40 до 40-ка: найцікавіші факти про ректора УГСП Віталія Коцура з нагоди його ювілею

Кажуть, що вік вимірюється не роками, а масштабом зробленого. Коли мова заходить про посаду ректора університету, у багатьох досі виникає класична асоціація з поважним сивочолим професором консервативних поглядів. Віталій Коцур вщент зламав цей стереотип. Сучасний менеджер, візіонер, волонтер, дипломат та щирий патріот – він очолив Університет Григорія Сковороди в Переяславі і впевнено проводить його крізь найскладніші випробування новітньої історії України: від пандемії до повномасштабної війни.

Здобути п’ять вищих освіт, захистити докторську дисертацію, провести докорінну реформу вишу, регулярно здавати кров як донор, розвивати місцевий футбол і гідно представляти Україну в Раді Європи – здається, для цього потрібно не одне життя. Проте це реальні штрихи до портрета однієї людини.

4 жовтня 2026 року Віталію Вікторовичу виповнюється 40 років. З нагоди ювілею ми зібрали 40 фактів які без зайвого пафосу розкривають його непохитні принципи, життєві перемоги, управлінські рішення та безмежну любов до рідного міста й України. Про дипломатію і спорт, про Європу та Переяслав, про інновації та відданість своїй справі – читайте у нашому спеціальному матеріалі.

Віталій Коцур народився у 1986 році – саме тоді, коли в Переяславі було засновано філію Київського державного педагогічного інституту, яка згодом трансформувалася в сучасний Університет Григорія Сковороди, який він нині очолює.

З’явився на світ 4 жовтня, якраз у День працівника освіти. Народження у відомій родині освітян, починаючи від бабусі з дідусем і закінчуючи відомим науковим подружжям Віктора та Надії Коцурів, символічно визначило його подальший життєвий та професійний вектор.

Як зізнавався Віталій Вікторович у одному з інтерв’ю, у дитинстві він хотів стати футболістом (навіть, полюбляв мультик «Як козаки у футбол грали» – прим) або дипломатом, щоб подорожувати світом. По суті, обидві мрії збулися, адже ректор має причетність до ФК «Матадор-Університет» та часто буває в міжнародних відрядженнях.

Брав активну участь в загальноосвітніх та спортивних заходах, як на місцевому, так і на всеукраїнському рівнях. Переможець конкурсів художньої та літературної творчості, всеукраїнських шкільних олімпіад та конкурсів-захистів науково-дослідних робіт учнів членів Малої академії наук з історії (2000-2003 рр.).

У 1999 році Віталій Коцур з відзнакою закінчив Переяславську художню школу імені Петра Холодного. Цьогоріч велику ретроспективну експозицію робіт випускників з нагоди 35-річчя школи прикрасили й роботи Віталія Вікторовича.

У 2003 році успішно закінчив загальноосвітню школу №1 у Переяславі. За свої знання та наполегливість отримав золоту медаль, яка стала першою сходинкою до серйозних академічних вершин

Відданість Віталія Вікторовича альма-матер доводить той факт, що трудовий шлях він розпочав ще зовсім юнаком у 2003 році саме тут, одразу після школи ставши провідним фахівцем відділу комп’ютерної техніки та інформаційних технологій (нині – відділ інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю) університету. Також серед яскравих неофіційних підробітків студентських років згадує розвантаження фур із китайськими світильниками

Віталій Коцур, за нашими скромними підрахунками, має щонайменше шість вищих освіт. Першу з них  здобував в престижному Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де навчався з 2003 по 2007 рік, заклавши міцний фундамент для майбутньої міжнародної діяльності університету. У 2003 році вступив на історичний факультет ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», який екстерном, з відзнакою закінчив у 2006 році, здобув спеціальність викладача історії та правознавства.У 2009 році розширив свій професійний профіль, здобувши кваліфікацію інформаційного аналітика-міжнародника та перекладача у стінах Хмельницького національного університету. Розуміючи важливість економічних законів для ефективного управління, у 2010 році отримав ще один диплом Хмельницького національного університету – цього разу за спеціальністю «Фінанси». У 2018 році продовжив самовдосконалення, здобувши ступінь магістра в нашому університеті як політолог та викладач суспільно-політичних дисциплін. Останньою на сьогодні вищою освітою стала магістратура з права, яку Віталій Вікторович успішно завершив у 2022 році в Академії праці, соціальних відносин і туризму.

Своє розуміння західних стандартів Віталій Вікторович почав формувати ще у студентські роки. У 2006 році пройшов інтенсивне стажування в Німеччині, де здобував практичний досвід у Deutsche Angestellten-Akademie, паралельно відшліфовуючи іноземну в авторитетній бременській мовній школі CASA Internationale Sprachschule.

