Хай палає свіча…., хай палає.
Поєднає нас вона в цей час.
Хай сьогодні спогади лунають,
Пам‘ять чиста, світла і велична,
Правда й слово хай єднає нас.
Останній тиждень листопада вся українська спільнота відзначає День пам‘яті Жертв Голодомору, найбільш трагічних сторінок в історії українського народу. Наша Україна пережила чотири Голодомори (1921-1922, 1928-1929, 1932-1933, 1946-1947 рр.), але найстрашнішим і, чисельно, найбільшим був Голодомор в Україні 1932-1933 рр.
Незважаючи на довголітні намагання комуністичної влади дезінформувати світ та вбити в людській пам‘яті жахливі спогади про брудну фашистську політику влади, правда про злочин проти українського народу стала сьогодні розкрита і стала актуальною не тільки в Україні, але і за її межами. Відкриті архіви, які ще не всі були знищені, спогади очевидців стали базою для досліджень українських і зарубіжних вчених злочинів комуністичної влади.
Немає міста в Німеччині, де живуть українці, щоб не сколихнула пам’ять тих, які пережили страшний Геноцид, і тих, які втратили своїх рідних, знайомих в роки штучних Голодоморів, які були чітко сплановані з метою послідовного знищення українського народу комуністичним режимом.
Українці в Радянському Союзі були другою за численністю національною спільнотою, яка мала величезний культурно-історичний спадок, свою мову, власні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби, а тому становили велику і небезпечну загрозу для радянської Імперії та її загарбницької деспотичної політики. Боротьби українського народу за незалежність не можна було здолати в самій свідомості народу, а тому радянські злочинці вирішили голодом розкласти психіку українського народу, винищити еліту нації, обезкровити націю і страхом і голодом заставити мовчати тих, які без фізичної і психічної сили мусили коритися.
Голодомор був засобом Геноциду проти українського народу, і ця практика, передана Російською імперією, але в страшніших діях тоталітарного режиму, і через це повинна бути засуджена усім світом і Голодомор повинен бути визнаним Геноцидом.
Світовий Конгрес Українців (СКУ), з метою відновлення історичної правди про Голодомор, 19 червня 2010 року розпочав Міжнародну акцію «Свічка моління», яка проходить під гаслом «Не дамо згасити Свічку Пам‘яті», і яку підтримує Комітет Голодомору у Німеччині. По всій Німеччині проходять різні заходи з нагоди Дня пам‘яті Голодомору і ми проводимо Міжнародні конференції, круглі столи, щоб гідно вшанувати в Україні і за її межами пам‘ять мільйонів невинних Жертв та привернути увагу світової громадськості до правди трагедії нашого народу.
Уряд України вітає ініціативу українських організацій Баварії щодо звернення до Бундестаґу ФРН про визнання Голодомору 1932-1933 рр. в Україні Геноцидом українського народу. Але, на жаль Німеччина ще не визнала Голодомор 1932-1933 рр. Геноцидом. А тому нам потрібно більше працювати і об‘єднати всі зусилля науковців на базі архівних документів доказати правду і відновити пам‘ять про найстрашнішу сторінку нашої багатостраждальної історії, але, щоб переконати уряд Німеччини, слід це донести до німців, використовуючи німецьку пресу, не раз в рік, а нагадувати на протязі року, друкувати свої статті в німецьких журналах, газетах тощо. Але біда в тому, що мало перекладів праць на німецьку мову, немає статей в німецькій пресі, а звідси – немає підстав, щоб німецький уряд визнав Голодомор, не знаючи правди про нього. Це видно із виступів керівників німецького уряду.
