18 червня 2024 року на базі Університету Григорія Сковороди в Переяславі, відбулося виїзне засідання тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань правового статусу, соціальної підтримки, медичного забезпечення ветеранів війни, військовослужбовців, Захисників і Захисниць та членів їх сімей. Принагідно у закладі було офіційно презентовано Центр ветеранського розвитку.
У цей день сковородинівський університет вітав когорту поважних гостей серед яких голова вищезгаданої комісії, випускниця спеціальності 052 «Політологія» факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій Університету Григорія Сковороди в Переяславі, народний депутат України, українська медикиня-доброволиця, військовослужбовиця засновниця та командирка волонтерського Медичного батальйону «Госпітальєри» Яна Зінкевич, народні депутати України Тетяна Циба, Василь Вірастюк, Ірина Констанкевич, Андрій Шараскін, Оксана Савчук (дистанційно підключилися народні обранці Максим Березін та Олександр Лукашев – прим.авт.). Також у цей день заклад відвідали в.о. міністра у справах ветеранів України Руслан Приходько, директорка Українського центру оцінювання якості освіти Тетяна Вакуленко, директор Департаменту соціального розвитку та ветеранської політики Київської ОВА Ігор Мещан, голова Бориспільської РВА Руслан Дяченко, голова Переяславської громади Вячеслав Саулко, директор Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни Костянтин Баранніков, директор Київського обласного центру зайнятості Денис Дармостук, начальниця Переяславського управління Бориспільської філії КОЦЗ Любов Красова, депутат Київської обласної ради, паралімпієць Олег Іваненко. На зустрічі були присутні або ж підключилися у он-лайн форматі представники Міністерства оборони України, Міністерства соціальної політики та Міністерства внутрішніх справ та Головного управління розвідки МО України, Генерального штабу Збройних Сил України, Служби безпеки України та інших вагомих інституцій.
Перед початком зібрання ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур та команда закладу провели гостям ознайомчу екскурсію закладом, зокрема музеєм, сковородинівським «Екопростором збереження і відновлення фізичного та ментального здоровʼя», де поруч з Центром освіти та піклування про дітей дошкільного віку починають свою роботу Центр ветеранського розвитку, Центр гарденотерапії, Центр психосоціальної підтримки та реабілітації «Резильєнс» Однією з місій презентованого Центру є надання психологічних індивідуальних консультацій військовослужбовцям, ветеранам і ветеранкам війни та членам їх сімей, а також сімей загиблих (померлих) ветеранів і ветеранок війни.
Коли усі запрошені гості зібралися на території альма-матер, у 114 аудиторії (Центр інноваційного навчання та трансферу технологій) розпочалося безпосереднє виїзне засідання тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань правового статусу, соціальної підтримки, медичного забезпечення ветеранів війни, військовослужбовців, Захисників і Захисниць та членів їх сімей. Після того як голова комісії Яна Зінкевич ознайомила присутніх із порядком денним зібрання, з вітальним словом до учасників зібрання звернувся ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур:
«Я щиро всіх вітаю в нашому закладі вищої освіти. Перед початком цієї зустрічі ми коротенько оглянули всі можливості над яким він працює, зокрема в напрямку розвитку ветеранів та їх підтримки. З початком повномасштабного вторгнення, та й до нього, ми чітко собі освідомлювали що нас чекає не тільки війна, а й великі наслідки після неї. Відтак першочерговим для нашого університету стало створення інклюзивного безбар’єрного простору, де кожна людина могла б почувати себе повноцінно. Ми над цим працюємо завдяки підтримці колег, які нам радять як краще реалізовувати ці проєкти в нашому університеті. УГСП – це відображення мікросуспільства, де навчаються і проживають ветерани, учасники бойових дій, внутрішньо переміщені особи та звичайні студенти. Перед нами на постійній основі стоїть завдання зробити так, щоб кожен почував себе тут комфортно, щоб кожен отримав доступ до освіти, щоб кожен отримав доступ до тих послуг, які вони потребують. Ми завжди маємо бути готові до всіх реалій, які на нас чекають. Тому ми відкриваємо нові спеціальності по реабілітації, працюємо над інклюзивними просторами безбар’єрністю», – серед іншого зазначив Віталій Вікторович.
Спершу присутні народні обранці розглядали звернення членів сімей захисників Маріуполя та підіймали питання процедури проведення перемовного процесу щодо обмінів з полону. Було акцентовано увагу на тому, з якими психологічними і фізичними травмами повертаються наші воїни з полону, піднято тему бездіяльності окремих міжнародних організацій, підкреслено жорстокість агресора. Зійшлися на тому, що усі відповідальні особи й інституції зобовʼязані це виправити, вимагаючи на всіх рівнях дотримання конвенцій, правил війни. Своїми думками та рефлексіями з цього приводу поділилися присутній бригадний генерал, заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Дмитро Усов, народний депутат України Андрій Шараскін та інші учасники зібрання. Наразі комісія звертатиметься до Офісу Президента України, профільних комітетів Верховної Ради України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України щодо реалізації зустрічі з представникам родин полонених з означених питань, напрацьовуватимуть звернення до парламентів світу з метою сприяння обміну полоненими та проводитиме інші кроки у цьому напрямі.
Надалі кандидат психологічних наук, доцент, завідувачка кафедри практичної психології факультету мистецтв, менеджменту, педагогіки і психології Вікторія Вінс розповіла про найкращі практики та інноваційні підходи до соціально-психологічної реабілітація ветеранів і їх сімей.
«Ті меседжі щодо ментального здоров’я, які я чую і особисто і від колег останнім часом, зводяться до того, що ми повинні використати досвід ветеранів інших країн. Коли я проходила навчання у американського психотерапевта, психолога, ветерана Джошуа Креймаєра, то він сказав, що під час виконання операції «Буря в пустелі» Америка втратила менше ветеранів, ніж після повернення додому. Більшість завершили життя самогубством. Ми, як психологи, повинні зараз працювати й докласти максимум зусиль, щоб упередити цю проблему. Також спілкувалася на форумі з ментального здоров’я у Хмельницькому, який, власне, об’єднав потужний психотерапевтичний й психіатричний десант з Європи. Усі з них говорили про те, що наразі в Україні формується новий стиль надання психологічних послуг ветеранам і важливості дбання про ментальне здоров’я цивільного населення. Нині весь світ спостерігає за тим як будується нова культура ставлення до свого власного ментального здоров’я і надання допомоги ветеранам. Нині перед психологічною спільнотою стоїть надзвичайно великий виклик. Він полягає у тому, аби надати психологічну допомогу ветерану. Ще у 2016 році, коли я надавала реабілітацію як волонтерка, я с тикнулася з тим, що не підпускають ветерани цивільних психологів до себе – і це був виклик для нас. Я розуміла, що з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році наші випускники, практичні психологи, були не готові до роботи з війною і травмами. Їх готували до мирного життя, і їм було, попри бажання, дуже складно. Саме тому ми восьмими в Україні відкрили освітню програму «Клінічна психологія». Нині маємо сім студентів, які вже готові працювати в цьому напрямі. Це важливо, тому що це майбутні фахівці які будуть працювати з ветеранами, їх сім’ями. В Україні зараз потужний арсенал надання психологічної допомоги: дуальна терапія, групова терапія. Актуальна серед ветеранів самодопомога «рівний-рівному» – це один з самих найкращих видів світових кейсів психологічної самодопомоги. Проблем дуже багато, але комунікація між адміністрацією університету й психологічними кафедрами, запити від громади які постійно лунали, дозволили нам прийняти рішення, що такий Центр ветеранського розвитку необхідно відкривати в університеті, як містоутворюючому закладі. Основні напрями центру це психологічна освіта ветеранів, надання різних видів освітніх послуг у формі підвищення кваліфікації, перекваліфікації, виїзних засідань (зокрема заходів, що відбувались з представниками центрів зайнятості в різних громадах – прим.авт.), роз’яснювальна робота з ветеранами про те, як вони можуть змінити професію й реадаптуватися в нинішній час. Також є напрям надання індивідуальної психологічної консультації і психологічний супровід нашими здобувачами, зокрема 24 психологів-ветеранів що навчаються тут. Також маємо угоду про співпрацю з Українським державним медико-соціальним центром ветеранів війни, який знаходиться в Циблях поруч з нашим містом. З ними заключили угоду для проведення практики майбутніх клінічних психологів», – вичерпно розповіла Вікторія Анатоліївна та поділилася іншими рефлексіями і досвідом з цього приводу. Наостанок поділилася рефлексіями і інсайдами від культової документальної стрічки «20 днів у Маріуполі».
У наступному блоці ветеран російсько-української війни, аспірант кафедри психології, клінічний психолог по роботі з ветеранами за принципом «Рівний – рівному» Владислав Горанін розповів про роль держави та громадськості у процесі інтеграції ветеранів у громадське життя. Він наголосив, що за останні два роки через нього, як психолога за принципом «Рівний – рівному» пройшло близько 1,5 тисячі ветеранів, учасників бойових дій. Відтак він має певну усереднену вибірку. Надалі у своєму виступі Горанін довів до відома присутніх найрозповсюдженіші проблеми ветеранів, з якими наразі стикаються психологи і які потребують вирішення на законодавчому рівні.
Рівний – рівному. За словами клінічного психолога, нині є потреба в законодавчій підтримці впровадження спеціальності «Фахівців Рівний – рівному» і запровадження робочих місць для них при державних закладах. Нині на стадії написання знаходиться програма у співпраці з Координаційним центром психічного здоров’я Кабінету Міністрів України. Владислав особисто опікується цим процесом.
«Програма для пілотного проєкту по підготовці фахівців «Рівний – рівному» – це принцип, при якому найадаптованіші ветерани, фахівці у певних галузях, сприяють поверненню побратимів в цивільне життя, виступають посередниками. «Рівний – рівному», це один із виходів як нині, так і після перемоги, аби Україна під час повернення ветеранів, не скотилась до рівня Сомалі», – додав Горанін.
Медична допомога. На думку промовця, наразі відсутній реальний доступ до повних медичних послуг для ветеранів за рахунок держави. Зокрема, мова про протезування. Як наслідок, ветеран має десь знайти близько двох мільйонів гривень на якісний протез, а держава може оплатити тільки частину вартості.
«Ключове слово – «може». Більшість моїх колишній пацієнтів так і ходять на милицях, або скористались приватними благодійними програмами. Проте кінцівки вони втрачали не при обороні благодійних фондів, а боронячи суверенітет держави», – зауважує психолог.
Житлове забезпечення. На переконання ветерана російсько-української війни, відсутні ефективні програми для забезпечення ветеранів житлом, з жорстким контролем виконання. За його словами, такі скарги характерні як для сімей кадрових військовослужбовців, так і для ветеранів, які поклали роки на оборону держави, а не накопичення статків.
«Наразі вони залишились з мізерною пенсією інваліда сам-на-сам. Це стосується і тих, житло яких вже понад десятиліття перебуває в окупації», – акцентує.
Освіта та працевлаштування. На думку Гораніна, наразі існує потреба у розширенні програм професійної підготовки та працевлаштування для ветеранів. За його словами, відчувається відсутність їх підтримки державою у поверненні до цивільного життя та інтеграції у ринок праці. В нормі, ветеран централізовано має отримувати скерування до закладу вищої освіти чи робочого місця. У разі ж відсутності певних параметрів для навчання чи роботи – проходження курсів підготовки до вступу, або курсів підвищення кваліфікації за державний кошт. Це можна реалізувати через організацію «кабінетів ветерана» при державних закладах з посадою фахівця «рівний – рівному».
«Забезпечення всебічної підтримки людей, які стали на захист держави у складі Збройних Сил України та членів їхніх сімей – це першочергове завдання служби зайнятості сьогодні. Визнання та використання вкладу ветеранів у розвиток національної економіки є критично важливим для України. Військові, які демобілізуються та повертаються з передової, мають бути впевнені, що їхній досвід та знання потрібні не лише на фронті, а й тут. Для повернення захисників і захисниць до продуктивної зайнятості Служба пропонує різні можливості. Передусім – пошук роботи за освітою, досвідом роботи та побажаннями клієнтів. Ми реалізуємо низку важливих проєктів, направлених на підтримку ветеранів. Усі вони спрямовані на успішне працевлаштування, навчання для підвищення конкурентоспроможності на ринку праці наших захисників, допомогу в створенні ветеранського підприємництва», – зауважив коментуючи цей блок директор Київського обласного центру зайнятості Денис Дармостук пообіцявши Гораніну більшої комунікації з ним у цьому процесі.
Соціальна активність. Горанін привернув увагу до зменшення біганини для отримання пенсії по інвалідності, відсутності об’єктивної оцінки рівня втрати здоров’я (втрати слуху, зору, ампутацію чи епілепсію, не складаючи їх разом, що не дає комплексного відображення тяжкості стану ветерана – прим.прм.). Також, на його думку, є велика потреба у пенсійних гарантіях для УБД як окремої категорії.
«Маю співпрацю з профільними спеціалістами з Каліфорнійського Університету Сан-Дієго та з «Ізраїль Травма Коалішн». З їхнього досвіду та мого досвіду, як ветерана з 10-літнім досвідом поранень – здоров’я сиплеться і без групи інвалідності. Ми, як ветерани бойових дій, потребуємо чітких пенсійних гарантій і повного медичного страхування, як окрема категорія по досягненню пенсійного віку», – говорить Горанін та нарікає на відсутність законодавчого регулювання по отриманню ветеранами інвалідності після бойових поранень, відсутності БР і форми 100 та інших акцентів. Уточнює, переважно це стосується ветеранів добробатів з зони АТО, ООС та перших місяців повномасштабного вторгнення.
Психологічна підтримка. Потреба в державних програмах психологічної допомоги ветеранам, відсутність можливостей, законодавчих ініціатив по обов’язковому проходженню учасниками бойових дій психологічної реабілітації.
Правова допомога. Потреба у безкоштовній юридичній допомозі і підвищенні правової обізнаності ветеранів про їх права та можливості. Не пасивним інформуванням, а організацією роботи безоплатних консультантів та курсів.
Інфраструктура. Заходи для забезпечення безбар’єрного середовища для ветеранів з протезами, колісними кріслами, порушеннями зору, слуху. Це стосується і транспорту.
Також під час зібрання кандидат історичних наук, доцент кафедри політології факультету гуманітарної освіти і соціальних технологій Леся Коцур говорила про формування змішаної військово-цивільної ідентичності:
«Як вже було згадано сьогодні, у нас, навіть в умовах повномасштабного вторгнення, є виклик поляризації між цивільними і військовими. Уже зараз стоїть завдання не допустити серйозного розколу в суспільстві, вимірюваннявійськової ідентичності. Буду спиратися на іноземний досвід, адже «цей велосипед вже вигадано за нас». Хочу звернути увагу психологів, фахівців які займаються вивченням цивільної та військової ідентичності у аспекті американського досвіду повернення військових у цивільне життя, суїцидальних настроїв.
Американським психотерапевтом, психологом, соціологом було розроблено такий вимірювальний інструмент який називається «шкала вимірювання військової ідентичності». Я б сказала, що промоніторивши український інфопростір я, наприклад, не бачила таких практик, і, спілкуючись з військовими психологами, також не чула, щоб в нас в Україні були практики вимірювання військової ідентичності воїна. Це, власне кажучи, інструмент який може допомогти, наприклад, інтегруватися воїнам у цивільне життя, виміряти які саме категорії військовослужбовців потребують цієї інтеграції або надання психологічної допомоги.
Мені здається, що сьогодні спільнота освітян, фахівців і конфліктологів не зовсім задіяна в цій роботі, тому що вона могла б бути пропрацьованою. Якщо проаналізувати глибоко такі фундаментальні дослідження американських науковців, то тут можна виділити кілька аспектів, зокрема щодо військовослужбовців, які мають різного ступеню контузії важкими, але які не проявляють фізіологічно, і вони можуть бути навіть дуже довго ще у війську, але ці люди також потребують допомоги. Також назріває проблема серйозна в суспільстві. Багато конфліктів на просторах інтернету, коли людина заходить до іншої і запитує чому та не воює. Проблема соціальних протиріч у нас гостро наростає, зокрема це пов’язано з російськими ІПСО. Я ще скажу свою думку щодо того над чим, як мені здається, треба попрацювати на державному рівні, і слід врахувати нашим психологам і фахівцям це те, що в нас суспільство теж травмоване війною. Гадаю часто це не проговорюється тому, що люди також злі і бідні. Ми хочемо підтримувати всіх і все але, на жаль, наша держава тримається на міжнародній допомозі – це не є для нас секретом. Тому є бідні люди, ображена частина військовослужбовців – усе це не надто пропрацьовується. Мені здається, що тут мають бути залучені саме конфліктологи.
Я б хотіла щоб на рівні нашого Центру ветеранського розвитку був започаткований такий формат фокус-груп і вироблення державної програми по формування спільної військової цивільної ідентичності, і тут є інший момент – це вироблення кодексу комунікаційної поведінки у публічному просторі між цивільними громадянами і військовослужбовцями. Донині ми не знаємо як нам реагувати на військовослужбовців, як нам підходити. Себто, якщо проаналізувати, то в медійному просторі про це є багато згадок, але якихось базових аспектів комунікації в нас немає. Слід виробити комунікаційний кодекс, і, мені здається, це могло б сприяти послабленню соціальної напруги й суспільної ворожнечі», – зазначила Леся Михайлівна.
Майже наостанок говорили про освітні можливості для ветеранів війни та учасників бойових дій щодо складання Національного мультипредметного тесту у 2024 році. Слово з цього приводу тримала директорка Українського центру оцінювання якості освіти Тетяна Вакуленко.
«Український центр не забезпечує освітні можливості – ми займаємось освітніми оцінюваннями, реалізуючи в їх межах права здобувачів освіти і вступників різних рівнів на якісну освіту, прозорий і неупереджений відбір до закладів освіти. Нині відбувається вступна компанія – ми проводимо Національний мультипредметний тест, основна сесія якого завершується 24 червня і відбувається у 32 країнах світу. Всередині країни перед нами зараз великі виклики які пов’язані, насамперед, з атаками ворога і безпеки учасників тестування. Нині маємо майже 290 тис. зареєстрованих і це тільки на основну сесію. 20 тисяч осіб проходить оцінювання щодня – це дуже велика кількість, і це комп’ютерне онлайн-тестування є не простим», – почала свою розповідь Тетяна Сергіївна.
Надалі зважаючи на акцент зустрічі, народні депутати запитали у Вакуленко про її бачення того, чи повинен ветеран конкурувати із звичайним абітурієнтом, випускником освітньої школи і чи можна створити для ветерана зовсім інші правила для вступу, як це є для окремих категорій які можуть вступати до закладів вищої освіти на окремі програми не складаючи НМТ.
«Найперше, слід зазначити, що це питання – компетенція МОН. Моя ж думка грунтується на досвіді інших країн, які перебували у подібних ситуацій. Там є безоплатні програми підготовки ветеранів до вступу і безіспитові системи вступних випробувань. Але питання не лише про те, щоб ветеран вступив до закладу вищої освіти, а в тому щоб надати якісну базову підготовку і уможливити якісне навчання особи в закладі вищої освіти. Заклад вищої освіти – це надзвичайно складна когнітивна історія, що передбачає цілеспрямованої роботи із базовими предметами, предметами які відповідають циклу спеціалізації і, відповідно, вступити забезпечити додатковий безіспитовий вступ. Це лише частина проблеми», – відповіла пані Тетяна. Своїм досвідом університетського поступу в умовах війни у контексті вступу ветеранів підкріпив ректор УГСП Віталій Коцур.
Наостанок комісія приймала до уваги звітно-довідкову інформацію Міністерства оборони України й пропозиції щодо внесення змін до Закону України «Про внесення змін до статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо окремих підстав звільнення з військової служби під час дії воєнного стану і проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання надання соціальних гарантій особам, яких визнано ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України.
«Засідання тимчасової комісії ВР, яка працює на благо військових та їх сімей, проведене саме у стінах Університету Григорія Сковороди в Переяславі – це чергове підтвердження того, що ми рухаємося у правильному напрямку. Разом і спільними зусиллями – до Перемоги!», – резюмував зібрання за його підсумками у своєму Facebook ректор Віталій Коцур.
