В УГСП відбувся масштабний форум «Сковородинівська стійкість: від відновлення до суб’єктності – 2026»: нотатки зібрання захисників, ветеранів, влади та фахівців з реабілітації

Попри складні реалії сьогодення та нічні ворожі атаки, 2 червня 2026 року Університет Григорія Сковороди в Переяславі вкотре став епіцентром надзвичайно важливої події національного масштабу. Тут пройшов Форум ветеранів, ветеранок, захисників, захисниць та членів їх родин «Сковородинівська стійкість: від відновлення до суб’єктності – 2026».

Масштабне зібрання об’єднало військовослужбовців, представників влади, міжнародних партнерів, науковців та фахівців з реабілітації задля спільного пошуку дієвих рішень розбудови системи надання послуг представникам ветеранської спільноти. Переповідаємо ключові деталі події.

Захід розпочався з урочистого відкриття у конференц-залі імені Василя Сухомлинського з виконання Державного Гімну України та хвилини мовчання в пам’ять про полеглих Героїв і Героїнь.

Ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, професор Віталій Коцур, відкриваючи захід, наголосив на тому, що заклад освіти сьогодні є не просто місцем навчання, а повноцінним центром підтримки та перекваліфікації захисників. Віталій Вікторович акцентував увагу присутніх на особливій ролі університету в Переяславі, в якому нині навчається понад 600 захисників і захисниць України, у житті громади та формуванні державної ветеранської політики:

«Університет Григорія Сковороди в Переяславі нині є місточком між напрямками ветеранської політики, реабілітації, адаптивного спорту. Ми собі чітко усвідомлюємо і бачимо, яке значення і місце маємо для ветеранської політики, для хлопців, які в нас навчаються, перекваліфіковуються, здобувають вищу освіту. УГСП вийшов за рамки тільки надання освітніх послуг, він, по суті, є хабом для розвитку», – серед іншого підкреслив Віталій Коцур.

Непересічною подією офіційної частини стало вручення диплома доктора філософії (PhD) з публічного управління та адміністрування ветерану, випускнику закладу Юрію Мануїлову. Більше деталей з цього приводу розповімо у окремій публікації нашого сайту.

Народний депутат України IX скликання від партії «Слуга народу», голова підкомітету з питань безпеки у кіберпросторі, урядового зв’язку, криптографічного захисту інформації Комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Федієнко, який прибув на Форум безпосередньо після нічних обстрілів столиці, звернув увагу присутніх на феноменальну стійкість української нації. Політик підкреслив необхідність створення комплексних екосистем для відновлення тих, кого війна виснажує фізично та морально:

«Ми – одна з багатьох націй світу, яка не тільки постійно відбудовується, ми тримаємо на собі ту навалу, яка йде від ворога. І створення цієї дієвої платформи – це не просто місточок, це та екосистема, яка повинна допомагати відновлюватись нашим хлопцям і дівчатам, захисникам та захисницям, яких дійсно і фізично, і морально руйнує війна», – зазначив Олександр Павлович.

Крім того до обговорення долучився голова Бориспільської районної державної адміністрації Руслан Дяченко. Керівник району озвучив статистичні дані, згідно з якими на Бориспільщині проживає близько 6,5 тисяч учасників бойових дій, і наголосив, що обов’язок кожного представника влади на місцях – забезпечити ветеранам всебічну шану та безбар’єрний доступ до послуг.

«На Бориспільщині близько 6,5 тисяч учасників бойових дій, які частково повернулися, майже 1200 із них перебувають на обліку у фахівців із супроводу ветеранів, а інші – в процесі повернення. З усіма із ними треба працювати, треба створити підтримку, підґрунтя, треба створити ті умови, коли ветеран буде відчувати себе комфортно, буде відчувати, що йому віддають всю ту належну шану, на яку він заслужив», – зауважив очільник району.

Про важливість спортивного вектора реінтеграції у громадах Київщини заявив радник голови Київської обласної військової адміністрації Олексій Міщенко. Посадовець підкреслив, що обласна влада ставить у пріоритет розвиток територіальних адаптивних команд, а Переяславська громада має стати флагманом цього процесу завдяки місцевим лідерам ветеранського руху.

«Зараз будемо формувати в кожній територіальній громаді ветеранську команду з адаптивних видів спорту. Плануємо десь в кожній територіальній громаді, щоб команда була 10-15 чоловік. Адміністрація буде підтримувати, територіальні громади будуть підтримувати. Тут в Переяславі є активний ветеран Богдан Бутович, і я думаю, що на його плечі ляже формування цієї команди саме в цій територіальній громаді», – повідомив Олексій Міщенко.