А з другої сторони, уряд України не докладає належних зусиль, щоб світ визнав Голодомор Геноцидом. Потрібна політична воля, влада не робить потрібних кроків для офіційного визнання. Які ж закони прийняті для цього Верховною Радою? Український уряд повинен вийти на ООН з питанням – визнання Голодомору як Геноциду, щоб міжнародна світова спільнота визнала Голодомор так як визнала для євреїв Голокост. Основну роль повинна відіграти Адміністрація Президента України, бо це питання – суто державне і зусилля науковців і наші заходи ні до чого не призведуть. Ми будемо з року в рік переливати з пустого в порожнє. Тут повинен більш дієво працювати Український інститут Національної пам‘яті як виконавча структура, потрібно більш активно задіяти ресурси Міністерство Закордонних Справ та державних органів, що мають вихід на ЗМІ світового значення і трибуну ООН. Добре, що Президент Петро Порошенко зробив суттєве зауваження з приводу Голодомору 1 листопада 2016 р. в обліковій картці, в якій йдеться про День пам’яті Жертв Голодоморів.
24.11.2017 року у Києві відбулася прес-конференція в Укрінформ на тему «Причини, перебіг та наслідки Голодомору 1932-1933 років», під час якої була висвітлена історична, демографічна та освітня проблематика досліджень. Як зазначають українські дослідники «Асоціації Голодоморів», зокрема професор, доктор історичних наук, завідуючий відділом інституту України НАНУ С. Кульчицький, що «мова йде про інфляцію поняття «Голодомор». Має йтися про один Голодомор і про голоди. У євреїв є одне – загальновідома назва «Голокост» і «Шоа» – на івриті… А ми пішли на таку баналізацію. Це недобре. І це не вина Порошенка чи його адміністрації. Ця формула – у множині – виникла при Ющенку. Вона діє дуже негативно, тому, що це і голоди 1921-22 років, і 1946-47 років були різні голоди. Там було на два порядки, менші втрати і не було наміру нищити людей спеціально – просто забирали хліб в українських селян, щоб нагодувати петроградський пролетаріат, а у випадку Сталіна – 1946-1947 рр. – навіть французів, щоб трошки підвищити значення Компартії Франції» – сказав проф. С. Кульчицький. Він також нагадав, що у 2006 році, за президентства Ющенка, Верховна Рада прийняла закон про Голодомор, де в першому пункті було заявлено, що Голодомор є Геноцидом. Але уряд не вийшов далі, на міжнародний рівень, а тому зусилля визнати Голодомор Геноцидом «закінчились проваллям». На даний час в Україні немає узгодженої позиції між демографами, істориками, гуманітаріями щодо чисельності Жертв Голодомору. Всі цифри до відкриття демографічних архівів – це експертні оцінки, які базуються не на статистиці, а на відчуттях, догадках. Так проф. С. Кульчицький наводить цифру – 3,5 млн., що майже збігається із сучасними даними Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ – 3,9 млн.
Голодомор 1932-33 років не був викликаний конфіскацією хліба і не був етнічною чисткою, як вважає С. Кульчицький. Це був терор голодом, про що вперше заявив Роберт Конквест.
Як зазначив проф. С. Кульчицький, що «причиною Голодомору називали хлібозаготівлю. Це не так. Перший речовий доказ того – що хліб забрали до 1 січня 1933 року, коли Сталін дав вказівку вилучити всі запаси нехлібного продовольства – і це документально підтверджено». Сталінське табу – інформаційна блокада – була однією з причин самого механізму Голодомору, протрималася аж до 1987 року. За 10 останніх років відбулися великі зрушення у світовій історіографії – загальна кількість публікацій про Голодомор нараховує більше 20 тисяч в усіх країнах. Також Росія втратила той авторитет і ту політичну вагу в світі, коли може ефективно протидіяти зусиллям України в цьому питанні. Зросла доказова документальна база Голодомору як Геноциду: намір влади нищити людей, шляхом конфіскації всього продовольства, що в січні-лютому 1933 р. призвела до голодного мору людей, і це є ознакою Геноциду. Про точну кількість жертв немає письмових фіксувань. Так само, як не знайшлося таких даних у верхах нацистського керівництва з приводу Голокосту. Був тільки факт Голокосту. Але ж і був факт Голодомору. І це підтверджено демографами Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ на чолі з американським професором-демографом Олегом Воловиною: питання втрат більш – менш уже зрозуміле.
Населення України зазнало більших втрат від Голодомору, ніж під час Другої Світової війни. Про це сказав заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. П. Птухи НАНУ Олександр Гладун на прес-конференції в Укрінформі: «Якщо під час Голодомору втрати були 3,9 млн., то під час війни 1941-1945 років – 3.8 млн. І втрати сільського населення під час Голодомору значно вищі, ніж під час війни. Якщо українське село втратило у 1932-1934 роках 3,6 млн., то під час війни – 1,5 млн. Виходить, що війна Сталіна з українським народом була більш руйнівною, ніж нацистська для сільської місцевості» – зазначив Гладун. Наслідки голоду відчувались ще у 1934 році, але пік голоду припав на 1933 рік. Тому немає точних статистичних показників. Особливо висока смертність була у дитячих вікових групах від 0 до 14 років – 1,6 млн. померлих дітей (дані Гладуна), але скільки загинуло ненароджених теж невідомо.
Найбільших репресій від сталінського режиму зазнали Київська і Харківська області, бо там були найнижчі показники колективізації. Такі переконання, на основі демографічних досліджень, висловила головний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Михайла Птухи НАНУ – під час прес-конференції в Укрінформі – Наталія Левчук.
«В Україні смуга найвищих втрат полягає через центральні лісостепові райони, які не відігравали ключової ролі хлібозаготівель – саме у тогочасних Київській і Харківській областях… В кожній із них втрати становили понад 1 млн. осіб… Їм вдалося 1933 р. виконати план на 100% за рахунок жорстких, репресивних заходів щодо конфіскації зерна. В результаті чого на початку 1933 року там не лишилося жодних засобів зернових» – повідомила Н. Левчук. На початку 30-х років тут були найвищі показники антирадянських і антиколгоспних виступів та найбільша кількість заяв про вихід з колгоспів.
Втрати селян становили 16% від їх чисельності, втрати міських жителів – 4%. Серед 5-ти етносів України – українці, росіяни, поляки, німці, євреї – найбільше постраждали українські селяни. Ми не повинні забувати того, хто узаконив останньої неділі листопада про вшанування Голодомору 1932-1933 в Україні.
Українці стали вільно говорити про Голодомори, і то українською мовою, в часи президента Віктора Ющенка. Він навіть за час короткого візиту влітку 2005р., тоді ще конґресмена Барака Обаму, який контролював наше ядерне роззброєння, «насаджував в голову», щоб той на все життя запам’ятав слово «Голодомор», що означав Голодомор для українського народу. І чи не заслуга В.Ющенка, що Голодомор 1932-1933рр. в Україні як геноцид проти українського народу офіційно визнали уряди Австралії, Угорщини, Литви, Естонії, Італії, Арґентини, Канади, Грузії, Польщі, США, Іспанії, Перу, Чехії, Колумбії? Але ще багатьом країнам нема діла до України. А жаль. Ми повинні не забувати, що перше Віктор Ющенко видав ряд Указів: 11.07.2005 р. Указ «Про вшанування жертв репресій та Голодоморів»; 4.11.2005р. – «Про вшанування жертв та постраждалих від Голодоморів в Україні»; 12 жовтня 2006 р. – «Про відзначення у 2006 році Дня пам’яті жертв Голодоморів та політичних репресій»; 28 листопада 2006 р. Верховна Рада ухвалила закон «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» та ін.
Ще хочу зазначити, що президент Віктор Ющенко 19.11.2008 р. відкрив у Харківській області у Дергачівському районі, поблизу від кордону з Росією, Меморіал пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років. Це шестиметрова скульптура чоловіка, жінки та дитини. Дорослі повернені до себе спиною. Чоловік дивиться в сторону Росії, символічно намагаючись захистити родину від голоду, бо власне голод прийшов звідти, створений московським радянським урядом . Жінка дивиться в сторону України в молитовній позі. Вартість споруди – 3,5 мільйонів гривень. Були докори, що бідна Україна тратить на це такі великі гроші. Але відповідь може бути одна: ми втратили мільйони українців, які варті бути увіковічені у цю споруду.
