Є постаті, яким судилося не лише увійти до історії, а й цю історію наперед визначити. У пам’яті багатьох європейських народів збереглися постаті цілком реальних історичних осіб, які своєю самовідданою, часто жертовною діяльністю найбільше спричинилися до проникнення світла Христової віри на терени тієї чи іншої країни. До грона цих сіячів віри належать і святі рівноапостольні Кирило та Мефодій, вчителі слов’ян. Саме вони, одними з перших, ще в середині ІХ століття (більше, ніж за 100 років до хрещення Руси-України) розпочали проповідь християнства серед слов’янських народів. Їх діяльність важлива для нас і тим, що відбувалася в епоху, коли християнська Церква ще не була поділеною на католицьку і православну. Місія святих Кирила і Методія серед слов’янських народів здійснювалася з благословення як Константинопольського Патріарха, так і Папи Римського. Їх пам’ять церква вшановує сьогодні 24 травня.
Кілька десятків переяславців, представників професорсько-викладацького складу, співробітників та студентів Університету Григорія Сковороди в Переяславі по опівдні спільною молитвою вшанували пам’ять святих, чиє ім’я носить капличка біля університету.
«Я вітаю вас з великим святом святих рівноапостольних Кирила та Мефодія. Вони були вчителями слов’янськими та навчили слов’янські народи писемності, читання і переклали Святе Писання з римської мови на слов’янську, аби усі могли прочитати і розуміти Слово Боже, яке було сказано до всіх народів. Вчителі Кирило і Мефодій були святими, були священниками і повчали народ. Ви є їх послідовниками, і таким же «світлом для світу» і «сіллю для землі». Ви чули, як було сказано, що коли запалюють свічку її не ставлять під посудину, а щоб вона світила всім у кімнаті. Приклади вашого життя та вашої поведінки у цьому закладі завжди є світлом для ваших учнів, тому ви достойно несете і справді гідні звання вчителів, поруч з вчителями духовними. Завжди до них моліться, аби Господь давав вам це натхнення – нести добро та світло для своїх студентів. Аби вони вами захоплювалися та бачили не тільки те що ви їм говорите, а бачили й ваше життя – що воно не розходиться з вашими словами. Бо це буде найбільший приклад і найбільша дієвість того, що ви навчаєте. Щоб вони чуючи те що ви їм говорите, ще й бачили – так, ці вчителі достойні, бо як вони говорять так і живуть – дають нам великий приклад. Ви є виконавцями слова Божого і несете його тим, хто навчається у вас. Тому в цьому храмі, який освячений в честь святих рівноапостольних Кирила та Мефодія які є просвітителями слов’янських народів, завжди заходьте сюди і черпайте духовну втіху, розраду, піднесення і натхнення на те, що ви є важливими продовжувачами їхньої справи, просвітителями. У вас важлива місія – навчати наших студентів, аби вони правильно вчиняли, знали історію нашого народу і, в майбутньому, розбудовували сильну, міцну, процвітаючу українську державу. Хай нам допоможе в цьому Бог за молитвами святих Кирила і Мефодія. Нехай Господь вас береже і надихає на цю світлу працю!» – зазначив у проповіді отець Іван Будняк, який звершував богослужіння біля каплички.
«Насамперед, ми пам’ятаємо про наших великих просвітників, які, фактично, започаткували слов’янську мову. Ми їм подвійно вдячні за те, що, окрім того що вони є засновниками писемності, вони несли просвітницьку місію, через писемність доводили ті важливі християнські істини які потрібні аби гармонізувати суспільство та зробити його більш досконалим. Уся історія це історія воєн, але, водночас, є історія відданого служіння народу і відданої любові до Батьківщини.
Сьогодні у цей день святих рівноапостольних Кирила та Мефодія ми ще раз звертаємо увагу на ту місію яку вони виконували і донині несуть, актуалізуючи, в умовах російсько-української війни, значимість християнства як моральної опори для нашої перемоги і заради нашого майбутнього» –переконаний голова Вченої ради університету, доктор історичних наук, професор, академік, відомий історик та краєзнавець Віктор Коцур.