Народний депутат, голова підкомітету з питань соціального захисту прав ветеранів Комітету Верховної Ради України Анатолій Остапенко сконцентрував увагу на освітньому аспекті реінтеграції. Він наголосив, що ветеран – це насамперед громадянин із попереднім життєвим та професійним досвідом, якому зараз держава має надати якісну перекваліфікацію, академічну підтримку та можливості для подальшого працевлаштування:

«Фахівці, які стають на захист Батьківщини, які потім повертаються і розвивають наше суспільство, повинні мати всі можливості для того, щоб достойно повернувшись додому, отримати освіту, перекваліфікацію і, звісно, бути почутими в нашій державі. Саме головне – це спілкування. Я дякую університету, що він створив ті ветеранські простори», – зауважив Анатолій Остапенко.

Заступник керівника управління адаптивного спорту ДУ «Агенція масового спорту України» (Мінмолодьспорту) Руслан Іщенко поділився власним баченням спорту як ключового інструменту для повернення сенсу життя тим, чия реальність кардинально змінилася через бойові дії. Посадовець висловив переконання, що фізична культура здатна стабілізувати ментальний стан людини:

«На моє глибоке переконання, масовий адаптивний спорт є одним із найважливіших інструментів в реінтеграції ветеранів до цивільного життя, в набутті нового сенсу. Адаптивний спорт і взагалі спорт в цілому є тією чарівною пігулкою, яка допоможе абсолютно всім людям повернутись або триматись у сучасному світі в нормі», – розповів Руслан Іщенко.

Директор Департаменту соціального захисту населення Київської ОДА Ігор Мещан відзначив першість УГСП у відкритті ветеранських центрів та підготовці фахівців із супроводу. Він підкреслив, що саме ветерани з їхнім унікальним досвідом мають стати ключовими експертами у процесі навчання соціальних працівників нової формації:

«Тільки ви, ветерани, знаєте, як викладати фахівцям із супроводу ветеранів… Це має бути продукт спільної роботи спільноти ветеранів, науковців і всіх професійних соціальних працівників. Саме у цьому я бачу сенс нашого зібрання. І назва «Сковородинська стійкість: від відновлення до суб’єктності» має стати не тільки назвою заходу, а нашим гаслом», – підкреслив Ігор Мещан.

Генеральна директорка Центру надання соціальних послуг та соціальної інтеграції м. Переяслав Раїса Голованова закликала суспільство і колег до активних дій, спираючись на свій багаторічний досвід впровадження інклюзивних практик. Вона поділилася досвідом виведення людей із важкими ментальними травмами в громаду і наголосила, що безбар’єрність починається з готовності кожної людини стати особистим прикладом для інших.

«Якщо ти ставиш за мету от саме тут в громаді зробити цю доступність, інклюзію, безбар’єрність, рівність – починай з себе, ставай прикладом, рухай і все буде. Не треба боятися вводити ветеранів. Вони самі прийдуть. Їх не треба вести, вони самі прийдуть. Треба просто їх розуміти. З ними треба просто бути як з людьми, звичайними людьми», – закликала Раїса Петрівна.

 Начальник Відділу ветеранської політики Бориспільської районної державної адміністрації Тетяна Коцар звернула увагу присутніх на гостру потребу в розширенні мережі кваліфікованих психологів у громадах. Вона зазначила, що ветеран повертається з фронту безпосередньо у родину, тому психологічної підтримки та навчання культурі взаємодії потребують і члени сімей військовослужбовців.

«Хочеться сказати не тільки за ветеранів, а й за їхні родини. Про те, що потрібно їм також допомогти сприймати своїх рідних і близьких, які пройшли пекло, дійсно пекло, отримали не тільки певні фізичні ураження, а ще й психологічні. Повертаючись з війни, повертаючись з передової, вони приходять насамперед в громаду. Громада повинна підхопити, допомогти, стабілізувати стан ветерана в сім’ї», – переконана Тетяна Коцар.

 Також до вітань в онлайн-форматі долучилася декан з питань глобальної взаємодії Центру міжнародних студентів та партнерств університету Ліверпуль Хоуп (Велика Британія) Венді Бігнолд (Wendy Bignold). Вона висловила щирі слова підтримки українцям, наголосивши, що британські партнери високо цінують спільну роботу заради інклюзивної освіти та соціальної стійкості:

«Стійкість, мужність та рішучість, які демонструють українські ветерани, захисники та їхні родини, продовжують надихати людей у всьому світі… До всіх ветеранів, які сьогодні присутні: прийміть нашу найглибшу повагу та вдячність. Ваша служба та самопожертва сприяють не лише майбутньому України, але й захисту демократичних цінностей у всій Європі», – резюмувала британська колега.

Перша панель, яку модерував провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександр Молоткін, об’єднала фахівців, спортсменів та ветеранів навколо теми відновлення через фізичну активність. Учасники панелі, зокрема ветерани та представники громадських організацій, зосередилися на проблемах адаптивного спорту як методу емоційного розвантаження, формування нової ідентичності та профілактики депресивних станів серед ветеранів. Ключовий акцент було зроблено на тому, що спортивна реінтеграція є двостороннім процесом: ветеранська спільнота готова демонструвати силу волі, але цивільне суспільство на місцях має створити умови – від інклюзивної інфраструктури до банальної присутності глядачів на трибунах під час змагань.

Під час цієї панелі розгорнулося живе обговорення за участю ветеранів та представників громадських організацій. Директор Комунального некомерційного товариства Броварської міської ради Броварського району «Центр фізичного здоров’я», випускник університет Руслан Семенець розповів про успішний досвід взаємодії ветеранського руху, волонтерів та місцевої влади, який увінчався підписанням офіційної угоди про співпрацю з УГСП та ГО «Сильні Переяслава».

Ветеран та учасник всеукраїнських змагань Олександр Колоша наочно продемонстрував можливості адаптивних ігор на прикладі петанку, зазначивши, що цей спорт практично не має фізичних обмежень і дозволяє залучати ветеранів із важкими ампутаціями на рівних умовах із цивільними.

Представник проєкту peer-to-peer підтримки «Рівний – Рівному» (Superhumans Center) Герман Золотарьов розповів про практичний досвід залучення військових до адаптивного спорту. Він наголосив на проблемах логістики та фінансування інклюзивних просторів у невеликих громадах, а також підкреслив важливість проведення спільних спортивних заходів за участю дітей.

«У великих містах це більш легше робити, бо вже є великі ком’юніті… Але дуже хотілось би, щоб осередки створювалися і в невеликих громадах. Тут уже виникає питання фінансування, бо цей простір повинен бути інклюзивним, доступним, із забезпеченою логістикою. Також було б дуже непогано робити всеукраїнські турніри, де долучались би і діти, і ветерани, щоб діти бачили своїх героїв і тих людей, які вкладаються в країну», – зазначив Герман Золотарьов.

Гострою критикою соціуму відзначився виступ капітана збірної України на «Invictus Games 2026» Олексія Тюніна. Він закликав змінити вектор уваги державних програм та розпочати масштабну інформаційно-просвітницьку роботу серед цивільного населення, яке через власні страхи та стереотипи часто виявляється менш психологічно стійким, ніж військові.

«Громадам варто звернути увагу на своїх цивільних… На мою думку, вже треба працювати з цивільними і пояснювати їм, щоб вони просто брали приклад і не заважали нам, якщо вони не знають як допомогти. Працюйте зі своїм цивільним населенням, тому що жодні спортивні змагання не будуть мати ніякого сенсу, якщо на змаганнях не буде глядачів. На сьогоднішній день це велика проблема: купа змагань, а глядачів нема», – емоційно висловився Олексій Тюнін.

Ветеран 30-ї окремої механізованої бригади, здобувач ОР «Магістр» ОП «Практична психологія» УГСП, спеціаліст з кінезіотерапії Андрій Семиног поділився досвідом створення низових ветеранських ініціатив, таких як проєкт психологічного та фізичного розвантаження «Браток, відпочинь». Він вказав на надмірну бюрократизованість державних органів соціального супроводу, через яку фахівці на місцях тонуть у звітах замість реальної допомоги людям.

Своїм досвідом подолання поствоєнного синдрому поділилася захисниця Києва, ветеранка 204-го окремого батальйону ТрО та нинішня студентка магістратури з психології УГСП Інесса Алябєдєва. Вона розповіла, що знайшла свою реабілітацію у щоденній 11-годинній праці на оборонному виробництві дронів та у бажанні здобути фах психолога, аби професійно нести правильні наративи в маси.

Її посестра, сержант медичної служби Любов Чорна, яка провела на передовій понад чотири роки та пройшла Бахмут, відверто розповіла про психологічну прірву, яка зустрічає військового після повернення додому. Вона наголосила, що цивільні люди часто залишаються абсолютно далекими від розуміння фронтового болю, через що комунікація з ними потребує від ветеранів колосальних внутрішніх зусиль.

Підсумував ветеранську дискусію аспірант Університету Григорія Сковороди в Переяславі Владислав Горанін. Він зазначив, що травматичний досвід війни капсулюється на нейронному рівні структури мозку, тому ветерани завжди залишаться окремим прошарком суспільства, а завдання держави – виховати цивільних медіаторів, здатних до взаємоінтеграції.

«Стоїть питання не в інтеграції ветеранів в суспільство, стоїть питання в взаємоінтеграції суспільства і ветеранського руху, бо зараз кожен третій-четвертий – це людина, яка пережила психотравмуючий досвід війни. Нам доведеться виділятися в окремий прошарок, окрему верству, бо наш досвід неможливо буде до кінця розчинити в цивільному суспільстві. Відповідно, з цим щось треба робити, воно завжди буде жити і його якось треба адаптувати», – підкреслив Владислав Горанін.

Другий тематичний блок, де розмову модерував провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Максим Левченко, був присвячений практичним аспектам реабілітації та побудові правильного маршруту пацієнта. Ключовою темою став розбір сучасного маршруту пацієнта від моменту поранення до повернення у громаду. Фахівці детально обговорили роботу мультидисциплінарних реабілітаційних команд (МДРК) та допротезну підготовку. Було наголошено, що застаріла радянська система «лікування за вказівкою лікаря» має остаточно поступитися західним протоколам, де пацієнт є головним та активним учасником визначення цілей реабілітації.

У ході панелі виступив фізичний терапевт Superhumans Center Нестор Бабський. Він детально зупинився на технічних та фізіологічних асиметріях реабілітаційного процесу, пояснивши, як еластичне бинтування, формування правильної конусоподібної форми кукси та розробка сили м’язів безпосередньо впливають на те, чи зможе людина в майбутньому ефективно ходити на протезі. Він також акцентував на зміні ролі самого пораненого в медичній системі.

«Оцей основний підхід, який зараз змінюється, що не пацієнт з травмою, і до нього прийшов лікар і говорить йому, що його чекає. Пацієнт в тому приймає активну участь, і я вважаю, що ми на правильному шляху до зміни нашої медичної структури», – заявив Нестор Бабський.

Його колега, ерготерапевт Superhumans Center Марта Мостецька, розкрила аудиторії ключову відмінність ерготерапії від класичної фізкультури. Вона пояснила, що завдання її професії – повернути людині повну побутову незалежність через відновлення дрібної моторики рук (роботу з триподами) та адаптацію житлового простору. Фахівчиня закликала кожного українця розпочати реальну боротьбу за безбар’єрність у власних під’їздах та на вулицях.

«Ми працюємо з відновленням максимальної незалежності людини в повсякденному житті. Це є сім’я, робота, хобі, це є повністю встати, помитись, почистити зуби, вдягнутися, приготувати їсти, відвести дітей в садочок… Якщо ви бачите десь в своєму просторі, біля свого будинку якась дорога і вона там – ну там буде важко проїхати на кріслі, просто подумати за це. І якось зробити крок до того, щоб ця дорога була для всіх. Починати зміни з себе», – закликала Марта Мостецька.

Третю панель, присвячену національним стратегіям та регіональним пріоритетам охорони ментального здоров’я, модерувала керівниця Центру ветеранського розвитку, психологиня університету Тетяна Кузьменко.

«Наше завдання – не просто говорити про допомогу, а шукати підходи, які повертають людині саму себе, – задала тон розмові Тетяна Кузьменко, відкриваючи панель, – Усе, що ми сьогодні обговорюємо, працює на одну головну мету Форуму – відновлення суб’єктності ветеранів і ветеранок».

Першим виступив Іван Дмитрик – PhD, викладач кафедри психології Університету Григорія Сковороди в Переяславі, психолог, психотерапевт, співзасновник Molfa Hub. Він представив 7-крокову модель ресурсної психотерапії в інтеграції з психоделічною підтримкою.

«Резистентні форми посттравматичного стресового розладу – це ті випадки, коли традиційні методи не дають достатнього ефекту, і людина роками лишається наодинці зі своїм болем, – пояснив Іван Дмитрик. – Наш підхід будується на ресурсному супроводі на кожному етапі терапії. Ми не штовхаємо людину крізь травму, а спираємось на її внутрішні сили – крок за кроком».

Естафету продовжив Ігор Каніфольський – лікар-психотерапевт, викладач та дослідник психотерапії, автор інноваційного інтегративного підходу «Терапія усвідомленням», член Української спілки психотерапевтів та Американської психологічної асоціації, почесний член Асоціації українських психологів та психотерапевтів Бенелюксу, автор статей і книжок (Київ). Він зосередився на потенціалі терапії для відновлення суб’єктності ветерана.

«Травма війни часто забирає в людини відчуття, що вона – автор власного життя, – наголосив Ігор Каніфольський. – Через усвідомлення власних станів людина поступово повертає собі цю здатність. Вона перестає бути заручником пережитого й знову стає тим, хто ухвалює рішення про своє майбутнє».

Завершив панель Владислав Горанін – аспірант кафедри психології Університету Григорія Сковороди в Переяславі, клінічний психолог, КПТ-консультант, тренер за принципом «рівний – рівному» в роботі з ветеранами, ветеран та екскомандир малих тактичних груп «Молот». Він поділився практичними результатами авторського методу психосоціоінженерії в роботі з психічними станами осіб, які постраждали від бойових дій.

«Я говорю з ветеранами не лише як психолог, а як той, хто сам пройшов через це, – зазначив Владислав Горанін. – І коли побратим бачить, що перед ним людина, яка розуміє його зсередини, з’являється довіра. А без довіри жоден метод не працює». Поєднання особистого бойового досвіду з фаховою психологічною підготовкою надало його доповіді особливої переконливості.

«Сучасні терапевтичні стратегії мають не лише знімати симптоми. Вони покликані повертати людині суб’єктність – здатність самостійно ухвалювати рішення, спиратися на власні ресурси та активно долучатися до життя громади. Саме в цьому ми бачимо справжнє відновлення», – звернула увагу на спільний лейтмотив усіх виступів Тетяна Кузьменко.

Спорт як ресурс відновлення був реалізований на Форумі не лише в теорії. Як і анонсувалося напередодні на сайті університету, у рамках заходу в спортивній залі пройшов масштабний турнір з настільного тенісу. Змагання стали чудовим інструментом для психологічного розвантаження, формування атмосфери довіри та здорової спортивної конкуренції між ветеранами, їхніми родинами та студентством. Детальні підсумки турніру, яскраві емоції учасників та імена переможців будуть опубліковані днями у окремому матеріалі.

Поза спортивними активностями організатори подбали про глибоке психологічне розвантаження – простір, де можна було видихнути, прислухатися до себе й торкнутися того, що часто залишається невисловленим.

Арттерапевтична сесія «Моя самоцінність – запорука життєстійкості» під керівництвом Світлани Коломієць, керівниці Центру опіки і піклування дітей дошкільного віку, стала тихою, але глибокою розмовою людини із собою. Через малюнок, колір і образ учасники й учасниці досліджували власне ставлення до себе, обережно відновлювали контакт із емоціями, які довелося приховувати, і вчилися створювати всередині підтримувальний, теплий простір.

«Самоцінність – це не про те, що ми зробили чи здобули. Це про право бути собою, просто тому, що ти є, – звернулася до присутніх Світлана Коломієць. – Коли людина дозволяє собі відчути власну цінність, у неї з’являється опора, яку не можуть зруйнувати жодні обставини. Саме звідси починається життєстійкість».

Учасники говорили, що вперше за довгий час дозволили собі не оцінювати себе, а просто бути – і саме в цій тиші народжувалося відчуття внутрішньої сили.

Паралельно гарденотерапевтична сесія «Нові сенси як психологічна опора», яку провела Ірина Варивода, повернула присутніх до простого й цілющого –до землі, рослин, живого дотику природи. У взаємодії з нею люди знаходили внутрішню рівновагу, переосмислювали власні цінності й відчували, як проростають нові життєві орієнтири.

«Коли ми доглядаємо за рослиною, ми вчимося терпіння й віри в те, що життя триває попри все, – поділилася Ірина Варивода. – Насінина не поспішає, вона проростає у свій час. Так само і людина має право відновлюватися поступово, у власному ритмі. Природа не вимагає – вона приймає. І в цьому прийнятті ми знаходимо нові сенси».

Для багатьох ця сесія стала миттю справжнього заземлення: відчути долонями ґрунт, побачити, як із малого зерна народжується життя,  і повірити, що так само можливе оновлення й у власній долі.

Форум «Сковородинівська стійкість – 2026» наочно продемонстрував: українське суспільство перебуває на етапі докорінної трансформації, де ветеранський рух виступає не пасивним споживачем пільг, а потужним інтелектуальним та ціннісним драйвером розвитку держави. Підсумкові рекомендації та напрацьовані учасниками Форуму пропозиції щодо зміни ветеранського законодавства будуть офіційно передані до профільних комітетів Верховної Ради України та міністерств.

Університет Григорія Сковороди в Переяславі щиро дякує всім спікерам, модераторам, державним діячам та міжнародним партнерам. Але найголовніша подяка – нашим ветеранам, захисникам і захисницям за їх відвертість, стійкість та готовність спільно будувати майбутнє України.