Нещодавно всіма відомий студентський театр «Бродвей» Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди порадував своїх палких шанувальників новою виставою під назвою «Гніздо сірого птаха». Автором п’єси є студент історичного факультету, керівник театральної трупи Сергій Редька. Сергій відповів на декілька запитань.
– Як виникла ідея написати п’єсу, це твоя перша спроба?
– Ідея виникла зовсім спонтанно. Одного вечора ми сиділи з товаришем в мене вдома, обговорювали цікаві події того дня і він запропонував мені спробувати написати п’єсу, яку можна було б зіграти на сцені. В нас було одне бачення п’єси, зовсім інші ідеї, які кардинально відрізнялися від того, що вийшло. Це була дійсно моя перша спроба написання сценарію на повноцінну виставу, і дуже сподіваюся, що нашим глядачам сподобалось. Адже сучасне суспільств дуже вимогливе, і йому важко вгодити.
– Розкажи про свою п’єсу? Чому саме така назва «Гніздо сірого птаха» ?
– «Гніздо сірого птаха» – це вистава-порівняння. «Гніздо» – це маєток, а «Сірий птах» – його господар. Вся вистава написана на почуттях. Основна мета її полягала в тому, щоб показати дійсність тиранії батька, вічну проблему кохання та почуттів, показати, як часто ми робимо помилки, та що інколи брехня заради блага необхідна. Але є й інший підтекст. В сценарії використано багато біографічних слів, і лише одна людина в світі знає основну суть їх та де схований підтекст. Але ім’я цієї людини залишиться таємницею.
– Як до п’єси віднеслася театральна трупа?
– Спочатку, всі були здивовані, адже вони не знали, що я збираюсь зробити. Після того, як рукопис був готовий і вони почитали, то почув позитивні відгуки. Однак страх того, що люди не зрозуміють всієї глибини постановки звичайно була.
– Як глядач сприймав виставу?
– Ми вражені, що збираємо повні зали і від того, як аудиторія співпереживає разом з нами. Тішимося, що є для кого робити постановку. З того, що я бачив і чув, вистава дійсно була сприйнята на «ура». Адже я побачив в очах людей ті почуття, на які розраховував. Та і, звичайно, багато позитивних відгуків чую від знайомих, друзів, які відвідали виставу. Дуже сподіваюся, що наша вистава залишиться в серцях людей.
– Акторам потрібні грим, костюми, оформлення залу. Хто вас цим забезпечує?
– Зазвичай ми все оформлюємо своїми силами. Проте інколи просимо допомоги в соціально-гуманітарному відділу. Керівник відділу Андрій Володимирович зі своєю командою завжди протягує руку допомоги, як із поповненням кошторису, коли не вистачає фінансів, так і з костюмами, за що ми їм дуже вдячні.
– Ти почуваєшся щасливим? Знаєш у чому твоє щастя?
– Так, я дійсно щасливий, що мій сценарій не залишився на поличці нездійснених мрій. Моє щастя в коханні, адже лише в ньому ми знаходимо справжню істину. Головне питання нашої вистави звучало так: «На що ви готові заради кохання?», я гадаю, що в цьому наше щастя. Адже і я в свій час зробив один вибір, без якого цієї вистави не було.
– Що побажаєш юним акторам, які тільки розпочинають свій творчий шлях в студентському театрі «Бродвей»?
– Ніколи не потрібно боятись. Це шоста вистава яку я граю в студентському театрі і ніколи не пошкодував, що прийшов. Тому, я хочу, аби люди йшли й пробували свої сили. Якщо не спробуєш, ніколи не будеш знати: «а що було б?». Я завжди радо вітаю нових людей в лоні нашої театральної студії.
Гучними оплесками проводжали акторів глядачі. Зичимо авторам і виконавцям шаленого успіху та нових творчих знахідок. Сподіваємося, що наступна зустріч із “BROADWAY” не за горами.
Ольга Науменко,
фахівець соціально-гуманітарного відділу
