30 вересня 2026 року 114 аудиторія, Центр інноваційного навчання та трансферу технологій (IT&TTC) Університету Григорія Сковороди в Переяславі перетворилася на простір абсолютної щирості, мотивації та незламності. У межах партнерського проєкту «Платформа можливостей» сюди завітав Джейкоб Кепка – 69-річний громадянин Канади, колишній морський піхотинець США, який після ампутації ноги вище коліна долає тисячі кілометрів на велосипеді.
Зустріч «Життя без меж: сила духу та спорт після ампутації» зібрала студентів, викладачів, курсантів та ветеранів. Синхронний переклад розмови забезпечувала керівниця відділу міжнародних зв’язків університету Валентина Крикун. Ініціаторами та співорганізаторами цієї унікальної події виступили ГО «Сильні Переяслава», Відділ інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю, а також Наукове товариство студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених університету.
Джейкоб Кепка завітав до Переяслава на фінальному етапі своєї другої велоекспедиції Україною під назвою «Надія». Йому залишалося подолати останні 65 кілометрів до Києва із загальних 2100 км маршруту. І кожна крутіння педалей для нього – це маніфест того, що життя після важкої травми триває.
Фатальна зустріч у Львові та почуття провини
За словами гостя, історія зв’язку Джейкоба з Україною розпочалася ще у 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення. Він приїхав сюди як волонтер і перекладач (адже вільно володіє польською) у складі американської організації. Протягом шести місяців вони будували медичну клініку в Яворівському районі на Львівщині.
Проте переломний момент, який визначив його нинішню місію, стався під час вихідних у Львові.
«Я йшов містом на своєму дуже дорогому, сучасному протезі. Було літо, я був у шортах. І раптом побачив родину: матір, батька і молодого хлопця, який щойно втратив ногу вище коліна. Він ішов на милицях. Він дивився на мене, я – на нього. Я бачив ту травму і той біль, через які проходила вся ця сім’я. Я хотів зупинитися, підійти, сказати йому, що все буде добре, просто живи один день за раз. Але я пройшов повз. Через те, що я не зупинився, я відчув величезну провину і відразу до себе», – зізнається Кепка.
Повернувшись до Канади, Джейкоб зробив операцію з остеоінтеграції (вживлення протеза безпосередньо в кістку) і почав діяти. Він зібрав у місцевих клініках 14 великих коробок вживаних протезів, віддавши навіть свою стару «бігову ногу», яка коштувала близько мільйона доларів. Усе це передали в Україну для переробки та протезування наших військових. Але цього було замало.
«Я зрозумів, що можу зібрати гроші в Канаді, але українські ветерани ніколи не дізнаються, звідки вони. Я згадав погляд того хлопця у Львові. Він дивився на мене так, ніби я роблю щось неможливе. Тоді я вирішив: я маю поїхати в Україну, сісти на велосипед і приїхати просто до них, щоб показати – немає нічого неможливого, якщо ти цього справді хочеш».
Веломарафон попри рак третьої стадії
Свій перший заїзд від Кракова до Києва Джейкоб здійснив у 2024 році, відвідавши близько 20 медичних установ та реабілітаційних центрів. Мало хто знав, що перед стартом канадські лікарі категорично забороняли йому їхати – у нього діагностували рак третьої стадії.
«Я відмовився скасовувати поїздку. Після повернення додому я переніс операцію, хіміотерапію, але продовжував тренуватися навіть під час лікування. Моє здоров’я було на другому плані після місії. Я відчував, що мій заїзд в Україні не закінчено, саме тому я знову тут», – ділиться марафонець.
«Я не Супермен, але маю відповідальність»
На зустріч в університет Джейкоб приїхав у футболці із логотипом Супермена, і це не просто елемент гардеробу. Коли він лише вчився заново ходити і їздити на велосипеді, він проводив у спортзалі для ветеранів по 6 годин на день. Фізіотерапевти поза очі прозвали його «Суперменом», а друг подарував цю футболку.
«Я одягаю її в ті дні, коли мені найважче. Коли мучать фантомні болі, коли я фізично і морально виснажений. Як-от сьогодні вранці. Вчора мене ледь не збили на трасі. Мені страшенно не хотілося сідати на велосипед. Але я одягнув цю футболку. Вона нагадує мені, що я не Супермен, але в мене є відповідальність нести свій меседж людям. Доки я не виконаю свою місію, я буду крутити педалі».
Ветеран має допомагати ветерану
Відповідаючи на запитання присутніх про досвід реабілітації військових за кордоном, Джейкоб наголосив на критично важливому аспекті: «Цивільний психолог потрібен, але перший контакт має бути між ветераном і ветераном. Жодна цивільна людина, яка не була на фронті, ніколи повністю не зрозуміє того, через що пройшов солдат. Тільки той, хто був там, може викликати справжню довіру. Крім того, ви маєте пам’ятати, що ресоціалізації потребує вся сім’я. Дружини, діти, батьки – вони теж проходять через цю війну, і з ними мають працювати фахівці».
Обіцянка батьку і «килим життя»
Особливий зв’язок Джейкоба Кепки з Україною криється в його родині. Його батько був польським солдатом, який пройшов Другу світову і змушений був емігрувати до Канади. Найкращим другом батька там став українець, тому Джейкоб змалечку ріс в оточенні української діаспори, розуміючи нашу культуру та ідентичність.
Перед смертю батько, який чудово розумів сутність російського імперіалізму, взяв із сина обіцянку: якщо росія колись знову почне війну, Джейкоб має допомогти тим, хто постраждає.
«Я вже не можу взяти до рук гвинтівку, українська армія мене не візьме. Але я можу боротися своїм велосипедом. Я хочу показати, що підтримка України на Заході настільки сильна, що навіть такий старий дивак з однією ногою, як я, готовий приїхати сюди, щоб вас підтримати».
Джейкоб, який також відкрито розповів про свій шлях боротьби з алкоголізмом (він тверезий уже 24 роки), порівняв людське життя з тканим килимом (метафора з книги відомого польського автора):
«Зараз ми бачимо лише зворотний бік цього килима – некрасивий, із заплутаними нитками наших помилок, болю і травм. Але всі мої погані та хороші рішення привели мене сюди. Я мав опинитися тут, на велосипеді, з однією ногою. Коли ви подивитеся на лицьовий бік цього килима, ви побачите ідеальний візерунок. Тому ніколи не здавайтеся. Просто живіть один день за раз».
Зв'язок поколінь і незламних
Цікаво, що історія Джейкоба вже має реальне продовження в Переяславі. Під час зустрічі представники ГО «Сильні Переяслава» розповіли, що їхній ветеран, випускник УГСП Олександр Тимчак, який кілька місяців тому зустрічався з Джейкобом, надихнувся його прикладом. Цими днями Олександр вирушив у власний веломарафон зі Львова до Берліна (1200 км), а напередодні здобув золото на міжнародних змаганнях з адаптивного спорту.
Наприкінці заходу керівництво університету в особі проректора з навчально-методичної роботи Володимир Носаченко подякувало Джейкобу Кепці за візит, неймовірну мотивацію та підтримку нашої держави. На згадку йому подарували фірмовий «Щорічник Сковороди», щоб марафонець міг планувати в ньому свої нові маршрути. І, як домовилися присутні, після перемоги один із цих маршрутів обов’язково проляже через український Крим та Переяслав.
Фото із зустрічі від нашої фотомайстрині Ірини Середи вже доступні за посиланням:https://90625-kostivna.gallera.io/dzeikob-kepka
