Це наукове видання являє собою багаторічну працю провідних вчених-сковородинознавців з усієї України і закордону. У ньому взяли участь дослідники спадщини Г. Сковороди з Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, відомі науковці з університетів Києва, Харкова, Львова, Одеси, Житомира, Черкас, Переяслава та інших університетських міст України, а також працівники усіх музеїв Г. Сковороди, які функціонують в нашій країні, краєзнавці, вчителі, земляки-аматори тощо.
Це фундаментальне дослідження присвячено 300-річчю від дня народження Г. Сковороди. Це надзвичайно масштабне за обсягом і глибоке за змістом колективне дослідження, якого ще не було в Україні. Авторський колектив монографії складає 52 особи.
Книга охоплює всі сфери наукового, культурного, філософського, літературного, історичного, політичного, буденного життя Європи і України ХVІІІ ст., на тлі якого виникає, розвивається і утверджується творчий геній українського любомудра Г. Сковороди. Вона складається з п’яти розділів і налічує 525 сторінок.
Перший розділ «Українське ХVІІІ століття» розпочинається з розкриття специфіки Просвітництва як феномена пан’європейської культури ХVІІ – ХVІІІ ст., далі аналізуються особливості розвитку української культури, просвітницько-гуманістичні ідеї української філософії, національна література і мова ХVІІІ ст. Особлива увага у цьому розділі приділена розвитку української освіти і педагогіки впродовж ХVІІІ ст., а також розглянуто надбання українського музичного мистецтва цього періоду. Показано роль і значення церкви в українських землях. Зображено труднощі економічного життя українського народу в російсько-імперських умовах. Прикінцеві параграфи цього розділу присвячені містам і селам, які пов’язані з біографією Г. Сковороди. Детально описано економічний і соціальний стан, коло спілкування, життєвий побут тих міць, у яких довелося жити, учитися і працювати Г. Сковороді у автобіографічній послідовності: Чорнухи, Київ, Переяслав, Коврай, Харків, Слобідська Україна, Сковородинівка (Пан-Іванівка).
У другому розділі «Особистість Г. Сковороди в історичному контексті» на архівних матеріалах уважно простежено родовід українського філософа. Багато нових цікавих фактів знайдено при дослідженні його навчання в початкових навчальних закладах, а потім у Києво-Могилянській академії, придворній хоровій капелі, написання перших музичних творів, Токайська експедиція (на матеріалах угорських джерел). У наступних параграфах розділу описується початок просвітницької і трудової діяльності молодого українського вільнодумця. У повсякденній черговості та творчій наповненості постає життєвий шлях Г. Сковороди: спочатку дається аналіз його діяльності у Переяславському колегіумі, потім описується його перебування в Ковраях у якості приватного вчителя, далі розглядається харківський періоди життя і просвітницько-педагогічної роботи філософа у Харківському колегіумі. Завершується розділ вивченням мандрівного способу життя, який розпочав Г. Сковорода в останні два десятиліття своєї земної кар’єри та дослідженням його взаємин і спілкування з визначними діячами Слобожанщини.
Центральним розділом книги є третій розділ «Учений-філософ, педагог, богослов і письменник», у якому оцінюється величезний внесок Г. Сковороди у розвиток української філософії, просвітництво, педагогіку, гуманізм, богослов’я, тлумачення Біблії, біблейський символізм, філософічну белетристику. Особливий інтерес викликають параграфи, які присвячені новому переосмисленню літературно-поетичної спадщини Г. Сковороди, байок і пісенних творів неперевершеного майстра, великого і змістовного епістолярного спадку та своєрідності самої мови авторських текстів. Завершується розділ параграфом про психологізм творчості Г. Сковороди.
У четвертому розділі «Місце творчості Г. Сковороди в національному та європейському культурному просторі» розкрито вплив Г. Сковороди на національний історико-культурний процес, вітчизняну літературу ХІХ-ХХ ст., розвиток української філософської думки. Проаналізовано також значення філософського, літературного та педагогічного доробку Г. Сковороди у європейському контексті. У останньому параграфі розділу підкреслюється ноосферно-синергетичний аспект творчої спадщини Г. Сковороди у контексті здобутків науки кінця ХХ – початку ХХІ ст.
П’ятий розділ «Вчення та образ Г. Сковороди у творчості нащадків». Йдеться про висвітлення творчості Г. Сковороди в національному фольклорі, різножанровому мистецтві, як образ універсальної константи картини світу українських письменників кінця ХVІІІ – початку ХХІ ст. У одному з параграфів Г. Сковорода розглядається як виразник релігійного духу українства. Також у цьому розділі читачам представлена новітня бібліографія сковородинознавчих праць (2000-2008 рр.), Харківська лабораторія сковородинознавства, Переяславський центр сковородинознавства, другий бібліографічний покажчик «Григорій Сковорода (1722-1794)».
Книга ілюстрована багатьма кольоровими світлинами, на яких зображено видатних українських та європейських діячів Просвітництва, науки, культури, мистецтва, репродукціями художніх творів, знімками експонатів з музеїв Г. Сковороди, культових споруд, пам’ятників і пам’ятних місць пов’язаних з Г. Сковородою, зразків національного одягу, фольклорних сюжетів тощо.