Вщент заповнений конференц-зал імені Василя Сухомлинського зачудовано розглядає на екранах дивовижну та, на перший погляд, дивну графічну роботу Олени Абессінової «Діалог». Саме ця робота використана в художньому оформленні роману Сергія Сингаївського «Дорога на Асмару», який 4 квітня 2018 року було презентовано в стінах ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди».
За мить до залу заходить і сам автор – киянин Сергій Сингаївський. Саме цей, вже солідного життєвого стажу, чоловік є відомим українським перекладачем з англійської та на англійську мову, зокрема художньої прози (завдяки йому світ прочитав англійською відомих «Вершників» Ю. Яновського і «Посла Урус-Шайтана» В. Малика) та монографій з українського мистецтва. Сьогодні ж він, у компанії місцевої переяславської митчині Римми Товкайло, яка нещодавно презентувала в нашому університеті свою книгу «Простір прихованого», презентує у нашому місті свій перший роман «Дорога на Асмару».
Роман цей вже давно полюбився військовим, що проходять реабілітацію в Циблівському військовому госпіталі, і часто запрошують пана Сергія до себе на гостину. Там, власне, і відбулося знайомство пана Сергія з Риммою Іванівною, яку сам автор називає своєю «найуважнішою читачкою», і зізнається, що завдяки їй Переяслав став йому надзвичайно рідним містом (до речі, саме надихнувшись романом «Дорога на Асмару» Римма Іванівна і написала свою книгу «Простір прихованого»). Отож, натхненне знайомством з Риммою Іванівною, Наукове товариство університету, на чолі зі своєю невтомною та ініціативною керівницею Оксаною Луцик, не довго думаючи, вирішило запросити Сергія Сингаївського до нашого університету у рамках свого титульного партнерського проекту «Відкритий університет».
Свою презентацію автор розпочав зі спогадів, що нічної пори, десь 30 років тому, саме на початку квітня, автор розпочав роботу над своїм романом, зробивши перші нотатки. Сам же роман, як такий, за спостереженнями автора, писався близько семи-восьми років, і був закінчений у 2013 році, незадовго до сумних подій Революції Гідності. Сергій Сингаївський розповів, що навмисне закінчив сюжетний хід книжки 2012 роком, аби не перекидати місток до тих сумних подій. А вже у 2016 році «Дорога на Асмару» вийшла у видавництві «Кліо» і швидко заполонила велику мережу українських книгарень.
У своїй розповіді автор провів екскурс в історію пережитих ним подій, адже в період 1984-1987 рр. Сергій Сингаївський служив військовим перекладачем в Ефіопії, де став свідком небувало голоду внаслідок «соціалістичних перетворень» і війни борців за незалежність Еритреї, що, власне, і лягло в основу роману.
На сторінках роману «Дорога на Асмару» читач познайомиться з історією кохання у далекій країні серед голоду та війни. Війни, про яку, не зважаючи на пряму участь СРСР, нині майже ніхто не пам’ятає, і яка так нагадує те, що нині відбувається в Україні. Ця історія кохання розгортається на тлі гуманітарної катастрофи – голоду 1984-1986 років в Ефіопії. У епіцентрі боротьби з лихом, що його радянська пропаганда подає як стихійне, опиняється молодий українець, перекладач транспортного загону. Після першого шоку від картин людських страждань і насильства, перших випробувань екзотикою, спокус та розчарувань, він усвідомлює, що став частиною складної й цинічної гри, що його країна підтримує братовбивчу війну і накачує зброєю кривавий режим.
Друга, сучасна лінія роману тісно переплетена з першою. Сімейна таємниця, про яку дізнається успішний київський архітектор, перевертає його життя. На шляху до розгадки він зустрічає своє перше справжнє кохання, мусить відповісти собі на безліч запитань, які раніше для нього не існували. За вікном 2012 рік, і, як у 1984-му, Україна стоїть на порозі вирішальних змін, ще не відчуваючи цього…
Окрім розповіді про роман автор люб’язно та розширено поділився з охочими своїм баченням всіх подій, свідком яких він був. Розповідь його була ілюстрована на екрані спеціально підібраними письменником, фотокадрами, що показували Ефіопію та, власне, саму Асмару й додавали тим, хто прийшов на зустріч, неабиякої наочності. Пан Сергій був дуже метафоричним, тому протягом зустрічі кілька разів цитував присутнім свої улюблені поезії, які як увійшли до роману так і просто були дотичними до теми зустрічі, що звучала як «Людина на чужій війні – Ефіопія 1980-х очима свідка. Любов і голод у романі «Дорога на Асмару».
Прикметно, що тема розмови була близькою для багатьох присутніх, зокрема професор вишу Микола Корпанюк, що був присутній на зустрічі, і натхненний розповіддю автора, адже і сам є свідком того часового проміжку, поділився з присутніми своїм життєвим досвідом і спостереженнями у контексті оговореної епохи.
На зустрічі була присутня велика студентська аудиторія: історики, політологи, філологи, та багато-багато тих, кому були цікавими як постать пана Сергія так і його роман. Для кожної аудиторії зустрічі гість намагався підібрати свої особливі слова та приклади, аби зустріч була однаково цікавою і цінною в плані нових знань для всіх вікових категорій присутніх.
Напевно, найємкіше про роман і постать Сергія Сингаївського сказала в ході зустрічі Римма Іванівна Товкайло: «Ця книга – духовний фундамент, і я дякую автору за те, що він передає свої знання молоді. Роман «Дорога на Асмару» – диво, бо кожна хороша книга завжди дивує. Вона є скарбом, і допомагає багато в чому розібратися. Я пишаюсь і радію, що в українській літературі є такий роман, а така книга стоїть на полицях на рівні знаних світових творів. Це книга про безсмертя, про красу людини, про любов. Вона є утвердженням людськості». Напевно, це чи не найцінніший аргумент задля того, аби кожен прочитав роман Сергія Сингаївського «Дорога на Асмару», який, за словами літературних критиків, є ідеальним для неквапливого відпочинку з користю, або відпустки.
Приємно, що на зустріч, яка тривала близько двох годин, знайшов час завітати і ректор нашого університету, доктор історичних наук, академік Віктор Коцур, який зі щирим зацікавленням слухав розповідь автора «від А до Я», а наприкінці зустрічі подякував йому за надзвичайно гарну та влучну розповідь і подарував на згадку пам’ятні сувеніри університету.
А далі були теплі миті особистого спілкування автора з читачами віч-на-віч, можливість придбати книгу і взяти у автора автограф, спілкування з фундаторами Літературного товариства імені Ярослава Потапенка, які подарували автору свою нову збірку «Характерник», яка нещодавно була презентована в нашому університеті. Не оминув увагою автор і офіс Наукового товариства університету, де, за традицією, лишив пам’ятний автограф на банері.
Сподіваємось, що присутнім сподобалась ця зустріч так само, як і нашому шановному гостю. Висловлюємо правдиву надію, що і надалі у наших студентів буде нагода зустрічатися з такими світлими та цікавими людьми як Сергій Сингаївський, а сам він ще неодноразово завітає до нашого університету. Принаймні, ми докладемо до цього усіх зусиль!
Максим Левченко, заступник голови Наукового товариства уінверситету
з інформаційного забезпечення
