Напередодні дня народження відомого вченого, сковородинознавця, літературознавця-медієвіста, рухівця, просвітянина, професора Миколи Корпанюка, серце якого навічно зупинилося на 73-му році життя минулого літа, в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі за ініціативи факультету української та іноземної філології провели І Міжнародну науково-практичну конференцію «Микола Корпанюк – науковець-медієвіст, педагог, громадський діяч». Зібрання стало платформою, яка згуртувала як його колег з усіх куточків України, так і близького зарубіжжя.
Від імені адміністрації університету з вітальним словом до учасників звернувся проректор із навчально-методичної роботи Вячеслав Різник. Він висловив переконання, що дана конференція є гарною можливістю обговорити вагомий внесок Миколи Павловича у всі сфери його життєвої діяльності, а дискусії і доповіді стануть вагомим внеском у вивчення його доробку, примноження, збереження і поширення його ідей.
Таку чітку і послідовну україноцентричну позицію, яку мав Микола Корпанюк, не могла не помічати міська влада. До слова запросили міського голову міста Переяслава Вячеслава Саулка.
«Сталося так, що ми з Миколою Корпанюком приїхали в Переяслав майже одночасно, в кінці 80-х рр. минулого століття. І вже з початку 90-х я знав, що в університеті працює справжній світоч Української Незалежності, незламний воїн духу Соборної Української держави. Особливо запам’яталися полум’яні виступи Миколи Павловича на вшануванні пам’яті жертв Голодомору. Кожний такий виступ біля Меморіалу жертвам Голодомору був зразком пристрасної політичної публіцистики.
З Миколою Корпанюком ми разом були депутатами VI скликання (2010- 2015 рр.) Основні свої завдання в депутатській роботі Микола Корпанюк вбачав у справі свого життя: утвердженню україноцентричності, наповненню української незалежності реальним змістом. Я завжди підтримував депутата- патріота у всіх його ідеях та починаннях.
Коли я став міським головою, на 14 сесії міської ради, яка відбулася 19 серпня 2021 року, згідно з поданням від Переяславської міськрайонної організації ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка Миколі Корпанюку було присвоєно відзнаку – звання «Почесний житель Переяславської громади».
З початком гарячої фази рашистської агресії проти України на весь зріст постало питання знесення монумента на честь 300-річчя возз’єднання України з росією, що знаходився на площі Богдана Хмельницького. Окремі активісти вже давно піднімали це питання. З 2014 року обговорення з цього приводу в соцмережах набуло масового характеру. А з лютого 2022 року питання знесення монументу стало руба. І в перших рядах, як завжди, були Микола Корпанюк та інші свідомі патріоти. Мені як міському голові довелося перебороти багато перешкод на цьому шляху, враховувати різні, часто протилежні думки а також технічні моменти. 1 завжди в цьому питання поруч зі мною стояв Микола Павлович та інша наші однодумці.
Останніми епізодами нашої співпраці була участь у топонімічній комісії щодо визначення назв вулиць, провулків, площ, парків та інших об’єктів топоніміки на території Переяславської міської громади Бориспільського району, яку я очолював. Микола Корпанюк, як завжди, брав активну участь в обговореннях, вносив дієві конструктивні пропозиції, принципово відстоював засади державності», – пригадував Вячеслав Володимирович та підкреслив, що пам’ять про Корпанюка назавжди залишиться в його вихованцям та послідовниках, в наших серцях.
Надалі доктор педагогічних наук Ганна Токмань говорила про Миколу Павловича у вимірі його наукових відкриттів і громадського чину. Вона зазначила, що для неї він колега, однодумець, соратник. Працювали на одній кафедрі, обидва з кінця 1980-х – активні члени Народного руху України і «Просвіти», що взяли участь у їх створенні в Переяславі (Корпанюк – прим.авт.) та Бердянську (Токмань – прим.авт.). Обоє замолоду вчителювали на Півдні України, пізніше по-товариському співпрацювали і в університеті, і у громадському житті.
«Він був полум’яним патріотом України, у важкі, порогові моменти історії діяв активно, незважаючи ні на свій поважний вік, ні на ризики. Пам’ятаю Миколу Павловича на київських Майданах: під час Помаранчевої революції ночами чергував біля Адміністрації Президента (потім, утомлений, прийшовши в університет, дрімав в аудиторії за столом), під час Революції Гідності приєднувався до Коломийської сотні (Прикарпаття – його батьківщина). Полум’яним було слово професора на переяславському Майдані: він сміливо виходив до мікрофона на центральній площі і закликав переяславців брати участь у протестних акціях», – підкреслила професорка Токмань, та додала що його виступи на мітингах, присвячених ушануванню жертв Голодомору і політичних репресій, а також до Дня народження Тараса Шевченка, хвилювали, збурювали емоції й думку у всіх присутніх: промови містили вражаючі факти і їх наукове осмислення, висновок завжди був націо- і державотворчим.
Кожен з учасників безперечно мав про що сказати цього дня. Хтось як доктор філологічних наук з Варшави Валентина Соболь говорила про «Солідарність сумлінь» (Діарії українців та українських емігрантів), але більшість пригадувала винувтця зібрання: доктор філологічних наук Марина Навальна розповіла про Корпанюка від знайомства в журналістиці – до співпраці в науці; доктор філологічних наук Богдана Криса зі Львова, доктор філологічних наук, академік НАН України Микола Сулима й кандидат філологічних наук Віра Сулима з Києва, доктор педагогічних наук Володимир Гладишев з Миколаєва та інші згадували про нього як вченого, колегу і друга; доктор філологічних наук з Житомира Петро Білоус згадував про Корпанюка як мудрого дослідника і світлу людину; Костянтин і Руслана Корпанюк ділилися спогадами про батька; доктор філософії, магістр психології Гандзель Міхал Тадеуш – про колегу; дослідниця неврологічних наук Варшава Аґнєшка з Лодзя назвала Миколу Павловича «серцем науки»; доктор педагогічних наук Василь Шуляр з Миколаєва згадував про Миколу Корпанюка як творця гармонійної цілісності та кандидат філологічних наук Геннадій Нога з Києва ділився своєю розвідкою щодо історії боротьби зі своєю злою долею у вимірі думок Миколи Корпанюка про особливості «малого» українського літописання.
Наостанок учасники зібрання вшанували пам’ять Миколи Павловича покладанням квітів на його могилу.
Моральним гаслом, з яким професор Корпанюк звертався до переяславців, був заклик до самоповаги – національної й особистісної. Він як ніхто вмів гуртувати людей навколо себе заради якоїсь світлої ідеї, яка обов’язково була спрямована на розвиток України. Постать Миколи Корпанюка – взірцева для науковців, педагогів, громадянського суспільства, дорога і незабутня. Слідуймо життєвим, науковим, державницьким заповітам які лишив нам Професор Корпанюк!
