1-2 жовтня 2026 року, у день Покрова Святої Богородиці, в умовах дуже складної безпекової ситуації, в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі пройшли ХХІІІ Сковородинівські читання, вчергове зібравши когорту науковців, музеєзнавців, краєзнавців та ін. задля обговорення невичерпної теми біографічних розвідок і творчої спадщини Григорія Сковороди. Розповідаємо, як це було.
Урочисте пленарне засідання, яке відбулося 1 жовтня в конференц-залі імені В. Сухомлинського, відкрив проректор з наукової та інноваційної роботи Василь Дудар. У вітальному слові він акцентував увагу на тому, що наука є ще одним своєрідним фронтом боротьби із ворогом за життя, свободу і справедливість української нації. І саме Григорій Сковорода одним із перших філософів втілював ці цінності своїм життям. На думку Василя Леонідовича, ХХІІІ Сковородинівські читання продовжують цю місію у вихованні студентства в гуманістичних традиціях.
Надалі у ході пленарного засідання прозвучали ґрунтовні доповіді науковців з України та зарубіжжя.
Томістичні погляди на думку Г. Сковороди сковородинознавцям представив доктор християнської філософії, член Наукового томістичного товариства, психотерапевт Гандзель Міхал-Тадеуш, IWT Michał Handzel (м. Лодзь, Польща).
Наталія Левченко, професорка кафедри української літератури та журналістики імені професора Леоніда Ушкалова Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди познайомила учасників пленарного засідання із метафізикою буття Бога поза вимірами часу й простору в екзегетиці Григорія Сковороди.
Професорка кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ганна Токмань вшанувала пам’ять Миколи Сулими як провідного учасника Сковородинівських читань в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі, доповівши про напрями й здобутки його сковородинознавчих наукових досліджень та Дмитра Шупти, представивши дослідницький груповий проєкт «Поетична Сковородіана Дмитра Шупти» як самостійна робота студентів з Історії української літератури (кінець ХХ–початок ХХІ ст. cт.).
Професор кафедри української мови, літератури та методики навчання Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова Тарас Кремінь проаналізував погляди нашого професора Миколи Корпанюка про пріоритетні завдання і перспективи взаємодії інститутів держави і громадянського суспільства.
Керівниця Навчально-наукового центру Сковородинознавства Наталія Юхименко презентувала фундаментальне колективне дослідження, присвячене 300-річчю від дня народження Григорія Сковороди (1722-1794) «Вічно сучасний: життя, філософська, педагогічна та літературна творчість Григорія Сковороди: колективна монографія», у якому перший розділ «Українське ХVІІІ століття» розпочинається з розкриття специфіки Просвітництва як феномену пан’європейської культури ХVІІ – ХVІІІ ст., далі аналізуються особливості розвитку української культури, просвітницько-гуманістичні ідеї української філософії, національна література і мова ХVІІІ ст. Особлива увага у цьому розділі приділена розвиткові української освіти і педагогіки впродовж ХVІІІ ст., а також розглянуто надбання українського музичного мистецтва цього періоду. Показано роль і значення церкви в українських землях. Зображено труднощі економічного життя українського народу в російсько-імперських умовах. Прикінцеві параграфи цього розділу присвячені містам і селам, які пов’язані з біографією Григорія Сковороди. Детально описано економічний і соціальний стан, коло спілкування, життєвий побут тих міць, у яких довелося жити, учитися і працювати Григорію Сковороді у автобіографічній послідовності: Чорнухи, Київ, Переяслав, Коврай, Харків, Слобідська Україна, Сковородинівка (Пан-Іванівка).
У другому розділі «Особистість Григорія Сковороди в історичному контексті» на архівних матеріалах уважно простежено родовід українського філософа. Багато нових цікавих фактів знайдено при дослідженні його навчання в початкових навчальних закладах, а потім у Києво-Могилянській академії, придворній хоровій капелі, написання перших музичних творів, Токайська експедиція (на матеріалах угорських джерел). У наступних параграфах розділу описується початок просвітницької і трудової діяльності молодого українського вільнодумця. У повсякденній черговості та творчій наповненості постає життєвий шлях Григорія Сковороди: спочатку дається аналіз його діяльності у Переяславському колегіумі, потім описується його перебування в Ковраях у якості приватного вчителя, далі розглядається харківський період життя і просвітницько-педагогічної роботи філософа у Харківському колегіумі. Завершується розділ вивченням мандрівного способу життя, який розпочав Григорій Сковорода в останні два десятиліття своєї земної кар’єри та дослідженням його взаємин і спілкування з визначними діячами Слобожанщини.
Центральним розділом книги є третій розділ «Учений-філософ, педагог, богослов і письменник», у якому оцінюється величезний внесок Григорія Сковороди у розвиток української філософії, просвітництво, педагогіку, гуманізм, богослов’я, тлумачення Біблії, біблейський символізм, філософічну белетристику. Особливий інтерес викликають параграфи, які присвячені новому переосмисленню літературно-поетичної спадщини Григорія Сковороди, байок і пісенних творів неперевершеного майстра, великого і змістовного епістолярного спадку та своєрідності самої мови авторських текстів. Завершується розділ параграфом про психологізм творчості Григорія Сковороди.
У четвертому розділі «Місце творчості Григорія Сковороди в національному та європейському культурному просторі» розкрито вплив мислителя на національний історико-культурний процес, вітчизняну літературу ХІХ-ХХ ст., розвиток української філософської думки. Проаналізовано й значення філософського, літературного та педагогічного доробку Григорія Сковороди у європейському контексті. У останньому параграфі розділу підкреслюється ноосферно-синергетичний аспект творчої спадщини Григорія Сковороди у контексті здобутків науки кінця ХХ – початку ХХІ ст.
П’ятий розділ «Вчення та образ Григорія Сковороди у творчості нащадків». Йдеться про висвітлення його творчості в національному фольклорі, різножанровому мистецтві, як образ універсальної константи картини світу українських письменників кінця ХVІІІ – початку ХХІ ст. У одному з параграфів Григорій Сковорода розглядається як виразник релігійного духу українства. Також у цьому розділі читачам представлена новітня бібліографія сковородинознавчих праць (2000-2008 рр.), Харківська лабораторія сковородинознавства. Книга ілюстрована багатьма кольоровими світлинами, на яких зображено видатних українських та європейських діячів Просвітництва, науки, культури, мистецтва, репродукціями художніх творів, знімками експонатів з музеїв Г. Сковороди, культових споруд, пам’ятників і пам’ятних місць пов’язаних з Г. Сковородою, зразків національного одягу, фольклорних сюжетів тощо. Авторський колектив монографії налічує 52 особи.
Читання у цей день об’єднали багатьох науковців України та світу, які долучилися як дистанційно, так і в очному форматі. Зокрема, університет відвідала делегація Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького та Науково-дослідного інституту українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Друга частина пленарного засідання пройшла у форматі екскурсій музеями та історичними місцями Переяслава, які провели співробітники музеїв Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» – багаторічного співорганізатора Сковородинівських читань.
Наступного дня, 2 жовтня 2026 року, розгорнули роботу чотири секції конференції, учасники яких обговорили різні аспекти сковородинівського учення, актуальні для сьогодення.
З доповідями можна буде ознайомитися у збірнику наукових праць «Переяславські сковородинівські студії», вип. 11, який вийде вже незабаром. Наступні ХХІV Сковородинівські читання орієнтовно відбудуться у перший четвер жовтня 2028 року.
