10 липня 2026 року на благодатних нивах Переяславщини відбулася знакова та глибоко символічна подія – «Воєнні зажинки – 2026». Цьогоріч старовинний український обряд першого снопа приймало фермерське господарство «Святослав» землі якого розташовані на території Дівичківської громади. Організаторами масштабного дійства традиційно виступили Фонд Миколи Томенка «Рідна країна», Університет Григорія Сковороди в Переяславі та місцева громада.
Глядачами та учасниками свята стали численні гості, серед яких народна артистка України, переможниця багатьох пісенних конкурсів Жанна Боднарук, композитор та лауреат музичних конкурсів Анатолій Карпенко. Особливої значущості заходу додала присутність військовослужбовців 43-ї окремої артилерійської бригади та бійців Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів НГУ на чолі з командиром полковником Гратнюком. Духовну підтримку забезпечували капелан військової частини А2399 протоієрей Сергій та капелан 47-ї окремої артилерійської бригади священник Дмитро Волошин.
Зустріч розпочалася з пошанування мирної праці хлібороба. Ведучий заходу Олександр Молоткін наголосив, що жодне публічне зібрання сьогодні не може розпочатися без хвилини мовчання та схилених у невимовній жалобі голів перед пам’яттю тих, хто віддав життя за Україну. Він підкреслив, що вічна слава належить козакам і козачкам, які своїми тілами створюють неподоланну лінію, яку ніколи не здолає ворог, і саме вони дають надію нашій державі та дітям на світле майбутнє.
Ідейний натхненник відродження давніх традицій, відомий український історик та очільник фонду «Рідна країна» Микола Томенко розповів, що сучасні зажинки проводяться вже всімнадцяте. Ініціатива, що зародилася у 2008 році, мала на меті стерти радянські наративи та повернути українцям їхнє справжнє духовне коріння. У своєму виступі він звернув увагу на глибокий символізм того, що відбувається довкола:
«Сьогодні, у п’ятий рік повномасштабної війни, ми проводимо саме воєнні зажинки. Ворог не припиняє обстрілів ані на хвилину, але так само невтомно, ні на мить не зупиняючись, працює український хлібороб. Подивіться навколо: синє небо та золота пшениця зливаються в наш національний стяг. А під нашими ногами – плодючий український чорнозем, за який проливають кров наші захисники. Це і є наш червоно-чорний стяг незламної боротьби за право жити на своїй землі, говорити рідною мовою та плекати власну культуру».
Виняткову роль збереження історичної пам’яті у формуванні молодої генерації підкреслив ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур. Він зауважив, що утвердження національної ідентичності є місією, яку університет щоденно втілює в життя:
«Часто доводиться чути, що сьогодні першочерговим є вивчення точних наук. Безперечно, математика вкрай потрібна, щоб розраховувати траєкторії та запускати ракети. Проте саме знання історії визнає, куди і навіщо ці ракети мають летіти. У генетичному коді українців споконвіку нерозривно переплетені дві великі місії – невтомний землероб і незламний борець за свободу. Тому найперше, що повинна реалізовувати наша нація в ці буремні часи, – це міцно тримати в руках зброю і глибоко знати свою історію».
Теплі слова підтримки хліборобам висловив очільник Дівичківської громади Олександр Слюсар. Він із гордістю зазначив, що перший сніп врожаю зажинається саме на їхній землі, та нагадав, що Переяславщина традиційно славиться високими врожаями і є визнаним лідером в аграрному секторі. Голова громади побажав Божого благословення на перший сніп, а всім фермерам – легкого початку зажинків та успішного збору врожаю під мирним українським небом.
Його слова доповнив командир Міжвидового центру підготовки підрозділів НГУ полковник Гратнюк, акцентувавши на єдності фронту та тилу:
«Поки військові міцно тримають у руках зброю та захищають кордони, українські аграрії виконують свою надважливу місію – вирощують хліб, щоб годувати армію, народ та наших дітей. Щиро бажаю всім господарям зібрати цей врожай під безхмарним небом».
Будь-яка велика справа в Україні починається з молитви. Чин освячення ниви та молитву за українське військо провели капелан військової частини А2399 протоієрей Сергій та капелан 47-ї окремої артилерійської бригади священник Дмитро Волошин. Звертаючись до громади, отець Дмитро нагадав, що зажинки є не лише святом врожаю, а й величним днем вшанування праці на благо Батьківщини. Згадавши важкі перші роки повномасштабного вторгнення, коли ворог безжально палив наші поля і знищував хліб, він закликав Господнє благословення на добрі справи кожного присутнього та попросив сили для захисників. Після цього духовні наставники окропили поле свяченою водою, закликаючи Божу опіку над кожним колоском.
Автентичну магію стародавнього обряду неперевершено відтворив Народний аматорський колектив української пісні «Калинонька» із села Єрківці під керівництвом Миколи Робахи. Жінки вийшли в поле під супровід прадавніх пісень та замовлянь сплітаючи колосся, вони зробили символічний хрест на знак пам’яті про початок війни. Згодом перший, пишно заквітчаний сніп нового врожаю був урочисто переданий господарю поля Святославу Білоуську як символ достатку та розквіту.
Золотою кульмінацією цьогорічного обряду стала знакова зміна вікової традиції. Якщо століттями почесне право першого покосу довіряли найстаршому та найдосвідченішому господарю села, то в умовах воєнного часу ця місія абсолютно справедливо перейшла до головних людей нашої держави – українських захисників. Під щирі оплески та слова безмежної вдячності військовослужбовці взялися за коси й зробили перші впевнені кроки полем, вправно скошуючи налите сонцем колосся. Цей глибоко символічний жест став найвищим виявом народної шани до справжніх титанів сучасності, які на своїх плечах тримають українське небо і залишаються непохитними навіть там, де плавиться метал і кришиться бетон.
«Воєнні зажинки – 2026» стали не просто давньою традицією, а потужним ствердженням нашого майбутнього. Доки українські воїни боронять кордони, хлібороби невтомно працюють на землі, а освітяни бережуть духовну спадщину нації – наша держава залишається нездоланною. Щоб відчути особливу атмосферу єдності, почути автентичні пісні та побачити, як українські захисники роблять символічний перший покіс на благодатній ниві Переяславщини, пропонуємо переглянути відеоверсію події за посиланням:
