Понад десять років триває визвольна боротьба України проти російської агресії, що забирає життя найкращих синів і доньок нашого народу. У цьому скорботному списку назавжди вкарбовано й імена студентів та випускників Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Зі зброєю в руках вони стали на захист держави, розпочавши свій бойовий шлях ще з 2014 або 2022 року.
Жовтень і листопад приносять нам дати, коли ми згадуємо дні їхнього народження та гіркі роковини повернення додому «на щиті». Схиляємо голови у глибокій пошані перед кожним і кожною, хто віддав життя за вільну Україну.
Дні народження
6 жовтня 1994 року з’явився на світ Іван Коваль – випускник факультету природничої освіти нашого університету, молодший сержант ЗСУ. Велика війна застала його підрозділ (14-ту ОМБр імені князя Романа Великого) на Житомирщині. Іван проявив неабияку відповідальність: власноруч полагодив пошкоджений БТР, щоб разом із побратимами вирушити боронити Миколаївщину. 25 березня 2022 року їхня машина потрапила під ворожий вогонь, але команда врятувалася завдяки злагодженим діям. Проте вже 27 березня, під час оборони села Благодатне, Іван потрапив під обстріл фосфорними боєприпасами. Цьогоріч йому мав би виповнитися 31 рік. Його відвага назавжди житиме у пам’яті університетської родини.
22 жовтня 1984 року народився Олександр Стріха. У 2006 році він успішно здобув диплом за спеціальністю «Педагогічна освіта». У час страшних випробувань для країни він не лишився осторонь і пішов захищати рідну землю від російської навали. Своїм життєвим вибором він довів щиру відданість Україні. Цієї осені Олександру виповнилося б 40 років, проте війна обірвала його життя, залишивши по собі світлий спомин у літописі нашої Альма-матер.
26 жовтня 2000 року – день народження Дмитра Рейниша (позивний «Рекс»), здобувача IV курсу заочної форми навчання. Ще у 2020 році він свідомо обрав шлях воїна, приєднавшись до полку «Азов». Під час важких боїв за оточений Маріуполь Дмитро служив спочатку в артилерії, а згодом – у піхоті. Виконуючи бойове завдання, він врятував пораненого побратима, але сам отримав несумісні з життям кульові поранення. Герою було лише 21… Цього жовтня ми згадуємо його нездійснене 25-річчя.
30 жовтня 1987 року народився Андрій Місюкевич (позивний «Дрон»), випускник факультету мистецтва, менеджменту, педагогіки і психології. Його бойовий шлях розпочався з лав місцевої тероборони, продовжився у Добровольчому Українському Корпусі, а згодом – на посаді водія у 67-й ОМБр ЗСУ. Життя Андрія обірвалося від смертельної вибухової травми поблизу села Терни на Донеччині. Йому назавжди 38. Його мужність залишається взірцем для всіх нас.
16 листопада 1996 року відзначив би 30-річчя Фелікс Куртаніч, студент IV курсу спеціальності «Політологія». Він мав за плечима значний бойовий досвід: воював у батальйонах «Карпатська Січ», «Донбас» та «Айдар». Із початком повномасштабного вторгнення Фелікс тримав позиції у найгарячіших точках – Авдіївці, Широкиному, Пісках та Кримському. Герой прийняв свій останній бій у квітні 2022 року в Рубіжному на Донеччині. Нині йому мало б виповнитися 29 років.
Дати смерті
10 жовтня 2022 року обірвалося життя Едішера Кварацхелії – першокурсника факультету гуманітарно-природничої освіти і соціальних технологій. Уродженець грузинської Цаленджихи, він боронив свою батьківщину від росіян ще у 2008 році. А у 2014-му не вагаючись прийшов на допомогу Україні. Відданий воїн захищав нашу незалежність у складі 25-го окремого мотострілецького батальйону «Київська Русь» аж до свого останнього подиху.
4 листопада 2024 року лави Небесного воїнства поповнив Сергій Смілий – випускник історичного факультету 2007 року. Коли перед країною постала загроза знищення, він без вагань взяв до рук зброю. Сергій загинув під час виконання складного бойового завдання на фронті. Його життєвий шлях є прикладом дієвого патріотизму та безмежної самопожертви заради нашого з вами майбутнього.
10 листопада 2022 року на донецькому напрямку поліг у бою Павло Синиця – молодший сержант 66-ї ОМБр та студент І курсу спеціальності «Публічне управління та адміністрування». Павло зустрів повномасштабну війну вже загартованим бійцем, адже його протистояння ворогу почалося значно раніше. Через щільні ворожі обстріли побратими три доби не могли евакуювати його тіло з поля бою. Його непохитна стійкість назавжди вписана в історію нашої визвольної боротьби.
Сковородинівці, наш священний обов’язок – берегти пам’ять про тих, хто сплатив найвищу ціну за свободу України. Ми маємо передавати історії їхніх подвигів наступним поколінням, аби кожен усвідомлював справжню вартість нашої незалежності.
Студенти та випускники Університету Григорія Сковороди в Переяславі, які стали до лав захисників – це абсолютна гордість нації. Вони назавжди залишаться поруч: у наших серцях, думках та в історії вільної України. Вічна і світла пам’ять усім полеглим Героям!
