У п’ятницю, 16 жовтня 2026 року, в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі відбулася одна з найважливіших науково-культурних подій осені – ювілейний XV Всеукраїнський історико-культурологічний форум «Сікорські читання». Захід, співорганізаторами якого традиційно виступають Національна спілка краєзнавців України (НСКУ) та Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», об’єднав провідних науковців, краєзнавців, музейників та громадських діячів з усієї країни.
У 2026 році зібрання незмінно було присвячене вшануванню пам’яті видатного подвижника музейної справи, Героя України Михайла Івановича Сікорського. В умовах безпекових викликів воєнного стану захід пройшов у змішаному форматі – частина учасників зібралася у конференц-залі імені Василя Сухомлинського, інші долучилися онлайн на платформі «Microsoft Teams».
Подію супроводжувала насичена культурно-мистецька програма. Зокрема, учасники мали змогу оглянути презентації творчих робіт «Мистецький вернісаж» (куратори Юрій Козубенко, Олена Ткаченко), що об’єднав виставки «Моя земля – моя пісня», «Сильна, незламна, мальовнича моя Україна» (куратор Роман Мотузок), «Квіти моєї Землі» (куратор Інна Рубан), «Барви рідного краю» (куратор Ольга Стрілець) та «Орнамент Землі» (куратор Марта Генесіран). Окрім цього, діяв виставково-презентаційний проєкт «Простір особистості», де експонувалися творча інсталяція «Музейний всесвіт Михайла Сікорського», виставка «Мої музеї…» та книжкова виставка «Краєзнавча спадщина Переяславщини» (куратор Ольга Шкира), а також «Фотографії з альбомів Михайла Сікорського» (куратор Ольга Стрілець). У другій половині дня гості відвідали виставку «Марія Примаченко: світ, якого не бачили інші» (куратор Катерина Нагайко) та долучилися до екскурсії музеями Переяслава «Стежками Михайла Сікорського».
Форум розпочався із виконання Державного Гімну України та хвилини мовчання за всіма загиблими у російсько-українській війні. Як наголосив ведучий заходу, провідний фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександр Молоткін, саме завдяки Силам оборони України наукова та культурна спільнота має змогу збиратися, планувати майбутнє та зберігати національну спадщину.
За усталеною традицією, робоча частина форуму відкрилася переглядом кліпу на пісню «Сіла птаха». З екрана під проникливу мелодію на присутніх дивився сам Михайло Сікорський, ніби запитуючи нащадків, чи гідно вони продовжують його справу. Після цього делегація відправилася для покладання квітів до могили видатного земляка.
З вітальним словом до учасників звернувся ректор УГСП, доктор історичних наук, професор, заступник голови НСКУ Віталій Коцур. Він запропонував присутнім поринути в альтернативну історію і уявити, яким би було місто без постаті Михайла Сікорського:
«Інколи замислюєшся: яким би був Переяслав, якби сюди свого часу не приїхав Сікорський? Місто, яке історично було князівством, в умовах сучасної децентралізації могло б залишитися звичайним містечком без музеїв, без університету, без тієї колосальної спадщини. Сьогодні музеї, створені ним, – це не просто місця для екскурсій, це інтелектуальні простори, де формується національна ідентичність. Завдяки тісній співпраці Університету, Заповідника та фонду «Рідна країна» ми створюємо можливості для молоді, показуючи наочно, наскільки глибокою є наша історія», – підкреслив Віталій Вікторович.
Виконувачка обов’язків генерального директора НІЕЗ «Переяслав» Марина Навальна акцентувала на поліфункціональності форуму та вручила книжкові новинки почесним гостям, запропонувавши ініціювати присвоєння звання почесного громадянина міста Миколі Томенку за його постійну підтримку.
«Цей ювілейний форум давно вийшов за межі суто краєзнавчого чи музейного зібрання – сьогодні ми говоримо про політологію, культурологію, суспільні та мілітарні процеси. Я мала щастя бачити Михайла Івановича під час роботи в депутатському корпусі, де часто точилися суперечки, але коли слово брав він, його незмінною та сокровенною фразою було: «Музеї треба зберегти». Те, що ми сьогодні це робимо, є не винятково заслугою Заповідника, а результатом синергії з нашими великими партнерами – Університетом та Національною спілкою краєзнавців України», – розповіла Марина Іванівна.
Міський голова Переяслава Вячеслав Саулко висловив вдячність організаторам за збереження пам’яті про фундатора музейної справи та відзначив стійкість освітянської спільноти.
«Сьогодні серед вас надзвичайно почесно говорити, адже в умовах повномасштабної війни, коли ворог цинічно намагається знищити наші наукові установи, славетний Університет Григорія Сковороди та наукова спільнота Переяслава залишаються потужним освітнім форпостом. Михайло Іванович Сікорський – це легенда нашої сучасності, чиє ім’я увійшло у вічність поряд із Володимиром Мономахом, Богданом Хмельницьким, Володимиром Великим та Григорієм Сковородою, адже він зробив усе, щоб Україна знала свою історію, яка починається саме з Переяслава», – сказав Вячеслав Володимирович.
Громадський і політичний діяч, засновник фонду «Рідна країна» Микола Томенко у своєму ґрунтовному виступі запропонував концепцію позиціонування Переяслава як світоглядної столиці краєзнавства, ґрунтуючись на діяльності трьох постатей: Михайла Сікорського, Петра Тронька та Володимира Заболотного.
«Ми маємо розуміти, що насправді три людини зробили музейний Переяслав і перший в Україні скансен: це Михайло Сікорський, Петро Тронько, який допоміг із виділенням землі, та Володимир Заболотний, чия роль залишається недооціненою. Останні дослідження в архівах КДБ показують, що в 1944-1945 роках Заболотний мав чітку проукраїнську позицію, обговорюючи необхідність створення самостійної України та власної архітектурної академії без московських філіалів. Я вважаю, що нам треба активніше згадувати цю тріаду діячів і позиціонувати Київ як адміністративну столицю українського краєзнавства, а Переяслав – як його світоглядну столицю», – акцентував Микола Володимирович.
Окремим зворушливим моментом вітальної частини стало зачитування відкритого листа від Київської організації ветеранів ракетних та космічних військ. Полковник у відставці Олександр Наумов передав щирі слова вдячності організаторам, наголосивши, що форум є гідним продовженням справи видатного українця, а служіння історії незмінно об’єднує нові покоління дослідників і громадських діячів.
Ключовою подією форуму традиційно стало відзначення кращих дослідників минувшини. Варто акцентовано зазначити, що цьогоріч відбулося вже 14-те вручення Премії імені Героя України Михайла Сікорського Національної спілки краєзнавців України. Список лауреатів престижної нагороди поповнило п’ять нових імен. Церемонію провів голова НСКУ, член-кореспондент НАН України Олександр Реєнт, наголосивши на суспільній значущості постаті Михайла Івановича.
«Я пам’ятаю, як 15 років тому в цій самій залі на спільному засіданні за участі Івана Драча та відомих академіків ми прийняли рішення про започаткування цих читань, і я бачу, що це рішення живе та діє. Нещодавнє опитування жителів показало, що 84% респондентів високо оцінюють особистий вклад Сікорського у розвиток Переяславщини, і ця цифра абсолютно достовірно відображає той серйозний шлях з увічнення пам’яті, який ми обрали», – зазначив Олександр Реєнт, після чого перейшов до оголошення п’ятьох лауреатів 2026 року.
Першим нагороду отримав Станіслав Дембіцький, колишній науковий співробітник НІЕЗ «Переяслав» та шевченкознавець.
«Слава Сікорського – це жива легенда. Я був свідком, як у 1988 році делегація Академії наук та міністри з Білоруської РСР приїхали до нас і буквально благали Михайла Івановича переїхати до Мінська, щоб створити їм музей народної архітектури. Вони пропонували йому чотирикімнатну квартиру та необмежені ресурси, але він залишився тут, створивши 24 музеї з тих трьох кімнаток краєзнавчого закладу, до якого прибув у 1951 році», – поділився спогадами Станіслав Дембіцький.
Лауреатом став також заслужений будівельник України, голова ГО «Старий Дніпро» Віталій Іващенко, який розповів про складні ідеологічні трансформації музейного простору.
«Мені довелося працювати з Михайлом Івановичем над переформатуванням музею, який першопочатково будувався як музей «трьохсотріччя возз’єднання». Ми зустрілися в його скромній кімнатці, і разом із Вірою Мельник переробили всю концепцію на «Музей дружби народів», але, на жаль, це величезне приміщення так і не добудували. Я як інженер бачу там можливість поетапного завершення будівництва, щоб розмістити там діораму «Битва за Дніпро», якій нині шукають нове місце, та створити повноцінний музей краєзнавства Київщини», – запропонував Віталій Іващенко.
Наступним відзнаку отримав фахівець у галузі етнографії та дослідник історії освоєння космосу Леонід Кірпікін, який відверто розповів про історію знайомства академіків із юним Сікорським.
«У мене з Михайлом Івановичем були неоднозначні стосунки, але Петро Тимофійович Тронько розповів мені легендарну історію про те, як вони з Заболотним і Бажаном уперше звернули на нього увагу. Почувши на вулиці цікаву розмову молодого спеціаліста, присланого готувати місто до 300-річчя, вони запросили його до столу; той був голодним і з’їв усе, що вони приготували, але після цього почалася глибока душевна розмова, в якій Сікорський настільки вразив їх своїми ідеями, що вони взяли його під свою опіку на багато років», – пригадав Леонід Кірпікін.
Премію також було вручено Василю Тимошенку, директору Малинського міського краєзнавчого музею, який напередодні особисто досліджував музейний простір Переяслава.
«Ми приїхали сюди невеличким десантом, аби вивчити музейну справу Переяслава, відвідали скансен, музей Сковороди та археології, і я розумію, скільки ще десятиліть нам усім треба працювати, щоб досягнути рівня Михайла Сікорського. Передаю вітання від краєзнавців Древлянщини та презентую книгу про відомі особистості Малинщини, серед яких родина Міклухо-Маклаїв, чий ювілей ми незабаром відзначатимемо на міжнародній конференції, доводячи, що це українська постать, яку ми росіянам не віддамо», – наголосив Василь Тимошенко.
П’ятою лауреаткою стала кандидатка історичних наук Галина Денисенко з Інституту історії України НАНУ. Через поважні причини вона не була присутня, проте надіслала листа, який зачитали зі сцени.
«Мені довелося зустрічатися з цією надзвичайно скромною і водночас великою людиною у Ворзелі, куди співробітники змусили його поїхати на відпочинок, проте довго він там не затримався, бо його чекала улюблена музейна справа. Такі люди, як Петро Тронько та Михайло Сікорський – це справжні велетні духу, люди з великої літери, до справи яких долучатися – велика честь, що надихає на нові задуми на краєзнавчому фронті», – йшлося у листі Галини Денисенко.
Отримуючи нагороду від імені колеги, перший заступник голови НСКУ Руслана Маньковська підкреслила глибоке значення культурної спадщини.
«Сьогодні багато говорилося про те, що Михайло Іванович і Переяслав – це одне ціле, і тут згадуються слова Сковороди: «З видимого пізнавай невидиме». Культурна спадщина, яку плекав Сікорський, є маркером нашої національної пам’яті та ідентичності, яку сьогодні так цинічно намагається викорінити ворог, але сила українського народу полягає саме в його історії та в таких людях, як фундатор переяславських музеїв», – зазначила Руслана Маньковська.
Музичним подарунком для всіх лауреатів став виступ студентки І курсу магістратури УГСП Нелі Кироди, яка проникливо виконала пісню «Ясени». Згодом у залі відбулася презентація унікального проєкту «Рушник Михайла Сікорського». Студенти ЗП(ПТ)О «Переяславський професійний коледж» під пісню «Два кольори» у виконанні Артема Логвинюка внесли до зали довге вишите полотно.
Голова Переяславського осередку товариства «Просвіта», старша наукова співробітниця Заповідника Наталія Заїка розповіла про кропітку працю над створенням цього символу.
«Михайло Іванович віддавав особливу шану рушникам, тому до його 100-річчя ми спільно з професійним коледжем та заповідником створили цей унікальний рушник, відтворивши двосторонній орнамент «Дерево життя» зі старовинного Положаївського рушника ХІХ століття. Коли свого часу цей давній рушник побачив Іван Гончар, він низько вклонився майстрині; я щиро вдячна підприємцю Андрію Черновському за подароване автентичне полотно та майстрині Наталії Шевченко, яка довершила вишивку, що стала символом продовження справи Сікорського», – пояснила Наталія Любомирівна, закликавши учасників залишити записи у спеціальному літописі проєкту.
Ще у рамках спільного засідання правління та Переяславського осередку НСКУ були представлені нові друковані праці 2026 року. Голова міського осередку спілки Олександр Колибенко зробив загальний огляд доробку місцевих дослідників.
«Від попереднього нашого форуму члени Переяславської міської організації підготували та опублікували 13 нових видань, серед яких матеріали круглих столів, фотолітопис села Комарівка, ілюстровані каталоги фарфору та робіт Георгія Ткаченка, дослідження Супійських фортець, а також збірники матеріалів конференцій з охорони культурної спадщини. Крім того, ми маємо три нові вагомі публікації від наукової бібліотеки університету», – перерахував Олександр Володимирович.
Особливу увагу привернуло монументальне довідкове видання молодшого наукового співробітника НІЕЗ «Переяслав» Вікторії Вовкодав.
«Мій бібліографічний покажчик «Нерухомі пам’ятки НІЕЗ «Переяслав» (1954-2025)» охоплює 120 пам’яток, з яких 8 національного та 112 місцевого значення, що перебувають в управлінні заповідника. Я опрацювала та систематизувала 700 джерел – від монографій до статей у наукових журналах – зробивши цю кропітку роботу для того, щоб максимально полегшити пошук інформації для майбутніх дослідників та науковців», – розповіла Вікторія Вовкодав.
Директорка наукової бібліотеки УГСП Ольга Шкира презентувала університетські доробки, приурочені до 40-річчя поступу закладу, зокрема бібліографічний покажчик «Україна Terra Kozakorum» та видання «Закарбовані миті».
«Наша бібліотека активно займається краєзнавством, і сьогодні ми презентуємо книгу «Закарбовані миті» з автографами видатних гостей університету, а також унікальний покажчик «Україна Terra Kozakorum», історія якого почалася ще у 2000 році з допомоги школярам у козацькому конкурсі. Завдяки титанічній праці Лідії Губар та Наталії Романенко, сьогодні це видання налічує 9 000 бібліографічних описів та іменний покажчик на 30 000 прізвищ, а художнє оформлення обкладинки з Козаком Мамаєм здійснив наш випускник Олександр Сусь», – підсумувала Ольга Шкира.
Форум завершився масштабною церемонією нагородження. Олександр Реєнт вручив почесні грамоти та подяки НСКУ великій когорті краєзнавців і науковців. Цьогоріч заслужені відзнаки отримали Вікторія Вовкодав, Олександр Горбовий, Тарас Нагайко, Наталія Польська, Ольга Стрілець, Оксана Луцик, Наталія Юхименко, Юрій Козубенко, Наталія Заїка, Світлана Тетеря, Наталія Костюк, Василина Гладун, Олена Калінович, Тетяна Мартинюк, Леся Ткаченко, Віктор Ревега, Наталія Ревега та Ігор Гайдаєнко.
Ректор Віталій Коцур, зі свого боку, відзначив інституційних партнерів пам’ятними коїнами із зображенням М. Сікорського, вручивши їх представникам Національної спілки краєзнавців України, Переяславської міської ради, НІЕЗ «Переяслав» та Фонду «Рідна країна». Також Віталій Вікторович нагородив грамотами до 40-річчя поступу УГСП працівників заповідника, які є випускниками чи колишніми співробітниками університету. Грамот за багаторічне партнерство, вагомий внесок у розвиток закладу вищої освіти, з нагоди 40-річчя університету та XV Всеукраїнського історико-культурологічного форуму «Сікорські читання» були удостоєні: Навальна Марина Іванівна – в. о. генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», заступник генерального директора з науково-методичної роботи; Вовкодав Вікторія Олександрівна, молодший науковий співробітник науково-методичного відділу охорони культурної спадщини Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»; Вовкодав Сергій Михайлович, старший науковий співробітник Музею космосу науково-дослідного філіалу «Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»; Гайдаєнко Ігор Васильович, учений секретар Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»; Колибенко Олександр Володимирович, завідувач науково-дослідного відділу археології Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»; Нагайко Катерина Миколаївна, старший науковий співробітник науково-дослідного відділу «Музей «Заповіту» Т. Г. Шевченка» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» та Нагайко Тарас Юрійович, завідувач науково-дослідного відділу історичного краєзнавства Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»
Офіційна частина форуму традиційно фіналізувалася спільною фотографією учасників у холі університету.
Також варто наголосити, що на полях ювілейних «Сікорських читань» також відбулася ІІІ Всеукраїнська наукова конференція «Україна в культурно-історичних процесах минулого та сьогодення», про яку днями ми розповімо в окремій публікації мережі сайтів університету.