Компетенції Віталія Вікторовича виходять далеко за межі вітчизняного наукового простору. Ще з 2010 року він є дійсним членом авторитетної Європейської асоціації наук з безпеки (European Association for Security), що слугує беззаперечним підтвердженням його фаховості та інституційного визнання на високому міжнародному рівні.

Патріотизм Віталія Коцура – це не лише слова з трибуни, а безкомпромісна громадянська позиція, доведена реальними діями. Під час Помаранчевої революції він був активним учасним протестних подій, а вже десять років, під час Революції Гідності, був в епіцентрі протестів, відстоюючи європейський вектор розвитку держави. Під час найжорсткіших протистоянь отримав поранення, довівши свою готовність ризикувати життям заради майбутнього країни.

Турбота Віталія Вікторовича про рідний Переяслав ніколи не обмежувалася лише академічними стінами, а завжди мала чіткий практичний вимір. Займаючи проактивну позицію щодо захисту громади, він тривалий час працював секретарем громадського формування з охорони правопорядку «Самооборона Переяславщини», безпосередньо координуючи зусилля небайдужих містян для підтримки спокою та законності на вулицях міста.

Після Революції Гідності, у 2014–2015 рр. працював головним консультантом Управління забезпечення зв’язків Президента України з Кабінетом Міністрів України та центральними органами виконавчої влади Адміністрації Президента України, м. Київ.

Безумовно дослідницький потенціал Віталія Коцура має беззаперечне визнання на найвищому державному рівні. Як перспективний науковець, він тричі виборював престижні стипендії для молодих вчених: двічі від Кабінету Міністрів України (у 2012-2014 та 2018-2020 роках) та від Національної академії наук України (2014-2016), що є рідкісним показником стабільної та високої якості академічної роботи.

З 2014 року був одним із головних рушіїв повернення місту історичної назви Переяслав, долаючи опір навіть консервативних старих істориків. Саме він є співавтором офіційного обґрунтування для міськради, яке викликало таку істерику в рф, що цей текст розбирали на цитати та «розпинали» в ефірах російських пропагандистських шоу (зокрема у Соловйова). До слова, згодом цей досвід знадобився при перейменуванні міста Володимира на Волині.

У 2017 році виступив ключовим ініціатором створення та засновником Громадської ради при виконавчому комітеті Переяславської міської ради. Він не просто запустив цей важливий інструмент контролю та взаємодії між містянами і місцевою владою, а й взяв на себе відповідальність за його ефективність, особисто очолюючи раду до 2019 року.

Експертність ювіляра та його вплив визнані далеко за межами України. Починаючи з 2018 року, він виконує відповідальну місію репортера консультативної неурядової організації при Організації Об’єднаних Націй – Cercles Nationaux de Réflexion sur la Jeunesse. Цей статус дозволяє йому не лише тримати руку на пульсі глобальних змін, а й безпосередньо впливати на формування молодіжної та освітньої політики на найвищому міжнародному рівні.

Розуміючи стратегічну вагу неформальної освіти, Віталій Коцур став співзасновником масштабних суспільно-просвітницьких проєктів «Відкритий університет» та «Політичні студії», безпосереднім автором цих назв. Завдяки цим ініціативам заклад трансформувався з класичної академічної установи у динамічний майданчик для публічних лекцій та зустрічей із національними лідерами думок. Цей крок остаточно зламав стереотипи про академічну закритість, стер бар’єри між вищою школою та суспільством і перетворив університет на центр вільного інтелектуального діалогу.

Віталій Коцур очолив Університет Григорія Сковороди у віці 35 років, оновивши попередній рекорд та ставши наймолодшим ректором в Україні. При цьому він є одним із наймолодших вчених, які захистили докторську дисертацію.

Вийшовши за межі управління одним закладом, він став одним із найдієвіших молодих функціонерів ГО «Спілка ректорів закладів вищої освіти України». На цьому загальнонаціональному майданчику він виконує роль потужного адвоката регіональних університетів – системно та принципово відстоює їхні інтереси, автономію та право на гідне державне фінансування, доводячи, що якісна наука та освіта успішно розвиваються не лише в столиці.

З 2018 року діяльність Віталія Вікторовича висвітлювалася на офіційному сайті та в соціальних мережах закладу близько 1000 разів. Така безпрецедентна кількість згадок свідчить не про штучний піар, а про тотальну щоденну залученість ректора в усі процеси – від локальних студентських ініціатив до стратегічних міжнародних проєктів.