Штучно створений сталінським режимом голод перетворив українське село в справжнє ґето смерті, винищив нашу еліту, породив страх перед радянським фашизмом, і ці події впродовж понад півстоліття були заборонені.
Невже ми все це забудемо і простимо нашим окупантам, які і до цих пір піднімають свої голови? Які розпалюють ворожнечу серед українського народу. Вони не можуть змиритися з тим, що уже пізно повернути колесо нашої історії назад. Ми маємо свою Незалежну Україну, за яку боролися і загинули наші батьки на протязі всієї історії України.
У виступі на відзначенні в Києві 85- ліття Голодомору, Петро Порошенко відзначив, що наші нащадки повинні знати, що спланований кремлівськими анцихристами голод, був спланований, і, за всіма ознаками, зазначеними в Конвенції ООН, був Голодомором. І щоб на всіх континентах усвідомили, що не визнавати Голодомор Геноцидом проти українського народу, це – аморально, як і заперечувати Голокост. Все більше чути слова і дії на захист українського народу і визнання Голодомору різними країнами. Так 20.11. 2017 р. у парламенті Швеції вперше відбулося вшанування пам‘яті жертв Голодомору в Україні, організований за сприянням міжпарламентської групи дружби між Рикстагом Швеції та Верховною Радою України. Учасникам було показані світлини із архівів Центрального державного кіно-фотофонархіву України ім. Г. С. Пшеничного, очевидців трагічних подій в Україні 1932-33 років, матеріали Українського інституту національної пам‘яті. Відомий музичний дует у складі українсько-шведської піаністки, директора Українського інституту у Швеції Н. Пасічник та шведського скрипаля К. Сворфара виконав мелодію українського композитора М.Скорика. Відрадно, що сенат США визнав Голодомор – Геноцидом українського народу, через 30 років як Комісія Конгресу США, щодо Голодомору 1932-33рр. в Україні, під керівництвом Джеймса Мейса опублікувала зібрані нею розповіді свідків та матеріали, Сенат США визнав Голодомор «геноцидом українського. народу». Ми вдячні всім тим, завдяки яким стало можливе рішення сенату США: Джеймсу Мейсу, Роберту Конквсту, Норману Наймарку, Тімоті Снайдеру та Енн Епплбау.
По всіх країнах, де живуть українці, проводяться заходи відзначення найстрашнішої сторінки в історії українського народу – про Голодомор. У Варшаві покажуть п’єсу про Голодомор 1932-33рр.; в Угорщині відкрили пам’ятник Жертвам Голодомору: У Греції Асоціація української діаспори “Українсько-Грецька думка” разом із Українським посольством провели захід, присвячений пам’яті Жертв Голодомору; у Німеччині – в Берліні та по всіх містах Баварії, де живуть українці: Мюнхен, Фрайбург, Регенсбург, Інгольштат, Бад-Вюртенбург, Гайдельберг та ін. проводяться різні заходи до відзначення 85-ї річниці Голодомору 1932-33 рр. в Україні.
Ми не дозволимо нікому перекручувати нашу історичну правду, ми не дозволимо згасити свічку пам’яті Голодомору 1932-33 рр. і вимагаємо признати Голодомори, які штучно створювались радянською владою над українським народом, – навмисним Геноцидом проти українського народу, а винні у цьому повинні бути покарані. Нехай наш голос буде чути на весь світ: ми цього не забули, ми закликаємо весь світ признати Голодомор 1932-1933 рр. – Геноцидом українського народу. Наш обов‘язок молитися за мільйони Жертв українців.
Ми приносимо низький уклін всім, хто загинув і хто вижив у цьому страшному Геноциді. А тим, хто загинув, просимо Господа Бога дати вічне Царство Небесне. Вічна пам’ять Вам, дорогі українці. Ми пам’ятаємо про Вас!
Дарина Блохин (Німеччина),
почесний професор Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди
