22 лютого 2024 року, за ініціативи бібліотеки Університету Григорія Сковороди в Переяславі, у рамках творчого проєкту «Університетські зустрічі», з нагоди 10-х роковин початку російського збройного вторгнення до України, початку російсько-української війни та Дня Героїв Небесної Сотні, відбулась зустріч з українським поетом, прозаїком, публіцистом, громадським діячем Володимиром Шовкошитним.
Як ми вже розповідали в анонсі до цієї зустрічі, приїзди Володимира Федоровича вже стали доброю традицією нашого університету, та й, навіть в умовах війни, триває його співпраця з книгозбірнею Університету Григорія Сковороди в Переяславі, куди він, як директор видавництва «Український пріоритет», подарував багато книг, зокрема й свого авторства: «Кров свята», «Герої народжуються на могилах героїв», «Чорнобиль: я бачив» та інших.
На початку зустрічі ректор університету Віталій Коцур наголосив на необхідності переосмислення історичного минулого й закликав до системного вивчення історії, починаючи з української школи та завершуючи університетською підготовкою істориків.
«Наше суспільство повинно усвідомлювати, в яких реаліях ми живемо. Коли ми розглядаємо конкретні події дати, пов’язані з українським державотворенням, вони часто переплетені мітами та не правдами, які були впроваджені у радянському та навіть пострадянському періодах. Системне розуміння і підходи потрібні від школи до університету. Ми повинні об’єднуватися, спілкуватися із відомими людьми нашого краю. Пан Володимир, наш земляк, отримує заслужене визнання, і результати нашої зустрічі вказують на необхідність діалогу у сфері історії», – зазначив Віталій Вікторович.
Надалі Шовкошитний представивив аудиторії обрану колекцію історичних творів, що розкривають осмислення минулого. Пропонуємо вашій увазі перелік назв та анотації презентованих творів:
Іван Білик «Скіфи. Історична трилогія»
Усі три книги, що входять до трилогії з умовною назвою «Скіфи», написані в різні роки, й одним виданням ніколи не видавались. Але читач не знайде тут міфічних скіфів «с жадібнимі раскосимі очамі», адже, на відміну від О. Блока, Іван Білик бачив очевидне – принаймні три із чотирьох описаних Геродотом «різновидів» скіфів – це наші прямі пращури, а саме: скіфи орачі, скіфи хлібороби й царські скіфи. Що ж до тих, котрі «с раскосимі», то вони якраз і були четвертими скіфами – кочовиками, носіями легендарної іраномовности скіфів. Що ж до імен геродотових скіфів і самої назви племен, то згадаймо, що для пихатих греків у навколишньому світі поруч з еллінами існували лише варвари, іменами й самоназвою яких вони не переймалися.
Перша книга трилогії «Дикі білі коні» описує боротьбу й перемогу сколотів (самоназва скіфів) над царем царів Дарієм та створення касти «царських скіфів». Друга, «Не дратуйте грифонів», з Геродотом у якості героя – про його перебування в Ольбії, про вірність і зраду, про те, хто і як пише історію. Третя, «Цар і раб» – про глибоке осмислення конфліктів між владою й мораллю, між почуттям крові й жадобою влади, між свободою й психологією раба. У основі реальні події повстання скіфів в Боспорському царстві й захоплення влади Савмакомталем, заручником з правлячої династії сколотів в 112-110 рр. до н.е.
Трилогія «Скіфи» – це яскраве художнє осмислення витоків історії нашого народу, що, змінюючи самоназву, асимілюючи приходьків, з правіку жив на своїй землі.
Іван Білик «Меч Арея»
Роман Івана Білика «Меч Арея» – про давніх русичів і давній Київ, про рабовласницький Рим і підступний Константинополь. Роман про те, як наші пращури жили й кохали, вирощували хліб на родючих ланах Наддніпрянщини, а коли доводилося, – гуртом боронили свою землю від зазіхань чужоземців –римлян і візантійців, готів і азійських кочовиків. Це роман про любов і труд, життя та смерть великого полководця Аттіли, який об’єднав слов’ян у могутній союз і раз і назавжди відбив охоту рабовласників нав’язати слов’янам свій світогляд і своє ярмо.
Олександр Курись «Шлях Вітра. Книга 1 Слов’янська сварга»
Це припорошена сивим пилом давнини історія одного життя, що перехрещує шляхи різних племен і народів стародавнього світу на межі поганства та раннього християнства. Життя, що починається в нетрях дрімучого давньослов’янського лісу, порятоване від кровожерливих вовкулаків, зрощене на таємничості язичницьких обрядів, вірувань і побуту, утверджене чистотою юнацького кохання, забороненого, але, здавалось, уже відвойованого, знівечене у братовбивчих міжусобицях і війнах із кочівниками та навіки спустошене пошуком утраченого в них. Життя, що захоплює, бентежить і забиває дух. Історія, що крізь століття кривавить ранами, які не загоює навіть час.
Олександр Курись «Шлях Вітра. Книга 2. Візантійська віхола»
Ця оповита сивим мороком давнини історія розгортається у V ст. нашої ери. Уся Європа здригається від ударів гунів. Молодики з полянського племені вирушають на пошуки своїх наречених, що їх було викрадено під час набігу гунів на село. Пройшовши легіонерами через горнило кількох воєн на неосяжних теренах Візантії, попутно шукаючи сліди дівчат, вони, нарешті, опиняються в столиці християнського світу – Константинополі. Головний герой Вітер приймає хрещення під іменем Леонідаса та робить фантастичну кар’єру від простого легіонера до командувача (архонта) особистої гвардії імператриці Євдокії (401–460 р. життя). Про все це він розповідає історику, дипломату й письменнику Пріску. Поляни на чолі з Вітром переживають карколомні пригоди, що розгортаються на тлі реальних подій життя імператриці. Пошуки зниклих дівчат – головна мета хлопців. Нарешті вони, здавалось, натрапили на слід навіть знайшли одну дівчину, але життєвий крах імператриці перекреслює їхні мрії. І все треба починати спочатку…
Олександр Курись «Шлях Вітра. Книга 3. Гунська круговерть»
488 рік від Р.Х. Візантійське посольство нарешті досягає Дунаю. Тут до посольства доправляють першу чергу перебіжчиків, що їх мають віддати гунам. Командує цим конвоєм кентарх Теофіл, що свого часу зрадив імператрицю. Він має таємний наказ вбити Аттілу, а Леонідас і його земляки стають розмінною монетою. Та доля кидає Леонідаса до Аттіли, в Каталуонську битву. Нарешті, повернувшись у рідну вісь та очоливши полянське плем’я, він отримує нове ім’я – Кий (тобто молот), котре стає спадковим у роду. Він переводить плем’я до Дунаю та засновує місто – Київець. Колись його онук приведе плем’я до Дніпра та стане князем іншого славетного міста.
Лесь Качковський «Ігор – володар Руси»
Отримавши від Олега «Віщого» владу над русами, полянами, сіверянами й древлянами, князь Ігор зумів стати володарем Руси – держави, яка об’єднала ці та інші слов’янські племена в силу, здатну протистояти і Степу, й Бізантії, здійснювати походи на Каспій. За роки свого правління (912-945) він не допустив жодного вторгнення на Русь степовиків, двічі ходив на Царгород, змусивши Бізантію підписати Договір «Про мир і любов»… Проте для слов’янських племен він так і залишився захланним варягом, свідченням чому є його люта смерть в Іскоростені. Не менш лютою була й помста його дружини – Святої княгині Ольги.
Роман Леся Качковського «Ігор – володар Руси» охоплює не тільки останні роки княжіння першого Рюриковича на київському столі (941-945), а й період до повноліття Святослава, коли той перебрав владу від матері-регентки.
Петро Кралюк «Шляхи поширення християнства в Русі-Україні»
Книга широко відомого письменника і вченого, проректора Острозької академії професора Петра Михайловича Кралюка присвячена доленосному вибору наших далеких пращурів. З одного боку, обравши християнство, Русь-Україна пристала до цивілізаційного вибору цілої Европи, а з іншого боку, доєднавшись до його східного варіанту, вона ніби втратила органічну єдність з Европою Західною.
Барбара Можаровська «Анна Київська»
Героїні роману Ганні судилося народитися донькою Великого князя Київського Ярослава Мудрого і стати королевою Франції Анною Київською – дружиною короля Франції Генріха І, матір’ю короля Франції Філіпа І, засновницею двох королівських династій – Бурбонів і Валуа, серед яких 12 королів Франції…
Та шістнадцятилітній їй наснився жахливий сон, що шлях її не буде легким і безхмарним. Їй вдається умовити батька віддати її заміж через 5 років. Та ці роки промайнули, як мить. Проте Ганна вже стала іншою. З юної безстрашної амазонки перетворилася на дорослу, впевнену в собі високоосвічену дівчину, яка змогла закохати в себе чоловіка-короля, народити йому синів-спадкоємців, змусити рахуватися з собою його двір та… втратити голову найвпливовішого чоловікового опонента – графа Рауля Валуа.
Лесь Качковський «Пісня про Довбуша»
Лесь Качковський назвав піснею свою книгу про найзнаменитішого карпатського опришка. Очевидно, тому що й доля українського Робін Гуда була величною і сумовитою, як гуцульська пісня. Легендарний ватаг був постаттю романтичною і трагічною водночас. Адже, на відміну від своїх братчиків, розумів, що єдиним справжнім скарбом в Чорногорі є гуцульська воля. Її й заповідав своїм краянам. Та, щоб це зрозуміти, треба серце мати Олексине: цілого світу не злякатися. А не боялися тільки одного – Дзвінку обзивати і смерть Довбушеву на неї класти. А поміж людей зосталася лишень мрія про Довбушеві скарби та ще пісня, людьми – не Довбушем і Дзвінкою – по-своєму співана.
Лесь Качковський «Олег – імператор русів»
Гостросюжетний історичний роман, який показує підступне захоплення швагром убитого новгородського князя Рюрика Олегом престолу у Київській державі, яка вже понад п’ять століть була важливим гравцем на европейській політичній мапі, та створення ним імперії русів на чолі з вічним Києвом, досягнення нею визнання у Візантії, Хазарії та Болгарії й домінування над степовими забродами. Олег не створив у Києві держави, а змінив її форму. Саме він започаткував тут династичне правління відомого в Європі роду Ск’єльдунгів, посадивши на княжий стіл малолітнього Ігоря й добровільно передавши йому владу. Олег зумів об’єднати місцевих русів, полян, древлян, сіверян зі своїми русами (які ще в середині п’ятого століття переселилися з Києва на слов’янську Північ, а далі в Фрисландію) й варягами в боротьбі з одвічним ворогом Мідгарду (світу мужів) – осілого світу – Степом та створити справжню імперію русів.
Оксана Зененко «Таємна місія гетьмана»
На тлі доленосних подій 1708-1709 років полковник компанійського полку Володимир Ломиковський втрапляє у вир неймовірних подій, пригод і ворожих інтриг, пов’язаних з таємницею гетьмана Мазепи. На нього чекають жорстокі випробування в колі ворогів і зрадників та священна боротьба за власну державу пліч-о-пліч з Іваном Мазепою, Пилипом Орликом, Костем Гордієнком. І, звичайно, кохання…
Іван Білик «Яр»
Автор розповідає про найскладніші часи в історії українського народу в ХХ столітті: проводить головного героя твору Максима Нетребу через страхіття голодомору 1933 року, масові репресії 1937 року, тюрму, Верхньо-Колимський концтабір і сповнену тривог довготривалу втечу з нього, окупацію України фашистськими загарбниками, службу в поліції й приховану боротьбу з окупантами в групі Української Повстанської Армії, сприяння радянському підпіллю та партизанам, перебування на чужині та власні душевні муки.
Володимир Шовкошитний епопея-трилогія «Кров свята»
Ця книга неначе скидає з нашої історії шкаралущу ворожих міфів і являє читачеві храм української державності вже без риштувань. А заодно і вказує шлях очищення колективної пам’яті через її звільнення від намулу малоросійства й меншовартості, через прищеплення українському суспільству гену гідності й самоповаги та психології переможців. Це наш український аналог «Війни і миру» чи «Тихого Дону». Дуже український. І дуже європейський. Автор ніби застерігає нас з вами, європейців: якщо течія Гольфстриму уповільниться – на нашу Європу чекають люті морози, а весь світ ніколи вже не буде таким затишним для життя. Скільки б не з’являлося цікаво-доказових історичних досліджень, зрушення у колективній пам’яті здатна спричинити лише уґрунтована на мітології белетристика. Для такого зрушення замало кількох вершинних творів, а тим більше відверто попсової пригодницької писанини на задану тему.
Василь Горбатюк «Листи забутого життя»
«Листи забутого життя» – це роман про життя письменника Павла Богацького. Це маловідома для українських читачів постать, чиє життя й діяльність вартують вашої уваги. У 1920-ті письменник опинився в еміграції – спершу в Польщі й Чехії, а тоді – в Австралії. А перед тим Богацький працює разом з відомими українськими діячами Гнатом Хоткевичем та Микитою Шаповалом над створенням українських журналів. Крім художніх творів Богацький залишив нам цікаві спогади про свій час.
Роман Василя Горбатюка створений на основі ретельно опрацьованих документів і максимально точно відтворює життєвий шлях цього персонажа. Над створенням цього біографічного роману Богацький працював 10 років, тож перед нами цікава історія, що охоплює складні роки ХХ століття і великі географічні простори.
«Листи забутого життя» Василя Горбатюка зацікавлять всіх, хто відкриває для себе культурне життя ХХ століття й цікавиться біографічною прозою. Крім того, цей роман проливає світло на життя українців в еміграції й у таборах ДіПі.
Ігор Рассоха «Справжність Велесової книги»
Ця книга містить не тільки вичерпний науковий доказ справжності Велесової книги – вона змінює загальне бачення всієї історії України. Читач дізнається про власну пам’ять українців про своє далеке минуле: про походи кімерійців і «народів моря», про величне місто Голунь/Гелон, фібули зарубінецької культури, антське місто Вороніж, боротьбу бродників за волю «проти варягів і греків», язичницьке місто Самарь, спадок Яна Гуса, таємну організацію кобзарів, Кахтирі як народний самовидав, з нового боку відкриє Г. С. Сковороду, Т. Г. Шевченка, роль Харкова в історії України… І оцінить постійні спроби російських спецслужб та їхніх запроданців спотворити і приховати це наше славне минуле. Для всіх, кого цікавить історія України.
«Єдиний спосіб розгадати таємниці історії – це прочитати всю добірку, всю лінійку книг українського пріоритету, починаючи від 512 року до нашої ери та завершуючи книгами цієї 900-річної війни із москалями», – зазначив Володимир Шовкошитний у ході зустрічі.
На завершення гість подарував цінні книги для розширення фондів університетської бібліотеки. Це стало не лише додатком до літературного багатства, але і символом об’єднання сил у спільному культурному просторі.
Таким чином, подія не лише відзначила пам’ятні події, а й вкотре підкреслила важливість вивчення історії як невід’ємної частини національного самовизначення. Заходи такого роду надають можливість глибше зануритися в культурний спадок, розширюючи світогляд та сприяючи розвитку свідомості майбутніх поколінь.