Університет Григорія Сковороди в Переяславі під керівництвом Віталія Вікторовича значно покращив свої позиції та посів 112 місце за підсумками ювілейного двадцятого академічного рейтингу закладів вищої освіти України – «Топ-200 Україна 2026». Хронологію зростання засвідчують такі цифри: 135 місце у 2025 році, 165 місце – у 2024-му.

Віталій Вікторович особисто проводить співбесіди з кандидатами на посади, приділяючи велику увагу людським якостям та здатності до викладання і роботи в тій чи іншій сфері. Водночас він приділяє велику увагу омолодженню кадрів в закладі, працевлаштовує талановитих студентів.

З початком великої війни він узяв на себе відповідальність за безпеку регіону, ставши одним з ініціаторів створення Добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ), яке з початком війни стояло на блокпостах та патрулювало місто з готовністю дати гідну відсіч ворогу, а нині на його рахунку понад шість десятків успішо збитих ворожих цілей.

У найскладніші дні лютого-березня 2022 року Віталій Коцур виявив виняткові лідерські якості, блискавично перетворивши університет з класичного освітнього закладу на потужний гуманітарний хаб та інформаційний штаб громади. Під його керівництвом навчальні корпуси та гуртожитки стали надійним прихистком і транзитним пунктом для сотень вимушених переселенців із зон активних бойових дій. Одночасно він зумів миттєво згуртувати колектив та студентство та розгорнути безперебійну волонтерську роботу для забезпечення потреб фронту в найбільш критичний для держави час.

Віталій Коцур перетворив заклад у ефективний майданчик утвердження національної та громадянської ідентичності на локальному, регіональному та загальнодержавному рівнях.

Розуміючи стратегічну вагу вищої школи для малих міст, він виступив ініціатором створення унікальної Асоціації містоутворюючих закладів вищої освіти України. Ця амбітна платформа об’єднала ректорів-однодумців з усієї країни навколо нової концепції: регіональні університети поза межами великих мегаполісів – це не просто місця для отримання диплома, а потужні економічні, культурні та інтелектуальні центри, які є головними драйверами розвитку і збереження своїх громад.

Завдяки переговорному хисту Віталія Коцура університет вибудував потужну мережу партнерств, уклавши за ці п’ять років загалом близько 300 договорів про співпрацю. Особливою гордістю є понад 20 масштабних міжнародних угод із провідними європейськими інституціями, які інтегрували регіональний заклад вищої освіти у європейський освітній та науковий простір.

Здобувши посаду ректора, Віталій Коцур відмовився від застарілих пострадянських моделей управління і провів докорінну структурну реорганізацію закладу. Кілька разів УГСП було ефективно оптимізовано і приведено у відповідність до сучасних європейських стандартів: нині розрізнені підрозділи консолідували у 6 потужних профільних факультетів, що зробило інституцію мобільнішою, а сам освітній процес – максимально адаптованим до реальних вимог ринку праці.

За ректорської каденції Віталія Вікторовича в УГСП здійснили безпрецедентний цифровий стрибок, остаточно відмовившись від застарілої паперової рутини. У закладі було системно впроваджено електронний документообіг, запроваджено онлайн-журнали та розгорнуто сучасні дистанційні освітні платформи, що гарантувало безперебійність, прозорість та високу якість навчального процесу навіть у найскладніші періоди пандемії та воєнного стану.

За керівництва Віталія Коцура обличчя студмістечка трансформувалося у ще більш сучасний і комфортний простір. З ініціативи ректора поблизу закладу розгорнувся дендропарк, було відновлено знаковий фонтан та збудувано новий баскетбольний майданчик. Проте реновація торкнулася не лише візуальної естетики чи спорту: університет став повноцінно інклюзивним, а капітальне оновлення навчальних корпусів супроводжувалося розбудовою надійної розгалуженої мережі укриттів, що стала критично важливою для безпеки колективу та студентів в умовах війни.

За вагомий особистий внесок у розвиток вищої школи та вітчизняної науки Віталій Вікторович був не просто обраний членом-кореспондентом Національної академії педагогічних наук України (НАПН), а й нещодавно увійшов до складу її Президії – керівного органу, що визначає стратегічні вектори розвитку всієї педагогічної освіти в державі.

Віталій Коцур є потужним амбасадором вітчизняної історичної науки на міжнародній арені. У червні 2026 року у складі офіційної делегації МОН України представляв державу на симпозіумі в Афінах під егідою Обсерваторії з викладання історії в Європі (OHTE) при Раді Європи, до якої входить УГСП. Саме під його керівництвом в університеті стартували масштабні національні консультації, які лягли в основу нових європейських рекомендацій з модернізації освіти. Його головна місія на цьому майданчику – деколонізація методології, безкомпромісна протидія російським імперським наративам та остаточна інтеграція української історії у європейський контекст.

За час своєї професійної діяльності на посаді ректора здійснив 36 вагомих міжнародних відряджень Європою. Кожна з цих поїздок стала не просто географічною позначкою на карті, а стратегічним кроком: складними перемовинами, укладеними партнерствами та реальними діями для інтеграції університету у світовий освітній та науковий простір.

Захоплення спортом для Віталія Вікторовича не обмежується кабінетною підтримкою чи перерізанням стрічок на змаганнях. Як завзятий футболіст-аматор, він особисто і неодноразово виходив на поле і стояв біля самих витоків формування сучасного футбольного руху на Переяславщині. Саме його ініціативність та безпосередня участь як ідейного натхненника допомогли створити успішний місцевий футбольний клуб «Матадор-Університет», що став справжнім спортивним магнітом для талановитої молоді та студентства.

Віталій Вікторович переконаний, що ШІ не зможе замінити людину, оскільки він не володіє емоціями, переживаннями та унікальним життєвим досвідом, які необхідні для навчання та консультування інших. На підтвердження цих слів він підтримує внутрішню та міжнародну студентську мобільність та впровадження бізнес-симуляцій, щоб студенти здобували практичні навички вже з першого курсу.

Віталій Коцур є активним учасником донорського руху, і під час п’ятої масштабної акції зі збору крові на базі університету в лютому 2026 року йому навіть урочисто вручили офіційне посвідчення донора. Для нього системна здача крові – це не публічний піар, а практичне втілення гідності та служіння суспільству в умовах війни, яким він особисто мотивує студентство та містян рятувати життя поранених захисників і цивільних.

Авторитет Віталія Коцура має чітке суспільне та медійне підтвердження. За версією видання «Інформатор Переяслав», він двічі – у 2021 та ювілейному 2026 роках – здобував статус найвпливовішої людини Переяславщини. При цьому його управлінська та громадська вага давно вийшла за межі міста: ректор є стабільним і незмінним фігурантом престижних рейтингів «Топ-100 найвпливовіших людей Київщини».

Ректор Віталій Коцур наголошує, що університет – це велика родина. Саме це відчуття єдності допомогло колективу та студентам вистояти у найскладніші дні після початку повномасштабного вторгнення.

Серед численних і найвагоміших відзнак Віталій Вікторович нагороджений такими: відзнакою Європейської асоціації з безпеки (European Union. Krakow, 2012). Має подяку Секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони (2016). За заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження Помісної Української Православної Церкви нагороджений Орденом Святого Архістратига Михаїла (2017), Орденом Святого великомученика Юрія Переможця (2023), Орденом Святого Миколая Чудотворця (2023). Відзначений почесними грамотами НАН, НААН та НАПН України (2026), Верховної ради України (2023), Мінмолоді та МОН України (2023).

Шановний Віталію Вікторовичу!

У час глобальних трансформацій вищої освіти Ви стали для нашої альма-матер не просто очільником. У Вашій особі ми маємо проникливого стратега і водночас щирого друга, який завжди вислухає, підтримає та допоможе. Ви володієте унікальним даром – об’єднувати людей довкола спільних ідей, створюючи в колективі атмосферу взаємоповаги та довіри.

Завдяки Вашій далекоглядності та невтомній праці УГСП сьогодні – це не лише про академічні знання. Це сучасний простір, де народжуються нові сенси, де кожен – від першокурсника до поважного викладача – має змогу розкрити свій потенціал. Ви вмієте бачити таланти, надихаєте прагнути до досконалості та власним прикладом показуєте, як потрібно любити свою справу.

У цей святковий день ми хочемо сказати Вам величезне «Дякую» за відданість університету, за людяність та ті непохитні цінності, які Ви несете в нашу спільноту.

Від усієї душі бажаємо Вам міцного здоров’я, родинного тепла, гармонії та невичерпного джерела натхнення! Нехай доля буде до Вас щедрою, усі сміливі плани перетворюються на успішні проєкти, а поруч завжди крокують вірні друзі та надійні однодумці. І найголовніше – нехай усі майбутні перемоги та здобутки відбуваються під мирним небом нашої вільної України!

Ви – рушійна сила нашого університету. Пишаємося, надихаємося і впевнено йдемо до нових вершин разом із Вами!

Многая і благая літа, шановний пане ректоре!

З ювілеєм!