та науковий здобуток Надії Іванівни, але, на прикрість, презентація мала визначені рамки, й повинна була повільно добігати до свого завершення. Як ведеться, заключне слово виголосила сама винуватиця зібрання, доктор історичних наук, професор, завідувачка кафедри медико-біологічних дисциплін і валеології Надія Коцур: «Я щиро вдячна, що ви прийшли на сьогоднішню презентацію. Особливу подяку складаю рідній кафедрі медико-біологічних дисциплін і валеології, та всім її членам, які власне, неочікувано навіть для мене самої, виступили ініціаторами видання цієї книги. Я вдячна Антоніні Павлівні Розсосі, яка збирала спогади й думки моїх колег та учнів, Катерині Сергіївні Вариводі – адже ця презентація і всі ці фотографії, більшість з яких я навіть не бачила до того – це саме її заслуга. Я вдячна всім хто відгукнувся й написав про мене добрі і щирі слова. Мені приємно було читати нариси про мене, іноді я їх перечитую. Бажаю всім вам творчих успіхів, наснаги, здоров’я і всіх гараздів» – виступ було винагороджено доброю зливою оплесків.
Залишається лише ще раз привітати Надію Іванівну з нагоди її ювілею та видання біобібліографічного нарису й вкотре побажати їй міцного здоров’я, сімейного щастя, невичерпної енергії і наснаги у всіх її справах та починаннях. Миру і злагоди, незгасної доброти у серці, мудрості та виваженості у справах. Нехай Ваш життєвий і творчий шлях віншує ще не одна знаменна життєва дата!
[/mpc_quote]
ФОТОГАЛЕРЕЯ
[/mpc_quote]