Велика радість, що зведена нещодавно капличка за невеликий час встигла стати окрасою і осередком духовності УГСП, а також місцем, де може зупинитися кожен подорожній. Як і було обіцяно, на великі церковні свята тут проходять літургії. Закликаємо вас приходити сюди на розмову з Богом й для того аби вклонитися пам’яті про спочилих сковородинівців, стелли пам’яті яких знаходяться всередині храму.
Імена святих рівноапостольних Кирила і Мефодія навічно відкарбовані в історії нашої культури як творців слов’янської абетки та перших перекладачів богослужбових книг з грецької на слов’янську. Втім роль святих братів у нашій історії набагато ширша. Святі Кирило і Мефодій – це ще й апостоли Христової свободи на слов’янських землях. Саме завдяки цим святим місіонерам наш народ залучився до Христа, залучився до Нього, зберігаючи свою свободу та культурну самобутність.
Сумно, але факт: більшість ієрархів РПЦ досі заперечує право українського народу на самостійне канонічне буття, а також на звершення богослужіння рідною мовою. Українська мова для них – мова юрби, торгівлі, базару. Але не мова високої літератури, не мова богослужіння, не мова, що здатна виражати смисли християнського Одкровення. Втім сучасні росіяни – не перша нація, яка заперечує право інших народів молитися на рідній або ж зрозумілій їм мові. Так само мислили й опоненти святих Кирила і Мефодія – німецькі місіонери у Моравії, які вважали, що молитися Богові можна лише трьома «священними мовами»: єврейською, грецькою та латиною. Й відповідно намагалися перешкодити святим Кирилу і Мефодію створити богослужіння слов’янською мовою.
Справою життя Кирила та Мефодія була проповідь Євангелія слов’янським народам. Але не будемо демонізувати опонентів Кирила і Мефодія. «Латинські й франкські архієреї з ієреями та учнями», – як називає їх Житіє Костянтина Філософа, – також бажали прислужитися справі євангелізації. Відмінними були лише підходи. Німецькі місіонери намагалися накинути місцевій Церкві латину. А святі Кирило і Мефодій присвятили життя перекладу біблійних і богослужбових текстів на мову слов’янську, тобто на мову, зрозумілу місцевим християнам.
Серця Кирила та Мефодія горіли духом Євангелія, духом Христа. Опоненти Кирила і Мефодія намагалися перетворити християнство на засіб культурного та політичного впливу. Для німецьких місіонерів було важливо не лише залучити слов’янські народи до християнської істини, а й нав’язати їм певну культурну ідентичність. Святі Кирило і Мефодій запропонували альтернативний варіант євангелізації слов’янських народів. Вони запропонували максимально наблизити Євангеліє і церковне життя у цілому до місцевої культури. Проте це була не лише суперечка про те, як дієвіше євангелізувати місцеві народи. Це також була суперечка про свободу та суть християнства. Німецькі місіонери захищали замкнену, герметичну модель християнства. А святі Кирило і Мефодій наполягали на універсальності християнства, на тому, що культура християнства набагато ширша за культуру, представлену трьома «священними мовами». Суперечка триває й досі.
Російська церква урочисто вшановує пам’ять святих Кирила і Мефодія. Але її ієрархи досі захищають точку зору їх опонентів, тобто досі заперечують право українського народу на власну церковну культуру включно з правом молитися рідною мовою. Сучасні російські церковники нагадують фарисеїв часів Христа. Вони дуже тісно пов’язують релігію та політику. Вони перетворили Церкву на знаряддя національного поневолення українського народу, місце, де український народ намагаються «перевдягнути» у росіян. Утім, шануючи пам’ять святих братів Кирила і Мефодія, ми розуміємо, що ці «юдейські» за духом намагання приречені.
